Зміст 

      Вступ 3

      1. Ринок інформаційного та інтелектуального продукту, його інфраструктура 4

      2. Інформаційні послуги. Консалтинг 9

      3. Ринок електронної інформації 13

      Висновки 22

      Використана література 24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

Як показує досвід розвинених країн світу, з розвитком інформаційних технологій інформація перетворюється на звичайний товар, причому такий, який стає наймасовішим об’єктом купівлі-продажу. Отже, суттєвою особливістю розвитку ринкових відносин на сучасному етапі є формування інформаційного ринку. Прискорення розвитку останнього сприяє переходу до інформаційного суспільства і є головним фактором інформатизації всіх сфер діяльності людини.

Закон України «Про науково-технічну інформацію»  так визначає інформаційний ринок: «Це сукупність правових, економічних  та організаційних відносин з приводу  продажу та купівлі інформаційних  ресурсів, технологій, продукції та послуг» .

Розвиток  інформаційного суспільства, в якому  інформація і знання стають предметом праці значної кількості людей, а інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на знаряддя праці, визначається насамперед ефективністю використання і динамікою приросту таких основних чинників виробництва, як праця, капітал, природні ресурси, підприємництво, що зумовлюється ефективністю процесів формування інтелектуального капіталу, аналізу бізнес-інформації, діловою підприємницькою активністю, яка нерозривно пов’язана з новітніми технологіями. Нині відбувається глобальний перехід до інформаційного суспільства, розвиток якого нерозривно пов’язаний з інтенсифікацією інформаційних процесів, необхідністю збору, обробки і передавання величезних обсягів інформації.

Світове господарство у контексті інтеграційних  процесів можна розглядати як міжнародну інформаційну економіку з мережевою  структурою менеджменту, виробництва і розподілу праці, де інформація і знання є головними джерелами зростання продуктивності і конкурентоспроможності. 
 

      1. Ринок інформаційного  та інтелектуального  продукту, його інфраструктура

      Інформаційний ринок утворюється системою економічних, правових і організаційних відносин для торгівлі інформаційними продуктами, послугами та технологіями, яка визначає умови і механізми їх представлення та ціни. Предметом продаж і обміну є інформаційні технології і системи, ліцензії, пакети, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, інформація та різноманітні види інформаційних послуг. Споживачами цього ринку є фізичні та юридичні особи.

      Інфраструктура  інформаційного ринку охоплює сукупність секторів, кожен з яких охоплює  групу людей чи організацій, які  пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги. В наш час  сформувалася ціла сфера інформаційного підприємництва, яка займається виробництвом, торгівлею, посередництвом в інформаційних  галузях. Її функціями є управління фінансами і ведення обліку, управління кадрами, матеріально-технічне постачання, організація виробництва, маркетингові дослідження, лізингові операції, консультаційне обслуговування, страхування майна  та інформації, організація служби інформаційної безпеки, сервісне обслуговування. На цьому ринку відбувається динамічне  зростання кількості покупців та продавців, розширення та інтелектуалізація  продуктів та послуг. Фірми з сфери  інформаційних технологій займають чисельні місця в світовому виробництві.

      Фахівці виділяють два основних види інформації, яка використовується в діловій  і комерційній діяльності, — інформацію у вигляді даних, що відображують економічну реальність відповідно до зазначеного схемою такого відображення, та наукову інформацію, яка поширюється  в суспільстві у вигляді знань.

      Велику  кількість різноманітних запитів  підприємців можна об’єднати  в такі групи:

      — відомості про компанії;

      — відомості про продукти;

      — відомості про товарні ринки;

      — відомості про ринки цінних паперів;

      — пошук інвестиційної стратегії.

      Найпоширенішими є комбіновані запити, наприклад, щодо ринкової частки компанії або  продукту:

      — для менеджера з маркетингу —  це відомості про кон’юнктуру  та конкуренцію, які відбивають частку компанії або продукту в загальному обсязі виробництва;

      — для торгового агента — це профіль  користувачів, за яким можна оцінити  обсяги продажу по географічних регіонах;

      — для менеджера, зайнятого стратегічним плануванням, — це основні плани  довгострокового розвитку компанії;

      — для бізнесмена-початківця — це оцінка конкурентоспроможності його виробництва  або бар’єрів, які йому необхідно  подолати, щоб розпочати бізнес на даному секторі ринку.

      Однією  зі стандартних галузей використання електронної ділової та комерційної  інформації виступають дослідження  ринку, які потребують великих зусиль для обробки даних.

      Останніми роками серед бізнесменів усе  більшої популярності набувають  електронні угоди, а також електронне спілкування — формування мережі діалогових друзів.

      Серед переваг, які мають бізнесмени завдяки  використанню інформаційних послуг у режимі діалогу, можна виділити:

      — доступність і дешевизну поточної кон’юнктурної інформації (точна  й своєчасна) про місце фірми  й продукту на ринку відносно решти  галузей промисловості;

      — простоту та ефективність маркетингових  досліджень, підготовку списків розсилки реклами, демографічні дані, які дають  змогу оцінити й розробити  модель ринку, відшукати необхідну  інформацію та її постачальників;

      — підвищення ефективності продажу, зумовленої недорогим і надійним зв’язком між  відділеннями й штаб-квартирою фірми  в реальному масштабі часу. Останнє  дає змогу більш оперативно виконувати замовлення і покращити відносини  зі споживачами;

      — значно менші накладні витрати при  вирішенні спеціальних питань, які  потребують залучення експертів;

      — податкові переваги, зумовлені тим, що витрати на інформаційне обслуговування включають у собівартість і відраховують з прибутку.

