Розробка та впровадження СУОП на підприємстві

контроль за станом обєктів підвищеної небезпеки.

Факторами, які визначають стан обєкта підвищеної небезпеки, є:

ступінь безпеки конструкцій, будови, обладнання споруди, приладів;

ступінь безпечного розташування, експлуатації та оточення обєктів, обладнання, машин, механізмів;

соціально-психологічний та психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.

21. Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідності з нормативами, встановленими Міністерством охорони здоровя і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості і небезпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усуненням причин виникнення НВФ і ШВФ на робочих місцях і застосуванням ефективних засобів захисту; вдосконаленням устаткування, механізацією та автоматизацією виробничих процесів: утриманням у справному стані вентиляційних систем, кондиціонерів, систем опалення, освітлення тощо.

22. Забезпечення працівників засобами захисту безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановлення порядку їх видачі, зберігання і користування.

23. Оптимальні режими праці і відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу на роботах з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонності, впливу небезпечних та шкідливих факторів.

Надання працівникам пільгових режимів праці і відпочинку згідно з нормативами, встановленими Міністерством праці і соціальної політики, передбачається колективним договором.

24. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1-4 класів небезпеки, проводиться відповідно до нормативних актів з охорони праці.

25. Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.

СНіП 2.09.04-87, СН-245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”.

26. Професійний відбор встановлює фізичну і психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, електромонтер тощо) до можливості безпечного виконання робіт.

27. Планування і фінансування робіт з охорони праці.

27.1. Робота з охорони праці здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, в яких визначено завдання підприємству в цілому окремим структурним підрозділам, а також керівникам і спеціалістам.

27.2. Планування робіт здійснюється на основі:

заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки праці, гігієни праці і виробничого середовища;

заходів, що передбачені колективним договіром;

заходів для усунення недоліків і виконання приписів органів нагляду і громадських організацій, комісій з охорони праці, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці;

заходів для усунення недоліків, виявлених при розслідуванні нещасних випадків і аварій.

27.3. Фінансування заходів з охорони праці здійснюється на рівні 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат на охорону праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

28. Контроль за станом охорони праці.

28.1. Контроль за станом охорони праці включає:

оцінку рівня НВФ і ШВФ на робочих місцях;

виявлення порушень вимог законів та нормативних актів про охорону праці;

перевірку усунення раніше виявлених порушень;

перевірку виконання працівниками обовязків з охорони праці;

перевірку виконання планів робіт з охорони праці;

перевірку забезпеченності працівників ЗІЗ і ЗКЗ.

28.2. Види контролю:

з боку органів державного нагляду;

з боку служби охорони праці;

оперативний контроль керівниками та іншими посадовими особами підприємства;

громадський контроль;

комісіями підприємства, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці.

Якщо на робочому місці під час контролю виявлено одну або декілька можливих причин для виникнення нещасного випадку, то розгляд цих недоліків повинен проводитися з найбільш жорсткими вимогами до винної особи. Все, що добре закінчується, на другий день забувається.

29. Облік, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці.

29.1. Оцінка стану охорони праці і результатів профілактичної роботи здійснюється за прийнятими на підприємстві показниками. Як джерело вихідної інформації використовуються:

акти про нещасні випадки, звіти про виробничий травматизм;

паспорти санітарно-технічного стану умов праці і карти умов праці на робочих місцях, матеріали атестації робочих місць;

журнали оперативного контролю за станом охорони праці структурного підрозділу;

29.2. Узагальнені дані про стан охорони праці і результати профілактичної роботи підготовляються службою охорони праці і підлягають обовязковому розгляду та аналізу на всіх рівнях управління підприємства.

30. Стимулювання роботи з охорони праці, спрямоване на підвищення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних умов праці здійснюється відповідно до Положення, існуючого на підприємстві, в якому визначаються конкретні показники, умови, види і форми стимулювання працівників за активну участь та ініціативу в реалізації заходів щодо підвищення безпеки праці і за роботу без порушень правил безпеки, а також заходи впливу на порушників.

30.1. Для підвищення відповідальності працівників за дотримання вимог нормативних актів про охорону праці можуть використовуватися талони попередження, вилучення і видача яких здійснюється відповідно до існуючого на підприємстві порядку.

Література

1. Довідник з охорони праці сільського інженера

2. Бєліков А.С., Дмитрюк С.П. Основи охорони праці.2007.

...........

експлуатації машин, механізмів, засобів виробництва, використання ЗІЗ);

організувати збирання інформації про фактичний стан охорони праці;

інформування працівників підприємства про стан умов праці, причини і наслідки аварій і нещасних випадків на робочих місцях, про результати профілактими роботи;

використання економічних методів для підвищення зацікавленості працівників у впровадженні у виробництво безпечної техніки, технології, в дотриманні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;

вжиття заходів впливу, спрямованих на підвищення персональної відповідальності керівників і спеціалістів за забезпечення безпеки праці, робітників - за дотриманням вимог інструкцій за спеціальностями і видами виконуваних робіт.

13. Навчання, інструктажі і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99.

