Звіт про проходження нормативної комплексної практики з фаху (освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”)

 

Начальник виробництва безпосередньо підконтрольний директору. В його розпорядженні знаходиться розкрійний цех та дві швейні бригади на фабриці. Безпосередні обов’язки начальника виробництва:

• Керує виробничою діяльністю швейного підприємства.
• Спрямовує діяльність колективу на забезпечення ритмічного випуску якісної продукції власного виробництва у потрібному асортименті.
• Систематично здійснює діяльність з удосконалення організації та індустріалізації виробництва, впровадження прогресивної технології, підвищення якості продукції на основі раціональної організації праці, ефективного використання техніки, підвищення професійної майстерності працівників.
• Складає заявки на необхідні товари, напівфабрикати та сировину, забезпечує їх своєчасне одержання зі складів, контролює терміни, асортимент, кількість та якість їх надходження та реалізації.
• Забезпечує максимально можливу відповідність асортименту та якості продукції попиту споживачів.
• Контролює додержання норм закладання сировини у продукцію власного виробництва та технології виготовляння продукції.
• Складає графіки виходу на роботу працівників виробництва відповідно до вимог раціональної організації виробничого процесу.
• Здійснює перевірку якості пошитої продукції.
• Веде облік виробничої діяльності на підприємстві, організовує своєчасне складання та подання відповідним інстанціям звітів з виробництва.
• Контролює правильну та безпечну експлуатацію обладнання.
• Проводить інструктаж щодо технології пошиття одягу та з інших виробничих питань.
• Вживає необхідних заходів щодо підвищення продуктивності праці.
• Контролює додержання працівниками підприємства правил і норм охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни; своєчасне проходження ними в установленому порядку медичного огляду.

 

 

2.  Характеристика виробничої структури об’єкта практики

 

Сукупність виробничих підрозділів (цехів, дільниць, обслуговуючих господарств і служб) прямо або побічно беруть участь у виробничому процесі, їх кількість і склад визначають виробничу структуру підприємства. 

До факторів, які впливають  на виробничу структуру підприємства, відносять характер продукції та технології її виготовлення, масштаб виробництва, ступінь спеціалізації і його кооперування з іншими підприємствами, а також ступінь спеціалізації виробництва всередині підприємства.  
У залежності від того, який підрозділ є основною структурною виробничою одиницею підприємства, розрізняють цехову, безцехова, корпусну та комбінатську виробничу структуру.

Виробнича структура на ТОВ «Мукачівська швейна фабрика» є без цеховою (Додаток Є).  Складається вона із таких підрозділів:

• Склад матеріалів
• Бригад №1 та бригада №2
• Відділ технічного контролю
• Склад готової продукції

 

На складі матеріалів зберігаються тканина, фурнітура та інші комплектуючі, що постачаються замовником й є необхідними для виконання контрактів. Норми використання цих матеріалів підписуються  разом з контрактом, тому використання сировини повинно бути як найбільш раціональним, адже відхилення в більшу сторону використання можуть привести до зриву виконання контракту.

В бригадах №1 та №2 відбуваються такі види робіт:

• Настилання сувоїв та їх розкрій на окремі деталі одягу
• Пошиття із деталей готової продукції
• Кінцева обробка продукції.

 

Тут відбувається безпосередній процес перетворення матеріалів в готову продукцію. Бригади займаються виготовленням різних видів продукції паралельно. Також, продукція піддається прасуванню, для того щоб набути естетичного вигляду. Якщо існує потреба в забезпеченні виконання договору, то бригади розподіляють роботу між собою.

Метод організації виробничого  процесу в обох бригадах потоковий. Робочі місця розташовані в порядку  технологічного процесу виробництва  продукції.

Відділ технічного контролю займається перевіркою відповідності продукції вимогам, що зазначені у специфікації, яка дана замовником. Якщо помічені невідповідності, або наявний брак, тоді при можливості відновлення ця річ повертається на робоче місце. Якщо ні, то вона вважається бракованою. Відсоток браку не повинен перевищувати зазначений обсяг в контракті, адже цей надлишок покриватиметься за рахунок підприємства виконавця.

На складі готової  продукції відбувається процес зберігання пошитого одягу. Кожна одиниця продукції зберігається на окремій вішалці. Також, якщо продукція визнана якісною й відповідною до всіх вимог, тоді на неї чіпляються бірки, де вказані ціни для різних країн, в яких вони продаватимуться. Після цього одяг пакується й очікує відправлення до замовника.

