Реферат

на  тему:

Порівняльна характеристика системи  вищої освіти України  та Швейцарії

  

 

     ПЛАН

 

    ВСТУП

1. СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ
2. СИСТЕМА АКРЕДИТАЦІЇ
3. ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

 

    ВИСНОВОК 

    СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     ВСТУП

    Швейцарія більш відома у нас своїми банками, ніж школами та вузами. Проте навчальні  заклади цієї країни заслуговують найретельнішого  розгляду. Країна здавна відома якістю освіти. Школи готельного менеджменту, вищі навчальні заклади («політехнічні школи-вузи та університети) відносяться до кращих у світі.

    І це при тому, що загальної освітньої  програми у Швейцарії не існує. Країна поділена на 26 кантонів (областей) і  кожен з них, спільно з федеральним  урядом, розробляє власну модель цієї системи, орієнтуючись на потреби регіону. Такий підхід варто застосувати і в Україні, де економічний розвиток регіонів дуже різний.

    Інтернаціоналізм  та космополітизм, властиві Швейцарії, вплинули і на її місцеву систему  освіти. Саме в цій країні вперше з’явилися міжнародні школи та університети, тут були створені перші міжнародні навчальні програми (наприклад, International Baccalaureate). Швейцарські ВНЗ постійно об’єднуються, працюють над спільними дослідницькими проектами чи спільно навчають студентів за різними програмами.

 

    

    СТУПЕНЕВА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

    Швейцарія має ступеневу вищу освіту. Вища школа містить два сектори: університетський та професіональний. Неуніверситетський тип є більш вузькопрофільним та тісно пов’язаним з професійною  діяльністю. Саме тут вищу освіту отримує більше чверті швейцарців. Виділяють такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

    Молодшим  спеціалістом можна вважати випускника коледжу, після навчання протягом 3-4 років. Такі випускники мають вузьку спеціалізацію та якісну професійну підготовку.

    Рівень  бакалавра надають кращі в світі інститути готельного менеджменту та туризму. Це, загалом, 4-річна програма навчання, яка може становити і шість років, в залежності від факультету.

    Ступінь лиценціата (Lizentiat) чи диплом (Diploma) відповідають рівню магістра, але можуть надаватися лише університетом.

    Наступний ступінь — докторант (PhD) — потребує ще 3 років навчання. 

    Післядипломна освіта

    Країна  не прагне до безперервного навчання особи, навпаки, перевага надається  особам від 30 років. Це пояснюється тим, що ставка робиться на людей з великим досвідом роботи для залучення їх у виробничу сферу. На фахівців такого рівня дуже високий попит.  

    СИСТЕМА АКРЕДИТАЦІЇ

    Поняття “акредитації” офіційно не існує. Але функції підготовки між ВНЗ  є чітко розподіленими. Градація цих навчальних закладів, за вимогами до абітурієнта при вступі, така:

• коледжі,
• політехнічні школи,
• вищі спеціалізовані школи,
• інститути,
• університети.

    Усі з них, крім університетів, орієнтують студента переважно на виробничу діяльність

    Термін  навчання та напрям підготовки:

• коледж – 3-4 роки, готельний бізнес, бухгалтерський облік та інші спеціальності для ділового життя;
• політехнічні школи –4-5 роки, архітектура та різні інженерні науки;
• вищі спеціалізовані школи–4-5 роки, фахівці сфери національної економіки, громадського життя (економісти, управляючі, декоративне мистецтво, спорт);
• інститути – 4-6 років, підготовка фахівців переважно сфери послуг (готельний бізнес і т.п.);
• університети-5-6 років, різнопланова підготовка.

 

    ЯКІСНІ  ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИЩИХ  НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

    У країні налічується 12 державних університетів, де вчиться більше 90 тис. осіб. У світі  високо цінуються швейцарські дипломи  в галузі економіки, права, банківської  справи, менеджменту, лінгвістики, фізики, хімії, математики, біології.

    Перший  швейцарський університет був заснований папою Пієм II в 1460 році в Базелі. Потім  з'явилися університети в Женеві, Люцерні, Берні, Цюріху. Їхні головні  переваги - обсяг та якість наукових досліджень, високий рівень викладання та прекрасна наукова інфраструктура.

    Університети  Базеля, Берна, Люцерна, Санкт-Галлена  та обидва ВНЗ Цюріха розташовані  в німецькомовній частини країни. У Лозанні, Невшателі та Женеві викладання ведеться французькою. В Університеті Фрібура офіційно визнані обидві ці мови. Один ВНЗ - Університет Лугано - для італомовних студентів.