      Для українського підприємця закордонна ділова і комерційна інформація має висвітлити можливості виходу на світовий ринок.

      При переході до сталих та інтенсивних  ділових контактів з іншою  країною підприємцям є сенс вирішити питання про формування власних  фондів ділової та комерційної інформації, а також про організацію доступу  до зарубіжних баз даних.

      У власних інформаційних фондах має  постійно нагромаджуватися така інформація про інші країни:

      — загального краєзнавчого характеру (сектор новин);

      — правова про заходи, що регулюють  зовнішньоекономічну діяльність (сектор спеціальної інформації);

      — комерційна про можливих партнерів (сектор комерційної інформації);

      — статистична (сектор економічної статистичної інформації);

      — про ціни (сектор біржової та фінансової інформації).

      Вивчення  зарубіжного досвіду надання  інформаційних послуг свідчить, що така інформація існує й доступна не лише в електронній, а й у  друкованій формах.

      Серед зарубіжних баз даних, які створені та постійно вдосконалюються й підтримуються  в активному стані, доцільно виділити такі:

      1. Бази даних біржової інформації  можуть одночасно охоплювати  дані, які надходять з товарних і фондових бірж і містять інформацію про котировки товарів і цінних паперів, або спеціалізуватися на цінних паперах чи товарному ринку. У деяких базах даних біржова інформація подається лише в реальному масштабі часу і оновлюється безперервно протягом дня. Деякі бази даних містять одночасно поточну й ретроспективну інформацію (за 3–5 днів). Іноді бази даних біржової інформації містять лише ретроспективну інформацію у вигляді рядів динаміки, починаючи з попереднього року. Водночас деякі бази даних біржової інформації можуть містити й додаткову довідкову та повнотекстову аналітичну та прогнозну інформацію, а також рекомендації для інвесторів.

      2. Бази даних фінансової інформації  містять насамперед інформацію  про обмінні курси валют і  ринок тимчасово вільних коштів.

      3. Бази даних економічної статистичної  інформації поділяються на бази  даних глобальної та регіональної  статистики та бази даних національної  статистики. Усі бази даних можуть  вміщувати показники про розвиток  господарства загалом і окремих  галузей. Крім того, розрізняють  бази даних історичної й прогнозної  інформації.

      Ціла  низка баз даних глобальної й  регіональної статистики присвячена зовнішній  торгівлі та іншим формам зовнішньоекономічних зв’язків.

      4. Бази даних комерційної інформації  використовуються підприємцями  і менеджерами при плануванні  діяльності та прийнятті стратегічних  і господарських рішень (наприклад,  при виборі постачальників і  розміщенні замовлень, при виході  на ринок з новим товаром  або пошуку покупців, при злитті  або придбанні компаній, при розробці  економічної стратегії і тактики  поведінки на ринку та маркетингу  на підставі аналізу ринку  і т.ін.). Інформація про підприємства  також важлива для прийняття  рішень про інвестування і  для мінімізації ризику, а також  при прийнятті рішень щодо  зовнішньоторгових угод, що особливо  актуально для вітчизняних підприємств,  ураховуючи перспективу входження  економіки України у світовий  ринок як його невід’ємної  частини.

      5. Бази даних по підприємствах  охоплюють промислові підприємства  і підприємства інших галузей  суспільного виробництва. Бази  даних по підприємствах можуть  вміщувати інформацію про вузькоспеціалізовані  підприємства усього світу, про  підприємства певного виду (наприклад,  промислові), про економічні угруповання  країн (наприклад, ЄС) або про  регіони — Європа, Азія. Повнота  відомостей про підприємства  може бути різною. Мінімальний  набір відомостей такий: найменування, адреса, відомості про посадових  осіб і контактні телефони  та характеристику сфери або  галузі діяльності і/або продукції  у формі індексів якої-небудь  рубрикаційної системи і насамперед SIC (стандартна промислова класифікація).

      6. Бази даних по продукції —  її властивості й ціни —  не характерні для світового  інформаційного ринку. Пояснюється  це тим, що в умовах ринку  виробники завжди вважають своїм  особистим (і одним із найважливіших)  завданням максимально широке  інформування всіх потенційних  споживачів про свою продукцію.  При цьому вони використовують  різноманітні рекламні й маркетингові  канали — теле- і радіорекламу, рекламу в періодичних виданнях, випускають рекламну літературу, беруть участь у ярмарках, виставках,  конференціях, семінарах. Тому електронна  інформація про продукцію здебільшого  є надмірною.

      Водночас  з окремих видів продукції, для  яких властиві дуже широка номенклатура, специфічність і значна динаміка постійних змін, відповідні бази даних  створюються і підтримуються  в активному стані.