Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Октября 2011 в 15:31, курсовая работа
Базовими принципами оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є:
- комплексність – результати дослідження конкурентоспроможності підприємства повинні сполучати і оцінку ефективності процесу його адаптації до змінних умов функціонування, і ступінь реалізації стратегічного потенціалу, і конкурентні позиції підприємства відносно одного або декількох конкурентів, що розглядаються як база порівняння;
- системність – основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням між факторних взаємозв’язків та обумовленого ними синергічного ефекту;
- об’єктивність – результати дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні умови його функціонування і відображати реальні конкурентні позиції суб’єкта господарювання;
- динамічність – основним завданням дослідження конкурентоспроможності є не статична оцінка фактичних конкурентних позицій підприємства на конкретний момент часу, а прогнозування їх змін та розробка на цій основі ефективних управлінських рішень;
- безперервність – процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер (шляхом створення системи моніторингу ринку, чинників конкурентоспроможності, конкурентних позицій підприємства), оскільки дискретні оцінки не завжди дають можливість своєчасно зафіксувати стрибкоподібні зміни чинників конкурентоспроможності, оцінити можливі тенденції динаміки конкурентних позицій підприємства та своєчасно прийняти та реалізувати відповідні управлінські рішення;
- оптимальність – у відповідності з цим принципом об’єктом дослідження є не лише сам рівень конкурентоспроможності, але і ступінь ефективності його досягнення, тому конче необхідною є комплексна оцінка шляхів досягнення певних конкурентних позицій з урахуванням як прямих витрат, пов’язаних з реалізацією заходів по регулюванню конкретного чинника, так і потенційних витрат на розвиток та підтримку конкурентної переваги в майбутньому.
Загальний порядок дослідження, оцінки та, в цілому, управління конкурентоспроможністю підприємства охоплює такі принципові етапи:
1. вияв чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства, та оцінка їх значимості;
2. групування чинників, аналіз їх внутрішньогрупових та міжгрупових взаємозв’язків;
3. оцінка впливу обраних для дослідження чинників (або груп чинників) на рівень конкурентоспроможності підприємства та кількісне визначення цього рівня;
4. прогнозування змін включених у модель чинників внаслідок можливих змін умов зовнішнього та внутрішнього середовища;
5. прогнозування рівня конкурентоспроможності підприємства;
6. з’ясування шляхів та методів підвищення конкурентоспроможності;
7. розробка комплексу заходів по підвищенню конкурентоспроможності;
8. оцінка прямих та опосередкованих витрат на реалізацію розроблених заходів;
9. вибір критерію ефективності заходів по підвищенню конкурентоспроможності підприємства;
10. визначення ефективності розроблених заходів та вибір оптимального комплексу регулюючих впливів;
11. прийняття відповідних управлінських рішень.
Конкурентоспроможність підприємства визначають показники, які характеризують:
- конкурентоспроможність продукції;
- фінансовий стан підприємства;
- ефективність збуту та просування товарів;
- ефективність виробництва;
- імідж підприємства тощо.
Конкретний набір показників залежить від методу оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.
Графічний метод оцінки конкурентоспроможності базується на побудові так званої “Радіальної діаграми конкурентоспроможності” або “Багатокутника” конкурентоспроможності”. На рис. 6.3 співставлено багатокутники конкурентоспроможності чотирьох підприємств (умовні назви – “Союз-Україна”, “Рапід”, “Прогрес” та “Грант”) по дев’яти критеріях. Побудова багатокутників здійснювалася наступним чином: коло було поділене радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала кількості обраних критеріїв (у даному випадку – 9); шкали на радіальних прямих було градуйовано так, щоб всі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола; значення критеріїв збільшувалися по мірі віддалення від центра кола; на кожній вісі з використанням відповідного масштабу вимірювання було позначено точки, що відповідали значенням критеріїв; по точках відповідно для кожного з підприємств проведено ламану лінію, яка і сформувала багатокутник. З рис. 7.3 видно, як відрізняються підприємства одне від одного по окремих критеріях.
Багатокутник
конкурентоспроможності може служити
підставою для побудови імітаційної
моделі ринкової рівноваги в умовах
конкурентного суперництва
При визначенні, що вважати за висоту піраміди, необхідно підійти зі всією ретельністю. Адже на конкурентоспроможність підприємства в реальному житті впливають безліч чинників і на роль висоти піраміди можуть претендувати безліч критеріїв – займана частка ринку, темпи зростання галузі, інтенсивність конкурентного суперництва і багато інших. Ступінь стабільності конкурентного положення підприємства на ринку загальноприйняте характеризувати за допомогою частки ринку.
