Теоретичні основи вивчення емпатії та тривожності, їх визначення та зміст

Розглядаючи структуру  емпатії з позицій конституційного підходу, прийнято вважати емпатію, як складне багаторівневе, але в той же час цілісне утворення, яке можна структурувати як вхідні в даний властивість показники або як сукупність мікропроцесів.

У структурі  емпатії виділено три рівні: формально-динамічний, що характеризує динамічні властивості емпатії (особливості виникнення і протікання емпатичних реакцій) і якісні, що відображають психологічну сутність емпатичних процесу (емоційна емпатія; когнітивна, предиктивна і дієва); змістовно-особистісний, до якого входять ті аспекти емпатії, за допомогою яких виникають емпатичних реакція на певні об'єкти, стимули; імперативний рівень (громадські та індивідуальні уявлення) про емпатії: про норми, культурі прояви емпатичних реакцій, знаннях в даній області і т.п.

При вивченні емпатії за формально-динамічними показниками ми спиралися на уявлення психології про динамічних та змістовних особливостях психіки, на підходи до дослідження особистості і її структури. Розглядаючи емпатію як складне властивість особистості, ми досліджували її компонентний склад у контексті структурно-ієрархічної концепції особистості, заснованої на концептуальному підході.

Відповідно  до цієї концепції, запропонованої О. П. Саннікова особистість розглядається  як макросистема, що складається з  різнорівневих підсистем, кожна з яких включає взаємопов'язаний комплекс властивостей відображають:

1) формально-динамічні; 2) змістовно-особистісні; 3) соціально-імперативні (або нормативні) характеристики.

До першого  відноситься сукупність всіх властивостей, що відображають динаміку протікання психічних явищ та індивідуальні властивості конституціонального характеру. Другий включає в себе власне особистісні якості (поняття особистості у вузькому сенсі), що характеризують спрямованість, потребно-мотиваційну сферу і т.п.

Розглядаючи властивості  особистості, у тому числі і емпатію, крізь призму континуально-ієрархічної  структури, автор стверджує, що цілісність самої системи особистості визначається континуальність кожної її частини. Це означає. Що риси особистості, які традиційно відносять переважно тільки до одного рівня (динамічні - до темпераментному;змістовні - до характерологічних; імперативні - до культурного), не є дискретними. Це континуальних освіти, і в цілісній особистості можливий або плавний перехід однієї риси в іншу, або якісне її перетворення. Взаємозв'язок і взаємопроникнення різних рівнів пояснює розвиток, «проростання» окремих психічних рис, у тому числі і емпатії, від нижчих рівнів до вищих.

По-друге, дослідити  показники і формально-динамічного та змістовно-особистісного рівнів емпатії. Експлікувати й описати дані показники і є одним із завдань нашого дослідження. Таким чином, кожна риса, кожне якість особистості пронизує всю її структуру. Це положення має особливе значення, тому що в дослідженні емпатії, по-перше, дозволяє розглядати емпатію як цілісне властивість особистості, по-різному проявляється на різних її рівнях.

Як показує  аналіз літератури, спочатку дослідження  емпатії проводилися в рамках емоційної концепції, оскільки саме поняття трактувалося як емоційне насичення стан іншої людини. Таке розуміння емпатії переважало до 40-х років в зарубіжній психології і спочатку у вітчизняній літературі.У рамках емоційної концепції розглядають емпатію Гаврилова Т.П., Меграбян А.А., Лазарус Р.С., Лазарус Б.М., Пашукова Т.М., Стрєлкова Л.П., Епштейн Н, Юсупов Н.М. та ін.

 При підході  до емпатії як до емоційного  явища в її структурі багатьма  авторами виділяються дві вищі  форми співучасті в емоціях  інших: 1) співпереживання як безпосередня, імпульсивна форма емпатії, в основі якої лежить егоїстична мотивація або «тривога за себе»; 2) співчуття як гуманістична, альтруїстична і більш складна форма емпатії, в основі якої лежить альтруїстична мотивація або «тривога за іншого»

На думку  А.А. Меграбяна, емпатія включає в себе три компоненти:

1) емпатичну  тенденцію - здатність до співпереживання,  вразливість; 

2) тенденцію  до приєднання - здатність до прояву  тепла, дружелюбності, підтримки; 

3) сензитивность  до відкидання - здатність до виникнення  адекватного почуття провини, сприйнятливість до критики на свою адресу. При цьому двоє людей з'єднані емпатичних відносинами: з одного боку, щира емоційна підтримка або допомога суб'єкта - означає стати на місце об'єкта, - з іншого прихильно отримати допомогу чи підтримку - означає відчути позитивні наміри донора. Деякі дослідники, що представляють розглянутий підхід, називають такі компоненти емпатії: співчуття, естетичні почуття, а також подяку. Важливий елемент подяки - висока оцінка реципієнтом допомоги донора як альтруїстичного акту, при цьому двоє людей з'єднані емпатичних відносинами: з одного боку, щира емоційна підтримка або допомога суб'єкта - означає стати на місце об'єкта, - з іншого прихильно отримати допомогу чи підтримку - означає відчути позитивні наміри донора.

