У цій складній поведінці  виявляється тенденція немовляти  встановлювати контакт з дорослими. Така поведінка зумовлюється не органічною, а соціальною потребою. Це потреба  у людині та спілкуванні з нею.  Фізіологічним критерієм завершення періоду новонародженості є поява зорового та слухового зосередження і можливість утворювати умовні рефлекси. 
ПЕРІОД НЕМОВЛЯТИ

Анатомо-фізіологічні особливості розвитку немовляти

      Швидке  фізичне зростання немовляти  сприяє активному розвитку її психіки. Ріст здорової дитини за перший рік її життя збільшується приблизно в 1,5 раза, а вага становить майже 9-10 кг. Немовля відрізняється від дорослого пропорціями тіла. Воно має порівняно велику голівку, що становить ¼ всього тіла, короткі ніжки (1/8 від усієї довжини тіла). Починають різатися  молочні зуби.

      Інтенсивно  розвивається нервова система. Вага мозку до кінця першого року життя  становить 850-900 г. Швидко розвиваються аналізатори, зокрема, їх мозкові частини, встановлюються зв’язки між різними  ділянками кори, що відповідає збільшенню питомої ваги набутих реакцій у житті дитини.  Удосконалення роботи аналізаторів пов’язано з ходом мілієнізації сенсорних шляхів від рецепторних поверхней у мозок і від мозкових відділів до інших; з розвитком та формуванням структур ЦНС, пов’язаних з даною аналізаторною функцією від стовбурово-підкоркових до неокортикальних зон.

      У перші два роки головний мозок  починає рости швидше спинного мозку, потім це співвідношення змінюється. Це викликано тим, що  у ГМ продовжують  формуватися формування нервових сіток та зв’язків, від яких напряму залежить розвиток емоцій, здібностей та пам’яті. 

      З другого місяця життя дитини починається  активне формування синаптичних  зв’язків у області гіпоталамуса, що забезпечує збереження інформації у складній системі мозку. Це призводить до здібності дитини запам’ятовувати та впізнавати об’єкти. Протягом першого року життя інтенсивно розвивається лобні долі, з якими пов’язано прогнозування поведінки[4,169].

      Протягом  перших десяти місяців життя інтенсивні процеси формування синаптичниз звя’язків, яких в цей час з’являється вдвічі більше, ніж у мозку дорослої людини, супроводжується посиленим споживанням енергії.

Особливості психічного розвитку немовляти

      Починаючи з другого місяця життя починають активно розвиватися та удосконалювати свою роботу сенсорні системи. Удосконалення сенсорного сприймання пов’язано з ходом мілієнізації сенсорних шляхів від рецепторних поверхней у мозок і від мозкових відділів до інших; з розвитком та формуванням структур ЦНС, пов’язаних з даною аналізаторною функцією від стовбурово-підкоркових до неокортикальних зон.

      Розвивається  слуховий аналізатор. На 3-4 місяці деякі діти починаються реагувати на спів та музику посмішкою, загальним пожвавленням. Щодо мовного слуху, то дитина перш за все починає реагувати на інтонацію мови. Трохи пізніше починає сприймати ритмічну сторону мовлення. Проте розрізнення звуків мови наступає тільки наприкінці першого року життя. З цього моменту починається розвиток мовленнєвого слуху. Спочатку у дитини виникає здатність вирізняти голосні, а потім і приголосні.

  Приблизно з другого місяця життя у дитини помічається здібність до розрізнення  найпростіших кольорів, а на 3-4 місяці – форми предметів. Дитина починає розрізняти кольори на 5му місяці свого життя, після чого у неї з’являється інтерес до яскравих предметів. Зорове зосередження, яке з’явилося ще на етапі новонародженості покращується. На третьому місяці тривалість зорового зосередження досягає 7-8 хвилин. З третього місяця немовля розрізняє контури предметів та їх елементи. Найбільшу увагу приділяє вигнутим елементам, фігурам концентричної форми, зламам – переходам прямої лінії у вигнуту [2,103].