    Умовно  ВНЗ цієї країни можна розділити  на кілька груп: "великі" університети із чисельністю студентів близько 10000 осіб (Женева, Цюріх, Берн, Базель, Лозанна), "маленькі" (Невшатель, Санкт-Галлен, Лугано та університетський коледж у Люцерні) і вищі технічні школи. Особливе місце займають приватні платні ВНЗ типу European University.

    Навчання  триває 4-6 років залежно від обраної  спеціальності. По закінченню ВНЗ випускникам  присвоюється ступінь ліценціата (Lizentiat) або диплом (Diploma). Ці ступені відповідають ступеню магістра. Щоб одержати докторський  ступінь, доведеться вчитися ще три роки.

    Правила вступу залежать від кантону та від  престижності ВНЗ. Наприклад, щоб вступити у франкомовні університети Женеви, Лозанни й Невшателя, абітурієнтові  досить представити наш атестат  про середню освіту з гарними  оцінками та здати спеціальний єдиний іспит для іноземців. Причому власника мовного сертифіката DALF можуть і зовсім звільнити від цього іспиту. А от німецькомовні ВНЗ вимагають, щоб у претендента за плечима крім середньої школи були два курси українського ВНЗ.

    Як  правило, для іноземців вступ у ВНЗ Швейцарії супроводжується навчанням на підготовчих курсах і здачею іспиту в Університеті Фрібура. Єдиний вступний іспит приймається у вересні-жовтні. Здавати доведеться п'ять предметів - три обов'язкових (іноземну мову, математику та історію) і два на вибір (друга іноземна, географія, фізика, хімія, біологія).

    Практично всі університети вимагають від  вступників-іноземців однакові документи: заява про зарахування, копію  атестата зрілості або диплома, список вивчених предметів із вказівкою  кількості годин та отриманих оцінок, характеристику та докладну автобіографію. Заявка на вступ включає пункт про фінансові гарантії, а саме: наявність на банківському рахунку не менше $20 тис. або гарантії приватної особи або компанії в тому, що вони виплатять необхідну на навчання й проживання суму.

    Через те, що ВНЗ підпорядковуються і  федеральному уряду, і кантонам, єдиної освітньої програми у них немає. Обов’язковий мінімум існує лише для інженерних факультетів, факультетів економіки, права, менеджменту, сільського господарства та дизайну. Програми по всім іншим спеціальностям у різних кантонах суттєво відрізняються один від одного. 

 

     ВИСНОВОК

    Роками  точаться запеклі дискусії щодо того, яка система освіти краща - британська, американська, німецька, італійська або французька. Швейцарія таку суперечку для себе вирішала легко: взяла найкраще з кожної із зазначених систем. Вища школа тут складається з двох секторів: університетського та професійно-технічного. Останній є більш вузько- профільним та тісно пов’язаним з практичною діяльністю. До нього входять різноманітні коледжі, бізнес-школи, вищі школи готельного менеджменту та туризму. Крім цього, швейцарські навчальні заклади, що готують фахівців для готельної і туристичної індустрії, вважаються одними з найкращих як і в Європі, так і за її межами. Швейцарія створила передову модель освіти в цій галузі, яку наслідують університети багатьох держав. Чимало іноземців віддають перевагу саме швейцарським коледжам з їх вузькою професійною спеціалізацією. Вступити до коледжу легше, ніж до університету, тому такий вибір - найперспективніший, бо, по-перше, дає змогу за 2 - 4 роки здобути престижну професію, а, по-друге, відкриває двері до швейцарського університету тим, хто бажає продовжити навчання.

    Ще  одна цікава особливість швейцарської системи освіти полягає в жорсткому контролі за якістю знань випускників. Тут неможливо просто “просидіти” в університеті п’ять років. Щоб отримати диплом студентам доводиться попріти і пройти кілька серйозних випробувань. Перше з яких на них чекає вже через рік після вступу - спеціальний екзамен з профільного предмету. Звучить не надто загрозливо, але як показує статистика: після нього відсіюється до 50% першокурсників. Такий самий іспит студенти складають і після другого року навчання. Залишаються тільки ті, хто справді вчиться і прагне засвоїти навчальний матеріал якомога краще. Саме тому кількість студентів навіть у найбільших ВНЗ не перевищує 20 тис. Згадані іспити вправно регулюють чисельність студентства.  
 

 

     СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ 

    1. Довідник для вступників до ВНЗ Укрїни 2000 р – К.,-2000.

    2. Гондюл В.П. Конспект лекцій  “Вступ до спеціальності міжнародна  інформація”- К., -2002

      Інформація з сайтів:

    3. www.aboutstudy.ru

    4. www.o-svit.iatp.org.ua

    5. www.turizm.ru

    6. www.teacher.fio.ru

    7. www.education.gov.ua

    8. http://s-osvita.com.ua