Форми об’єднання підприємств

       Щодо  всієї сукупності промислових підприємств  України, то в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їхніх  видів протягом останніх років коливалась у межах: будівель і споруд — 45—47%; машин і устаткування — 40—42%, у тім числі робочих — 30—32%; транспортних засобів — 2,5—3%. На підприємствах і в організаціях аграрного сектора частка в загальній вартості сільськогосподарських виробничих основних фондів приблизно становила: будівель, споруд і передавальних пристроїв — 64—65%; силових і робочих машин і устаткування — 14—16%; робочої та продуктивної худоби — 10—12%; багаторічних насаджень — 5—6%; транспортних засобів — 3—4%. Загальна тенденція динаміки тех­нологічної структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням питомої ваги їхньої активної частини. 

       Вартісна  оцінка

       Оцінка  основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна  для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

       У зв'язку з тривалим функціонуванням  та поступовим спрацьовуванням засобів  праці, постійною зміною умов їхнього  відтворення існує кілька видів  оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

       Первісна  вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

       Відновлена  вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але  за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.

       Останню переоцінку основних фондів народного  господарства України проведено  за станом на 1 травня 1992 р.

       Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів — це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі  підприємства протягом усього періоду  їхнього функціонування.

       Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

       Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року (БВ) обчислюється за формулою: 

       БВоф = БВо+ Вноф + Вкр + Врек – Вв - АВо , 

       де  БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

       Вноф  — витрати на придбання нових  основних фондів;

       Вкр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

       Врек  — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

       Вв  — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував  звітному;

       АВо — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував  звітному.

       Для визначення первісної (балансової) вартості виробничих основних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів у звітному році. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Господарський Кодекс України
2. Бойчик Н.  Економіка підприємства. Навч. посібник. К.: Атіка, 2001- 298 с.
3. Волков О. Экономика предприятия. Курс лекций. М.: Инфра-М, 2001- 280 с.
4. Гаєвська Л. Економіка підприємства. Навч.-метод. пос. Ірп.: Акад. ДПС, 2001- 345 с.
5. Покропивний С.   Економіка  підприємства.  Підручник. К.: КНЕУ, 2001 - 456 с.
6. Економічний словник-довідник. – К., 2001.
7. Поль Самуельсон. Економікс. – К., 1998.