    Коли немовляті показували картинку  з зображенням широкої чорної  смуги на білому фоні, його  погляд не блукав по картинці, а швидко зосередився на границі білого та чорного кольорів. Якщо немовляті показати одночасно дів картинки – однотонну та із зображенням вертикальних чорних ліній, то воно буде довше дивитися на друге зображення.

      У цей період у немовляти розвивається сприймання глибини. Американські психологи привели експеримент з «обривом»: немовля клали на скляний Стів, під яким знаходилися дві великі дошки, прикріплені на різних рівнях. Різниця у рівнях цих дошок, обтягнутих яскравою матерією, надавала ілюзії обриву. Маленька дитина, тактильно почуваючи рівну поверхню скла, повзла до матері, не помічаючи глибини. Але вже після 8го місяця життя більшість дітей намагаються оминути «обрив» та починають плакати. Сприймаючи не окремі властивості об’єктів, а об’єкти вцілому, немовля створює узагальнені образи предметів.

      Паралельно  зоровому сприйманню удосконалюється  кінестетичне сприймання (хапання, обмацування  предметів), яке, доповнюючи зорове, дозволяє відтворити більш повну картину  оточуючого середовища.

      Пізнавальна діяльність немовляти включає діяльність найпростіших механізмів пам’яті.

До 3-4 місячного  віку дитина може зберігати образ  сприйнятого предмета не більше одної  секунди. Після 4 місяців  час зберігання образу збільшується, дитина набуває  здатності впізнавання. У 8-12 місяців немовля здатне виділяти предмети у зоровому полі, причому впізнає їх не тільки вцілому, але і по частинам. Більш того, вона здатна співвідносити образи з емоціональними враженнями. Якщо дитина отримала нову ляльку, вона деякий час роздивляється її, а наступного дня здатна впізнати її. При цьому вона надає знайомій ляльці перевагу, аніж незнайомій. Але якщо проміжок часу між впізнаванням та останнім сприймання предмета, так званий латентний період, був достатньо великим, то дитина може і не впізнати предмет. Зазвичай цей період не повинен перевищувати декілька днів, інакше дитина не впізнає когось або щось [2,183].

      У перші місяці життя у дитини наявна тільки мимовільна увага. Дитина спочатку реагує тільки на виключно зовнішні подразники, і тільки у випадку їх різкої зміни. Наприклад, при раптових голосних звуках, зміні температури, ін. Починаючи з третього місяця життя дитина починає все більше зацікавлюватися зовнішніми об’єктами, тісно пов’язаних з її життям. У 5-7 місяців дитина вже здатна достатньо довго роздивлятися якийсь предмет, обмацувати його. Особливий інтерес виникає до яскравих незвичайної форми предметів.

      У немовлячому віці бере початок і  мовний розвиток. Незважаючи на те, що голосові реакції спостерігаються і в новонароджених у вигляді гуління, ці звуки не мають ніякої комунікативної і сигніфікативної функції: вони виникають внаслідок органічних відчуттів та рухових реакцій на зовнішній стимул. Трохи пізніше гуління перетворюється у зачатки лепету. Наприкінці 3 тижня діти починають прислухатися до звуків, і у віці 2-3 місяців починають пов’язувати звуки голосу з присутністю дорослого. Так тримісячна дитина почувши голос матері починає очима шукати її в кімнаті.

      Після 3-4 місяців звуки стають більш  численними та різними. Це пояснюється тим, що дитина починає несвідомо наслідувати мову дорослого, перш за все інтонаційно та ритмічно.

