Економіка підприємства

      Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Розрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним Досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не мають спеціальної освіти).

      За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку.

      Персонал підприємства формується та змінюється під впливом наступних груп факторів.

      1. Виробничі фактори. До них належать тип виробництва та складність виготовленої продукції.

      2. Фактори технічного рівня виробництва. До них належать: рівень механізації та автоматизації виробництва, фондоозброєність питома вага прогресивних технологічних процесів.

      3. Фактори організаційного рівня виробництва, такі як рівень спеціалізації, особливості виробничого процесу тощо.

      4. Фактори, які визначають розмір підприємства, а саме: обсяг випуску продукції та чисельність робітників.

      5. Зовнішні фактори. Маються на увазі демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці, стан ринкової кон'юнктури.

      На формування різних видів структур персоналу та трудовий ресурсів в Україні (як на макро-, так і на мікрорівні) у найближча роки впливатимуть такі фактори та загальні тенденції:

      - інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу;

      - включення до складу трудових ресурсів працівників із більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку;

      - підвищення частки допоміжної розумової праці;

      - зростання попиту на кваліфіковану робочу силу;

      - уповільнення темпів зниження частки мало- та некваліфікованої праці.

      Формування ринкового механізму та системи державного регулювання ринку праці потребують урахування цих та іншим об'єктивних тенденцій, їхнього позитивного та негативного впливу на функціонування економіки в цілому та окремих підприємств.

      Управління трудовими ресурсами, забезпечення їх ефективного використання потребує обов'язкового формування системи оцінки трудового потенціалу підприємства.

      Така система включає: визначення основних статистичних показників чисельності працівників підприємства;

      - розрахунки певних показників, які потребують порівняння з аналогічними в споріднених підприємствах або мають аналізуватися в динаміці.

      На підприємствах розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність працівників.

      Явочна чисельність включає всіх працівників, що з'явилися на роботу.

      Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, яких було прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, чи знаходяться у відпустках, відрядженнях тощо.

      Середньооблікова чисельність працівників за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

      Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, хто не виходять на роботу з поважних причин.

      Система показників оцінки трудового потенціалу підприємства складається з наступних груп:

      1. Плинність персоналу. Розраховується як відношення кількості звільнених з усіх причин до середньооблікової чисельності.

      2. Стабільність персоналу (середній стаж роботи на даному підприємстві). Розраховується як відношення загальної суми років

       роботи на даному підприємстві всього персоналу до середньооблікової чисельності.

      3. Рівень дисципліни (неявок на роботу). Розраховується у такий спосіб:

      РД = Неявки на роботу (людино-днів) / усього відпрацьовано (людино-днів).

      4. Відповідність кваліфікації робітників ступеню складності виконуваних ними робіт. Визначається як відношення середнього тарифного розряду групи робітників до середнього тарифного розряду робіт, що виконуються.

      5. Співвідношення чисельності окремих категорій працівників, І саме: — співвідношення між чисельністю основних робітників та чисельністю допоміжних робітників;

      - співвідношення чисельності робітників, зайнятих безпосередньо у виробництві та чисельності працівників апарату управління;

      - співвідношення між чисельністю висококваліфікованих і кваліфікованих робітників та загальною чисельністю робітників. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Завдання  №3

        

      Задача:

      Балансова вартість виробничих основних фондів підприємства на початок року становила 70 млн. грн.

У червні планується ввести в експлуатацію ОФ вартістю 1650 тис. грн.

У листопаді  буде придбана за 2400$ тис. і введена в дію нова виробнича лінія.

Витрати по її транспортуванню і монтажу становить 10% ціни техніки.

З 12 жовтня цього року будуть виведені ОФ на загальну суму 2,5 млн. грн.

Умовний обмінний курс 1$=5,0 грн.

Розрахувати показники відтворення і ефективності використання ОФ. 

Рішення:

Представимо показники задачі у вигляді таблиці: 

Розрахунок  показників у таблиці:

1. Ф придб.11 місяць=2400$ тис.+ (2400$ тис.*10%) = 2640$ тис. * 5.0 (курс 1$ = 5.0 грн.) = 13 200 000 грн.

2. Ф кін.року = Ф поч.року + Ф придб. - Ф виб.

     Ф кін.року =70 000 000 + 1 650 000 + 13 200 000 - 2 500 000 = 82 350 000 грн. 

