Товарознавча характеристика тюльпанів

     Мета  курсової роботи - спираючись на нормативно-технічну документацію, літературні джерела та підручники, надати товарознавчу характеристику тюльпанам, а також ознайомитися з історією походження тюльпанів і дати характеристику найрозповсюдженішим сортам тюльпаніів.

     Для досягнення поставленої мети необхідно  було вирішити наступні задачі:

• вивчити анатомічну будову тюльпанів;
• проаналізувати способи розмноження;
• дослідити класифікацію тюльпанів;
• ознайомитись з хворобами та шкідниками тюльпанів;
• охарактеризувати найпоширеніші сорти тюльпанів.

     Об’єкт дослідження – тюльпани.

     Предмет дослідження – анатомічні та біологічні особливості тюльпанів.

     Інформаційна  база - нормативно-технічна документація; навчальна методична література; періодичні видання.

     Структура курсової роботи. Дана курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, пропозицій, переліку використаних літературних джерел та додатків. Перший розділ присвячений товарознавчій характеристиці тюльпанів, у другому розділі розглянуто характеристику найрозповсюдженіших сортів тюльпанів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

Загальні  відомості про  тюльпани 

     

1.   Історія розвитку тюльпанів

 

     Чи  замислювались ви коли-небудь чому така відома квітка як тюльпан називається  саме так? Виявляється, вона отримала цю назву завдяки схожості зі східним головним убором, адже «тюльпан» - один із варіантів звучання слова «тюрбан». Можливо, той, хто давав тюльпанові назву, мав на увазі не широкі чоловічі тюрбани, а вишукані жіночі - високі, вигадливо намотані, різнокольорові, з тонких вишуканих тканин... Отже, квітка тюльпана - справжня східна красуня, яка могла бути окрасою султанових садів або й самих гаремів [38,39].

     Ім'я  квітки проливає світло і на таємницю її походження. Родом тюльпан справді  зі спекотних країв, населення Близького  Сходу, Північної Африки та Середньої Азії культивували це диво природи задовго до того, як на чудові квіти накинули оком європейські купці та рицарі-хрестоносці.

     Привезти  з далекої мандрівки якогось  квітучого куща було проблематично, а от невеличка цибулинка тюльпана легко могла поміститися у торбі чи кишені мандрівника, тому ці екзотичні на той час квіти швидко поширилися Європою, як і нарциси, гладіолуси та інші цибулькові.

       Згодом купці розпочали промислове  завезення тюльпанів, закипів  «квітковий бізнес» - подекуди цибулина була на вагу золота, іноді за тюльпан чи гладіолус можна було викупити раба, а іноді за квіти навіть воювали.

     Найбільшого розквіту розведення тюльпанів набуло в Нідерландах, славу «тюльпанового  монополіста» ця країна зберегла до наших  днів, і більшість всесвітньо відомих сортів та гібридів тюльпанів вивели саме голландські квітникарі. 

     Перші тюльпани в Європі. У 1554 ріку посланець австрійського імператора в Туреччині Огье де Бюсбек відправив велику партію цибулин і насіння тюльпанів до Відень. Спочатку вони вирощувалися у Віденському саду лікарських рослин, директором якого був професор ботаніки Шарль де л'Эклюз (Charles de l'Ecluse, 1525-1609). Займаючись селекцією, Эклюз розсилав насіння і цибулини усім своїм друзям і знайомим. У 60-і роки XVI століття торговці і купці завезли їх в Австрію, Францію, Німеччину. З того часу почалося тріумфальне завоювання тюльпанами Європи. Спочатку тюльпани розводили при королівських двірах, вони стали символом багатства і знатності, їх почали колекціонувати. Пристрасними любителями тюльпанів були Рішельє, Вольтер, австрійський імператор Франц II, французький король Людовик XVIII [35].

     Перші тюльпани в Голландії. У Голландії перші екземпляры Tulipa gesneriana з'явилися в 1570 ріку, коли Эклюз на запрошення приїхав працювати в Голландиию і разом з іншими рослинами захопив цибулини тюльпанів. Це послужило початком безумного захоплення тюльпанами цілого народу, відомого під ім'ям тюльпаномании.

     За  рідкісні екземпляри цієї квітки платили  від 2 000 до 4 000 флорінов; існує розповідь про один екземпляр, за який покупець віддав цілую пивну в 30 000 флорінів. Ціни встановлювалися на харлемской біржі, де тюльпани стали предметом спекуляції.

