Рівень життя, добробут і проблеми людського розвитку в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ 
 

Кафедра управління персоналом

і регіональної економіки 
 
 
 
 
 
 

ІНДЗ

На тему:

Рівень  життя, добробут і  проблеми людського  розвитку в Україні     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕРНОПІЛЬ-2011

 

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                             3

1. Економічна суть поняття „рівень життя населення”                                           5

2. Підходи до оцінки рівня життя в Україні                                                             8

3. Шляхи підвищення рівня життя в Україні                                                         12

Висновки                                                                                                                    15

Список використаних джерел                                                                                  17

Додатки                                                                                                                      18

 

Вступ

       Актуальність  теми: Економічний розвиток будь-якої країни світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. У концепції “Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй” зазначається, що будь-яка держава світу в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

       У свою чергу доводиться констатувати, що сьогодні в практиці управління соціально-економічним розвитком регіонів України рівень і якість життя населення ще не стали головною метою.

       Також і теорія управління рівнем та якістю життя населення далека від досконалості. Різні аспекти рівня та якості життя населення досліджувалися вітчизняними і закордонними вченими: О. І. Амошею,  Д. П. Богинею,  П. Т. Бубенко,  М. І.   Долішнім,    В. В.  Онікієнком,    С.  І. Дорогунцовим,     В. С. Пономаренком, М. О. Кизимом, Е. М. Лібановою, С. Валентеєм, А. Дауренбековим, В. Ф. Майєром, В. М. Жеребіним,   Т.  С.  Клебановою,  О.  В. Кузнєцовою,  В.  О. Мандибурой, Н. М. Рімашевською,  О. Ф. Новиковою, В. Я. Райциним, О. Є. Суриковим та ін.

       Узагальнюючи  теорію і практику даного питання, ці дослідники виділяють ряд невирішених проблем, а саме: розмежування понять “рівень” і “якість” життя населення; побудови узагальнюючого критерію оцінки рівня і якості життя населення; вибору системи окремих і інтегральних кількісних показників оцінки рівня життя населення; розробки інтегральної оцінки якості життя населення й ін.

       Метою роботи є: розкрити сутність поняття „рівень життя” та оцінити рівень життя населення України

       Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення  ряду взаємопов’язаних завдань:

• розглянути поняття та показники рівня життя;
• дослідити рівень і якість життя населення України;
• напрацювати шляхи підвищення рівня життя населення України.

       Об’єкт  дослідження – процес формування рівня життя населення України.

       Предмет дослідження – сукупність методів комплексного аналізу рівня життя населення.

 

       

       Економічна  суть поняття „рівень  життя населення”

 

       Соціально-економічна категорія "рівень життя населення" використовується в науковій літературі, у правових і нормативно-господарських  документах для характеристики ступеня задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у суспільстві, тобто якості життя населення, величини його добробуту і благополуччя і служить важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної і соціальної політики держави.

       Рівень  життя ─ це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь  розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також ті умови у суспільстві  для розвитку і задоволення цих  потреб.

       Рівень життя населення визначається, з одного боку, складом і величиною потреб у різних життєвих благах (продукти харчування, одяг, житло, транспорт, різні комунальні і побутові послуги, освіта, медичне обслуговування, культурно-просвітні заходи і т.д.), з іншого боку - можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів і послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати. У свою чергу і розмір реальної заробітної плати, і рівень життя населення визначаються ступенем ефективності виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, масштабом розвитку і якістю сфери послуг, освітнім і культурним рівнем населення.

       Для аналізу й оцінки рівня життя  використовують різні показники, такі як величина валового і внутрішнього продукту, національного доходу і реального доходу на душу населення, забезпеченість житлом, величина товарообігу й обсяг послуг на душу населення й ін. . Про рівень життя побічно свідчать також показники народжуваності і смертності населення, середньої тривалості життя й ін.

       Однак повна картина рівня життя  населення не може бути розкрита тільки на підставі узагальнених і усереднених  величин, розрахованих для всього населення  країни в цілому. Необхідно знати  обсяги і структуру споживання і  доходів по різних соціальних, професійних і демографічних групах населення. Наприклад, важливо знати, яка частка доходів у загальному їхньому обсязі в 10% населення з максимальними доходами й у 10% - з мінімальними доходами, яка середня заробітна плата в працівників різних галузей народного господарства, у працівників, що займають різні посади і т.д.