Частка ринку як відношення обсягу продажів певного товару даного підприємства до сумарного обсягу продажу даного товару, здійсненого всіма суб'єктами, що діють на даному ринку є важливим показником, величину якого необхідно визначати і прогнозувати. Цей показник є ключовим при оцінці конкурентної позиції підприємства. Оскільки суб'єкт господарювання з високим показником ринкової частки більше проводить і реалізує продукту, то собівартість одиниці продукту цього підприємства нижче в порівнянні з конкурентами. Позиції підприємства з більшою часткою ринку в конкурентній боротьбі переважні. Отже, кількісна міра, що характеризує реальне положення підприємства в конкурентному середовищі, – частка ринку – виступає як висота піраміди, як оптимальний кількісний параметр.
Обчислення об'єму піраміди характеризує реальний результат оцінки конкурентоспроможності підприємства, тобто величина цього параметра визначає кількісну оцінку конкурентоспроможності. Оскільки підставу піраміди формують шість векторів-променів, що визначають внутрішню конкурентоспроможність підприємства, то її величину можна визначити за формулою:
, (6.27)
де – площа підстави піраміди (багатокутника конкурентоспроможності продукції); – кут між векторами в багатокутнику (підставі), оскільки векторів в моделі шість, то кут буде рівний .
Кожен вектор в своєму граничному значенні є радіусом круга, відповідним максимальному значенню (ідеальний варіант) оцінного показника (рис.6.3).
Використовуючи
параметри внутрішньої
, (6.28)
Де
– оцінка конкурентоспроможності
промислового підприємства.
Рис.6.3.
Графічна інтерпретація
моделі оцінки конкурентоспроможності
промислового підприємства
Універсальний характер даної моделі дозволяє варіювати номенклатуру оцінюваних параметрів, виходячи з інформаційних можливостей, рівня кваліфікації експертів, ступеня спеціалізації виробництва. Такий методичний підхід дає можливість аналізувати вплив окремих чинників, що забезпечують конкурентне положення підприємства на ринку, а також оцінювати можливі наслідки їх зміни в майбутньому.
Ринок є саморегулюючою та збалансованою системою, що відображає взаємини споживачів і товаровиробників, з позицій об'єктивної оцінки відповідності характеристик платоспроможного попиту і виробничих можливостей, коли за допомогою комерційних операцій досягається компромісне рішення, що задовольняє всіх учасників процесу ринкового обміну. Ідеальне уявлення про ринкову рівновагу графічно можна інтерпретувати як сферу, яка характеризується як геометрична фігура, що володіє незмінним центром тяжіння. Порівняння положення господарюючого суб'єкта в загальній моделі ринкової рівноваги дає можливість кількісної оцінки його конкурентних позицій і обґрунтування стратегічних перспектив його функціонування. Питома вага конкретного товаровиробника на ринку дає можливість інтерпретувати його реальні позиції в порівнянні з конкурентами на товарному ринку. Такий підхід є методичною основою для обґрунтування прийнятного сценарію ринкової поведінки підприємства.
Модель дозволяє оцінити не тільки внутрішні можливості підприємства, але і дійсну реакцію ринку на можливий (передбачуваний) сценарій його поведінки в конкретній ситуації. Використання даної моделі в практичних цілях забезпечує зниження ризиків управлінських рішень і може служити основою для оцінки їх ефективності. Запропонована методика прийнятна для обґрунтування рішень щодо управління поточною діяльністю підприємства, а також виступати аргументом, підтверджуючим доцільність інвестиційних рішень.
Ідеальний варіант моделі для ринку монополії має наступний вигляд: всі шість значень внутрішніх конкурентних переваг дорівнюють максимальному значенню. У моделі значення висоти дорівнює 0,65, оскільки чинним законодавством держава в рамках антимонопольного регулювання встановлює граничні значення концентрації виробництва в руках окремого товаровиробника (65%) (рис.6.4).
Рис.6.4. Ідеальний варіант моделі монопольного ринку
Модель досконалої конкуренції може бути представлена як сфера, що складається з рівних між собою секторів. Як приклад використання методики оцінки конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта пропонується розглянути ситуацію, коли на площині сфери відкладаються дві «піраміди» з -ї кількості учасників (рис.6.5).
Рис.6.5.
