Аналізу якості продукції

    Отже, фактичний показник — 95,2 % у перерахунку на вищий сорт, а плановий — 97 %, тобто план не виконано на 1,8 %.

    Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї, то план за сортністю вважається виконаним. Так, якщо планова ціна виробу становить 19,4 грн [23280 грн : 1200], а фактична — 19,04 грн [28560 грн : 1500], то зниження фактичної середньозваженої ціни порівняно з плановою свідчитиме про невиконання плану за сортністю.

    Це  дуже простий спосіб, але він має  істотну ваду — його не можна  використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

    Спосіб  порівняння відсотків  виконання плану  у вартісному й  натуральному вираженні. Цей спосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні (Ів), ніж у натуральному (Ін), якщо при цьому зростає середня сортність продукції. Загалом план за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення:

    Ів x Ін.

    Так, у прикладі відставання рівня  виконання плану у вартісному виражені — 1,227 % (28 560 : 23 280) порівняно з натуральним — 1,25 (15 000 : 12 000 ) підтверджує факт невиконання плану за сортністю.

    З усіх названих способів найбільш універсальним  є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає небажаний вплив зміни асортименту продукції.

    Завершуючи  аналіз сортності продукції, виконують  розрахунок впливу зміни кількості  та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

    Розрахунок факторів.

    1. Зміна кількості виробленої продукції:

    (1500 – 1200) x 19,4 грн = + 5820 грн.

    2. Зміна якості (сортності) продукції  :

    (19,04 – 19,4) x 1500 = –540 грн

    Усього: + 5280 грн.

    Перевірка розрахунку: 28 560 – 23 280 = 5 280 грн.

    Отже, збільшення обсягу виробництва за даними табл. 12.9 було зумовлене позитивним фактором зростання випуску кількості виробів — 5860 грн. Невиконання плану за сортністю спричинило зниження обсягу товарної продукції на 540 грн.

    Вивчаючи  якість виробу, слід неодмінно звернути увагу на його зовнішній вигляд, привабливість оформлення, наявність  чіткої і змістовної інформації щодо складу речовин і способу споживання. Неабияку роль відіграє й упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом, найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною упаковкою.

    Останнім  часом на упаковці, етикетках більшості не тільки імпортних, а й вітчизняних товарів бачимо чорно-білі смужки — штрих-код. Це — поширена у світовій практиці система маркування товарів. У ній закодовано необхідні дані про країну, підприємство-виробника та про саму продукцію. Розуміти мову штрихових кодів та вміти її використовувати особливо важливо нині, коли з’являється все більше як оригінальної продукції, так і, на жаль, її підробок, тим більше, що досвідчені товарознавці стверджують, що навіть однойменні товари тієї самої фірми, вироблені в різних країнах, можуть мати досить різні якісні характеристики.

    Згідно  з європейською системою кодування (EAN — 13), Україна має код 482, Молдова  — 484, Росія — 460—469, Англія — 50, Франція  — 30—37, Польща — 590, Німеччина — 400—440 тощо. Ігнорування штрихового кодування товарів слід розглядати як суттєвий недолік системи забезпечення якості на підприємстві.

    Якщо  на підприємстві бракує узагальнюючих  показників якості продукції, то необхідно  ширше залучати до аналізу побічні  показники. Наприклад, у табл. 2.3. наведено деякі з цих показників, які свідчать, що на підприємстві постійно існують досить серйозні проблеми, пов’язані з урегулюванням наслідків поставок неякісної продукції.

    Особливо  уважно слід проаналізувати одержані підприємством рекламації. Інформація про них є в юридичному відділі (у юрисконсульта) підприємства. Вивчення змісту одержаних рекламацій уможливлює розуміння суттєвості й масштабності проблеми якості продукції для підприємства. Слід з’ясувати, чи організовано роботу щодо аналізу рекламацій протягом року і чи вживаються відповідні заходи, спрямовані на усунення найбільш поширених технологічних негараздів та інших «вузьких місць» у діяльності підприємства.

    Таблиця 2.3

    Рекламації  та інші побічні показники  якості продукції

    Аналізуючи  рекламації, що надійшли до юридичного відділу, слід пам’ятати, що споживачі  не завжди звертаються на підприємство, а іноді самостійно виправляють дефекти продукції. Ясна річ, що трапляються і необґрунтовані рекламації. Тому аналіз самих тільки рекламацій може дати лише загальне і неповне уявлення про фактичний рівень якості продукції.

    Погана  якість зумовлює і фінансові втрати. Так, у нашому прикладі тільки прямі збитки від сплати штрафів за неякісну продукцію у звітному періоді становили 62 тис. грн (у минулому 120 тис. грн). Від 2 до 5 % продукції покупці повернули для усунення дефектів. А ще треба було б підрахувати шкоду від втрати престижності товарів підприємства та скорочення замовлень постійних клієнтів. Отже, нині й справді настав час для докорінного поліпшення якості продукції на даному підприємстві.

    3. Стандартизація та сертифікація якості продукції

    В даний час, особливо в умовах ринкових відносин, коли всім підприємствам і організаціям надане право самостійного виходу на зовнішній ринок, вони зіштовхуються з проблемою оцінки якості і надійності своєї продукції.

    Міжнародний досвід свідчить про те, що необхідним інструментом гарантуючим відповідність якості продукції вимогам нормативно-технічної документації (НТД) є сертифікація. Сертифікат від лат. certіm - вірно, facere - робити.

    Сертифікація  в загальноприйнятій міжнародній  термінології визначається як установлення відповідності. Національні законодавчі акти різних країн конкретизують: відповідність чому встановлюється, і хто встановлює цю відповідність.

