Вплив типу взаємовідносин на благополуччя сім'ї

Висновки.

Ідея народовладдя - одна із загальнолюдських цінностей. Вона є вихідною точкою до розуміня того, що є демократія. Відповідно до неї у суспільстві й державі  в уявленні людей проходить межа між демократією і реакцією. Ідейною основою народовладдя є концепція сувернітету, тобто верховенства влади народу, яка здійснюється в його інтересах. Саме ідея народного сувернітету відіграла стимулюючу роль у розвитку суспільства, формуванні демократичних цінностей політичного життя у різних країнах.

Найбільш повно  ідея народного сувернітету була обґрунтована в працях Ж.-Ж. Руссо, Е.Сійєса, Т.Пейна, у Росіі - О.Радіщева та ін. прогресивних мислителів. Ці ідеі знайшли свій відгук і в  Украіні, зокрема різні форми іі відстоювали С. Подольський, М. Драгоманов, М. Павлик, І. Франко, М. Грушевський.

     Принцип народовладдя як органічна основа демократичного ладу проходить через усю історію політичної думки, сприяючи формуванню ідей гуманізму і прогресу. Народовладдя - це одна з найголовніших форм виразу соборності у суспільстві, а інтенсивність, дієвість цієї соборності прямо залежить від того, яким є народовладдя, його реальність.

     Основними рисами, притаманними народовладдю саме у цьому конкретному розумінні, слід вважати: рівне виконання усіма  громадянами тих громадянських  обов’язків, які пов’язані для  них з самим фактом громадянства і які дійсно необхідні, виходячи з потреб життя у суспільстві  і державі; рівність громадян перед  законом; діючі в державі закони не упереджені на користь або проти  будь-яких громадян чи суспільних груп, класів; у державі діє справедливий суд; рівний розподіл між усіма громадянами  благ, які пов’язані з їх життям у відповідній державі.

     Загальною базою організації дійсного народовладдя є громадянське суспільство. Саме у такому суспільсиві народовладдя, головним елементом якого є загальна воля усіх вільних особистостей - членів суспільства, одержує найповніший вираз.

     Легітимація держави та усіх напрямів її діяльності є основою суспільної єдності, запорукою  успішного функціонування політичної системи країни. Легітимізація влади у цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Як результат їх проведення є створення загальнонародного і разом з тим загальнодержавного представницького органу влади.

     Отже, легітимізація державної влади  повина відбуватися шляхом її делегування  від одного суб’єкта - народу, іншому суб’єкту - державі, до якої переходить влада народу.

     Представництво  як правовий інститут може бути засновано  на різних засадах. Це і системи представництва, що ґрунтуються на визначених законом принципах виборності, спадкоємства або призначення. Можна виділити такі представницькі органи, як виборні, дорадчі, змішану форму представництва у конституційних монархіях, особливе представництво у складних державах. Слід також розрізняти органи первинного і вторинного представництва. Перші утворюються безпосередньо шляхом народного голосування. Вони і обирають органи вторинного представництва, до яких можна віднести уряд держави, якщо весь його склад задверджує парламент. В Україні органами вторинного представництва є Верховний Суд, Конституційний суд, Вищий арбітражний суд тощо.

     У системі центральних органів  України органами первинного представництва є Верховна Рада і Президент.

     Народовладдя, як основа  представницької демократії, є на думку автора, найбільш ефективною парадигмою, під прапором якої буде розвиватись і удосконалюватися сучасна демократія. 
 

Використана література:

1. Алексеев С.С. Теория права. - 2-е изд., перераб. и доб. - М.: БЕК, 1995.

2. Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997.

3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. - К., 1993.

4. Гегель Г. Философия права. - М., 1990.

5. Ильин И.А. Путь к очевидности. - М., 1993.

6. Кистяковский Б. В защиту права. - М., 1990.

7. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вентурі, 1996.

8. Локк Дж. О государственном правлении. Избранные философские произведения. - М., 1960. - Т. 2.

9. Политологический энциклопедический словарь. - М., 1993.

10. Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави. - К., 1994.

11. Сурилов А.В. Теория государства и права. Учебное пособие. - К. Одесса: В. шк., 1989

12. Теорія держави і права. - К.: Юрінком, 1998.

13. Українська державність: перспективи розвитку народовладдя //Дзвін. - 1995. - № 10. - С. 84-89.