Отчет по практике в МЧП «САПРЛЕГПРОМ»

 Найбільше застосування  знаходить спосіб настилання  вразворот обличчя з обличчям. Такий спосіб настилання застосовується для виробів, що мають симетричні парні деталі, дрібні несиметричні деталі або великі деталі з незначним відхиленням від симетрії. При цьому способі настили мають парне число полотен, кожна пара полотен звернена лицьовими сторонами матеріалу до один одного, парні деталі виробів комплектуються із суміжних полотен настилу і є ділянками одного і того ж шматка.У зв'язку з цим у розкладках особа з обличчям не потрібно дотримання парності деталей.

 При настилання обличчям  вниз всі полотна в настилі  лицьовими сторонами звернені  вниз, деталі вироби комплектуються  з одного полотна, в розкладці  лекал повинна дотримуватися  парність деталей.Остання умова викликає збільшення межлекальних випадів на 0.3 - 1.7% у порівнянні з розкладками особа з обличчям.

На МЧП «САПРЛЕГПРОМ» настилання виконується вручну на стаціонарному столі. Полотна в настилі розташовуються обличчям до гори.   

Кількість полотен водному  настилі залежить від властивостей матеріалу та кількості одиниць моделі, котра виготовляється.

Для розкрою матеріалу  використовується закрійна машина з  вертикальним прямим та дисковим  ножем.  Машина забезпечує велику точність крою, легка в експлуатації, мають достатню продуктивність та дозволяють різати настил висотою до 100 мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організація праці в технологічних процесах швейних цехів

Технологічний процес являє собою певну економічно й технічно доцільну сукупність технологічних  операцій, що полягають в обробці  деталей і їхній зборці в цілий  виріб. Основною метою технологічного процесу є забезпечення найкращої  якості продукції, високої продуктивності праці робітників і найменшої  собівартості швейних виробів.

Для швейного виробництва  присущі дві основні форми організаційні виробництва: поточна та непоточна, або бригадна.

На МЧП «САПРЛЕГПРОМ»  використовується  бригадний метод.

При бригадній  формі організації праці забезпечується зацікавлення колективу в повному використанні робочого часу, підвищені кваліфікації, зміцнення трудової і виробничої дисциплін, досягненні найвищих кінцевих результатів праці бригади в цілому і, як наслідок цього,у зростанні продуктивності праці і заробітної плати.

Бригадні форми  організації праці допомагають  виявляти резерви, виконувати великі обсяги робіт з меншою чисельністю, підвищувати  зацікавленість робітників у виконанні планових завдань.

Наукова організація  праці в бригаді заснована  на економічних і соціальних межах  раціонального розподілу і кооперації праці, які виключають монотонність у роботі, забезпечують зростання продуктивності праці і культурно-технічного рівня працюючих.

Економічною передумовою  організації виробничих бригад служить  підвищення продуктивності праці і  зниження собівартості продукції на основі зміцнення кооперації між робітниками. Впровадження колективних форм організації праці супроводжується підвищенням ефективності праці кожного члена бригади, збільшенням коефіцієнта використання устаткування, зменшенням втрат робочого часу.

Методи обробки  використовуються на підприємстві зумовлюють рівень якості виробів, що виготовляються і економічну ефективність бригади.

 при виборі  методів обробки технологами  враховується:

- Фізико-механічні  властивості матеріалів;

- Яке використовується  обладнання;

- Прогресивність  технології - досконалі методи обробки  та складання, високий рівень  механізації праці, мінімальні  трудові витрати і мінімальну  вартість обробки, високу та  стабільну якість швейних виробів; 

- Універсальність  монтажно-складальних систем основних  вузлів одягу, можливість використання  цих схем при обробці різних  моделей на одному і тому  ж обладнанні;

Методи обробки  вибирають за типовими технологічними інструкціями уніфікованої технології, з основ промислової технології різних видів одягу, з урахуванням досвіду передових швейних підприємств і основних напрямків розвитку швейної промисловості.

На підставі вибраних методів складають технологічну послідовність обробки по неподільним операціями по всіх секціям і моделям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Калькуляція  на швейні вироби

Калькуляція - представлений в табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат, витрат у грошовому вираженні на виробництво і збут одиниці виробу, а також на здійснення робіт і послуг. Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і встановлення собівартості продукції. За калькуляційними статтями групуються витрати, однорідні за їх функціональної ролі у відтворювальному процесі. У сучасному виробництві калькуляція містить наступні типові статті витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали; зворотні відходи (віднімаються); покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги сторонніх організацій, паливо і енергія на технологічні цілі;виробничі витрати (основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування; витрати на підготовку і освоєння виробництва нових виробів; виготовлення інструментів і пристосувань цільового призначення;витрати на утримання та експлуатацію устаткування, втрати від браку; інші виробничі витрати); загальногосподарські витрати; позавиробничі витрати. Нижче наведен приклад розрахунку калькуляції собівартості швейних виробів.

