Международная конкуренция

6

ПЛАН

1.                       Конкуренція в міжнародній сфері

2.                       Суб’єкти і об’єкти міжнародної конкуренції

3.                       Аналіз та оцінка конкурентів

4.                       Конкурентні стратегії в міжнародному маркетингу

5.                       Конкурентна політика

МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНЦІЯ, КОНКУРЕНТ, СТРАТЕГІЯ, КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА, АНАЛІЗ, СПОЖИВАЧ, ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

1 КОНКУРЕНЦІЯ В МІЖНАРОДНІЙ СФЕРІ

"Конкуренція" походить від латинського слова "concurentia", що означає зіткнення, змагання.

Наприклад, Адам Сміт (1923-1790) пов’язував конкуренцію з чесним, без змови суперництвом, що ведеться між продавцями (чи покупцями) за найбільш вигідні умови продажу товару.

Поняття конкуренції має на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців (“суб’єктів господарювання” відповідно до термінів українського законодавства).

Економічною (ринковою) конкуренцією є зіткнення і суперництво суб’єктів господарювання за досягнення найкращих результатів їх діяльності на ринку. Економічна конкуренція – невід’ємна риса, одне з фундаментальних і багатопланових явищ і основа механізму функціонування товарного виробництва та ринкового господарства.

Товарне виробництво – це створення різних життєвих благ і послуг економічно відокремленими і самосійними суб’єктами господарювання, що спеціалізуються на їх реалізації (збуті, продажу, обміну) на товарному ринку.

Ринок – єдина народногосподарська інфраструктурна система, що забезпечує торгово-обмінні економічні зв’язки і взаємодію між усіма суб’єктами господарювання країни чи іншого економічного простору, між виробництвом і споживанням шляхом вільного купівлі-продажу товарів та послуг.

В даний час усе більше і більше країн намагається вийти на Світовий ринок зі своєю власною національною продукцією і намагається успішно конкурувати на ньому. З кожним роком кількість країн, що торгують на Світовому ринку, збільшується, а отже росте міжнародна конкуренція.

Міжнародна конкуренція являє собою конкуренцію виробників на світовому ринку і включає в себе як внутрігалузеву, так і міжгалузеву форми конкуренції. На світовому ринку домінуюча роль належить компаніям найрозвинутіших країн.

Міжнародна конкуренція сприяє збалансованому розвитку світового ринку, переливу капіталу не тільки між сферами виробництва, а й різними державами.

Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками певної галузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринки збуту, витрати виробництва, якість товарів і послуг, "портфелі" замовлень, рекламу. Функція внутрігалузевої конкуренції полягає в утворенні ринкової, або суспільної вартості товарів.

Мета внутрігалузевої конкуренції - отримання надприбутку, її механізм - підвищення продуктивності праці, зниження індивідуальної вартості товару.

Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, фірмами) різних галузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигідніше вкладення капіталу.

Мета міжгалузевої конкуренції є отримання найбільшого прибутку. Її механізм - вільне переливання капіталу із галузі в галузь, в погоні за вищою нормою прибутку. Міжгалузева конкуренція перетворює вартість товарів в ціну виробництва, а норма прибутку в окремих галузях – в загальну норму прибутку. У цьому й полягає функція міжгалузевої конкуренції.

Конкуренція – гнучкий інструмент регулювання та розвитку економічної системи. Цю роль конкуренція виконує за допомогою притаманних їй функцій:

      регулююча функція (взаємодією попиту та пропозиції через механізм цін ринок регулює економічну діяльність його суб’єктів);

      алокаційна функція (розміщення та розподіл ресурсів і вироблених благ між потребами, виробництвами та економічними суб’єктами здійснюється за критерієм їх максимальної віддачі та ефективного використання виробничих можливостей);

      адаптаційна (стимулююча) функція (конкуренція стимулює та примушує агентів ринку до інновацій, пошуку та створення нововведень з метою задоволення змінного попиту споживачів та забезпечення життєздатності агентів ринку);

      контролююча функція (реальна конкуренція примушує кожного з економічних суб’єктів дотримуватися єдиних правил і норм конкурентної поведінки, в рамках яких забезпечується їх самостійність і активність в економічній діяльності).

