Практичне використання методів виховання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

“Практичне використання методів

виховання” 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ                                                                                                                  

1. Загальна частина

1.1 Методи, прийоми і засоби виховання                                                          4

1.2 Методи формування свідомості особистості                                             5

1.3 Методи організації діяльності, спілкування та формування досліду

суспільної поведінки                                                                                        9

2. Спеціальна частина

2.1  План заняття                                                                                                     13

2.2 Конспект лекції на тему: «Методи стимулювання діяльності і

поведінки»

2.2.1 Методи стимулювання діяльності і поведінки                                     14

2.2.2 Методи самовиховання                                                                                   20

2.2.3 Генетико-моделюючий метод виховання                                                       25

2.2.4 Педагогічні умови використання методів виховання                                   28

2.3 Тести                                                                                                          30

2.4 Кросворди                                                                                                33

2.5 Вислови видатних педагогів                                                                    35

2.6 Педагогічні ситуації                                                                                 37

2.7 Контрольні питання                                                                                 41

2.8 Заготівки під плівки та плівки                                                                  41

Висновок 
Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Актуальність дослідження. У демократичному суспільстві, в якому взаємини між людьми ґрунтуються передусім на засадах гуманізму, повноцінна діяльність кожної особистості може бути ефективною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування цих якостей, є визначальною.

Часто у важливих життєвих ситуаціях учням бракує чіткості переконань, єдності слова і діла, громадської активності, які заступають користолюбство, хворобливе прагнення розваг несформованістю естетичних смаків. Це означає, що завчене ними ще не стало належно осмисленим, не трансформувалося в основні чинники життя. Такі риси виявляються і в досить розвинених інтелектуально дітей, які теоретично обґрунтовують усе правильно. Тому педагог покликаний створити умови для усвідомленого осмислення й застосування знань у повсякденному житті. Саме тому актуальності набуває вивчення методів виховання.

Основною  метою даної роботи є дослідження практичного застосування методів виховання в сучасних умовах розвитку освіти України.

У відповідності з метою роботи перед нами стоять такі завдання:

1. Дослідити методи, прийоми і засоби виховання.

2. Вивчити методи формування свідомості особистості та методи організації діяльності, спілкування та формування досліду суспільної поведінки.

3. Підготувати конспект лекції на тему: «Методи стимулювання діяльності і поведінки».

Об’єктом дослідження є педагогічні методи виховання. Предметом - лекція на тему: «Методи стимулювання діяльності і поведінки».   

1. Загальна частина

 
1.1 Методи, прийоми і засоби виховання

Поняття «метод» означає спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності, а їх сукупність позначається поняттям «методологія». Виховання як специфічний вид діяльності та наукова галузь охоплює відповідну сукупність методів. Методи виховання - шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей [3,с.127].

Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Йогана-Фрідріха Гербарта (1776—1841 рр.), який вважав, що філософія визначає мету виховання, а психологія — шляхи до цієї мети. Метод виховання поділяють на окремі елементи — прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів. Прийом виховання — складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їх дієвість залежить від використання виховних засобів. Засоби виховання — надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність), які задіють під час використання певного методу. Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі задіяна праця молодої людини над собою, природа, надбання національної культури (казки, легенди, колискові пісні, обряди, звичаї та ін.).

Як стверджує Волкова Н.В. основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням. У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів. Найчастіше при цьому беруть за основу систему виховних впливів, за допомогою яких відбувається формування особистості.

Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

1. Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.
1. Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.
1. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.
1. Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

 

   

Гра — один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними. Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей: ігри-дозвілля (ігри за власним бажанням). ігри педагогічні (організовані з метою вирішення навчально-виховних завдань).

Залежно від того, наскільки гнучкими, динамічними, творчими, регламентованими є рольові дії, правила і зміст, колективні розважальні ігри поділяють на групи:

1.Ігри творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним розвитком сюжету, ігри-жарти, ігри розиграші.

2. Ігри за визначеними правилами: рухові, хороводні, спортивно-змагальні, настільні.

Педагогічні ігри диференціюють відповідно до педагогічної спрямованості: дидактичні (організовують у процесі навчання), творчі педагогічні (розроблені педагогом з метою досягнення конкретних виховних завдань).    
 
 

2.2.2 Методи самовиховання

Самовиховання – складний інтелектуальний, вольовий та емоційний процес розвитку особи, котрий полягає у глибокому усвідомленні, цілеспрямованому та критичному ставленні до себе та дій оточуючих, готовності і здатності до самовивчення, порівняння своїх вчинків з вчинками інших, вироблення стійких установок на самовдосконалення.

