Психологічна схильність до проституції

УДК: 159.922.1 – 053.6

ПСИХОЛОГІЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДВЧИНКИ-ПІДЛІТКА ДО ПРОСТИТУЦЇ

Кушнірчук О.Р.

Аналізується вплив психологічних чинників, що призводять до заняття проституцією, досліджуються такі риси особистості неповнолітніх повій, як егоцентризм і афективність, подана таблиця психосексуального розвитку дівчинки.

Ключові слова: проституція, психологічна схильність, психосексуальний розвиток.

Кушнирчук О.Р. Психологическая  предрасположенность к проституции. Анализируется влияние психологических факторов, которые провоцируют к занятию проституцией, исследуются такие черты личности несовершеннолетних проституток, как эгоцентризм и афективность, представлена таблица психосексуального развития девочки.

Основные слова: проституция, психологическая предрасположенность, психосексуальное развитие.

Kushnirchuk O.R. Рsychological disposition of girl-minor to  prostitution. In the given article psychological reasons that cause the involvement of girls into  prostitution are analysed, also such particular features of the minor prostitutes as egocentrism and affectivity are investigated and   the table of psychosexual development of the girl is given.

Keywords: prostitution, psychological disposition, psychosexual development

Проблема поширення дитячої проституції в наш час набула особливої актуальності. За офіційними даними питома вага неповнолітніх повій у сфері секс-бізнесу становить 8 %. Проте реальна картина відображає набагато вищі відсотки, про що свідчать результати опитування серед повій щодо віку, в якому вони вперше надали секс-послуги за винагороду – 11% почали займатися проституцією у віці 12-15 років, 20 % – у віці 16-17 років [7, 15].

Серед причин залучення  до проституції в такому юному віці дослідники виділяють, перш за все, неблагополуччя у родині, недоліки статево-рольового виховання у школі та сім’ї, а також несформованість позитивного образу „Я” і статеву деморалізацію особистості.

Оскільки неповнолітня повія є соціально і психологічно незрілою, то зазвичай, вона не усвідомлює небезпеку своєї „діяльності”, надає сексуальні послуги в будь-якому місці, без дотримання елементарної гігієни, практикує незахищений секс і приймає великі дози алкоголю чи наркотиків. Очевидно, що наслідки проституювання можуть мати незворотний характер як для фізичного здоров’я (венеричні захворювання, зараження на ВІЛ/СНІД, безпліддя, нікотинова залежність, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія), так і для психіки дівчини (порушення психічного розвитку, поява певних комплексів та невпевненості у собі, нездатність до самоконтролю, формування неадекватної самооцінки та рівня вимог, формування неадекватних моделей поведінки, схильність до апатії, психопатії та депресій, психологічна незахищеність, постійний страх, схильність до суїциду).

Для попередження цих  згубних процесів необхідно здійснювати комплексну профілактику дитячої проституції. Для цього варто враховувати  психічні особливості підліткового віку та глибинно-психологічні детермінанти поведінки особистості, а також несприятливі умови соціуму, котрий штовхає дитину на шлях проституції.