       Найістотнішими  чинниками, які можуть кардинально  впливати на зміну рівня життя  населення, є політичні чинники. Вони включають характер суспільного устрою, стійкість інституту права і дотримання прав людини, співвідношення різних гілок влади, наявність опозиції, різних партій і так далі.

       Саме  політична влада, яка сприяє підйому  економіки і розвитку підприємництва, створює необхідні стартові умови  для підвищення рівня життя в  країні.

       Очевидний той факт, що політика і економіка  країни тісно взаємозв'язана. Вони здатні підтримувати, коректувати або «заважати» один одному.

       Сильний вплив на рівень життя населення  надають економічні чинники, куди відносяться  наявність економічного потенціалу в країні, можливості для його реалізації, величина національного доходу і так далі.

       Про рівень життя в країні можна судити і по співвідношенню забезпечених і  бідних верств населення. В світовій практиці розрізняють дві основні  форми бідності: абсолютна - за відсутності доходу, необхідного для забезпечення мінімальних життєвих потреб особи або сім'ї, і відносна - коли дохід не перевищує 40-60% середнього доходу по країні. Міжнаціональне зіставлення бідності носить умовний характер через неоднакову базу (мінімального прожиткового рівня), встановлену в основу для розрахунку порогу бідності.

       Самим відстаючим компонентом рівня життя, особливо в зіставленні з розвинутими  країнами, є в Україні всі види послуг населенню.

       В розвинутих країнах платні послуги займають в споживацькому бюджеті населення, як правило, більше місце, ніж харчування. Ці послуги, по-перше, не сопоставимі з українськими по складу, по-друге, вагома відмінність якості цих послуг, відповідно і ціни на них.

       Важливою  складовою частиною економічного потенціалу є національне багатство, яке є сукупністю матеріальних ресурсів, накопичених продуктів минулої праці і врахованих і залучених в економічний оборот природних ресурсів, якими володіє суспільство.

       Рівень  і динаміка продуктивності праці  також є важливим чинником зростання ВВП і національного доходу, а значить, і рівень життя змінюється залежно від динаміки продуктивності праці. У свою чергу продуктивність праці залежить від розвитку НТП, вдосконалення організації праці, виробництва і управління, соціально-економічних чинників.

       Розвиток  соціальної сфери (науки, утворення, охорони  здоров'я, культури) сприяє задоволенню  соціальних потреб населення, сприяє розвитку інтелекту нації, впливає на економічне здоров'я суспільства і так  далі.

       В світовій практиці рівень і динаміка здоров'я населення ставляться на перше місце серед компонентів рівня життя, оскільки розглядається як базисна потреба людини і головна умова його діяльності. Основними вимірниками здоров'я загальноприйняті показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні і коефіцієнт смертності. Криза останніх роки привела до все більшого скорочення тривалості життя українців, а смертність все більше зростала. Динаміка смертності значною мірою визначається ослабленням здоров'я, погіршенням охорони здоров'я і харчування людей.

 

       Підходи до оцінки рівня життя  в Україні

 

       Сучасна держава може стійко розвиватися  тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на поліпшення рівня і  якості життя громадян, розширення їх можливостей формувати власне майбутнє. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й поліпшувати багато інших компонент рівня і якості життя населення: створювати реальну рівність для здобуття освіти і працевлаштування; забезпечувати рівні можливості для чоловіків та жінок; високий рівень медичного обслуговування; якісне харчування й ін. До цього також необхідно додати чистоту і сталість навколишнього середовища, в якому живе людина.

       Рівень  життя населення характеризують наступні показники:

• обсяг фонду споживання на душу населення
• реальні доходи населення
• середня тривалість життя, рівень освіти
• обсяг споживання найважливіших продуктів харчування в натуральному виразі
• збезпеченність житлом, комунальними послугами, транспортом і зв’язком.
• показники стану охорони здоров’я соціального забезпечення
• показники зайнятості та безробіття

       В Україні для оцінки рівня життя  використовуються такі показники:

• середня заробітна плата працівника
• купівельна спроможність населення
• мінімальний споживчий бюджет
• споживання продуктів харчування у населення з  різним рівнем доходу
• структура споживчих витрат різних соціально-демографічних груп населення

       Основним  показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення  оцінки рівня і якості життя населення  в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу.

       Перший  Звіт з людського розвитку вийшов у 1990 році. Він аналізував суто економічні показники національних досягнень і допоміг закласти концептуальну основу для Цілей розвитку тисячоліття ООН, закликаючи до універсального, єдиного для всіх країн, цілісного показника рівня прогресу в області охорони здоров'я, освіти і загальних життєвих стандартів.