Методы креативности

-Раннє навчання;

-Сімейний фактор;

Також існують внутрішні чинники, що сприяють розвитку креативності: мотивація, широкий кругозір, готовність піти на ризик, ціннісні орієнтації, завзятість, здатність порушувати кордони, незалежність, впевненість, сильні емоційні переживання, наполегливість.

Існують фактори, що перешкоджають розвитку творчих здібностей: прагнення до успіху будь-що-будь, недопущення ризику; нездатність противостояти тиску інших; несхвалення дослідження, уяви, фантазії; готовність до зміни точки зору власної думки; схиляння перед авторитетами, надмірна похвала.

Можна виділити наступні концепції креативності: концепція редукції творчості до інтелекту, концепція креативності Дж. Гілфорда і Е. П. Торренса, концепція Н. Воллаха і М. Когана, концепція А. Мідника, «теорія інвестування» Р. Стернберга.

Кожному віковому періоду людини притаманні певні особливості розвитку креативності. У ранньому дитінстві присутні такі характерні особливості: невгамовних цікавість, великий словниковий запас, нетерпля - чість, вінахідлівість і багата фантазія. У дошкільному періоді - яскрава уява, величезна допитлівість, гостре реагування на несправедливість, схильність до активного дослідження навколишнього. У шкільний період присутні оперативна пам'ять, виражена направленість на творче виконання завдань, оригінальність словесних асоціацій та створення в уяві альтернативних систем. В дорослому періоді є місце таким ознакам креативності: гнучкість у концепціях, легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, незалежність у судженнях та поведінці.

Існує декілька точок зору на розвиток креативності в онтогенезі. Дотримуючись однієї з них, з віком відбувається поступове безперервне зростання креативності. На думку інших психологів, в міру набуття знань креативність дитини знижується. Наступна точка зору припускає коливальні прояви розвитку творчих здібностей.

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Критерії та методи оцінювання креативності.

 

2.1. Критерії оцінки креативності в рамках психологічного подходу.

 

Для оцінки рівня креативності виділяють ряд критеріїв:

- Оригінальність - здатність продукувати віддалені асоціації і незвичайні відповіді; 
- Семантична гнучкість - здатність виділити функцію об'єкта і запропонувати її нове використання;

- Образна адаптивна гнучкість - спроможність змінити форму стимулу таким чином, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання; 
- Семантична гнучкість - здатність продукувати різноманітні ідеї в порівняно необмеженій ситуації [6].

Важливим етапом у діагностиці креативності особистості послужили роботи психолога Дж. Гілфорда, який виділив два типи мислення: конвергентне (послідовне, логічне) і дивергентне (альтернативне, відступаюче від логіки) [2]. Більшість психодіагностичних тестів креативності орієнтовано на виявлення здібностей до дивергентного мислення. Для дослідження розвитку творчої здатності П. Торренс та Дж. Гілфорд розробили ряд тестів. 

Критерії оцінювання визначені наступним чином:

1)Швидкість. 
 Показник швидкості відображає здатність до породження великої кількості ідей, виражених в словесних формулюваннях або у вигляді малюнків і вимірюється кількістю результатів, які відповідають вимогам завдань; здатність висувати різноманітні ідеї, переходити від одного аспекту проблеми до іншого, використовуючи різноманітні стратегії вирішення проблем. 
Продуктивність може відрізнятися в різних батареях і в різних завданнях однієї батареї. Цей показник корисний насамперед тим, що він дозволяє зрозуміти інші показники. Імпульсивні, банальні і навіть дурні відповіді дозволяють отримати високий бал за цією шкалою. Проте такі відповіді призводять до низьких показників гнучкості, оригінальності та розробленості.Низькі значення швидкості можуть бути пов'язані з детальною розробленістю відповідей у ​​малюнкових завданнях, але можуть також спостерігатися у загальмованих, інетрних або недостатньо мотивованих піддослідних.

2) Гнучкість.

Оцінює здатність висувати різноманітні ідеї, переходити  від одного  аспекту проблеми до іншого, використовувати різноманітні стратегії вирішення проблем. Іноді корисно оцінити цей показник в  отношніі  до  швидкості, оскільки один і той же показник  різноманітності  може  спостерігатися  при неоднаковій загальній кількості висунутих ідей. 
Семантична гнучкість є здатність бачити об'єкт під новим кутом зору, виявляти його  нове використання, розширювати  раціональне застосування на практиці. 
 Образна адаптивна гнучкість є  здатність  змінити  сприйняття об'єкта  таким чином,   щоб бачити його нові, приховані від спостереження сторони, намітити нові ознаки і можливості його використання.