Аналіз наукових джерел вказує на відсутність всебічного комплексного дослідження явища психологічної схильності до проституції. Науковці розглядають лише окремі аспекти порушеної нами проблеми.  Так, М. Лабковський у статті „Чао, Бамбино!” вважає, що поведінка повії є своєрідним психологічним захистом від психотравми, отриманої в результаті зґвалтування [6, 16]. Авторський колектив посібника „Твоє сексуальне та репродуктивне здоров’я” також притримується думки, що однією з передумов занять проституцією є пережите психічне та фізичне насильство в батьківській сім’ї, про що свідчать отримані дані – 70 % повій в дитинстві стали жертвами сексуальних зловживань. Також до психологічних умов проституювання автори відносять спотворені установки і ціннісні орієнтації особистості [4, 95]. Ю.М. Антонян у праці „Преступность среди женщин” стверджує, що безладні статеві стосунки можуть виступати як засіб самоствердження дівчат, для яких характерний високий рівень тривожності, пов’язаний з невпевненістю у своєму жіночому, біологічному статусі. Оскільки, з часом такі стосунки втрачають емоційне, чуттєве забарвлення і спричинюють байдужість до сексуального партнера, то, як зазначає автор, це створює передумови до заняття проституцією [1, 205-206]. У статті „Проститутка глазами психолога”, вчений відмічає, що для повій характерним є підсвідоме відокремлення, відчуження тіла від своєї особистості. Даний процес відчуження, який  відбувається на психологічному рівні, вчений називає десоматизацією [2, 132]. Авторський колектив навчально-методичного посібника „Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із секс-бізнесу” у модулі „Психологічні особливості дітей, які займались чи займаються проституцією” розглядають етапи нормальної статевої соціалізації і соціально-психологічні умови розвитку особистості підлітка, а також причини і сутність деформації особистості дівчат, залучених до проституції [7, 60-90]. А.А. Станська у праці „Проституция несовершеннолетних – социальная и правовая проблема общества”, досліджуючи мотиви заняття  дівчатами-підлітками проституцією,  до основних причин такої поведінки, крім інфантильності та примітивності, відносить вікові психологічні розлади, котрі пов’язані з посттравматичним синдромом (зґвалтування, розбещення та ін.), а також певні психічні відхилення у дівчинки (психопатія, олігофренія на стадії дебільності тощо) [8, 208] . 

  Аналізуючи напрацьований матеріал ми спробуємо з’ясувати сутність психологічної схильності дівчат-підлітків до проституції, що дасть змогу здійснювати профілактику цього негативного соціального явища.

В наукових джерелах знаходимо висвітлення  психологічних теорій, котрі дають різне пояснення причин залучення дівчат до проституції. Так, згідно з теорією особистісних якостей, для особистості, котра займається проституюванням, характерні певні риси, а саме: залежність, труднощі у спілкування з однолітками, відсутність прагнення до здобування освіти тощо.

Теорії мотивацій-потреб наголошують на прагненні повії задовольнити свої матеріальні та сексуальні бажання.

Психодинамічні теорії основну  причину залучення до проституції  вбачають у неправильному сімейному вихованні, в результаті чого в дитини з’являються негативні переживання (почуття вини, страху, тривожності), котрі вона намагається подолати, використовуючи дану форму девіантної поведінки.

Трансактний аналіз розглядає проституцію  як „гру”, котра спрямована на досягнення індивідом своїх цілей. Ці цілі закладаються батьками в ранньому віці і програмують  дитину на певний вид поведінки, який практично неможливо змінити [3].

Апробація змісту даних теорій на практиці показала, що для дівчат, залучених до проституції, характерними є такі риси як егоцентризм і афективність, що заважає правильному спілкуванню дівчаток з оточуючими і спричинює їхню ізоляцію. Було встановлено, що егоцентрична спрямованість особистості неповнолітніх повій визначила основні цілі їхнього спілкування: пошук і вимога обожнювання; пошук і вимога дружби; пошук і вимога розуміння; пошук і вимога визнання.

Аналіз афективності особистості дівчат показав, що основною причиною цієї якості були відхилення в сімейному вихованні. Для більшості з таких дівчат (84%) були характерними істеричність, запальність, нестриманість і непослідовність у вчинках. Крім цього, варто зазначити, що невротичність дитини часто обумовлена нервовістю батьків і, у зв’язку з цим, неправильним психологічним кліматом у сім’ї. Так, при обстеженні дівчат, що потрапляють до сфери секс-послуг, лікар-психіатр встановив, що майже четверта частина з них мали певні відхилення у психічному розвиткові. Зокрема, було виявлено такі відхилення та захворювання:

1. Дівчата, що перенесли  в минулому черепно-мозкову травму (ЧМТ) різного ступеня складності

2. Дівчата з органічними ураженнями центральної нервової системи (менінгіти та енцефаліти різної етіології)

3. Олігофрени в ступені  дебільності

4. Невротики (клінічна  симптоматика)

5. Психопати (в тому  числі психопати сексуального  кола)

6. Наркомани.

