Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2012 в 21:55, реферат
Життя і діяльність святителя Димитрія Ростовського (світське ім'я - Данило Савович Туптало, Тупталенко) - це не тільки величні сторінки в історії Української Православної Церкви і української духовної культури, але й видатна доба української історії другої половини ХVІІ - початку ХVІІІ ст.
Вранці 28 жовтня 1709 р. на п'ятдесят восьмому році життя, яке пройшло у складній і напруженій праці, митрополит Димитрій Ростовський упокоївся. За заповітом, тіло Дмитра Ростовського було поховано 25 листопада 1709 р. в Зачаттівській церкві в монастирі святого Якова. За старою традицією і на прохання митрополиту поклали під голову оригінали його власних видрукуваних творів. Коли пізніше, у 1751 р. відкрили його труну, то в акті був зроблений запис: «Під головою покійного преосвященного Димитрія митрополита покладені трудів його писання, писані на папері, зотліли». Один із дослідників життя і творчості святителя митрополит Іларіон (Іван Іванович Огієнко (1882-1972 рр.) поділив його багаточисельні праці на наступні групи.
1. «Житія святих» або «Четьї-Мінеї» - найголовніша праця Димитрія Тупталенка, якій він віддав найкращі роки життя. Її розпочала Києво-Печерська лавра, вона ж її багаторазово видавала, вважаючи своєю. До 1759 р. «Житія» виходили тільки в Києві і мали великий листовий розмір. Кожна з чотирьох частин подавала опис житій святих на три місяці, починаючи з вересня, бо з нього починався церковний рік. Всі чотири томи великого листового розміру мали 2905 листів чи 5810 сторінок. «Житія святих» з першого їх виходу друкувалися весь час і в Києві, і в Москві. У ХVІІІ ст. вийшло десять видань, у ХІХ ст. друк не припинявся. Але з 1740 р. Синод заборонив друкувати «Житія» без виправлення мови й наголосів твору, бо у мові митрополита Димитрія зустрічалось багато українізмів, а наголоси всі без винятку були українськими. Його мову почали виправляти, щоб читачі не знали, що автор писав цю працю українською. Ці московські видання вийшли у 1759, 1762, 1764, 1767, 1782, 17Димитрій Ростовський мав намір видати й короткі «Житія святих», і розпочав їх складання ще 1669 р. у Новгород-Сіверському. Ця праця мала назву «Короткий мартиролог». Написана вона була тільки на місяць вересень і залишилася незакінченою. 89, 1805, 1815 та інших роках. Нове російське видання вийшло з друку в 1902 р.
2. Богословські праці.
- «Розиск о Бринской розкольничій вірі» - написана у 1708 і 1709 рр., вийшла з друку тільки у 1745 р.
- «Разсуждение об Образії Божії і подобії в человіці» - видрукувана у 1707 р. в Москві, а потім перевидана у 1714, 1717 та інших роках.
Це змістовний полемічний труд проти тих, «хто за бороду життя своє клали». Пізніш праця була приєднана до «Розиску».
- «Катехизис» - виправлена у мові, видана російською мовою під різними назвами, наприклад: «Вопросы и краткие ответы о Вири и о прочем необходимом для знания христианина» (Из творений святителя Димитрия Ростовского). - М., 1906.
- «Зерцало православного исповедания» - видана у 1805 і 1807 рр.
- «О пресуществлении Евхаристии» - праця типового богословського змісту.
- «Молитва ісповіданія к Богу от человіка, полагающего спасенія начало» - видана у Москві в 1785, 1795 та інших роках.
- «Слово о Вірі і о четвероконечном Кресті» - полемічний богословський твір.
3. Моральні праці.
- «Апологія в утолєніє печали человіка, сущего в біді».
- «Алфавіт Духовний» - сильна релігійна філософія, якої не можна знайти у інших авторів.
- «Духовна грамота» - тестамент, написаний у 1707 р. напередодні смерті святителя.
4. Проповіді.
Перше, але не повне видання проповідей вийшло у Москві у 1786 р. в шести частинах під назвою «Собраніє разних поучительных слов і других сочинений». У додатку вміщено й «Житія святих». Наступне видання у чотирьох частинах вийшло у 1818 р. На жаль, проповіді святителя не були зібрані в повному обсязі.
5. Історичні праці.
- «Чуда Пресвятия Богородиці от образа в монастирі Ільїнськом».
Як відомо, цю роботу автор переопрацював і видав під назвою «Руно орошенноє». Вона була дуже популярною і витримала сім видань у Чернігові.
- «Літопис» іже во святих отця нашого Димитрія, митрополита Ростовського, новоявленого чудотворця, сказующий деяния от начала миробитія до Рождества Христова». «Літопис» зібраний з Божественного писання, різних хронографів та історіографів: грецьких, слов'янських, польських, єврейських та інших. Вперше він виданий у Москві у 1784 р. на 519 сторінках з додатком «Келейного літопису». За задумом Димитрія, це - коротка слов'янська Біблія.
- «Каталог російських митрополитов» - достатній опис митрополитів Київських.
- «Щоденник», названий автором «Діяріушем».
6. Збірки праць.
Роботи Димитрія Ростовського постійно перевидавалися і домінували серед інших авторів протягом ХVІІІ-ХІХ ст. У Москві упродовж 1738-1742 рр. було видано перше «Собрание сочиненій св.Димитрія, митрополита Ростовського». Воно було перевидавалося у 1745 р., 1786 р. На початку ХІХ ст. вийшло друге видання (1805-1807 рр.), пізніше й шосте.
Таким чином, митрополит Димитрій Ростовський залишив безцінну творчу і проповідницьку спадщину, зробив своє ім'я безсмертним в історії православної церкви. 21 вересня 1752 р. були відкриті нетлінні мощі святителя, а 22 квітня 1757 р. його зачислили до лику святих Руської Православної Церкви. Тоді ж митрополит Ростовський Арсеній написав житіє св.Димитрія, а єпископ Переяславський Амвросій Каменський склав йому службу. Православна церква двічі на рік згадує ім'я святителя: 21 вересня у день обретіння мощей і 28 жовтня у день його праведної кончини.
Література
1. Гнатюк Ю. Святий Димитрій, митрополит Ростовський // Православний вісник. Видання екзархії всієї України, митрополита Київського і Галицького. - Львів, 1954. - N6.
2. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. - К., 1992.
3. Грушевський М.С. Історія української літератури. - К., 1993. - Т. 2.
4. Крип'якевич І. Історія української культури. - К., 1999.
5. Митрополит Іларіон. Святий Димитрій Туптало. Його життя і праця. Історико-літературна монографія. - Макарів, 2001.
6. Довідник з історії України (А-Я). - К., 2001. - Вид. 2-е.
7. Вечерський В., Бєлашов В. Глухів. Малі історичні міста України. - К., 2003.