Семантична спонтанна гнучкість є здатність продукувати різноманітні ідеї у невизначеній ситуації, зокрема в такій, яка не містить  орієнтирів  для цих ідей. 
Низькі показники гнучкості можуть свідчити про ригідність  (в'язкість) мис- лення, низьку інформативність, обмеженість  інтелектуального  розвитку  або

низьку мотивацію.

3) Оригинальність.

Здатність висувати ідеї, що відрізняються від очевидних, банальних чи твердовстановлених фактів. Ті, хто отримують високі бали за оригінальністю, зазвичай   характеризуються    високою інтелектуальною   активністю.Надзвичайно  висока  оригінальність  відповідей може спостерігатися        при деяких психічних відхиленнях.

4) Розробленість мислення.

Деталізація ідеї. Використовується тільки для оцінки фігурних тестів.

Дивергентне мислення - визначається, як «здатність мислити в різних напрямках», є не спрямованим мисленням, а здатністю мислити вшир, тобто бачити інші атрибути  об'єкта.

Конвергентное мислення «орієнтується на відоме, тривіальне вирішення проблеми» (односпрямованість мислення). 
 5) Здатність виділяти головне. 
 Уміння при виконанні завдань тесту виділяти головне,  суть, бачити    суттєвіознаки  предметів і відсівати другорядні.

6) Здатність чинити опір стереотипним рішенням.

Вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового, протистояти громадській думці \ рішенням того чи іншого питання, висуваючи свій вихід із ситуації, відстоюючи свої права на нього.

Дж. Гілфорд і його співробітники  розробили тести програми дослідження, що тестуюсь  переважно дивергентне мислення. Не зважаючи на те, що існує безліч тестів на креативність, тести Дж. Гілфорда вважаються найточнішими для визначення рівня творчих здібностей. Ці тести оцінювають креативність у показниках швидкості, гнучкості, оригінальності та розробленості ідей.

 

2.2. Методи оцінки креативності.

 

Основними методами оцінки креативності є тест і експеримент. 
Тестування довгий час викликало суперечки у вчених, оскільки це досить неточний метод. Виходячи з його результатів, не можна точно сказати, креативна людина чи ні. Останнім часом прийшли до висновку, що за допомогою тесту швидше визначають рівень інтелекту, ніж творчих здібностей. Проходячи тест, людина не може розкритися в повну міру, бо вона проявляє свою креативність у вузьких рамках, тільки там і так, як вимагає завдання. 
 Для підвищення якості тестування креативності необхідне дотримання таких основних параметрів креативної середовища, як:

-Відсутність обмеження за часом;

-Мінімалізація мотивації досягнення;

-Відсутність змагальної мотивації і критика дій;

-Відсутність в тестовій інструкції жорсткої установки на творчість.

Умови креативної середовища створюють можливості прояву креативності, при цьому високі показники тестування значимо виявляють креативних особистостей. У той же час низькі результати тестування не свідчать про відсутність креативності у випробуваного, тому що творчі прояви спонтанні і непідвладні довільній регуляції. В даний час для оцінки рівня креативності найбільш широко застосовуються вербальні й образні тести творчого мислення Торренса і батарея тестів креативності О. Тунік, яка створена на базі креативних тестів Гілфорда.

Тест дивергентного мислення Гілфорда призначений, в основному, для дорослих людей, батарея креативних тестів складається з експрес-тестів, а тести творчого мислення Торренса є досить трудомісткими при проведенні та обробці даних. Також для діагностики креативності Е.Е. Тунік був адаптований тест Вільямса, призначений для комплексної діагностики креативності у дітей та підлітків від 5 до 17 років, що оцінює як характеристики, пов'язані з творчим мисленням, так і особистісно-індивідуальні креативні характеристики. Тест складається з трьох частин: 
•тест дивергентного (творчого) мислення;

•тест особистих творчих характеристик (опитувальник для дітей);

•шкала Вільямса (опитувальник для батьків і педагогів).

Існує опитувальник креативності, складений Джозефом С. Рензуллі і Робертом К. Хартманом на основі огляду робіт різних авторів у галузі вивчення творчого мислення та творчих проявів особистості.