 

3.  Механізм застосування методів управління

Управління — складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання: «як найбільш раціонально досягти мети?». Отже, виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.

Методом називається  захід або сукупність заходів  у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного  завдання.

Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів).

Методи управління покликані  забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів  управління полягає у тому, щоб  створити умови для чіткої організації  процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

 Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів  управління виділяють три групи:

• економічні;
• організаційно-розпорядчі;
• соціально-психологічні.

Економічні методи управління об'єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає. обов'язковому виконанню.

Соціально-психологічні методи ґрунтуються невикористанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).

Ефективність застосування методів управління в основному залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямованої підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

На підприємстві ТОВ  «Мукачівська швейна фабрика» економічні методи управління застосовуються через:

• встановлення зарплати
• нарахування додаткової заробітної плати, премій працівникам за виконання та перевиконання норм.

Організаційно розпорядчий  методи застосовуються через розробку:

• документації, що регулює діяльність підприємства (статут, колективний договір, правила внутрішньо трудового розпорядку і т.д.)
• документації, що регулює оперативну діяльність на підприємстві ( накази, розпорядження).

Соціально психологічні методи управління регулюються через  безпосередній контакт керівника  із підлеглими, дослідження особливостей кожного із працівників, намагання  задовольнити потреби кожної особистості, розвинути здібності кожного з працівників, що дозволить підвищити продуктивність праці підприємства та кожного працівника, збільшити рівень задоволеності роботою, зменшити плинність кадрів.

Для найкращого застосування цього методу при відділі кадрів повинен функціонувати психолог, який досліджуватиме персонал, даватиме поради керівникам у спілкуванні з підлеглими, створюватиме робочі групи за сумісництвом працівників, відшуковуватиме «центри» виникнення конфліктів, що погіршують внутрішній клімат.

Особливого значення в теперішній час набувають неекономічні способи мотивації. Неекономічні способи стимулювання бувають організаційні та моральні. До організаційних способів відносять мотивацію цілями, залучення до участі в справах підприємства. Найпоширенішим мотивом праці для працівників є праця, потрібна й достатня для функціонування підприємства, бо якщо воно припинить свою діяльність, то працівники залишаться без роботи і не зможуть забезпечувати свої сім'ї. Праця заради отримання заробітної плати, набуття професійного досвіду, задля реалізації власного "я" — є також мотивами праці працівників.

Недоліком у мотивації  цілями на підприємстві є те, що в  працівників не сформоване усвідомлення вищої мети праці — "праця в  ім'я процвітання суспільства'". Така свідомість наповнює життя і  працю людини сенсом, формує причетність до розвитку майбутнього своєї країни. 
Мотивація участі в справах підприємства передбачає, що працівникам надається право голосу при вирішенні ряду проблем, вони залучаються в процес консультування з спеціальних питань, в деяких випадках чи частково делегуються права та відповідальність.

Мотивація покращання праці  здійснюється в наданні робітникам роботи, яка дає можливість здійснювати  контроль над ресурсами та умовами  власної праці.

 

 

Тема 3. Виробничий процес на підприємстві

 

Метод організації  виробничого процесу на товаристві з обмеженою відповідальністю «Мукачівська швейна фабрика» є потоковим.  Тип виробництва – серійний. Виробництво продукції здійснюється партіями на замовлення іноземних покупців. На даний момент єдиним замовником є компанія “Walter Stoy”, юридична адреса якої знаходиться в Відні, Австрія.

Виробництво на підприємстві є механізованим. Роботи з пошиття  одягу, розкрою тканини здійснюються не вручну, а з застосуванням швейних  машин, розкрійних ножів і т.д.

Процес пакування одягу  здійснюється вручну.

Тривалість виробничого  циклу – складає 1 тиждень.

Рух предметів праці -  паралельний.

Планування виробничого  процесу, розрахунок потреби в матеріалах ТОВ «Мукачівська швейна фабрика» не здійснює. Так, як підприємство працює за давальницькою схемою, то розробку всієї технічної документації займається замовник, розраховує потреба в матеріалах та комплектуючих й передає ці дані підприємству. Кожне замовлення на виготовлення швейних виробів супроводжується окремою специфікацією та спільною технологічною схемою переробки давальницької сировини.