Філософія

Основи  конституційного  ладу. – устрій держави, з урахуванням її особливостей, який визначає її розвиток іі співвідношення між державою та суспільством. Поділяється на державний і суспільний лад. Держ лад: економ (грошова од, держ власність, держ бюджет), політ (діяльність органів влади), соціальна (система соц забезпечення – пенсії т ін, культурна (система освіти)). Сус лад: економ (власність крім державної: приватна, комунальна, власність народу України (надра, повітря, тварини, рослини, держ символіка, земля)), політ (утворення політ партій і гром організацій), соц (підтримка населення з боку суспільства), культурна (розвиток традицій, мови та культури).

Громадянство. – підстава, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість повною мірою долучитись до політ, економ, правового та культурного життя сусп та держави. Один з важливіших елементів правового статусу. КУ (ст. 4,25,92,106): в Україні з АРК єдине громадянство; ніхто не може бути позбавленим громадянства; ніхто не може бути позбавленим прва змінити громадянство; громадянин України не може бути виданий іншій державі; держава гарантує піклування та захист громадянам за кордоном; питання громадянства визначаються виключно законом. Рішення про прийняття громадянства України та припинення приймає Президент. ЗУ «Про громадянство України» від 18.01.2001. Підстави набуття: за народженням, за тер походженням, внаслідок прийняття або поновлення громадянства, усиновлення, встановлення над собою опіки, у зв’язку з перебуванням у громадянству України одного чи обох батьків, внаслідок встановлення батьківства,  за іншими підставами що передбачені міжнародними договорами. Умови вступу: визнання та дотримання КУ та законів Укр; зобов’язання припинити іноземне громадянство; безперервне законне проживання на тер впродовж останніх 5 р; дозвіл на постійне проживання в Україні; володіння держ мовою або її розуміння; наявність законних джерел існування. Припиняється:  внаслідок виходу з громадянства Укр; втрати гром Укр; за підставами, передбаченими міжнародними договорами. Втрачається, якщо: 1)Гром Укр після досягнення повноліття добровільно набув гром іншої держави. 2)іноземець, набувши гром Укр, не подав документ про припинення іншого гром 3)іноземець з гром Укр користується правами минулого гром 4)громадянство отримано за фальшивими документами 5)громадянин України без згоди держ органів Укр добровільно вступив на військову службу, не роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи держ влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави. Обов’язки: захист вітчизни, шанування держ символів, обов’язок берегти природу, культурну спадщину, сплачувати податки і збори, додержуватись КУ і законів, не посягати на права та свободи.

Правовий  статус особи – положення людини, яке проявляється у її правах, свободах та обов’язках. Основою правового статусу є громадянство. Свободи – все, що не забороняється. Класифікація прав: особисті (громадянські), політичні (доступ до влади), економічні (можливості, які дозволяють нам існувати), соціальні (відносини у сусп, взаємодопомога), культурні (права на зовнішній розвиток).

Система держ органів. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності і спеціалізації. Окремо можна виділити прокуратуру.

Верховна  Рада. – загальнонаціональний виборний колегіальний, діючий на постійній основі. Склад: 450деп, обрані на 4 роки. Органи ВР:  голова (спікер), постійні комітети, тимчасові спеціальні слідчі комісії, депутатські фракції, рахункова палата, установлений з прав людини (омбуцмен), погоджувальна рада (необов’язково). Головні ф-ції: законодавча, установча, ф-ція парламентського контролю. Осн напрями діяльності: 1)контроль за діяльністю Кабміну 2)парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина та їх захист 3)бюджетно-фінансовий контроль 4) прийняття рішення ВР про направлення запиту до ПУ 5)парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури 6) здійснення парламентського контролю з організаційних питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні  тимчасові слідчі комісії.

Президент України – голова держави і гарант цілісності, недоторканості, суверенітету, дотримання Конституції і законів України. Повноваження Президента України:

- забезпечує державну  незалежність, національну безпеку  і правонаступництво держави; - звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; - виносить рішення про визнання іноземних держав; - призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією; - припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

- призначає, за  згодою Верховної Ради України,  Прем'єр-міністра України; - припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, виносить рішення про його відставку та ін. П У користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом із питань забезпечення безпеки та оборони в Україні.

