Контрольна робота з «Правознавство»

Міністерство  освіти і науки молоді та спорту України

Донбаський  державний технічний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота з дисципліни:

«Правознавство»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст.гр. ФП-11з

Шальнєва Олена  Анатоліївна

Перевірив:

Окулов Олександр  Миколайович      

 

 

 

 

 

 

Алчевськ,2013

 

План

1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень і покарань.

1. Адміністративні норми.

2. Адміністративні правопорушення.
3. Адміністративні покарання.

2. Порядок прийому на роботу та звільнення з роботи за трудовим правом України.

1. Кодекс законів про працю України.

2. Влаштування на роботу.
3. Порядок звільнення з роботи.
4. Вихідна допомога.

3. Практичне завдання.

3.1     Ситуація №7

3.2     Ситуація №14

3.3     Задача №24

 

 

 

 

 

 

 

1.Загальна характеристика адміністративних правопорушень і покарань.

        Адміністративні норми

Суспільне життя, трудова діяльність, відпочинок регламентується  правовими нормами, важливе місце  серед яких займають адміністративні норми (правила). До їх числа ставляться, наприклад, правила поведінки у суспільних місцях, правила дорожнього руху, пожежної безпеки, санітарні і ветеринарні правила, правила полювання, правила риболовлі і охорони навколишнього природного середовища, правила паспортної системи та багатьох інших, які повинні робити (дотримуватися) громадяни. Їх встановлюють у законах, указах, постановах уряду, рішеннях місцевих органів влади і адміністрації.

Адміністративні правопорушення

       Порушення таких правил, якщо передбачено кримінальним законодавством, може викликати до кримінальної відповідальності винного. Техніка для подібних випадків держава встановлює адміністративної відповідальності. Адміністративні правопорушення є з найпоширеніших видів правопорушень. Вони зазіхають на різновиди громадських відносин, служать сприятливим середовищем для злочинності. Боротьбою із нею зайняті багато державних органів влади й громадські організації, зокрема органи внутрішніх справ, які виконують свої функції, використовуючи певні форми і знаходять способи правової діяльності. Переважна більшість громадян дотримується Конституції, розпорядження інших законів і підзаконних актів. Але в суспільстві є обличчя, котрі ігнорують норми життя, не дотримуються загальнообов'язкових правових розпоряджень, тобто. допускають правопорушення.

      Залежно від характеру діянь, зазіхаючи на охоронювані відносини, правопорушник може бути притягнутий до кримінальної, цивільно-правової, адміністративної чи іншого відповідальності. Наявність різних видів відповідальності зумовлено багатьма обставинами: характером протиправних діянь, мірою їхнього громадської небезпекою, характером яке заподіюють ними шкоди, виглядом охоронюваних правом громадських відносин, і навіть завданнями у сфері охорони правопорядку. Так, менша ступінь суспільної небезпечності правопорушення тягне застосування адміністративної, а чи не кримінальної відповідальності; заподіяння шкоди - цивільно-правову відповідальність, а порушення службовими щаблями - дисциплінарну відповідальність.

Адміністративні покарання

Адміністративне покарання - міра адміністративної відповідальності, передбачена нормами адміністративного права і застосовується до осіб, які вчинили адміністративне правопорушення з метою їх виховання в дусі дотримання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами

1. Адміністративне  покарання - це форма державного  реагування на правопорушення. Виражається  в певному покарання винної  особи. Підставою призначення  адміністративного покарання є  адміністративний проступок. 

2. Адміністративні  покарання виражаються, як правило, або в моральному, якому матеріальному впливі на правопорушника. Деякі адміністративні покарання поєднують в собі одночасно і моральний осуд, і матеріальний вплив, і тимчасове обмеження прав порушника (наприклад, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи та ін.)

3. Призначенням  адміністративного покарання виражається  офіційний осуд дій правопорушника, і створюються різні несприятливі  для нього наслідки - морального  характеру, грошового та майнового  порядку, звернені на особистість порушника або його майно.

4. Адміністративні  покарання є основною і найбільш  численною групою заходів впливу  на правопорушників. 

5. Адміністративні  покарання накладаються в особливому  процесуальному порядку - у ході  провадження у справах про адміністративні правопорушення.

6. За ступенем  примусу, карального насильницького  впливу адміністративні покарання  стоять на другому місці після  кримінальних покарань.

7. Адміністративні  покарання накладаються як на  фізичних, так і на юридичних осіб.

 

2. Порядок  прийому на роботу та звільнення  з роботи за трудовим правом  України.

Кодекс законів  про працю України

Кодекс законів  про працю України регулює  трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Влаштування на роботу

            При влаштуванні на роботу  працівники зобов’язані подати трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилось шістнадцяти років, замість паспорта подають свідоцтво про народження. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Служби безпеки України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, подають військовий квіток. Звільненні з місць відбування кримінального покарання зобов’язані подати довідку про звільнення.

