Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2013 в 18:24, реферат
На думку А.К. Маркової, особистість учителя - це стрижньовий, системоутворюючий блок професійної компетентності педагога. Саме він визначає характер цілей та задач педагогічної діяльності. Це система його ціннісних орієнтацій, мотивів і стилю індивідуальної діяльності та спілкування; вона визначає унікальність і неповторність людини. У структуру особистості вчителя входять такі якості, як спрямованість, мотивація (соціальна, пізнавальна, професійна - що утримує педагога в цій професії).
Місце, роль і завдання вчителя на сучасному етапі розвитку суспільства.
Психологічний об'єкт виховання. Стратегічні принципи виховання.
3. Структура педагогічної праці. Психологічний аналіз її основних компонентів.
Сучасне науково-психологічне
дослідження будь-якого суб`єкт
Цей термін поєднує в собі три основні сторони феномена педагогічної праці: педагогічну діяльність, педагогічне спілкування та прояви особистості педагога, які вважаються окремими процесуальними показниками (або блоками) такої компетентності.
Результативність педагогічної праці вчителя, вихователя або викладача оцінюється по тих якісних позитивних змінах у психічному розвитку учнів, вихованців або студентів, які відбулись під впливом педагога. Тут враховується особистістний та інтелектуальний розвиток об`єкта прикладання педагогічних зусиль, його становлення як особистості та суб`єкта учбової діяльності. У результативних показниках професійної компетентності прийнято розрізняти два блоки: 1) навченість та навчальність; 2) вихованість та виховуваність. Далі доцільно докладніше роздивитись кожен з виділених блоків.
Педагогічна праця - один з найскладніших видів людської діяльності. Її ефективне здійснення вимагає наявності певних психологічних якостей, а також оперування широкими і різнобічними професійними знаннями та вміннями, на основі яких педагог виробляє власне практичне рішення. Як і будь-якій іншій діяльності, такій активності притаманні: мотивованість, цілепокладання та предметність (психологічна структура діяльності: мотив, ціль, предмет, засоби, способи, продукт та результат), а її специфічною ознакою є продуктивність. За цим критерієм Н.В. Кузьміна виділяє п`ять рівнів продуктивності педагогічної діяльності: 1) непродуктивний рівень (репродуктивний) - діяльність педагога як ретрансляція знань; 2) малопродуктивний (адаптивний) - тут знання прилаштовуються вчителем до особливостей аудиторії; 3) середньопродуктивний (локально моделюючий) передбачає володіння педагогом стратегіями навчання за окремими розділами предмета; 4) продуктивний або системно моделюючий рівень передбачає володіння педагогом технологією формування системних знань з предмету викладання; 5) високопродуктивний рівень розвитку професійної діяльності дозволяє педагогу перетворювати свій предмет у засіб формування особисості учня, його потреб у самовихованні та самоосвіті .
Структура педагогічної діяльності включає цілі та задачі (це, по суті, ті ж цілі, конкретизовані в певних умовах), які реалізуються сукупністю певних дій (вмінь): основними серед останніх є гностичні, конструктивні, організаційні та комунікативні. Педагогічні цілі розрізняються за ступенем узагальненості (вихідні та загальні для всіх педагогів), поетапні - для різних учбових курсів, учбових предметів, оперативні - конкретні для певного контингенту учнів, орієнтовані на різні сторони їх психічного розвитку (навчальні, виховні). Сукупність умов, у яких педагог ставить цілі та приймає рішення, має назву педагогічної ситуації. Це ситуації, в межах яких розв`язуються задачі навчання і виховання. Вони можуть бути запланованими та несподіваними, прогнозованими й малопередбачувальними, спокійними та конфліктними.
У склад педагогічної ситуації як одиниці аналізу педагогічної діяльності включають: задачу (осмислення ситуації з метою її розв`язання), дії її учасників (вчитель та учень), умови, етапи її розв`язання (аналітичний, проектувальний, виконавський). Під технологією праці педагога розуміють попепереднє проектування учбово-виховного процесу з урахуванням перспектив діяльності та розвитку самих учнів (студентів, слухачів) і подальший контроль за цим процесом (В.П. Беспалько, 1996).
ЛІТЕРАТУРА: