Цивілізаційна теорія Хантінгтона

     У своїй відповіді опонентам Хантінгтон обєднав теми демократії, модернізації, занепаду та впливу Заходу фоні посилення фундаменталізму і різноманітних культурно-інтеграційниїх тенденцій всередині цивілізацій. Він також побічно полемізує з концепцією «кінця історії» Френсіса Фукуями, яка є популярною і по сей день.

     Вчений, в першу чергу, критикує думку про те, що крах радянського комунізму означає кінець історії чи повсюдну перемогу ліберальної демократії у світі. Осчновою такої думки є характерне для епохи «холодної війни» припущення, про те, що єдиною альтернативою комунізму є ліберальна демократія, а отже – зі зникненням першого народжується другий - універсалізм. Втім, очевидно, що існує безліч форм авторитаризму, націоналізму, корпоративізму і ринкового комунізму (як в Китаї), що досі притаманні країнам сучасного світу.

     Наступним є припущення вченого про те, що модернізація та економічний розвиток сприяють зміцненню однорідності і породжують загальну сучасну культуру, схожу з тією, що існує на Заході в теперішній час.Автор згідний з думкою про спільність рис сучасних міських, освічених, багатих, промислових товариств, які відрізняють їх від відсталих, аграрних, бідних, нерозвинених суспільств. У сучасному світі більшість модернізованих товариств були західними. Але модернізація не рівнозначна вестернізації. Японія, Сінгапур і Саудівська Аравія є сучасними, процвітаючими, але абсолютно не вестернізованими товариствами. Упевненість Заходу у тому, що в міру модернізації інші народи стануть такими ж «як ми», - це не що інше як прояв західної зарозумілості, що ілюструє зіткнення цивілізацій.

     ВИСНОВКИ

     Ідея Самюеля Хантінгтона про те, розмежування гравців міжнародні відносин за цивілізаційними ознаками є доволі реалістичною, хоча її можна критикувати за надмірне узагальнення таких цивілізацій, ігнорування значної різниці у рівнях розвитку та інтересах країн і народів навіть у межах однієї морально-етичної системи цінностей. Позиція науковця щодо принципової несумісності західної цивілізації з іншими видається досить неадекватною. Хантінгтон бачить майбутній світовий порядок як війну «всіх проти заходу», надміру абсолютизуючи фатальність зіткнення цивілізацій та неминучість подальшої ескалації конфлікту. Концепція Хантінгтона втрачає свій сенс, якщо відкинути передумову прагнення до абсолютної переваги одних держав над іншими. Ескалація конфлікту, за сценарієм Хантінгтона, можлива за умов колоніального принципу відстоювання власних інтересів (порядок, за яким одна держава вважає зоною власних інтересів якщо не весь світ, то принаймні більшу його частину).

     Сучасні ж реалії свідчать про те, що в умовах тотальної глобалізації міжнародний політичний процес визначатиметься не військовою чи економічною потугою, а соціально-інформаційним потенціалом політичних систем, що беруть у ньому участь. Основним критерієм ідентифікації статусу «свій-чужий» у майбутньому стане належність до того чи іншого цивілізаційного простору.

     Саме  можливість інформаційного обміну визначатиме  інтеграційні процеси в майбутньому, шляхи збереження уявлення про самоцінність власної національної, політичної, релігійної, етнічної культурної ідентичності, про пошуки власного шляху, власної парадигми суспільного розвитку. Найбільшим комунікативним потенціалом володіють політичні системи, що перебувають у так званому міжцивілізаційному просторі, тобто на межі двох і більше цивілізацій, та одночасно відчувають їх вплив. 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

          1.Бохняк В. Зіткнення цивілізацій? Моральний вимір // http://pda.aratta-ukraine.com/text_ua.php? id=735

          2. Денисенко В. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теорія Нового часу європейської історії. – Львів: ПІАС. – 2007.

          3. Кутуєв П.В. Концепції розвитку та модернізації: еволюція дослідницьких програм соціологічного дискурсу. – К.: Сталь, 2005. – 247 с.

          4. Луцишин П.В., Луцишин Н.П. Теорія міжнародних відносин: Навч. посіб. – Луцьк: РВВ «Вежа», 2003. – 339 с.

          5. Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.:Знання, 2007. – 461 с.

          6. Назаретян А.П. Цивилизационные кризисы в контексте универсальной теории. – М., 2001. – 488 с.

          7. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – Пер. с англ. Г. Велимеева, Ю. Новикова. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 517 с.

          8. Цыганков П.А. Теория международных отношений. – М., 2002. – 522 с.