    Сертифікація - це документальне підтвердження  відповідності продукції визначеним вимогам, конкретним стандартам чи технічним умовам.

    Сертифікація  продукції являє собою комплекс заходів (дій), проведених з метою  підтвердження за допомогою сертифіката  відповідності (документа), що продукція  відповідає визначеним стандартам чи іншим НТД.

    Багато  закордонних фірм витрачають великі кошти і час на доведення споживачу, що їхня продукція має високу якість. Так, по закордонних джерелах величина витрат на ці роботи складає близько 1-2% усіх витрат підприємств-виготовлювачів.

    У деяких випадках витрати навіть порівнянні з витратами на досягнення самої якості. Це робиться не випадково, тому що сертифікація є дуже ефективним засобом розвитку торгово-економічних зв'язків країни, просування продукції підприємства на зовнішній і внутрішній ринок збуту, а також закріплення на них на досить тривалий період часу. Саме все це визначило широке поширення сертифікації.

    Сертифікація  з'явилася в зв'язку з необхідністю захистити внутрішній ринок від  продукції, непридатної до використання. Питання безпеки, захисту здоров'я  і навколишнього середовища змушують законодавчу владу, з одного боку, установлювати відповідальність постачальника (виробника, продавця і так далі) за введення в обіг недоброякісної продукції; з іншого боку - встановлювати обов'язкові до виконання мінімальні вимоги, що стосуються характеристик продукції, що вводиться в обіг. До першого відносяться такі законодавчі акти, як наприклад, Закон "Про захист прав споживачів", прийнятий в Україні, чи закон про відповідальність за продукцію, прийнятий у країнах Європейського Співтовариства. Закони, що встановлюють мінімальні вимоги по характеристиках, можуть відноситися в цілому до групи продукції чи до окремих її параметрів. Прикладом таких законів можуть стати закон про іграшки, закон про електромагнітну сумісність і так далі.

    Таким чином, встановлюється обмеження на введення в обіг продукції, що у цілому чи по яких-небудь окремих параметрах підпадає під дію законодавчих актів. При цьому говорять, що продукція  попадає в законодавчо регульовану  область. Якщо характеристики продукції в цілому і частково не підпадають під дію національних законів, то така продукція може вільно переміщатися в межах відповідного ринку, і при цьому говорять, що продукція попадає в область, законодавчо не регульовану.

    Для введення в обіг продукції, що попадає в законодавчо регульовану область, потрібно офіційне підтвердження того, що вона відповідає всім пред'явленим законодавством вимогам. Однієї з форм такого підтвердження є сертифікація продукції, проведена незалежною третьою стороною (перша - виготовлювач, друга - споживач).

    У випадку одержання позитивного  результату, у процесі сертифікації видається документ, який називається "сертифікат відповідності", що підтверджує  відповідність продукції всім мінімальним  вимогам, установленим національним законодавством. Даний документ є пропуском на ринок у законодавчо регульованій області.

    Ще  одним способом підтвердження відповідності  продукції є декларація про відповідність, у якій постачальник, відповідно до стандарту EN 45014, заявляє під свою виняткову відповідальність про те, що конкретна продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу, на який дана декларація посилається. При цьому постачальник повинний забезпечити дотримання необхідних параметрів у припустимих межах і контролювати усі види своєї діяльності на всіх етапах виробництва. Якщо постачальник дійсно здатний стабільно виконувати і контролювати виконання вимог стандарту чи іншого документа, на який він посилається в декларації про відповідність, то можливо, даний спосіб установлення відповідності буде для такого постачальника найбільше економічно доцільним. Проте, навіть при виконанні всіх умов стандарту EN 45014, постачальник може розділити ризик відповідальності за продукцію з органом по сертифікації, запросивши сертифікацію даної продукції незалежною третьою стороною.

    Таким чином, незважаючи на різнобічність  інформації, що характеризують витрати  на якість продукції, і фактори, що впливають  на нього і на подібні витрати, необхідно і цілком можливо вже  на етапі формування даних використовувати наочні форми їхнього представлення в сполученні з методиками первинного аналізу: угрупованням, графічним аналізом і т.д. Це значно прискорює процес аналізу і полегшує подальше використання його з метою статистико-математичних методів.  

 

     Висновок

    Політика  підприємства повинна бути спрямована на досягнення високої якості.

    На  більшості підприємств, що займаються виробництвом і обслуговуванням, витрати  на задоволення очікувань споживача  в області якості складають значні суми, що у дійсності не знижують величину прибутку, тому представляється логічним, що витрати на якість повинні бути виявлені, оброблені і представлені керівництву подібно іншим витратам. На жаль, багато керівників не мають можливості одержувати наочну інформацію про рівень витрат на якість просто тому, що в компанії немає системи для їхнього збору й аналізу, хоча реєстрація і підрахунок витрат на якість - не складна, уже відпрацьована процедура. Визначені один раз, вони забезпечать керівництво додатковим могутнім інструментом керування.

    Вміло організований аналіз витрат на якість може стати джерелом значної економії для підприємства, а також може підвищити імідж підприємства в  очах потенційних клієнтів.

    Витрати на забезпечення якості продукції є  частиною загальних витрат на виробництво й експлуатацію продукції за весь період її служби. З економічних позицій ці витрати являють собою суму поточних і одноразових витрат, використовуваних виготовлювачем і споживачем на всіх етапах життєвого циклу продукції.

    Аналіз  витрат на якість проводиться в основному з метою визначення найважливіших і першочергових задач по підвищенню якості. У залежності від цілей, задач аналізу на якість і можливостей одержання необхідної інформації методи керування витратами можуть бути різні. На це впливає і проходження продукцією визначеного етапу діяльності підприємства 

 

     Список використаної літератури

    1. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2008. — 556 с.