Бальзами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра Промислової фармації

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з предмету «Технології біологічно-активних речовин»

на тему: «Бальзами»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст. V курсу

гр. БХФ-1-08

Ричок О.М.

Перевірила:

доц. Ігнатова О.А.

 

 

 

 

 

Київ КНУТД 2012

Зміст:

Вступ. Бальзами - ліки старовини ………………………………………3

1. Основні відомості про бальзами. Бальзами як унікальні засоби для зміцнення здоров’я…………………………………………………………7
2. Класифікація бальзамів…………………………………………………..11
3. Деякі аспекти промислового виробництва бальзамів………………...16
4. Представники номенклатури бальзамів………………………………..18
5. Висновки………………………………………………………………….30

Список використаної літератури.

 

 

Вступ. Бальзами  -  ліки старовини.

  Бальзами - ліки старовини. Багато продуктів з оточуючого нас світу відвіку привертали увагу людства своїми незвичайними цілющими властивостями. Первісні люди, освоюючи місця проживання, досліджували й місцеву флору, знаходячи для себе рослини, які мали як цілющі, так і смертоносні властивості. Так і з’явились перші ліки.

Вже перші народи, які  жили задовго до нашої ери, — шумери, асирійці, вавілоняни мали великі знання в використанні лікарських рослин, про що стверджують клинописні тексти. Але найбільш широкі викладки з цього  питання в регіонах Ближнього  Сходу знаходимо в греків.

З давніх часів людям були відомі дерева і кущі, з яких при пошкодженнях кори витікають густі, смолянисті, з сильним специфічним ароматом рідини, що швидко густіють і висихають на повітрі. У працях Авіценни і інших відомих учених вони отримали назву "бальзами".

Ефіромасляні і бальзамні рослини, а також отримані з них складові Гіппократ, Діоскорид, Гален, Авіценна і інші учені використовували для лікування різних хвороб. До початку нинішнього сторіччя копайський, перуанський, толутанський, канадський, ладанний, кедровий і інші бальзами вважалися за чудодійні засоби при різних ураженнях шкіри, хворобах легких і верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту. Вони широко використовувалися для обкурювання повітря і з метою "облагороджування" ліків, що володіють неприємним запахом і смаком. Бальзамом називали знамениту мірру (арабський "гіркий") — смолу рослини комміфори, що росте в посушливих районах Північно-східної Африки, камідь деяких видів молочаю, бензойну смолу, що здобувається з кори дерева стіракс на островах Ява, Суматра, Борнео і в Індії, знаходила застосування в різних релігійних культах. Смолу мастиці в усохлому вигляді вживали як жуйку для зміцнення ясен і усунення неприємного запаху з рота. Бальзамну смолу сандарак з північно-африканського сандаракового дерева застосовували в зуболікарській практиці як матеріал для пломб, а також при дизентерії.

Бальзамні смоли відвіку  застосовувалися в лікувальних  цілях як зовнішньо, так і всередину. Авіценна використовував сандарак при "виразках, прищах в легенях" і  застарілому кашлі, а також при сонливості і розширенні вен (всередину і зовнішньо). У своїй класичній праці "Канон лікарської науки" учений дає характеристику бальзаму: "Сильний засіб для заспокоєння головного болю, якщо їм змащувати скроні, у вигляді крапель у вуха позбавляє від дзвону і шуму у вухах, заспокоює зубний біль, погострює зір, розсмоктує пухлини і усуває в гландах болі". До наших днів дійшли описи деяких способів приготування бальзамов Авіценною: "Нарізуй кусочками морську цибулю і звари у воді, давши добре прокипіти, злий воду, налий нову і вари до тих пір, поки цибуля здасться на дотик м'якою і добре звареною, потім старанно перетовчи все це в меду і зроби з цього кашку". "Перетовчи молочай, підлий туди води, проціди, заміси з мукою, приготуй пиріжок, підлий вареного меду і давай це таким, що потребують кишкових вивержень і страждаючим водянкою".

Про цілющі властивості бальзамів  українцям відомо ще зі сторінок "Велесової  книги" – книги буття українського народу І тис. до н. е.

У вигляді обкурювання  при різних захворюваннях, зокрема  гінекологічних, застосовували смоли, тмин, соснову кору. Свіжий сосновий бальзам (живиця) широко використовувався в народній фітотерапії слов'ян як ранозагоювальний і протизапальний засіб, поліпшуючий зрощення тканин при переломах, знеболююче, вживане  зовнішньо при ранах і хронічних трофічних виразках, тріщинах губ, рук, ніг, фурункульозі, мокнучій екземі і ін. Вживали живицю при гастриті і виразці шлунку, при туберкулезі легенів, лікуванні грижі і грипу.