Згодом виявилося, що рамки емоційної концепції  занадто вузькі для пояснення  такого складного психологічного феномена, тому в структурі емпатії починають  виділяти когнітивний компонент, що базується на інтелектуальних процесах (порівняння, аналогія тощо). У роботах Бодалева А.А., Даймонд Р., Климова Є.А., Муканова М.М., Селіванової Р.Г., Стрілецької Л.П., Шибутані Т. та ін. робиться спроба визначити зміст і основні характеристики когнітивної емпатії, а емпатія в цілому розглядається як двомірну освіту.

Так, Е.А. Клімов включає емпатію в когнітивні і емоційно-вольові процеси в  різних сферах психічного відображення і регулювання. У сфері психічного відображення когнітивний компонент  емпатії, на думку автора, реалізується через інтроекция і проекцію суб'єкта з об'єктом емпатії. У зоні реактивності психіки емпатія розглядається як афективний підсвідоме явище, що виявляється у формі співпереживання з імпульсом емоційного зараження. Є.К. Клімов каже, що співпереживання має емоційне начало, а от у співчутті переважає когнітивний компонент;У сфері психічного регулювання - емоційний компонент емпатії, який реалізується через процеси привабливості (атракції) індивідів у їх взаємодії (інтеракції). В області активності психіки емпатія виступає як усвідомлене психічне явище, позбавлене емоційного забарвлення.

У зоні реактивності психіки емпатія розглядається  як афективний підсвідоме явище, що виявляється  у формі співпереживання з  імпульсом емоційного зараження. Є.К. Клімов каже, що співпереживання має  емоційне начало, а от у співчутті переважає когнітивний компонент; суб'єкт центрований на об'єкті емпатії і активно відбиває його стан, при цьому емоції можуть опанувати суб'єктом, але ситуація залишається для нього особистісне не значимою.

В.В. Бойко в  структурі емпатії крім афективно-когнітивної сфери виділяє ще й інтуїтивний канал, який свідчить про здатність респондента бачити поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту інформації про нього, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості.

У літературі емпатія  описується не тільки як здатність до співпереживання і співчуття іншим людям, до розуміння їх станів, а й як готовність надати посильну допомогу. Таким чином, в структурі емпатії виділяється ще один компонент - дієвий (або поведінковий). Емпатія як трикомпонентну освіта розглядається в роботах Михальченко Г.Ф., Лабунської В.А., Обозова Н.Н., Панкіна А.І., Петровського А.В., Платонова К.К., Сарджвеладзе Н.М. та ін.

Дієва емпатія  проявляється у вигляді групи  альтруїстичних актів, які базуються  на емоціях співпереживання і співчуття, а також на адекватному розумінні стану об'єкта. І.М. Юсупов виключає присутність цього компонента в структурі емпатії, вважаючи її в основному, пасивно-спостережним співпереживанням чи співчуттям без активного втручання у вигляді дієвої допомоги,яку, з його точки зору, не слід ототожнювати з більш глибоким явищем в міжособистісних відносинах - дієвої груповий емоційної ідентифікацією.

С.К. Нартова-Бочавер відзначає, що в основі допомагає поведінки (тобто дієвої емпатії) лежить готовність суб'єкта до надання допомоги. Така готовність, будучи комплексним утворенням,вимагає від нього наявності певних психологічних ресурсів: когнітивних (що включають аналіз ситуації тяжкого становища іншої людини, усвідомлення себе суб'єктом допомоги, прийняття рішення), поведінкових здібностей і можливостей) і мотивації допомоги. Поняття мотивації допомоги вживається дослідником у вузькоопераційному сенсі і підкреслюється афективний компонент феномена готовності до допомоги як стану мотиваційно-афективної сфери особистості. Ініціації альтруїстичний вчинок. Результати досліджень, проведених автором, свідчать про те, що необхідною (хоча й недостатньою) умовою надання допомоги є стійкість альтруїстичного наміри.

У деяких роботах поведінковий аспект емпатії (в ситуації спілкування) представлений цілим рядом характеристик. Розглянемо ці характеристики: регуляція засобів спілкування, використовуваних партнером (при цьому саме оцінка зворотного зв'язку приводить до коректування поведінки); супровід допомагає поведінки;вибір адекватних поведінкових актів, здатних викликати партнерів по спілкуванню на взаємну емпатію; вираз суджень, з приводу думок і почуттів іншого у формах взаємодії, актуальних для його особистого досвіду; використання форм звертання, які не завдадуть шкоди іншій людині.