В наказі про  прийняття на роботу зазначається прізвище, ім’я по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.

В наказі може бути також вказано про встановлення випробувального строку ( ст.  23 КЗпП):

·        безстроковий, що укладається на невизначений строк;

·        на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

·        таким, що укладається на час виконання  певної роботи.

Строк випробування при прийнятті  на роботу робітників не може перевищувати одного місяця (ст.  27 КЗпП). Щодо інших  працівників строк випробування не може перевищувати трьох місяців. За погодженням з відповідним комітетом профспілки строк випробування може встановлюватись до шести місяців. До шести місяців може встановлюватись випробування при прийнятті на державну роботу.

З наказом про прийняття  на роботу працівник має бути ознайомлений під розписку із зазначенням дати такого ознайомлення.

Необґрунтована відмова  у прийнятті на роботу забороняється. Власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві осіб, які є  родичами(батьки, подружжя, брати, діти) чи свояки(батьки, брати, сестри), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову  книжку, оформлену в установленому порядку, - без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

 

 

 

Порядок звільнення з роботи.

Для розірвання трудового  договору з працівником законодавство  про працю встановлює певний порядок, який залежить від ініціативи сторони, що проявлена при розірванні трудового договору.

При звільненні з роботи за ініціативою власника або уповноваженого ним органу воно може мати місце  лише за попередньою згодою профспілкового органу підприємства.

Погодження звільнення з іншим профспілковим органом, радою або зборами трудового колективу, одноособово з головою профспілкового комітету не замінює згоди профспілкового комітету підприємства.

Згода профспілкового органу необхідна і в тому разі, коли звільнення працівника здійснюється за рішенням або рекомендацією вищого органу.

Не потрібна згода  профспілкового органу при звільненні у випадках ліквідації підприємства; незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу тощо.

Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без  згоди відповідного профспілкового органу.

Якщо розірвання трудового  договору з працівником здійснюється власником або уповноваженим  ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Звільнення працівників  молодше вісімнадцяти років допускається, крім додержання загального порядку, тільки за згодою відповідного комітету в справах неповнолітніх.

Порядок оформлення  звільнення працівника з роботи.

При звільненні працівника з роботи видається наказ, в якому  зазначаються підстава розірвання трудового  договору з посиланням на  відповідний пункт і  статтю закону. На підставі цього наказу до трудової книжки робиться запис про причини звільнення, в ній також робиться посилання на формулювання чинного законодавства із зазначенням відповідного пункту і статті закону. Звільнення не може здійснюватися з підстав, не передбачених законом.

Трудова книжка з належно оформленим записом  видається працівнику в день звільнення. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу він зобов’язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.  На вимогу працівника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний також видати довідку про роботу працівника на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Вихідна допомога

У деяких випадках при припиненні трудового працівникам  виплачується вихідна допомога. Її виплата проводиться: при припиненні трудового договору в зв’язку з призовом чи вступом працівника на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу; в разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також при відмові від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці; при достроковому розірванні строкового трудового договору на вимогу працівника при порушенні власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи; при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Вихідна допомога виплачується в розмірі середнього місячного заробітку. Громадянам, які призвані або прийнятті на військову службу, направленні на альтернативну (невійськову) службу, вихідна допомога виплачується у розмірі двомісячної заробітної плати. При розірванні працівником трудового договору за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не додержується законодавства по охороні праці, умов колективного договору з цих питань, працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.       

3. Практичне  завдання.

Ситуація №7

Громадянка Левина, отримавши повну середню освіту, у  червні влаштувалася лаборантом на кафедру одного з вузів м. Одеси. У тому же місяці вона подала документи на навчання у цьому інституті, та у серпні дізналася, що її зараховано на денну форму навчання. У серпні Левина подала заяву на звільнення. Адміністрація видала наказ про звільнення, але відмовилась видати трудову книжку, пояснюючи тим, що Левина дуже мало пропрацювала.

Чи відповідає рішення адміністрації вимогам законодавства?

Відповідь обґрунтуйте.

Розв’язання

Посилаючись на розділ 4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок» можна сказати про таке: якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або  уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про  необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою  на  зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

У разі смерті працівника  трудова  книжка  видається  на руки його  найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу.  У трудовій книжці померлого  працівника  у  розділі "Відомості про  роботу"  і  дати  запису  у  графі  3 записується: "Роботу  припинено  у  зв'язку  зі  смертю",   далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер  наказу  (розпорядження).  Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

При звільненні працівника наявність  матеріальної заборгованості перед підприємством не є підставою для затримання видачі його трудової книжки. День звільнення є останнім робочим днем (або днем відпустки, якщо за бажанням працівника було надано відпустку з подальшим звільненням).

Затримувати видачу трудової книжки або не видавати її працівнику, наприклад, з причини не відшкодування ним матеріального збитку, не можна. Працівник може звернутися до суду і роботодавець буде змушений, по-перше, видати йому трудову книжку, по-друге, виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, затримки.