У народній медіцині вважали, що бальзам допомагає при злоякісних пухлинах, а при закапуванні по краплі щодня в очі сильно палить, але розсмоктує навіть застаріле  більмо. Розпарену мозоль зводили, накладаючи на неї живицю. Рани при застосуванні живиці гоїлися значно швидше і без болю. Лікували свищі, опіки мазями, що містять бальзам в сумішах зі свинячим нутряним салом і воском в рівних кількостях, які накладали під пов'язку.

 У стародавніх рукописах,  що дійшли до нашого часу, написаних  на мовах народів Ближнього,  Середнього Сходу і Тибету  — арабському, персидському, турецькому, китайськом, індійському, татарському, азербайджанському, — усюди, де згадуються бальзами, з вражаючою одностайністю вони розцінюються як надійні ліки, що виліковують від багатьох захворювань.

 Особливе місце в  історії медицини слід відвести  бальзамам із зміїної отрути — вони з глибокої старовини використовувалися для лікування різних захворювань. Впродовж багатьох сторічч секрети виготовлення ліків з отрути змій зберігалися в глибокій таємниці. Історія зберегла до наших днів лише небагато відомостей про стародавні "зміїні бальзами". Понтійський цар Мітрідат VI Евпатор (132—63 рр. До н. е.) щодня приймав невеликі дози зміїної отрути, щоб стати несприйнятливим до дії отрути, яку він побоювався отримати з 'їжею або питтям від претендентів на владу. Створений пізніше складний склад протиотрути, що містить різні частини рослин, опій, висушені тіла змій і десятки інших продуктів тваринного, рослинного і мінерального походження, був названий мітрідатумом.

Згодом на основі цього  бальзаму з'явилися десятки інших  протиотрут, зокрема найзнаменитіша — терьяк, що протягом багатьох століть  застосовувався в країнах Европи і Азії для лікування людей, пострадавших від укусів отруйних плазунів. У  епоху середньовіччя зміїну отруту використовували для виготовлення "магічних напоїв" і мазей від  прокази і лихоманки, чуми і ревматизму, епілепсії і хвороби Паркінсона, трахоми і гнійних виразок.

Проте знадобилось не одне сторіччя, щоб з наукових позицій пояснити успіх при практичному застосуванні препаратів зміїних отрут. В даний час встановлено, що ця група речовин, що включає білки, ферменти, токсини, пігменти, жири, мінеральні речовини, володіє високою вибірковістю дії, здатністю втручатися в окремі ланки тонких біохімічних процесів, що протікають в живому організмі. Деякі зміїні отрути широко використовуються в якості кровоспинних, болезаспокійливих, протипухлинних засобів, для профілактики і лікування м'язового і суглобового ревматизму, запальних процесів, невралгий, радикулітів, поліартритів, плевритів, бронхиальної астми і інших захворювань. Лікування слід проводити під спостереженням лікаря і користуватися дозволеними медичними препаратами або біологічно активними добавками.

 В наші дні асортимент  цілющих бальзамов постійно розширюється завдяки впровадженню в медичну практику раніше відомих складів (бальзами Біттнера, Маурера, Караваєва, Вишнєвського і ін.), й у зв'язку з розробкою нових ("Бероз", "Флора", "Фітулвент", "Грааль", бальзамні екстракційні масла і ін.). Як і у давнину, в цих продуктах мінерального, рослинного і тваринного походження привертає висока ефективність при профілактиці і лікуванні багатьох захворювань.

 

 

Основні відомості про  бальзами.  Бальзами як унікальні засоби для зміцнення здоров’я.

Бальзами  – це природні речовини, до складу яких входять ефірні олії і розчинені в них смоли, ароматичні сполуки та інші компоненти.

Бальза́ми — густі ароматичні рідини, що утворюються в деяких (переважно тропічних) рослинах, т. з. бальзамних деревах, і являють собою складні суміші органіч. речовин, здебільшого смол і ефірних олій. Бальзами виділяються або природно поверхнею рослини, або після її поранення. Найвідоміші бальзами: канадський, копайський, мексиканський, перуанський, стиракс, толуанський, терпентин. З кедрової європейської сосни (Pinus cembra), що росте в Українських Карпатах, одержують бальзам карпатський. Бальзами застосовуються в медицині (як антимікробні, протигнійні і відхаркувальні речовини, а також як місцеві подразники), в техніці та парфюмерії. Деякі бальзами (напр., Бальзам Шостаковського) одержані синтетично.

У медицині і парфумерії бальзамами називають різні маслянисті або клейкі ароматичні рослинні смоли, такі, наприклад, як перуанський бальзам, що добувається з дерева Myroxylon pereirae, яке росте в Центральній Америці.

 

Бальзами — рідка лікарська форма, яка являє собою розчини ефірних олій (як правило, продуктів рослинного походження) у спирті або оліях. 
МОЗ України Наказ «про затвердження Класифікатора лікарських форм (Класифікатор лікарських форм)» N 235 від 26.06.2002

 

Здебільшого природні бальзами складаються з  ефірних олій (терпени і терпенові  сполуки) і розчинених у них ароматичних  сполук (коричної і бензойної кислот), альдегідів, кетонів, складних ефірів тощо. Консистенція бальзамів (рідкий, сиропоподібний або густий) залежить від кількості смол, які містяться в них. Найвідоміші з них: канадський, перуанський, копайський, толуанський, стиракс, терпентин. Їх використовують як протимікробні, відхаркувальні, місцевоподразнювальні засоби, у фармацевтичному виробництві при виготовленні лікарських форм, косметичній і парфумерній промисловостях.

