Психотерапия при сахарном диабете

 
 
 

     ПЛАН 
 
 

1. Вступ

2. Психотерапія при цукровому діабеті

3. Психічні симптоми при цукровому діабеті

4. Фізіотерапія й цукровий діабет

5. Клінічні показники

6. Соматичні ускладнення цукрового діабету

7. Психофізіологічна адаптація до цукрового діабету

8. Типи й стратегії щиросердечної адаптації

9. Висновок

10. Використана  література. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ 

     Дані  кінцевих вивчень свідчать, що в  людей, хворих цукровим діабетом, частенько  трапляється ряд психічних проблем  і психологічних порушень. Такі ушкодження не лише викликати мучення, але також  впливають на лікування й підсумок самого цукрового діабету. У цій роботі розглядається психосоциальное значення цукрового діабету і його лікування, викладається ряд психічних проблем і щиросердечних порушень, які звичайно виникають у людей, хворих цим нездужанням, описується також роль психіатра в розпізнаванні й лікуванні його клінічних виражень.

     Будь-яке, уперше виникле захворювання викликає неоднакове відношення до нього різних людей. Для абсолютної більшості  реакцій на захворювання негативна. Лише деякі бравірують цим або  ставляться до нього спокійно. Кожний хворий із хронічним захворюванням, а цукровий діабет ставиться до нього, проходить через почуття заперечення захворювання, провини перед самим собою, прикрості, жалю, розгубленості й т.д. І проходять місяці, а те й роки, перш, ніж людина переборе первісні негативні емоції.

       Деякі хворі цукровим діабетом молодого і юнацького віку важко реагують на захворювання - "жити не хочеться" або "невже це буде тривати все життя й ніколи не скінчиться". Адже в кожного з них є плани на майбутнє, які хвороба може порушити.

     У старшому віці реакція на вперше виявлений  цукровий діабет більше спокійна й  переноситься хворими значно легше. І проте у всіх хворих виникають  різні страхи. Це страх за своє життя, страх відсутності цукрознижаючих засобів, інсуліну, засобів контролю цукру крові, сили й ацетону, страх зустрічі з лікарем, якого вважають недосвідченим або недостатньо досвідченим, очікування подібної патології в дітей, виникнення сімейних проблем, проблем на роботі (необхідність строго дотримувати дієти, уводити інсулін, міняти професію й т.д.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                            2. Психотерапія при цукровому діабеті 

     Психологічна  реабілітація хворих цукровим діабетом важка. Насамперед цей психотерапевтичний вплив медичного персоналу й  медичної установи, у якому лікується  хворий. Лікарі-Психологи рекомендують не називати хворих цукровим діабетом хворими, їх краще називати пацієнтами або звертатися до них по ім'ю та по батькові або по ім'ю.

   Хворі із уперше виявленим цукровим діабетом повинні пройти повне клінічне обстеження в стаціонарі (краще ендокринологичному) і освоїти школу для хворих цукровим діабетом. Ці хворі мають потребу в постійному контакті із психотерапевтом, особливо на початку захворювання. Поступово вони повинні звикнути зі своїм захворюванням і засвоїти, що періоди дратівливості, поганого настрою збільшують можливість ускладнень цукрового діабету. У той же час не всяке погіршення самопочуття може бути пов'язане з діабетом, а обумовлено іншою причиною або так званим "стресом".

       Хворі повинні бути настроєні на подолання труднощів і прагнення до успіху. З такими думками й настроєм багато труднощів у житті хворих цукровим діабетом можуть бути успішно переборені. При цьому вони повинні піклуватися про своє здоров'я, максимально легко переносити обмеження, пов'язані з дієтою, із задоволенням готовити "діабетичні" блюда, користуючись різними рецептами. Їхнім девізом повинне стати - "це Мені потрібно".