14. Пропаганда питань охорони праці включає:

створення куточків, кабінетів охорони праці;

проведення днів охорони праці;

демонстрування учбових фільмів з охорони праці;

проведення оглядів, семінарів та ін.

15. Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного устаткування, засобів звязку та оргтехніки, електротехнічних і вентиляційних установок, систем тепло-, водо- і газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, підйомних машин і механізмів, що застосовуються або вводяться в експлуатацію, здійснюють:

призначення осіб, відповідальних за утримання цього устаткування в безпечному стані;

попередній (вхідний) контроль устаткування на відповідність вимогам норм і правил з охорони праці, на наявність сертифікатів відповідності;

вивчення проектної і технічної документації та визначення заходів безпечної експлуатації устаткування у відповідних інструкціях;

установлення порядку введення в експлуатацію нового устаткування або такого, що пройшло ремонт після відпрацювання амортизаційного терміну;

своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує устаткування;

організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань згідно з установленими нормативами.

16. Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок введення в експлуатацію, організації нагляду, підтримки у справному і безпечному стані.

Виробниче устаткування і транспортні засоби, що вводяться в експлуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

17. Безпека виробничого процесу забезпечується при проектуванні, технічному переоснащенні, шляхом ціляспрямованної зміни технології робіт.

Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі “Охорона праці” повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту з НВФ, ШВФ (небезпечний виробничий фактор, шкідливий виробничий фактор).

18. Безпека виробничого процесу забезпечується:

вибором технологічних процесів;

вибором виробничих площ і обємів виробничих приміщень;

вибором матеріалів, способом їх зберігання та транспортування;

вибором і розміщенням виробничого устаткування;

навчання персоналу;

застосуванням ЗІЗ і ЗКЗ (ЗІЗ - засоби індивідуального захисту, ЗКЗ - засоби колективного захисту);

включенням вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або в технологічні карти.

19. Виробничі споруди, будівлі, інженерні мережі, що вводяться в експлуатацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних актів з охорони праці.

Проектна документація на будівництво та реконструкцію будівель і споруд повинна проходити експертизу на відповідність її вимогам нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00-4.20-94).

20. Безпечна експлуатація будівель, споруд, інженерних мереж забезпечується:

призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію;

встановленням спостереження за їх технічним станом;

призначенням осіб, відповідальних за утриманням їх у справному і безпечному стані;

організацією періодичного обстеження і планово-попереджувального ремонту.

Обєктами підвищеної небезпеки є: посудини, що працюють під тиском; підйомні споруди; компресори; трубопроводи під тиском; теплоенергетичні установки; електрообладнання й електроустановки; обєкти газового господарства; електроінструмент; рухомий транспорт; обєкти з вибухонебезпечними зонами тощо.

Робота з обєктами підвищеної небезпеки охоплює:

планування робіт з безпечної експлуатації цих обєктів, їх своєчасного ремонту та випробування;

призначення, навчання і атестування персоналу, який відповідальний за безпечний стан і експлуатацію обєктів підвищеної небезпеки;

призначення, навчання і атестування виробничого персоналу, який обслуговує такі обєкти і обладнання;

розробка відповідних інструкцій;

контроль за станом обєктів підвищеної небезпеки.

Факторами, які визначають стан обєкта підвищеної небезпеки, є:

ступінь безпеки конструкцій, будови, обладнання споруди, приладів;

ступінь безпечного розташування, експлуатації та оточення обєктів, обладнання, машин, механізмів;

соціально-психологічний та психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.

21. Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідності з нормативами, встановленими Міністерством охорони здоровя і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості і небезпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усуненням причин виникнення НВФ і ШВФ на робочих місцях і застосуванням ефективних засобів захисту; вдосконаленням устаткування, механізацією та автоматизацією виробничих процесів: утриманням у справному стані вентиляційних систем, кондиціонерів, систем опалення, освітлення тощо.

22. Забезпечення працівників засобами захисту безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановлення порядку їх видачі, зберігання і користування.

23. Оптимальні режими праці і відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу на роботах з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонності, впливу небезпечних та шкідливих факторів.

Надання працівникам пільгових режимів праці і відпочинку згідно з нормативами, встановленими Міністерством праці і соціальної політики, передбачається колективним договором.

24. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1-4 класів небезпеки, проводиться відповідно до нормативних актів з охорони праці.

25. Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.

СНіП 2.09.04-87, СН-245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”.

26. Професійний відбор встановлює фізичну і психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, електромонтер тощо) до можливості безпечного виконання робіт.

27. Планування і фінансування робіт з охорони праці.

27.1. Робота з охорони праці здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, в яких визначено завдання підприємству в цілому окремим структурним підрозділам, а також керівникам і спеціалістам.

27.2. Планування робіт здійснюється на основі:

заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки праці, гігієни праці і виробничого середовища;

заходів, що передбачені колективним договіром;

заходів для усунення недоліків і виконання приписів органів нагляду і громадських організацій, комісій з охорони праці, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці;

заходів для усунення недоліків, виявлених при розслідуванні нещасних випадків і аварій.