Перераховані випадки  не є видами патології, проте виховання таких дівчат має чимало проблем [7, 65-77].

На нашу думку, труднощі перевиховання дівчаток, задіяних у сфері секс-послуг, обумовлені тим, що нам достеменно не відомо, які саме психологічні чинники впливають на поведінку особистості. Пропонуємо розглянути цей процес у контексті психосексуального розвитку дитини, формування її сексуальної активності. На основі спостережень австрійського вченого З.Фрейда за розвитком сексуальності дитини [9, 314-327] та доповнень сучасного психолога Т.В. Говорун [5, 22-41], ми можемо виділити стадії психосексуального розвитку дівчинки, які представлені у таблиці:

Таблиця. Стадії психосексуального розвитку дівчинки та форми прояву її сексуальної  активності.

Як бачимо, генітальна стадія є критичною, оскільки в цей період сексуальна поведінка дівчинки набуває експериментального забарвлення. На цій стадії психосексуального розвитку в дівчинки формується вторинна сексуальність, котра визначає спрямованість сексуальних інтересів на протилежну стать і розвиває потребу кохати. Оскільки період статевого розвитку дитини супроводжується стрімкими фізіологічними змінами в організмі, то переживання цих процесів реорганізовує образ тілесного Я. Дівчинка проходить вторинний етап тілесної автоідентифікації та типізації, а значить, апробації нових сексуальних відчуттів [5, 33]. Розвиток чуттєвості, виникнення закоханості поряд з наростанням сексуального потягу можуть стати основними мотивами раннього початку статевого життя дівчинки.

На думку Т.В. Говорун на „генітальній” стадії сексуальна поведінка тих дівчат, котрі мають сексуальні стосунки, часто випереджає особистісний розвиток дівчинки [5, 39]. Сексуальне експериментування, не підкріплене психологічною та соціальною зрілістю, зводиться до гонитви за рекордами у зміні партнерів, частоті та тривалості злягання. Оскільки соціальним фоном такої сексуальної активності часто виступають алкоголь, цигарки чи наркотики, то в підлітків формується установка на секс як атрибут розваг, що може спровокувати позитивне ставлення і поступове залучення до проституції.

Тому, враховуючи особливості сексуальної активності підліткового віку, і схильність окремих дівчат до аморального способу життя, велику увагу необхідно приділяти сексуальному вихованню дівчаток, котре повинно проводитись у тісному зв’язку зі статевим вихованням.

 Основними напрямами здійснення навчально-виховного впливу в контексті сексуального виховання повинні бути наступні: 

• Статево-рольове виховання, спрямоване на формування традиційної моделі статевої соціалізації, тобто прищеплення дівчаткам психологічної фемінності;
• Сексуальне виховання, спрямоване на формування сексуальної свідомості в контексті психосексуальної культури та ухвалених суспільством моральних норм;
• Формування відповідальності у статевих взаєминах та підготовка дівчат до майбутнього відповідального шлюбу;
• Вироблення установки на дотримання здорового способу життя шляхом роз’яснення залежності сексуальності та відповідальних статевих взаємин від паління, алкоголізму, наркоманії, а також від ранніх статевих контактів, венеричних захворювань, абортів тощо.

В ході нашого дослідження  ми дійшли висновків: психологічними чинниками, котрі впливають на формування особистості неповнолітньої повії є: психотравма, отримана в результаті зґвалтування; спотворені установки і ціннісні орієнтації; певні особистісні риси; психічні відхилення (психопатія, олігофренія на стадії дебільності тощо); певні захворювання (наслідки черепно-мозкової травми, менінгіти, енцефаліти). Статева деморалізація особистості дівчинки на геніальній стадії психосексуального розвитку сприяє залученню дівчинки до проституції. Для успішної профілактики статевої деморалізації необхідно забезпечити правильне сексуальне виховання дівчаток.