     У всіх випадках хворі діабетом повинні  влагоджувати свої проблеми різними  прийомами. Якщо для людини наявність  цукрового діабету означає "кінець світу", то кращим способом позбутися від цього відчуття - одержати гарну доброзичливу раду або емоційну підтримку друзів, родичів і т.д. Щоб відволіктися від дурних думок, можна подивитися старі фотографії або альбоми шкільного віку й іншого років, що викликають приємні спогади, подивитися старі журнали, газети, почитати гумористичні розповіді або збірник анекдотів, вирішити кросворд, згадати й записати смішні випадки за тиждень, послухати улюблену музику, проспівати улюблену пісню, перечитати записи або книги по лікуванню цукрового діабету й багато чого іншого. Показаний хоча б нетривалий сон після обіду. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                     3. Психічні симптоми при цукровому діабеті 

     У перебігу хвороби можуть виникати й  більше важкі поразки нервової системи. Так, при спеціальному психоневрологічному обстеженні 620 хворих цукровим діабетом, що лікувалися в ендокринологичному стаціонарі, в 431 виявлені різного ступеня виразності психопатологічні симптоми. У всіх випадках була виражена астенізація. Основні неврозоподібні й психоподібні стану були згруповані в наступні синдроми:

Неврастенічний - в 305 хворих (70,8%), що проявляється гипостенічною формою в 114 хворих (26,4%) і гиперстенічною - в 191 (44,4%).

Астенодепресивний - в 37 хворих (8,6%).

Психастенічний (нав'язливих станів) - в 32 хворих (7,4%).

Астеноіпохондричий - в 30 хворих (6,9%).

Істеричний - в 27 хворих (6,3%).

Клінічна картина  цих синдромів не відрізняється  від аналогічних проявів в  осіб, що не страждають діабетом.

       Найбільш частими симптомами є астенічні: підвищена дратівливість, швидка фізична й розумова стомлюваність, зниження пам'яті, порушення сну (частіше у вигляді поганого засипання, чуйного й поверхневого сну, відсутність повноцінності сну, сонливість у денний час), утруднення концентрації уваги, почуття внутрішньої незадоволеності й образи, звуження кола інтересів, апатія, млявість, плаксивість і ін. У частини хворих спостерігається схильність до депресії, підвищеній тривожності й боязкості, нав'язливі страхи.

     Слід  зазначити, що неврозоподібні й психоподібні синдроми рідше спостерігаються у хворих зі стабільним плином діабету, що не мають судинних порушень, і помітно зростають у хворих, перенесших кетоацидотичну або гипоглікемічну кому й мозковим посудинам, що мають атеросклероз. У виникненні цих синдромів відіграють роль преморбидні особливості особистості, ступінь важкості й тривалість плину діабету, наявність церебральних судинних порушень. При повтореннях гіпоглікємічних станів спостерігається зниження пам'яті в 55,2% хворих, а в осіб, перенісших більше 10 кому, - в 77,7%.

     У силу необхідності хворому постійно стежити за зміною свого соматичного  стану, вести регламентований спосіб життя, часто звертатися до лікаря психічні зміни важко піддаються лікуванню  й вимагають постійної корекції.

     На  всіх етапах хвороби позитивний ефект  дають суггестивні методи впливу, і зокрема аутогені тренування. На перших етапах хвороби особливо показана індивідуально-реконструктивна психотерапія, що передбачає пояснення хворому його стану, причини виникнення хвороби, можливості її корекції й т.д. Лікар (а краще психотерапевт) повинен ураховувати й можливість погіршення соціальних зв'язків пацієнта внаслідок зміни його психічного стану й проводити відповідну роботу, використовуючи соціальні моделі психотерапевтичних методик.

     Медикаментозний вплив повинне направлятися на купірування психосомотичною центральної дисрегуляції, відновлення звичайної асоціативної діяльності мозку.

       Із цією метою виправдане застосування ноотропних препаратів (пирацетам, ноотропіл і ін.) при відсутності електроенцефалографічних змін, що свідчать про похилості до судорог, вітамінів групи В, транквілізаторів "денного" і сомнагенного дії.

     Широке  поширення в лікуванні астенії  одержали фітотерапія у вигляді  відварів і настоїв трав із седативним і транквілизующою дією (елеутерокок, женьшень, пустирнік, валеріана й ін.).

     Сполучне застосування фізіотерапії, фітотерапії й медикаментозного лікування робить більше виражений седативний і загальрегуляторний вплив на хворого.