Визначення позитивної ролі конкуренції у функціонуванні ринкової економічної системи не означає відсутності у неї негативних моментів, наслідками яких стають порушення основних параметрів та умов оптимальності в моделі рівноважного досконалого конкурентного ринку. Вихід зі стану рівноваги конкурентного ринку зумовлюється дією як об’єктивних (розвиток продуктивних сил), так і суб’єктивних (свідомі дії суб’єктів ринку) чинників, що у сукупності зумовлює появу різноманітних ринкових структур з недосконалою конкуренцією. Найбільш важливими серед них є монополія, олігополія, монополістична конкуренція. Усім трьом видам недосконалих конкурентних структур ринку притаманні певний рівень впливу їх суб’єктів на ринкову ціну, а отже, певний рівень ринкової влади.

2 СУБ’ЄКТИ І ОБЄКТИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Конкуренція, перш за все, передбачає наявність об'єкта та суб'єктів конкуренції.

Суб’єктами конкурентних відносин є всі юридичні і фізичні особи-виробники-продавці, покупці-споживачі і торгові посередники (рис. 2.1). Саме між ними виникає та існує конкуренція.

Рис. 2.1 Класифікація суб’єктів конкуренції

Міжнародна конкуренція історично і логічно виникає внаслідок розвитку та інтенсифікації міжнародного економічного обміну і формування світового ринку. Взаємозв’язок між ключовими термінами та поняттями міжнародної конкуренції наведено на рисунку 2.2.

Рис. 2.2 Понятійний апарат теорії міжнародної конкуренції

Економічна сутність міжнародної конкуренції має визначатися у площині її як явища і як процесу міжнародних економічних відносин.

Як явище міжнародних економічних відносин міжнародна конкуренція — це форма суперництва суб'єктів світового ринку, що виникає у процесі їх трансграничної взаємодії і спрямована на досягнення цілей їх міжнародної економічної діяльності. Трансграничний характер взаємодії суб'єктів світового ринку, а от же, й економічних відносин між ними є однією з ключових якісних ознак міжнародної конкуренції.

Як процес міжнародна конкуренція є проявом специфічного виду взаємодії суб'єктів світового ринку, який характеризується певною структурою та технікою, наслідками й результатами, а також певними умовами й правилами його ведення.

Головною умовою виникнення міжнародної конкуренції як явища і як процесу є наявність у суб'єкта такого рівня конкурентних переваг, який через де-факто веде до визнання його у цій якості іншими суб'єктами, які раніше визначили та розподілили між собою свої позиції і ролі у світогосподарських процесах.

Специфічні особливості міжнародної конкуренції як процесу зумовлюються, передусім, тим, що реалізація конкурентних переваг навіть найвищого рангу у міжнародному середовищі здійснюється далеко не за принципами та постулатами класичних теорій міжнародної торгівлі, а на основі більш складної стратегічної поведінки суб’єктів світового ринку.

Найважливішою особливістю міжнародної конкуренції є її специфічне економічне, законодавче й політичне поле конкуренції, а також його соціокультурний фон, які суттєво відрізняють його від внутрішніх ринків країн. Сучасний світовий ринок, не дивлячись на насиченість нормами і правилами поведінки на ньому економічних суб'єктів, формування міжнародних регулятивних механізмів та інституцій, якісно і кількісно відрізняється від внутрішніх національних ринків, правове функціонування яких має законодавчий характер.

Отже, в міжнародному аспекті суб'єктами світового ринку виступають: держави, регіони (регіональні угруповання), галузі, підприємства, транснаціональні корпорації, а  трансграничний характер економічної взаємодії суб’єктів світового ринку — головна риса їх конкурентних відносин.

Об'єктом конкуренції суб'єктів ринку є економічні блага - товари та послуги (їх ціни, якість тощо). Конкуренцію часто пов’язують з товарами, продукцією, послугами тощо. Проте, це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару. Тому варто розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів.

Конкуренція охоплює мікро-, мезо-, макро- і мегарівні економічної системи.