     На  початку XVII століттяа протягом трьох років здійснено було угод на тюльпани більш ніж на 10 млн флорінів. Багато промисловців кидали своє виробництво і бралися за розведення тюльпанів. В результаті відбувалися крахі, гинули стани і уряд вимушений був прийняти заходи проти цієї манії. І в суспільстві надмірне захоплення породило реакцію; з'явилися особи, що не переносили байдуже виду тюльпанів і що винищували їх нещадно. Остаточно припинилася ця манія, коли стали поширюватися англійські сади і різні нові квіти. Нині в Голландії можна насолодитися тюльпанами в парку Кекенхоф [36].

     Тюльпани в Росії. На Русі дикий вигляд тюльпанів був відомий ще в XII столітті, але цибулини сортів садових тюльпанів уперше були завезені в Росію в епоху царювання Петра I в 1702 році з Голландії.

     У Росії пристрасними аматорами і  колекціонерами кольорів були князь Вяземский, графиня Зубова, П. А. Демидов, граф Разумовский. Цибулини тюльпанів у той час коштували дорого оскільки завозилися з-за кордону аж до кінця XIX століття і вирощувалися в садибах тільки заможних людей. З кінця XIX століття було організоване їх промислове виробництво безпосередньо в Росії, на узбережжі Кавказа, в Сухумі. Проте культура тюльпанів в Росії не отримала такого великого розвитку, як в країнах Західної Європи [37]. 

     

2. Анатомічна  будова

 

     Тюльпан — це багаторічна трав'яниста цибулинна рослина. Цибулина — підземний, сильно видозмінений пагін, що служить для оновлення, розмноження і нагромадження поживних речовин. Останні відкладаються в 1 —6 запасаючих лусках, вкритих зверху однією щільною шкірястою покривною лускою коричневого, буро-чорного або червоно-коричневого кольору, яка захищає всі інші від несприятливих умов.

      У пазусі центральної соковитої луски розвивається заміняюча цибулина, що наступного року стає материнською. В пазухах інших запасаючих лусок закладається як мінімум по одній бруньці, з них розвиваються дочірні цибулини-дітки. У різних сортів їх буває неоднакова кількість, що є однією з важливих сортових ознак.

     Коренева система складається з щорічно відмираючих придаткових коренів, які відростають з підковоподібної нижньої частини денця. .У молодих цибулин (до першого цвітіння) формуються столони - порожнисті структури, на дні яких розташована дочірня цибулина. Зазвичай столони ростуть вертикально вниз, рідше убік [5].

     Листки широкоовальні або видовжено-ланцетні, чергові, від яскраво-зеленого до сизого забарвлення, ростуть від основи надземної частини до середини стебла з гладкими або хвилястими краями і легким восковим нальотом. В деяких дикорослих видів та їх садових форм на верхньому боці листків є фіолетово-бурі плями. Жилкування дугове.

     Нижній  лист найбільший, верхній, так званий прапор-лист - найменший. У тюльпанів  Кауфмана (T. kaufmanniana), Грейга (T. greigii), Микели (T. micheliana)і їх садових форм верхня сторона листя прикрашена фіолетово-бурими, пурпурними плямами або штрихами, смугами, що надає рослинам особливу декоративність.

     У дорослої квітучої рослини частіше  всього 2-4(5) листи, які розташовані  в нижній частині стебла. У молодих  рослин (до першого цвітіння) єдиний лист розвивається до кінця вегетації. Зачатки листя закладаються в заміщаючій цибулині дорослої рослини в період вегетації, а зростання триває в наступному сезоні.

     Квітконіжка циліндрична, пряма, заввишки від 5—10 до 70—80 см.

     Квітки великі, поодинокі або в суцвіттях по 2—3 шт. прості чи повні, різних відтінків білого, рожевого, бузкового, синього, червоного кольорів.

       Квітка правильна, двостатева, оцвітина  з шести вільних листочків,  тичинок шість, з подовженими  пильовиками; товкачик з верхньою  трехгнездной зав'яззю, коротким  стовпчиком і трилопатевим рильцем.

       Квітки видових тюльпанів частіше  червоні, жовті, рідше білі. Забарвлення  сортових тюльпанів найрізноманітніше:  від чисто-білої, жовтої, червоної, пурпурної фіолетовою і майже  чорною до поєднання двох, трьох  або декількох кольорів. Часто основа пелюсток забарвлена в інший колір, що відрізняється від основного, що утворює так зване "дно" квітки.

