Методы снижения затрат на производство

       У рамках системи “just in time“ розроблені і використовуються підсистеми, гуртки якості і т.д., що забезпечують економію витрат під час руху комплектуючих деталей по цеху в результаті підвищення відповідальності за якість продукції в робітників і спеціалістів, полегшення керування виробничим процесом.

      Велику  увагу економісти приділяють таким  резервам зниження витрат, як зміна  класифікації, вирахування і калькулювання витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання; більш чітке виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу, у тому числі підвищення якості продукції і т.д.

                 Шляхи реалізації  зниження витрат  на виробництво  продукції

В сучасних ринкових умовах з поширеними кризовими явищами  актуальною проблемою є задача прийняття  рішень з підвищення рівня прибутковості  підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. І тут, крім чинників збільшення обсягів виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції.

До  основних джерел зниження витрат виробництва і реалізації продукції підприємства – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності можна віднести:

–                        зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

–                        зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції ;

–                        зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції ;

–                        скорочення адміністративних витрат та накладних витрат при експорті та імпорті товарів;

–                        ліквідація непродуктивних витрат і  втрат.

На економію ресурсів значно впливає кількість  техніко-економічних чинників. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників:

–                        підвищення технічного рівня виробництва;

–                        удосконалювання організації виробництва  і праці;

–                        зміна обсягу виробництва.

Всі вони призводять до зниження витрат сировини, матеріалів, заробітної плати.

         Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їхнього використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторного використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій.

На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні – зменшуються.

Зниження витрат підприємства забезпечується і за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції та темпів зростання його продуктивності відносно темпів зростання середньої заробітної плати.

Значне зниження витрат можна досягти також в  результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом є розроблена в Японії і маюча широке застосування в  усьому світі система організації виробництва “just in time“ (точно в строк). Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється, тому що запасів на робочому місці немає.

Система “just in time “ сприяє зниженню витрат головним чином за рахунок того що:

1. Знижуються  витрати на складування і збереження напівфабрикатів як у споживача, так і у виробника. Останній крім того знижує витрати  на реалізацію.

2. Має місце  забезпечення бездефектного виготовлення  продукції постачальником. Підприємства  в цих цілях повинні навчати  всіх співробітників методам  контролю якості, підвищувати відповідальність виробничих робітників за якість, використовувати автоматичні пристрої для контролю якості і т.д. В результаті знижуються витрати виробництва, що пов’язані з повторною обробкою бракованих виробів, споживанням сировини і заробітною платою.

Велику увагу  слід приділити таким резервам, як правильний підхід до класифікації та калькулюванню витрат.

Підприємства – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні вміло управляти накладними витратами при експорті та імпорті товарів. Накладні витрати при експорті (імпорті) – це витрати підприємства з перевезення і реалізації товарів, які поділяються на витрати у національній та іноземній валюті. Прямі накладні витрати в національній валюті включаються до собівартості конкретних товарів, непрямі (загальноторгові) не включаються. Це такі витрати як збори за митне оформлення і мито, вартість експортної (імпортної) ліцензії, транспортні витрати до порту експортера (імпортера), фрахтування судна, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування перевезення.

Зниження розміру  накладних витрат пов’язане з  підвищенням ефективності експорту (імпорту), тому перевірка дотримання підприємством у звітному періоді  режиму економії та пошук можливостей  їх скорочення є важливим інструментом у підвищенні ефективності всієї діяльності підприємства.

З цією метою  здійснюється аналіз витрат звітного періоду у порівнянні з попереднім.  В процесі аналізу слід встановити причини зміни величини накладних  витрат, відносно обсягу реалізації чи собівартості товарів, а також за окремими видами накладних витрат.

Виділимо  основні фактори  зміни величини накладних  витрат, які слід брати до уваги  в процесі аналізу:

– із перевезення  товарів: кількість (вага) вантажу, радіус (відстань) перевезення, ставка за перевезення (тариф, фрахт), спосіб та умови перевезення;

– із перевантаження товарів: кількість (вага) вантажу, ставка за перевантаження, надбавка при нестандартних  та надважких вантажах;

– зі зберігання товарів: кількість (вага) вантажу, спосіб зберігання, термін зберігання, ставка за зберігання.

В процесі аналізу  необхідно мати на увазі, що приріст  абсолютного рівня накладних  витрат може бути викликаний такими причинами  як збільшення кількості реалізованих товарів та зміни розмірів окремих  видів витрат на одиницю реалізованих товарів.  Зміна відносного же рівня – такими причинами як зміни цін на товари, зрушення у структурі реалізації товарів, зміни величини витрат на одиницю кількості реалізованих товарів.

В підсумку відзначимо, що лише комплексний підхід до управління витратами дозволить знизити їх розмір, підвищити ефективність як зовнішньоекономічної так і господарської діяльності підприємства в цілому.

 

     ВИСНОВКИ

       Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.

       Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

В залежєності від  виду продукції, характеру  технологічного процесу, особливостей переробки  сировини використовують різні методи калькулювання (оцінки) витрат. До основних та найбільш практичних належать: метод прямого розрахунку, розрахунково-аналітичний метод, нормативний метод, параметричний метод, коефіцієнтний метод, метод виключення витрат,  комбінований метод.  

Проте основним завданням  економіста є не тільки підрахування вже  наявних витрат, але  і знаходження всеможливих шляжів зниження витрат. Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах та чинниках. В середині підприємства витрати можна знижувати за рахунок зміни норм використання сировини, зменшення витрат живої праці на одиницю продукції тощо. Для цього розроблено ряд показників (індексів), які нині широко використовуються на підприємствах.

Значне  зниження витрат досягається  за рахунок застосування прогресивних методів  організації виробництва, наприклад система “just in time”.

 
 
 
 

2. ПРАКТИЧНА частина

курсової  роботи (ДРУГА ГЛАВА) 

2.1. Розрахунок собівартості 

     Таблиця 1.

Розрахунок  собівартості продукції  підприємства

серед окремих підрозділів (за методом повних витрат), тис. грн. 

 
 
 
 
 
 

2.2. Формування виручки  від реалізації  продукції 

     Таблиця 2.

Розрахунок  виручки від реалізації продукції по підприємству

за  звітний рік, тис. грн.

 
 

2.3. Розрахунок фінансового  результату від  реалізації продукції

     Таблиця 3.

Розрахунок  прибутку від операційної діяльності підприємства

                за звітний період, тис. грн