2.1 Опис методики  і методів дослідження емпатії

Наукове дослідження засноване  на застосуванні засобів дослідження: методи, методики, методологія. Рішення  дослідника провести дослідження за певними методиками приймається  виходячи з аналізу тих методів і методик, які застосовуються в науці для вирішення аналогічних завдань. Але при необхідності винаходяться і оригінальні методики. Тому в психологічній науці надзвичайно важливо в науковій публікації або іншому науковому документі давати опис методу, за допомогою якого були отримані дані. Методом психологічного вимірювання оцінюється величина якого-небудь параметра, яку виробляє випробуваний. На підставі цих оцінок дослідник «Виміряй» особливості суб'єктивної реальності досліджуваного або особливості його поведінки. Методики - це методи дослідження, що реєструють вербальну і невербальну поведінка (Дружинін), тобто поведінка може бути досліджена об'єктивними методами. Таким чином у психологічному дослідженні береться до уваги методологія природознавства з його принципами: матеріалізму, об'єктивності та детермінізму.

Проблема дослідження  емпатії закладена в самій  природі такого явища, яке до цього  часу є мало вивченим, що створює методологічні труднощі при вивченні явища, його описі та експериментальному досліджені.

Для дослідження емпатії  у студентів-психологів застосовуються такі методичні засоби, як «Опитувальники Юсупова », шкала емоційного відгуку А. Мергабяна і Н. Епштейна і др. Опитувальники для дослідження емпатії відносяться до класу методологічних засобів психодіагностики - опитувальники оцінки емоційно-вольових якостей особистості. З спрямованістю на дослідження емпатії у цій класифікації представлені такі опитувальники: методика «діагностика рівня емпатії В. В. Бойка», методика «діагностика рівня емпатії І.М. Юсупова», шкала емоційного відгуку А. Мергабяна і Н. Епштейна та ін.

Приймаємо при  дослідженні методику «Діагностика рівня емпатії В. В. Бойка» .

Загальною характеристикою  відомих психологічних методик, успішно зарекомендували себе в практичних експериментальних дослідженнях емпатії можна вважати те, що всі вони виявляють у випробуваного будь-який вид емпатії: емоційну, когнітивну, предикативну. Класифікація видів емпатії в методиці В. В. Бойко виділяє такі провідні елементи:

раціональну емпатію, яка здійснюється за допомогою причетності, уваги до іншого, інтенсивної аналітичної переробки інформації про нього; емоційну емпатію, реалізовану за допомогою емоційного досвіду (переживань, почуттів) в процесі відображення стану іншої;

інтуїтивну  емпатію, що включає в себе як засоби відображення іншого інтуїтивність, що дозволяє обробляти інформацію про  партнера на несвідомому рівні.

Тобто автор даної методики запропонував види емпатії, які виявляють  цілісний образ емпатічності человека.

Результати експериментальних  досліджень представляють по шести  шкалах з номерами певних тверджень. Емоційний канал емпатії фіксується здатність емпатірующего входити  в емоційний резонанс з оточуючими - співпереживати, брати участь. Емоційна чуйність стає засобом входження в енергетичне поле партнера. Зрозуміти внутрішній світ іншої людини. Раціональний канал емпатії характеризує спрямованість уваги, сприйняття і мислення людини на розуміння сутності будь-якого іншого людини, на його стан, проблеми і поведінку. Це спонтанний інтерес до іншого, відкриває шлюзи емоційного та інтуїтивного відображення партнера. Емоційний канал емпатії фіксується здатність емпатуючого входити в емоційний резонанс з оточуючими - співпереживати, брати участь. Емоційна чуйність стає засобом входження в енергетичне поле партнера. Зрозуміти внутрішній світ іншої людини.

Інтуїтивний канал емпатії  дозволяє людині передбачити поведінку  партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються та узагальнюються різні відомості про партнерах.

Установки, які або перешкоджають  емпатії. Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, вважає недоречним виявляти цікавість до іншої особистості, переконав себе спокійно ставитися до переживань і проблем оточуючих. Подібні умови різко обмежують діапазон емоційної чуйності та емпатичних сприйняття.

Проникаюча здатність  в емпатії розцінюється як важливе  комунікативне властивість людини, що дозволяє створювати атмосферу відкритості, довірливості, задушевності. Розслаблення партнера сприяє емпатії, а атмосфера напруженості, неприродності, підозрілості перешкоджає розкриттю та емпатичних розуміння.

Ідентифікація - важлива  умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, постановки себе на місце партнера. В основі ідентифікації легкість, рухливість і гнучкість емоцій, здатність до наслідування.