      При депрессивно-іпохондричному синдромі, крім загальзміцнювальних засобів, необхідно призначати антидепресанти (імізин, азафен, амитриптилін, пиразидол і ін.) у середніх терапевтичних дозах у сполученні із транквілізаторами без вираженого сомнагенного ефекту (грандаксин, мезапам, рудотель, оксазепам і ін.).

      Варто враховувати, що депрессивно-іпохондричний синдром розгортається на тлі астенічного стану, що є стрижневим для всіх неврозоподібний синдромів. Тому в рамках лікування неврозоподібних синдромів необхідно застосовувати комплексне лікування.

     При обсессивно-фобічному синдромі спочатку необхідно застосовувати транквілізатори "денного" і сомнагеної дії, "малі нейролептики" (френолон, сонапакс, эглонил і ін.), а після одержання позитивного ефекту доповнити лікування вселянням і індивідуально-реконструктивною психотерапією. 
 

                         
 

                             4. Фізіотерапія й цукровий діабет 

     Основними цілями фізіотерапевтичного впливу й рефлексотерапії у хворих цукровим діабетом є поліпшення кисневе забезпечення тканин, стимуляція інсулярного апарата, посилення гіпоглікемізіруючого ефекту інсуліну, сахароснижающих сульфаніламідних препаратів і бігуанідів, запобігання прогресування цукрового діабету і його ускладнень.

      Для досягнення цих цілей використовуються: киснетерапія, електрофорез із різними лікарськими препаратами, бальнєолікування, різні методи пунктурної рефлексотерапії.

     Численними  дослідженнями встановлено, що при  цукровому діабеті знижується кисневотранспіртна функція крові, у сполученні з інсуліновою недостатністю, що приводить до гіпоксії тканин. У міру підвищення кількості цукру в крові зменшується перехід кисню в тканині, у тому числі й у головний мозок. Гіпоксія мозку викликає головний біль, запаморочення, сонливість, зниження розумової й фізичної працездатності. В організмі накопичуються недоокислені продукти обміну, що гальмують дію інсуліну.

     Для ліквідації клітинної гіпоксії широко застосовуються інтрогастральна оксигенотерапія й гипербарична оксигенація (ГБО) крові.

Діабет. Психіатричні аспекти цукрового діабету 
 
 
 
 

                                      5. Клінічні показники

 

     Цукровий  діабет - популярне хронічне нездужання, яке викликається недостатньою кількістю  ендогенного інсуліну або його зниженою результативністю. Установлено, що приблизно 1% народонаселення Великобританії мучитися цукровим діабетом, але більшість серйозних учених думають, що ще в 1% воно залишається недиагностованим або нелікуючим. Цукровий діабет трапляється або початковим (ідиопатичним), або вторинним (спровокованими всілякими ймовірними причинами, включаючи деструкцію підшлункової залози злоякісною пухлиною або панкреатитом, а також антагонізм меж інсуліном і стероідними препаратами). Існують дві головні форми нездужання.

     Цукровий  діабет I типу

Цукровий діабет I-го типу найчастіше йменують інсулінозалежним. Він звичайно еволюціонує в малолітньому або підлітковому віці, починається гостро із прояву показаних показників захворювання, стомлюваності, втрати маси тіла, рясного сечовиділення, спраги, інфекційних нездужань, а часто й коми.

     Цукровий  діабет II типу

Цукровий діабет II-го типу йменують інсулінонезалежним. Він має тенденцію еволюціонувати в осіб із зайвою масою тіла й старих людей, найчастіше протікає бессімптомно й виявляється при простому вивченні сили, у той час як хворі їм особи звертаються за підтримкою по мотиві інфекційного нездужання або ускладнень із боку посудин. 

                
 
 
 

6. Соматичні ускладнення цукрового діабету 

     Цукровий  діабет (особливо 1-го типу) супроводжується  ускладненнями з боку малих і  більших посудин, нервової системи. До них ставляться - ретинопатія, нефропатія, серцево-судинні нездужання й недостатність  периферичних посудин. Вони стають основною причиною захворюваності й смертності, але дані наукових вивчень засвідчити, що успішне регулювання змісту глюкози в крові в чималому щаблі знижує ризик неминучих соматичних ускладнень (Науково-дослідна група по контролі й ускладненням цукрового діабету , 1993).

     Лікування соматичних ушкоджень