Методы креативности

Експеримент хороший ще й тим, що спосіб оволодіння в ньому новою діяльністю, велика кількість часу, дана на його проходження дозволяють дати детальний аналіз процесу креативності.

Експериментальний метод дозволяє випробуваному розробити алгоритм вирішення задачі. За отриманого алгоритму також можна судити про рівень креативності. 
 У експеримента ще досить багато переваг над тестуванням, тому можна зробити висновок, що він є найбільш інформативним і продуктивним методом оцінки творчих здібностей. Тести скоріш виявляють здатність людини швидко мислити, його інтелект, знання. Креативність вони оцінюють в неповній мірі.

 

Таким чином, ми можемо виділити наступне.

До основних критеріїв оцінювання креативності відносяться:

- Швидкість;

-Гнучкість; 
-Оригінальність; 
- Розробленість мислення; 
-Здатність виділяти головне; 
-Здатність чинити опір стереотипним рішенням.

Дані критерії виділили психолог Дж. Гілфорд. 
Існують два основних способи оцінки креативності. Це тестування  й експеримент. Експерименту притаманні довгостроковість, відсутність  рамок, багаторазовість; тестуванню - короткочасність, наявність рамок і обмежень, неточність результатів. 

Після порівняння тестів і  експерименту бувзроблений висновок, що експеримент - найкращий метод оцінюваннятворчих здібностей, тому що він дійсно допомагає розкрити обдарованістьлюдини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

 

У даній роботі ми вивчили основні поняття креативності, її види і типи; розглянули концепції креативності, розкрили специфіку вікових особливостей, критерії та методи її оцінювання.

В ході роботи була проаналізована психологічна література з даної теми. 
Ми дізналися багато нового про творчі здібності і можна узагальнити і сказати, що креативність - це рівень творчої обдарованості, творчі здібності. Креативність дозволяє знаходити оригінальні і незвичайні способи вирішення різних завдань, породжує ідеї.

Існують різні концепції креативності: концепція редукції творчості до інтелекту, концепція креативності Дж. Гілфорда і Е. П. Торренса, концепція Н. Воллаха і М. Когана, концепція А. Мідника, «теорія інвестування» Р. Стернберга.

Дж. Гілфорд розробив ряд критеріїв оцінювання креативності: швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість мислення, здатність виділяти головне, здатність чинити опір стереотипним рішенням. На основі цих критеріїв був створений тест на креативність, який став дуже популярним для виявлення творчих здібностей та при тестуванні кандидатів на роботу в творчіх та художніх областях діяльності.

Творчі здібності найсильніше проявляються в дитячому віці. У навчальних закладах нав’язують шаблонне мислення, та й просто щоб злитися з соціумом дитина повинна підкорятися загальноприйнятим рамкам і пожертвувати креативністю. Так що з роками її рівень знижується, але здібності нікуди н зникають. Слід розвивати в собі творчі здібності і не забувати про те, що в нинішньому суспільстві вони необхідні. 
 На розвиток і прояв креативності впливають наступні фактори:

- Спадковість і раннє навчання;

- Навколишнє середовище;

- Похвала;

- Сімейне виховання;

- Порядок народження в сім'ї;

- Місце народження;

- Самостійність;

- Внутрішні чинники (мотивація досягнення, готовність до ризику, наявність знань у різних сферах і т.д.)

Для визначення рівня креативності використовуються тестування і експеримент, це основні методи оцінювання творчих здібностей. Було розроблено безліч різних тестів, але не дивлячись на це, експеримент є найефективніший метод, за допомогою якого можна оцінити рівень креативності. Експеримент має багато переваг перед тестуванням, насамперед він не має обмежень у часі, дозволяє випробуваному самостійно визначити правильне рішення без надання варіантів відповідей, забезпечує багаторазовість випробувань, має хібні обмеження, які слід  подолати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей. – Москва: Academa, 2002 – 316с.
2. Дружинин, Владимир Николаевич Психология общих способностей : / Дружинин, Владимир Николаевич . - 2-е изд.. - СПб.; М.; Х.; Минск : Питер, 2000 . - 359 с.
3. Зденек М. Развитие правого полушария: углубленная программа высвобождения силы вашего воображения. – М.: Попурри, 2004 – 352 с.
4. Ильин, Евгений Павлович Психология творчества, креативности, одаренности : / Ильин, Евгений Павлович . - СПб.; М.; Х.; Минск : Питер, 2011 . - 444 с.
5. Лук, Александр Наумович Психология творчества  : / Лук, Александр Наумович . - М. : Наука, 1978 . - 127 с.
6. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений в трех книгах. Кн.1. Общие основы психологии . – 3е изд. –М: Гуманитар. Изд. Центр Владос, 1997, - 688 с.
7. Николаева, Елена Ивановна Психология детского творчества: / Николаева, Елена Ивановна . - СПб. : Речь, 2006 . - 219 с.
8. Лейтес Н.С.  Возрастная одаренность школьников — М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 320 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Дружинин, Владимир Николаевич Психология общих способностей : / Дружинин, Владимир Николаевич . - 2-е изд.. - СПб.; М.; Х.; Минск : Питер, 2000 . - 359 с.