Таблиця 1 Калькуляція собівартості

№ з/п	Статті витрат	Витрати		Структура витрат,%
		На весь випуск, тис. грн. (Ві)	На один виріб Грн. (Вві)
1	2	3	4	5
1	Основні матеріали за вирахуванням
	відходів (Ві. і)
2.	Обробка (Во)
2.1	Основна заробітна плата основним
	виробничим робітникам (Зо)
2.2	Додаткова заробітна плата основним
	виробничим робітникам (В2.2)
2.3	Відрахування на соціальне
	страхування (В)
2.4	Витрати на підготовку та освоєння
	виробництва (В2.4)
2,5	Витрати на утримання та експлуатацію
	устаткування і транспортних засобів
2.6	Цехові витрати (В2.6)
2.7	Загальнофабричні витрати (В2.7)
2.8	Відрахування в фонд зайнятості
	населення (В2.8)
2.9	Відрахування в пенсійний фонд (В2.9)
	Разом виробнича собівартість (Св)
3	Поза виробничі витрати (В3)
	Всього повна собівартість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Охорона праці  та техніка безпеки на підприємстві

Охорона праці – це система  правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих  на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону  праці складається із закону, що був прийнятий Верховною Радою  України і підписаний Президентом  України 21 листопада 2002 року за №229 , а  також Кодексу законів про  працю України, Закону України «Про загально освітнє державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві і професійного захворювання, що є причиною втрати працездатності»  і прийнятих, відповідно, по них нормативно-правових актів.

Ціль пункту – якісний та кількісний аналіз шкідливих та небезпечних факторів на виробництві в умовах МЧП «САПРЛЕГПРОМ», м.Луганськ.

Організація раціонального  освітлення робочих місць - одне з основних питань охорони праці. При незадовільному освітленні різко знижується продуктивність праці, можливі нещасні випадки, поява короткозорості, швидка стомлюваність.

Тим більш,що характеристика основних виробничих процесів швейного виробництва показує, що для більшості з них характерна ретельна напруга зору у зв'язку з необхідністю розрізнення дрібних деталей і колірних відтінків. Така напружена робота приводить до стомлення зору.

У швейному цеху «САПРЛЕГПРОМ»  забезпечене загальне освітлення приміщення лампами денного світла, а також  точкове освітлення кожного робочого місця за машинкою згідно ДБН.В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення»

Оптимальні параметри створюють відчуття теплового комфорту, що сприяє високій працездатності. Параметри повітря робочої зони нормуються СН 245-71 і ДСН 3.3.6.042-99.

 Для цехів швейних підприємств характерні такі шкідливі виділення, як надлишкове тепло й волога, токсичні гази й пил.

           Іноді дотримання в деяких  цехах швейних підприємств певного  мікроклімату диктується не тільки  санітарно-гігієнічними, але й технологічними  вимогами.      

           При виготовленні виробів із  синтетичних матеріалів на їхній  поверхні спостерігаються значні  електростатичні заряди й відбувається  значне виділення токсичних газів.

При обробці таких матеріалів, як драп, сукно, хутро та інші подібні  матеріали, виділяється велика кількість  пилу.

На спеціалізованих ділянках волого-теплової обробки основними  шкідливими чинниками є надлишкове тепло та волога.

Щоб підтримувати мікроклімат  внутрішнього середовища в нормі  на підприємстві використовуються вентиляційні установки.

Основними джерелами шуму й вібрації у виробничих приміщеннях швейних підприємств є швейні машини. Джерела змушених механічних коливань і шуму у швейних машин багатьох класів – це механізми голководія, ниткопритягувача, човника й переміщення матеріалу, двигун. Джерело шуму в спеціальних машинах – кривошипно-шатунний механізм голки.

Виробничий шум  різної інтенсивності й частоти, довгостроково впливаючи на працюючих, може привести до зниження гостроти слуху, а іноді й до розвитку професійної  глухоти.

Класифікація  вібрації, її гігієнічні норми й  вимоги до вібраційних характеристик  технологічного встаткування встановлені  ДСН 3.3.6.039-99.

Рівень вібрації й шуму в швейному цеху «САПРЛЕГПРОМ»  в межах норми, в розкрійному  – перевищує норму, працівник  використовує звукоізолюючі навушники.

Сучасне виробництво, у якому  взаємодіють машини, механізми, технологічні процеси й люди, на жаль, не може бути цілком безпечним і нешкідливим.

Виробнича травма – це пошкодження тканин, анатомічної цілісності організму людини, викликане дією факторів середовища на виробництві. Виробничий травматизм – це сукупність травм у певних груп населення за певний період часу. Він характеризує вплив соціальних розумів життя на стан здоров'я населення.

В умовах швейного виробництва  підприємства «САПРЛЕГПРОМ» потенційну небезпеку механічних ушкоджень  становлять швейні машини, розкрійне  устаткування, обладнання для ВТО.

Щоб уникнути травматизму  на виробництві своєчасно проводяться  інструктажі з техніки безпеки, застосовуються колективні та індивідуальні  засоби захисту.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовуються, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків.

Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення МПП «САПРЛЕГПРОМ» за вибухопожежною та пожежною небезпекою відноситься до категорії В.