Мікрорівень конкуренції (внутрігалузева конкуренція) – це конкуренція між підприємствами однієї галузі. Її результатом є формування середньої ціни виробництва в галузі у цілому.

Мезорівень конкуренції (міжгалузева конкуренція) – це конкуренція між підприємствами різних галузей. Об’єктом мезорівневої конкуренції не є взаємозамінні товари та послуги. Її результатом є встановлення середньої норми прибутку в економіці у цілому.

Макро- та мегарівні конкуренції охоплюють конкуренцію країн та регіональних угрупувань, як їх суперництво за створення кращих умов для бізнесу та підвищення якості життя їх населення, яке все більш набуває глобального масштабу.

3 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА КРНКУРЕНТІВ

Вивчаючи ринок, споживачів, не слід забувати про конкурентів, що знаходяться в полі зору підприємства як на цільовому ринку, так і за його межами; необхідно ретельно вивчати й аналізувати конкурентне середовище, у якому діє фірма.

У маркетингових дослідженнях важливим є визначення ступеня конкуренції та позиції конкурентів на ринку, для чого потрібно знати не тільки про кількість конкурентів, а й про розмір їх частки на даному ринку. Підраховується ринкова частка даної фірми та фірм - основних конкурентів. Не завжди конкуренція вища на тому ринку, де є більше фірм-конкурентів та навпаки. На ринку може бути 2-3 фірми, але їх сумарна частка на ринку дорівнює 70-90%, тому і ступінь конкуренції на даному ринку визначається як високий, а ринок - важким для проникнення.

Звичайно, дуже непросто спостерігати за всіма реальними і потенційними конкурентами, тому необхідно виділяти тільки ті групи підприємств, що є прямими  конкурентами чи використовують схожі стратегії діяльності на ринку.

Стан конкуренції на визначеному ринку можна в цілому охарактеризувати наступними основними конкурентними силами:

      конкуренція між продавцями однотипних товарів;

      конкуренція з боку товарів-замінників (субститутів);

      загроза появи нових (потенційних) конкурентів;

      загроза появи посередників-постачальників на даний ринок аналогічних товарів;

      зниження купівельної спроможності потенційних споживачів.

Щоб протистояти цим силам, необхідно знати про конкурентів якнайбільше.

Першим етапом вивчення конкурентного середовища є оцінка характеристики ринку, на якому  працює чи планує працювати фірма. Далі варто вивчити, хто є реальним чи потенційним конкурентом.

Конкурент - важливий елемент інфраструктури системи маркетингу, який здійснює вплив на маркетингову стратегію фірми у відношенні товару, постачальників, посередників, покупців.

При вивченні фірм-конкурентів особлива увага приділяється питанням дослідження специфіки їх маркетингової політики, комерційної роботи та ринкових дій при паралельному порівнянні з можливостями та особливостями власного підприємства, а саме:

      методиці вивчення ринків;

      товарній політиці, включаючи технологію розробки нових товарів та складання оптимального асортименту;

      ціновій політиці;             

      організації каналів товаропросування, рекламі, засобам стимулювання збуту;

      кадровій політиці;

      методам ведення переговорів;

      особливостям контрактів тощо.

У зв'язку з цим рекомендується складати та6иці порівняльного аналізу позицій конкурентів. Порівняльний аналіз дасть змогу не лише правильно оцінити місце свого товару, а й вжити необхідних заходів з окремих пунктів порівняння.

Дослідження позицій конкурентів охоплює широкий спектр питань і вимагає залучення значного обсягу інформації. Вона може бути отримана з різних джерел: загальноекономічних, галузевих, рекламних проспектів, буклетів, каталогів. Нерідко важливою інформацією про конкурентів розташовують збутовики, посередники.

Всебічне і постійне вивчення конкурентів може принести помітні результати.

4 КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ В МІЖНАРОДНОМУ МАРКЕТИНГУ

На міжнародному ринку конкурують фірми, а не країни. На базі діяльності цих фірм формується зовнішньоекономічна стратегія спочатку галузі, а потім і країни в цілому. Основною одиницею конкуренції є галузь (переробна чи зі сфери послуг), тобто  група конкурентів, що виробляють товари чи послуги і безпосередньо конкурують між собою.