Опитувальник Рензуллі є експрес-методом, дозволяє швидко і якісно проводити діагностику в умовах обмеженого часу, а також доповнює батареї тестів, що вимагають великих витрат часу і сил. Існує ще експрес-метод, який дозволяє швидко й якісно провести діагностіку креативності - адаптований питальник креативності Джонсона. Опитувальник креативності фокусує нашу увагу на тих елементах, які пов'язані із творчим самовираженням. Питальник креативності - це об'єктивний контрольний список характеристик творчого мислення й поведінкі, який складається з восьми пунктів, розроблений спеціально для ідентифікації проявів креативності, доступних зовнішньому спостереженню. При роботі з опитувальніком креативності можна швидко самостійно зробити підрахунки. Заповнення опитувальника вимагає 10-20 хвилин. Для оцінки творчих здібностей по даному опитувальнику експерт спостерігає за соціальними взаємодіями особи, яка цікавить нас, під час якої-небудь деяльності, на заняттях, тощо.

Крім тестів для визначення креативності можуть бути використані  спеціальні анкети та опитувальники  зі списками ситуацій, почуттів, форм поведінки, характерних для творчих людей.

Експеримент - досить важливий і продуктивний метод оцінювання творчих здібностей. Він дозволяє простежити за ходом думки людини. Експеримент не має часових обмежень і дозволяє випробуваному дати любу відповідь на питання, без наданих варіантів.  Людина більше розкривається і проявляє свою креативність, адже вона не обмежена рамками. При проведенні експерименту є важливим такий принцип, як довготривалість. Досить часто час обмежує людину, і, намагаючись встигнути зробити якомога більше, вона знаходиться не в тій обстановці, щоб виявляти креативність. Тому довготривалість експерименту грає велику роль і дозволяє людині спокійно виконати завдання.

В експерименті поставлені завдання, доступні для  рішення при будь-якому рівні  розумових здібностей.

Існуючі методики діагностики креативності в більшості випадків припускають строго регламентовані тестові процедури (Тести вербальної і невербальної креативності), які, як правило, не дозволяють уявити досить повну картину творчих можливостей обстежуваних осіб.

У ряду тестів на креативність особняком виступає показник оригінальності. Мало того що він не корелює за деякими даними з  іншими  показниками креативності, так він ще може по-різному проявлятися в залежності від того, в чому вона може проявлятися [4]. Доведено, що  в різному  віці оригінальність   пов'язана в різними факторами (7 клас - з уявою і фантазією, 9- з промовою і лексикою і т.д.)

Ільїн відзначає, що  крізь  призму вимірювального  підходу креативність бачиться як атрибут (мислення, продукту, особистості).  Фізичні  одиниці  пристосувати для вимірювання креативності не можна, тому оцінюють її за допомогоюгіпотетичних показників.

 

2.3. Порівняльний аналіз методів оцінки креативності.

 

Не дивлячись на велику численність різних тестів на креативність, варто зауважити, що тестування багато в чому поступається експерименту. 
Насамперед, це час. Як говорилося раніше, відсутність тимчасових обмежень дозволяє людині діяти спокійно і обдумано, дозволяє розкрити креативність у великих масштабах. Тест - коротке випробування, на відміну від експерименту. 
 Дослідження творчості обов'язково має бути багаторазовим. Не тільки короткочасність, а й одноразовість випробування може викликати у випробуваного стресовий стан і значною мірою перешкоджати відділенню результату випробування від впливу побічних чинників даного моменту [1]. Тільки експеримент забезпечує багаторазовість випробувань.

У тестів, що визначають креативність, є великий недолік - відповіді випробуваного оцінюються за критерієм частоти народження відповіді у вибірці. Отже, відповіді дуже залежать від характеристики вибірки. Відповіді у людей різних професій і класів будуть значно відрізнятися. А також відповіді представників однієї групи будуть відрізнятися в залежності від впливу різних факторів. Таких, як погода, настрій, пора року і т.п. 
Експеримент дозволяє більш обширно оцінити креативність людини і менше залежить від різних чинників, адже протягом експерименту людина показує себе і виявляє творчу сторону особистості в більш повній мірі, у неї є так званий простір розкритися і продемонструвати свої креативні якості. 
 В експерименті існують хибні обмеження, які досліджуваний може подолати.Переборення обмежень не передбачено в тестах, там є лише обмеження і рамки, переступати через які не можна.