Кабінет Міністрів. – вищий орган виконавчої влади. Центральний орган – міністерства, держкомітети – органи міжгалузевого управління, що звітують перед декількома мін; органи зі спец статусом. Місцеві – держ адміністрації областей і районів. Ф-ції Кабміну: виконавча (ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади) та розпорядча(для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження). Діяльність кабміну: забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; організовує та забезпечує здійснення зовнішньо-економічної діяльності України, митної справи та ін. Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. 

Виборча система  - порядок формування представницьких органів  держ органів, місцевого самоврядування, обрання Президента України. Дві системи: пропорційна  (мандати розподіляються між партіями пропорційно до кількості отриманих голосів виборців; депутати ВР і ВРАРК, депутати обласних рад, міст Києва і Севастополя, депутатів міських рад, районних у містах), мажоритарна (депутати висуваються окремо, обранний той, у кого більше голосів виборців; депутатисільськиз, селищних рад, Президент України).

Юридична  відповідальність. – негативна реакція держави або уповноважених осіб на скоєне правопорушення, яка проявляється у позбавленні певних благ. Види:  конституційна, кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна. Ф-ції: правоохоронна (захист правопорядку від правопорушень), виховна (спеціальна превенція (виправлення правосвідомості право рушника з тим, щоб він більше не вчиняв правопорушення), загальна превенція (вплив на правосвідомості усіх інших схильних до правопорушень осіб, з метою запобіганню правопорушенням)).

Обязательственное право – система гражданско-правовых норм, которые на принципах юридического равенства регулируют имущественные отношения в сфере товарообмена, а также имущественные отношения по возмещению причиненного ущерба  при участии юридических и физических лиц. Система обязательственного права делится на общую (распространяющихся на все обязательства) и специальную(регулирующие отдельные виды обязательств).Обязательство – это правоотношение, по которому одна сторона (должник) обязан совершить на пользу другой стороны (кредитора) определенное действие или воздержаться от действия, а кредитор имеет право требовать от должника выполнения его обязанности. Субъекты: кредитор (лицо, имеющее право на требование) и должник (лицо, несущее обязанность по выполнению требования).Объекты обязательств – соответствующие действия, на реализацию которых направлено право и обязанность субъектов.

Содержание – права, требования кредитора и обязанности должника. При это обязательства направлены на передачу имущества, выполнение работы, предоставление услуг, уплаты денег, покрытие расходов. Обязательства возникают на основании договоров и сделок. Обязательства могут возникать непосредственно из акта гражданского законодательства или договора, основанием обязательств может быть наступление или ненаступление определенного события. Обязательство прекращается полностью или частично на основаниях, установленных договором или законом. Обязательства прекращаются: выполнением, зачетом, передачей отступного и прощением долга; объединением должника и кредитора в одном лице; по договору сторон; вследствие изменения плана; из-за невозможности выполнения; ввиду смерти гражданина или ликвидации юридического лица.

Гражданско-правовая ответственность. - это установленная законом негативная реакция государства на гражданское правонарушение, проявляется в лишении лица определенных гражданских прав или наложение на него обязанностей имущественного характера. Разновидности гражданско-правовой ответственности: 1)договорная и внедоговорная (нарушение договора либо при отсутствии такового); 2)частичная и солидарная (каждое виновное лицо несет ответственность своей частью либо всем имуществом при солидарной ответственности) 3)основная и субсидиарная, дополнительная (кроме основного должника может быть привлечено дополнительное лицо). Основания: наличие имущественного и/или морального убытка (в денежном выражении имущественных убытков); противоправность поведения; вина; причинная связь между ущербом и противоправным  поведением. Имущественный убыток – уменьшение имущества, имеющегося в наличии или неполучение доходов, денежное выражение имущественного ущерба – убытки. Бывают позитивный ущерб (уменьшение наличного имущества) и упущенная выгода (неполученные доходы кредитора при полноценном выполнении обязанностей должником). Моральный ущерб возмещается одноразово деньгами или иным имуществом независимо от имущественного ущерба, подлежащего возмещению, не связан с суммой возмещения.