Методи самовиховання – це загальні та специфічні прийоми і засоби, котрі є основою цілеспрямованої активної діяльності людини, метою якої є формування та розвиток власних позитивних і подолання негативних якостей. До основних методів самовиховання належать:

1. самозобов’язання;
1. самоутвердження;
1. самоорганізація;
1. самоконтроль;
1. самозвіт;
1. самокритика;
1. наслідування ідеалу, взірця;
1. самозаохочення;
1. самопокарання;
1. самопримус;
1. аутотренінг

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в себе позитивних рис і подолання негативних. Примітивна потреба в самовихованні виявляється в дошкільному та молодшому шкільному віці, усвідомлювана — в підлітковому, що є наслідком певного рівня свідомості. Результативність самовиховання засвідчують реальна поведінка і вчинки людини.

Умови успішного самовиховання. Самовиховання вимагає передусім від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні.............

Не менш ефективними й цікавими є такі практичні прийоми самовиховання.

1. «Крок уперед» — прийом, що передбачає щоденне планування на наступний день роботи над собою. План охоплює справи, виконання яких сприяє формуванню бажаних рис характеру

2. .«Оцінка дня, що минув» — облік своєї діяльності, щоденне оцінювання її результатів з виставлянням оцінок за певні вчинки.

3. Самозобов'язання — планування роботи над собою на місяць, семестр чи рік, залежно від того, які риси особистості треба сформувати чи подолати і за який час.

4. «Правила моєї поведінки» — складання вихованцю правил його поведінки, яких він має дотримуватися. Прийом привчає до виконання обов'язків.

5. «Упізнай себе» — вихователь частково характеризує вихованця, не називаючи його прізвища, а товариші (колеги) його доповнюють, здогадавшись, про кого йдеться.

6. Самохарактеристика і взаємохарактеристика — написання і обговорення вихованцями характеристик на себе і на товаришів. Привчають до самоаналізу і дають педагогу багатий психологічний матеріал для майбутньої виховної роботи.

7. В.Сухомлинський вважав, що „самовиховання потребує дуже важливого, майбутнього стимулу - почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання сьогодні стати кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу - доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду.   
 

2.2.4 Педагогічні умови використання методів виховання

У процесі виховання не може бути стандартних ситуацій і стандартних підходів до використання способів виховного впливу. Адже педагогіка є насамперед мистецтвом. Тому слушною залишається думка А. Макаренка: «... ніякого засобу не можна розглядати відокремлено від системи. Ніякого засобу взагалі, хоч би який ви взяли, нс можна визнати ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядатимемо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів» [3,с. 164-165].

У використанні методів виховання не може бути конкретних рецептів. На думку Волкової Н.П. потрібно вивчати закони психічних явищ, зіставляти власні дії з соціально-психологічними законами та обставинами. Дбаючи про оптимальний вибір методу, слід мати на увазі, що жоден з них не слід універсалізувати, а використовувати систему методів. Вибір конкретних методів має узгоджуватися із завданнями і змістом виховного заходу, конкретними умовами, в яких здійснюється виховний вплив, відповідати індивідуальним та віковим особливостям учнів, враховувати особливості учнівського колективу.  
 
 
 
 

Література

1. Бандурка О.М., Тюріна В.О., Федоренко О.І. Основи психології і педагогіки: Підручник.- Харьків: В-во Нац. Ун-ту внутр. Справ, 2003.-136с.
1. Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищої школи. – К.,2005.
1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник – К.: видавничий центр «Академія», 2001.-575с.
1. Выготський Л.С. Педагогическая психология. – М.: АСТ: Астрель: Хранитель, 2008  - 671 с.
1. Загальна психологія: Хрестоматія: Навч.посіб./ О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук [та ін.] - К.: Каравела, 2007. – 640с.
1. Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування. — К., ІЗМН, 1997. — 328 с.
1. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения: Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования – Х.: Штрих, 2003. – 480 с.
1. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Нар. укр. акад. – Х.: Вид – во НУА, 2005. - 360 с.
1. Коваленко О.Е., Шматков Є.В. Методика професійного навчання. Тестові завдання для самостійної роботи: Навчальний посібник для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей – Х., 2005. – 439с.
1. Педагогіка і психологія вищої школи: Навчальний посібник. - Ростов н/Д:Феникс, 2002. – 544с.
1. Скрипченко О.В., Падалка, Скрипченкуо Л.О. Психолого-педагогічні основи навчання: Навч.посібник.- К.: Український Центр духовної культури, 2005.-712с.
1. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. Посібник.-К:Академвидав., 2003.- 520с.