МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КИЇВСКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ  ІНСТИТУТ 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

З дисципліни «Менеджмент» 
 
 
 
 

     Виконав: 

     Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2012

1. Загальні питання  управлінської діяльності підприємства ТОВ «Сяйво»

     1.1 Форми управлінської  діяльності, що використовуються  на ТОВ «Сяйво»

 

     Форми управлінської діяльності називаються  зовнішніми проявами цієї діяльності, її актами й у залежності від юридичного»  результату діляться на такі групи:

     1) правові акти:

     а) нормативні акти;

     б) ненормативні акти спільного значення;

     в) акти застосування права;

     г) адміністративні договори.

     д) інші юридично значимі дії;

     2) неправові акти:

     а) організаційно-масові заходи;

     б) матеріально-технічні операції.

     1) видання правових актів;

     2) вчинення інших юридично значимих  дій;

     3) організаційно-масові заходи;

     4) матеріально – технічні дії.

     Як  бачимо, пропонуються відразу два  варіанти вирішення питання про  класифікацію форм управлінської діяльності, називаних зовнішніми проявами цієї діяльності – актами. Називати ту або іншу, у тому числі й управлінську, діяльність актами можна в силу того значення, що мають у російській мові терміни: «акт» і «діяльність». Актами називають дії, а всяка діяльність є робота, праця, заняття, що укладаються з окремих дій, але автор говорить не про діяльність, а лише про її форми. У той же час зрозуміло, що мова йде усе ж про дії, оскільки говориться і про форми, іменованих іншими юридично значимими діями, не правові акти називаються заходами й операціями, тобто діями, а в українській мові серед значень слова «акт» немає іншого (який можна було б об'єднати усі перераховані в першому і другому варіантах) крім як дія. Таким чином, не робиться розходжень між проявами діяльності і діями. Серед значень слова «дія» є і прояв діяльності. Діяльність виявляється в діях. Але чи варто ототожнювати самому діяльність із її зовнішніми проявами? Підхід до класифікації форм управлінської діяльності, при якому усі вони зводяться до дій, узагалі виключає можливість визначити акт-документ через форму діяльності. Особливо це ясно очевидно з другого варіанта, де в якості одного з зовнішніх проявів управлінської діяльності фігурують не правові акти (як у першому варіанті), а лише видання правових актів. Інші юридично значимі дії в першому варіанті ставляться до правових актів, а в другому – вчинення інших юридично значимих дій і видання правових актів розглядаються як самостійні прояви управлінської діяльності.

     На  ТОВ «Сяйво» використовуються наступні форми розпорядчих документів.

     Розпорядження – акт керування, що має владний характер, виданий у рамка привласнений посадовій особі, державному органу компетенції, що має обов'язкову чинність для громадян і організацій, яким розпорядження адресоване. Розпорядження є підзаконними актами й діляться на дві групи: розпорядження загальної, тривалої дії й розпорядження, що стосуються конкретного вузького питання, разового випадку.

     Наказ – акт видаваний керівниками міністерств, відомств, відділів і керувань. Наказ видається для рішення основних оперативних завдань, що постають перед даним органом. По юридичній природі наказ може бути нормативним актом керування, що містить норми права, що регулюють певні сфери суспільних відносин, і актом застосування норм права (наприклад, про призначення на посаду). Він видається з питань створення, ліквідації, реорганізації установ або їхніх структурних частин; затвердження положення, інструкцій, правил і т.п. документів, що вимагають затвердження; із всіх питань внутрішнього життя установи, організації, підприємства, а також по кадрових питаннях прийому, переміщення, звільнення працівників і т.д. За допомогою наказу керівник ставить основні завдання перед працівниками, указує шляхи рішення принципових питань. Наказ обов'язковий для всіх працівників даної організації або галузі. В окремих випадках наказ може стосуватися широкого кола організацій і посадових осіб незалежно від їхньої підпорядкованості. Всі розпорядницькі документи повинні строго відповідати закону, жоден з них не може містити положень, що суперечать закону.

     Протокол  – організаційно-розпорядницький «документ», що фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах, нарадах, конференціях і засіданнях.

     Положення – нормативні акти, що мають зведений кодифікаційний характер і визначають порядок утворення, структуру, функції, компетенцію, обов'язки й організацію роботи системи органів.