      З шестимісячного віку у дитини з’являються  елементи справжнього мовного спілкування. Вони виражаються втому, що у дитини з’являються специфічні реакції на жести дорослого, які супроводжуються словами. Наприклад, на кликаючий жест дорослого, що супроводжується словами «іди-іди», дитина протягує руки. Таким чином, у 6-6,5 місяців дитина починає пов’язувати предмет, що сприймається із певним словом – ім’ям або назвою. З 7-8 місяця у дитини значно збільшується кількість слів, з яким вона пов’язує певні дії або переживання. Новоутворенням періоду є поява першого слова. З 8-9 місяців у дитини починається період активного розвитку мови. Саме в цей період дитина намагається повторювати звуки, які вимовляє дорослий. Але дитина повторює звучання тільки тих слів, які викликають у неї певну реакцію, тобто набули певний зміст. Одночасно з початком активного мовлення швидко збільшується кількість слів, які розуміються дитиною. Так, до 11 місяців приріст слів у місяць складає від 5 до 12 слів, а в 12-13 місяців цей приріст збільшується до 20-45 нових слів. Це пояснюється тим, що розвиток мовлення відбувається у процесі мовленнєвого спілкування.

Криза одного року

      Перехідний період між немовлячим періодом і раннім дитинством дослідники називають кризою одного року. Криза одного року або криза прямоходіння пов’язана з умінням дитини самостійно пересуватися. Головне значення процесу ходьби не в тому, що дитина пересувається самостійно, а в тому, що вона починає відділяти себе від дорослого. Ознаками кризи є:

1. поява першого слова;
2. поява афектів та волі;
3. поява різних емоційних станів (подив, гнів, радість, ін);

        Афективні форми поведінки дитини  можуть виникати, коли дорослі не розуміють її бажань, слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче. Оскільки дитина уже сама може пересуватися по кімнаті в цей час різко збільшується кількість недосяжних для неї речей. Афективна реакція на слово «не можна» можуть досягти значної сили: діти починають плакати, валятися на підлозі, бити об неї руками і ногами, ін. Так воля маленької людини вперше зустрічається з волею дорослого. Дитина в рік хоче діяти сама, що виникає велику кількість конфліктних ситуацій [3,257].

      Соціальна ситуація змінюється – дитина потребує певної самостійності, ставлення до неї як до партнера. Це час, коли дорослі повинні надати дитині ту самостійність, яку вона потребує. Батьки повинні зрозуміти, що прийшла пора робити щось не для малюка, а разом із ним.

        Впродовж першого півріччя другого  року життя можна вчити його  користуватися ложкою, пити з чашки, знімати шапочку, колготки, а згодом і одягатися, самостійно вмиватися тощо. Якщо цей етап буде пропущено, то пізніше, у 3-5 років дитина просто не захоче займатися цими уже нецікавими для неї речами.

ВИСНОВОК

      У нашій роботі ми розглянули такі вікові періоди як  період новонародженості та немовляти  Ми проаналізували специфіку цих періодів, а саме особливості розвитку нервової системи та головного мозку дитини починаючи від народження до першого року життя, безумовні рефлекси та їх суть, роздивилися як у цей період функціонують сенсорні системи, прослідкували зміни у активності пізнавальних психічних процесів.

      Розглядаючи ці аспекти, ми навели певну кількість прикладів – експериментів, проведених радянськими та американськими вченими (Г.Крайг, Т.Бауер), які підтверджують розвиток певних систем та процесів, які мають місце у цьому періоді життя дитини.

      Більш того, ми розглянули переламні моменти психічного розвитку дитини – кризи новонародженості та одного року (прямоходіння) – та визначали як вони вплинули на зміну соціальної ситуації, і, як результат, на розвиток дитини.

      Під час нашого дослідження ми визначили, що період новонародженості та немовляти (період, коли в дію вступають інші види фізіологічної регуляції поведінки) є основною точкою формування фізичної та психічного здоров’я дитини, від якого буде залежати все її подальше життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бауэр Т. Психическое развитие младенца. - М., 1979
2. Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. — 9-е изд. — СПб.: Питер, 2005. — 940 с.
3. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: развитие ребенка от рождения до 17 лет. – М., 1997.
4. Любимова З.В., Маринова К.В.  Возрастная физиология. – М.:«Владос», 2004. – 301с.
5. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти. – М.:«Оллма-Пресс», 2002
6. Сапогова Е.Е. Психология развития человека. Учебное пособие. – М.: «Аспект Пресс», 2005. - 460с.
7. Скрипченко О.В. Долинська Л.В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.