      Забезпечення певних темпів розвитку й підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємства.

      Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, поділяється на групи: 

      I. Показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці. До них належать:

      - коефіцієнт оновлення основних фондів,

      Коефіцієнт оновлення відображає частку знову введених основних фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі.

      - коефіцієнт вибуття основних фондів — показник, що відображає частку вибулих у звітному періоді фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт відображає рівень вибуття основних фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю до подальшого використання у виробничому процесі.

Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію фондів у цьому році.

      Відносне збільшення основних виробничих фондів порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта їх приросту.  

Розрахунок  показників ефективності відтворення ОФ: 

1. Коефіцієнт  оновлення: К онов = Ф придб / Ф кін.року

К онов = 1 650 000 + 13 200 000 / 82 350 000 = 0,18 (18%) 

2. Коефіцієнт  вибуття: К виб = Ф виб / Ф поч.року

К виб= 2 500 000 / 70 000 000 = 0,0357 (3,6%) 

3. Коефіцієнт  приросту: К прирост  = (Ф  придб - Ф виб) / Ф кін.року

К приріст = (1 650 000 + 13 200 000 - 2 500 000) / 82 350 000 = 0,15 (15%) 

4. Коефіцієнт  інтенсивного оновлення: К інт.онов = Ф виб / Ф придб

К інт.онов = 2 500 000 / 14 850 000 = 0,168 (16,8%) 
 
 

      II. Узагальнюючі показники ефективності використанню основних фондів. До них належать:

      - загальна фондовіддача. Збільшення фондовіддачі показує на підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в економіці підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно збільшувати обсяг випущеної (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних фондів, з одного боку, та знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у виробництві основних засобів, з іншого.

      - фондомісткість, яка є оберненим показником до фондовіддачі та вважається нормальним, коли фондомісткість має тенденцію до зниження. Але зниження цього показника повинно проходити не за рахунок зниження вартості основних фондів та зниження вартості виробленої продукції, а за рахунок більш низьких темпів зростання вартості основних фондів порівняно з темпами росту випущеної продукції.

      - фондоозброєність праці. Цей показник характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Зростання рівня фондоозброєності — шлях до підвищення продуктивності праці. Але, необхідно слідкувати за тим, щоб темпи зростання фондоозброєності не випереджали темпи росту продуктивності праці. 

Розрахунок  показників ефективного  використання ОФ: 

Для розрахунку необхідно знайти показник середня річна вартість ОФ (Ф сер.річн):

 

Ф сер.річн = Ф поч.року + Ф придб * К1/12 + Ф придб * К2/12 - Ф виб * К3/12,  

де: К1=7; К2=2; К3=3 кількість місяців до кінця року з місяця надходження або вибуття  ОФ

Ф сер.річн = 70 000 000 + 1 650 000 * 7/12 + 13 200 000 * 2/12 - 2 500 000 *3/12 = = 72 537 500 грн. 

5. Фондовіддача: ФВ = ВП / Ф сер.річн

Показник  ФВ розрахувати немає можливості, тому що в умовах задачі немає показника  випуск продукції у звітному році (ВП). 

6. Фондомісткість: ФМ = 1 / ФВ

Показник  ФВ розрахувати немає можливості, тому що в умовах задачі немає показника  випуск продукції у звітному році (ВП). 

7. Фондоозброєність: ФО = Ф сер.річн / Ч сер.спис

Показник  ФО розрахувати немає можливості, тому що в умовах задачі невідома чисельність працівників.  

Відповідь: 

Показники ефективності відтворення ОФ :

• коефіцієнт оновлення = 0,18 тобто частка знову введених основних фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року складає 18%
• коефіцієнт вибуття = 0,036 тобто частку вибулих у звітному періоді фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року складає 3,6%
• коефіцієнт приросту = 0,15 тобто відносне збільшення основних виробничих фондів порівняно з їх вибуттям у звітному році складає 15%
• коефіцієнт інтенсивного оновлення =0,168

 
 
 
 

 

Список використаної літератури: 

1. Закон України  «Про оподаткування прибутку підприємств».
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
3. М.В. Володькіна. Економіка промислового підприємства.
4. Покропивний С., Швиданенко Г. Економіка підприємства: збірник практичних задач і конкретних ситуацій. Навчальний посібник.