Ідеальний варіант моделі
ринку досконалої конкуренції
Модель розроблена за допомогою комп'ютерної програми «MATHCAD Professional 2001».
Розглянемо основні етапи побудови моделі. Перший етап – введення даних тих, що характеризують внутрішні конкурентні переваги (табл.7.2). Як об'єкт дослідження пропонується оцінити конкурентоспроможність «підприємства», його основного «конкурента» і як базовий варіант «ідеальний варіант».
Другий етап – побудова багатокутника внутрішніх конкурентних переваг для «підприємства», «конкурента» і «ідеального варіанту». Багатокутник будується за наступними правилами:
Таблиця 6.5
Показники конкурентоспроможності «підприємства», «конкурента», «ідеального варіанта»
| Внутрішні конкурентні переваги | «Підприємство» | «Конкурент» | «Ідеальний варіант» |
| 1. Конкурентоспроможність виробу | 0,35 | 0,55 | 1 |
| 2.Фінансовий стан підприємства | 0,35 | 0,55 | 1 |
| 3. Ефективність маркетингової діяльності | 0,35 | 0,55 | 1 |
| 4. Рентабельність продаж | 0,35 | 0,55 | 1 |
| 5. Імідж
(марочний капітал) |
0,35 | 0,55 | 1 |
| 6. Ефективність менеджменту | 0,35 | 0,55 | 1 |
Примітка:
у таблиці не повинно бути "абсолютних"
нулів, проте допускається використання
значень близьких до нуля (напр. 0,0000001),
що обумовлене особливостями, пов'язаними,
з розрахунком об'ємів геометричних тіл.
«SUBJECT» привласнюється «0», якщо ми
будуємо багатокутник внутрішніх конкурентних
переваг для «підприємства»
і «1» – для «конкурента».
Даний
метод дозволяє визначити узагальнений
критерій внутрішньої
, (6.29)
де площа багатокутника певного господарюючого суб'єкта (площа багатокутника дорівнює сумі площ шести його секторів); площа одиничного круга (у нашому випадку радіус оцінного круга рівний 1, отже ).
Порівнюємо площі і отримуємо наступні результати (табл.6.6).
Третій етап – побудова імітаційної моделі ринкової рівноваги в умовах конкурентного суперництва товаровиробників (сфери) на основі оцінки конкурентоспроможності конкретного господарюючого суб'єкта: завдання координат точок для побудови сфери; градуювання; розробка матриці даних; розробка формул для обчислення об'ємів; визначення значення радіусу сфери; інтерпретація моделі «Ринкова оцінка конкурентних позицій підприємства»; обчислення об'єму сфери; обчислення об'єму вписаної в сферу геометричної фігури, що характеризує конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта; визначення відношення об'єму вписаної фігури до об'єму сфери.
Таблиця 6.6
Рівень
внутрішньої конкурентоспроможності
господарюючого суб’єкта
| Господарюючий суб’єкт | Рівень, % |
| «Підприємство» | 10,13 |
| «Конкурент» | 25,02 |
| «Ідеальний варіант» | 82,70 |
Кількісно конкурентоспроможність можна розрахувати як суму об'ємів шести секторів фігури вписаною в сферу:
(6.30)
де - сектори, на які поділена вписана піраміда.
Відносна конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта розраховується за формулою:
(6.31)
де - об’єм сфери (у нашому випадку =0,5236).
Зіставлення
результатів виконаних
Таблиця 6.7
Оцінка
конкурентоспроможності
господарюючого суб’єкта
| Господарюючий суб’єкт | Відносна конкурентоспроможність, % |
| «Підприємство» | 22,632 |
| «Конкурент» | 36,494 |
| «Ідеальний варіант» | 74,775 |
Таким чином, на підставі виконаних розрахунків можна констатувати меншу конкурентоспроможність підприємства, порівняно з найбільш значущим конкурентом.
І.В. Скопіною наведена оцінка конкурентоспроможності підприємств-виробників хутряних виробів з використанням методу експертної оцінки [255]. Охарактеризуємо етапи даної методики.
1.
Підбір експертів. Нижня
2.
Визначення структури і складу
групи експертів (в групу
3.
Для кожного досліджуваного
, (6.32)
де - сума оцінок, даних - му параметру всіма експертними групами; - число експертних груп оцінюючих - й параметр; - число експертних груп, що беруть участь в оцінці; - номери експертної групи (від 1 до ); - номери параметрів оцінки.
Для встановлення ступеня узгодженості думки експертних груп визначають статистичні величини: дисперсію, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.
4.
За базу порівняння