     Форма квітки теж різноманітна: келихоподібна, чашовидна, овальна, лілієвидна, махрова (пионовидная), бахромчата, зірчаста, попугайная. Квітки великі, завдовжки до 12 см, діаметром від 3 до 10 см, а в повному розкритті у видових тюльпанів до 20 см Квітки тюльпанів широко розкриваються на сонці і закриваються вночі і в похмуру погоду [21].

     Оцвітина складається з шести окремих опадаючих пелюсток. Форма квітки різноманітна — бокало- чашо-, лійко-, піоноподібна, зірчаста, лілійна, овальна, папужнаї.

       Тичинок 6. Пиляки жовті, коричневі, фіолетові або майже чорні. Приймочка сидяча, трилопатева. Зав'язь верхня, тригнізда, зі численними насінними зачатками.

      Плід —багатосім'яна коробочка тригранної форми. Насіння плоске, трикутне, коричнювато-жовте, розташоване горизонтально в два ряди в кожному гнізді коробочки.

     У природній флорі тюльпани зустрічаються переважно в посушливих, жарких районах — у степах, пустелях і напівпустелях. Рослини ефемерного типу, швидко ростуть і розвиваються.

     Ростуть тюльпани на будь-яких грунтах, проте для успішного вирощування потребують легких, удобрених, водопроникних суглинкових або супіщаних з слаболужною або нейтральною реакцією (рН 7—8). На важких суглинках ростуть погано, цибулини дрібнішають і вироджуються. Малопридатні піщані грунти, оскільки вони легко пересихають й не забезпечують рослини вологою в період вегетації. Непридатні також кам'янисті, мулисті, а також усі інші грунти з високим рівнем підґрунтових вод (80 см і менше). Найкращі для тюльпанів місця з невеликим (3—4°) схилом на південь або південний захід [8,17].

     Висаджують тюльпани восени, коли температура грунту на глибині садіння не перевищує 10 °С. Коренева система при вищій температурі не розвивається. На окультурених грунтах глибина садіння повинна бути до 10 см (від основи денця), на легких піщаних і супіщаних її збільшують на 3—4 см, на важких суглинкових зменшують на таку ж величину. Після садіння поле мульчують торфом, торфокомпостом, перегноєм, соломою.

     Тюльпани, як і всі ефемероїдні рослини, потребують достатньої кількості розчинних і легкодоступних поживних речовин при добрій вологозабезпеченості верхнього шару грунту.

     Розмножують їх цибулинами, цибулинами-дітками, а в селекційній роботі також насінням.

     Завдяки величезній сортовій різноманітності, високій декоративності, нескладній агротехніці вирощування та розмноження, придатності для зимової вигонки тюльпани є однією з основних культур у зеленому будівництві, аматорському та промисловому квітникарстві. 

     

3. Способи розмноження

 

     Тюльпани  добре розмножуються як насінням, так і цибулинами.

     Розмноження насінням. Тюльпани – це рослини перехресного запилення. Багато із сортів при сприятливих умовах добре зав’язують насіння, але ознаки сорту в насінному потомстві не повторюються. Крім того сіянці зацвітають тільки на 4 - 5-й рік, а інколи і пізніше. Тому розмноження насінням використовують тільки при виведенні нових сортів.

     Насіння, що вже дозріло висівають восени у відкритий грунт, а краще навіть у ящики. Для однакового проростання їх протягом 3 – 4 місяців піддають дії низьких температур (але не обов’язково проморожуванню). Сходи з’являються у вигляді петель (як в цибулини) з винесеною на поверхню землі оболонкою насіння [5].

     В перший рік життя сіянці тюльпана мають по одному трубчастому листку, формується єдиний корінець і відростає столон, на дні якого формується цибулина. До кінця вегетації цибулина сіянця заглиблюється на 5 – 8 см, а її маса досягає 50 – 100 г і 0,2 – 0,4 см в діаметрі.

     Влітку  в період спокою усередині цибулини відбувається формування нирки нової заміщаючої цибулини і зачатка майбутнього листа. Восени цибулина укоріняється, утворюючи вже декілька додаткового коріння. Весною другого року зростає плоский лист; до кінця вегетації цибулина відмирає, а на дні столону утворюється заміщаюча цибулина.