Поряд із використанням природних бальзамів, у фармації з’явилася лікарська  форма під назвою "бальзам", що найчастіше є водно-спиртовим  розчином для внутрішнього чи зовнішнього  застосування, полікомпонентним за складом, який містить смоли, ефірні олії, інші біологічно активні речовини, що за своїми фізико-хімічними властивостями  подібний до природних бальзамів.

У фармації бальзамами також називають розчини  ефiрних олiй у спирту або олiях, деякi в'язкi речовини синтетичного походження, як, наприклад, бальзам Шостаковського (вiнiлiн).

Сучасні лікувально-профілактичні й лікувальні лікарські засоби, які мають назву "бальзам", - це водно-спиртові розчини, до складу яких можуть входити екстракти  й настоянки з ЛРС, рослинні соки, продукти бджільництва й тваринного походження, розчини вищезгаданих класичних  смол і окремих індивідуальних речовин, вітамінів, макро- і мікроелементи, цукор або інші підсолоджувачі тощо.

У наш  час застосування таких комплексних  препаратів є актуальним і популярним. Існує їх широкий асортимент із різноманітним  складом від багатьох виробників. Вітчизняні аптеки пропонують чимало зареєстрованих в Україні полікомпонентних водно-спиртових розчинів для внутрішнього застосування під назвою "бальзам". Серед них - "Оригінальний великий  бальзам Біттнера" ("Richard Bittner AG"), "Оригінальний великий шведський  гіркий бальзам Маурера із 32 лікарських трав" ("Sebastian Stroh Gesellshaft GmbH" для "MKG Maurers Krautergarten GesmbH"), "Шведська гіркота Дp. Тайса" ("Dr.Theiss Naturwaren GmbH"), "Фітон СД" (ЗАТ НВЦ "Борщагівський  ХФЗ"), "Фітулвент" (КП "Харкiвська  фармацевтична фабрика"), "Мономах" (дочірнє підприємство "Агрофірма "Ян" ПП "Ян"), "Вітагрен" (ТОВ "Панацея") та інші.

Вони мають  багато спільного з еліксирами, але  водночас зберігають свою неповторну суть, що криється у їх оригінальних багатокомпонентних композиціях із включенням, зазвичай, ефірно-олійної  лікарської рослинної сировини та широкій  фармакологічній активності. Полівалентність  фармакологічної дії бальзамів, стимулюючи різні системи організму  і компенсуючи їх недостатню функцію, дає можливість їх оптимально застосовувати  для фітокорекції захворювань різної етіології.

Хоча до реєстру лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні, включені деякі бальзами ("Грааль" та інші), сьогодні в нашій державі виготовленням  бальзамів займається здебільшого  лікеро-горілчана промисловість. До класифікатора лікарських форм (наказ МОЗ України № 500 "Про затвердження переліків назв лікарських форм та упаковок для лікарських засобів" від 20.07.2006 р.) бальзам, як лікарську форму, не включено.

Бальзами  відрізняються від настоянок  насиченістю інгредієнтів; їх рекомендують подавати до чаю чи кави. Завдяки  наявності в них біологічно активних речовин, мають різні фармакологічні властивості: тонізуючу, седативну, загальнозміцнювальну, протимікробну, протизапальну, вітамінну, покращують травлення, сприятливо впливають  на процеси обміну речовин тощо.

Бальзам – це сучасний засіб для зміцнення  здоров’я, підтримки працездатності і хорошого самопочуття. Він часто  виступає як адаптоген, який підвищує неспецифічну опірність організму  до несприятливих факторів навколишнього  середовища, а також як такий, що сприяє підвищенню фізичної й психічної  працездатності при різних захворюваннях. До складу майже всіх бальзамів входять  витяжки з лікарської рослинної  сировини, іноді навіть неофіцінальних видів рослинної сировини. Випливає питання стандартизації як самої  сировини, так і готового продукту. Сучасні ж вимоги до якості лікарських препаратів диктують необхідність нових об’єктивних методів стандартизації рослинної сировини і препаратів на її основі. У Державній фармакопеї України вимоги до якості бальзамів не описані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікація бальзамів.

Сучасні лікувальні бальзами природнього рослинного чи тваринного походження, зрідка – синтетично виготовлені(бальзам Шостаковського).

Існує класифікація бальзамів  по їх дії на організм :

• Нормалізація зору;
• Нормалізація обміну речовин;
• Загальноукріплююча дія;
• Тонізуюча дія;
• Очищаюча дія;
• Омоложуюча дія;