     Інструкції – правовий акт, видаваний органом державного керування (або затверджуваний його керівником) з метою встановлення правил, що регулюють організаційні питання, науково-технічні, технологічні, фінансові й інші спеціальні сторони діяльності установ, організацій, підприємств (їхніх підрозділів і служб), посадових осіб і громадян. Інструкції видаються також з метою роз'яснення й визначення порядку застосування законодавчих актів і розпорядницьких документів (наприклад, наказів).

     1.2 Нормативно-правові  документи, що  регулюють діяльність  ТОВ «Сяйво» та його організаційна і функціональна структура

 

     Загальновизнаним  є те, що цивілізований розвиток внутрішньої торгівлі неможливий поза його дієвого правового забезпечення. Вивчення, узагальнення і систематизація проблем регулювання внутрішньої торгівлі є актуальним завданням вітчизняної науки про торгівлю.

     Механізм  державного регулювання торговельної діяльності передбачає формування належної нормативно-правової бази, яка б регламентувала організаційні й економічні аспекти розвитку внутрішньої торгівлі. В Україні протягом 1995–2004 рр. державними органами було розроблено понад 130 нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність. Проте все більш відчутним стає необхідність розробки і прийняття загального закону, який би регулював сферу внутрішньої торгівлі. Прийняття Закону «Про внутрішню торгівлю» або «Про торговельну діяльність» забезпечить однакове його застосування всіма суб'єктами торговельної діяльності.

     Закон про внутрішню торгівлю, безумовно, має важливе значення для держави  і суспільства загалом, оскільки стосується по суті всього населення  України, яке щоденно має справу із сферою торговельного обслуговування.

     Основними актами цивільного та господарського законодавства України є Цивільний  кодекс України №435-IV та Господарський кодекс України №436-IV, ухвалені Верховною Радою України 16 січня 2003 року.

     Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників.

     Господарський кодекс України визначає правові  засади господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Він регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

     Закон України «Про захист прав споживачів»  був ухвалений 15 грудня 1993 року. Відповідно до нього в країні створено систему  державних органів у справах  захисту прав споживачів на чолі з  Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також сформовано мережу громадських організацій споживачів (об’єднання споживачів). Закон визначив широке коло повноважень Державного комітету та його територіальних органів.

     Важливими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі, є Укази Президента України щодо посилення державного захисту прав споживачів та державного регулювання відносин у сфері торгівлі, а також правила торговельного обслуговування населення та інші нормативно-правові акти, ухвалені Кабінетом Міністрів України.

     Указом  Президента України №560/95 від 5 липня 1995 року створено Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (МЗЕЗторг).

     Правила продажу окремих видів товарів регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж їх через торговельну мережу, а також визначають вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості товару та рівня торговельного обслуговування. 

     

     

     

     

     

       
 
 

     Рис. 1.1. Організаційна структура ТОВ «Сяйво» 

     Директор  ТОВ «Сяйво» має велику кількість різних обов'язків і відповідає за їх виконання, тобто його робота заснована на виконанні ряду завдань. Іноді виникає необхідність в тому, щоб сконцентрувати всі зусилля на вирішенні однієї задачі. Тому в директора виникає необхідність в тому, щоб призначити певну особу, яка була б відповідальною за виконання даного завдання, а отже самостійно приймала рішення, визначала виконавців і шляхи вирішення поставленої задачі. Наприклад, виникає необхідність знайти постачальника якого-небудь ексклюзивного товару за найнижчими цінами. Це завдання директор може доручити торговому відділу та відділу експедитування і чекати його виконання, як правило встановлюються конкретні строки.

     Функціональну організаційну структуру іноді називають традиційною або класичною, оскільки вона була першою структурою, яку вивчили і опрацювали. Функціональна схема організаційної діяльності широко застосовується в компаніях середнього розміру, а також в організації нашого прикладу – ТОВ «Сяйво» (рис. 1.2.).

     В побудові системи управління важливу  роль відіграє не тільки об'єднання  функцій, але й розподіл повноважень, тобто прав на прийняття управлінських  рішень. При визначенні повноважень часто приходиться коректувати початкові варіанти об'єднання функцій. Тут можуть виникнути проблеми ієрархії системи управління, децентралізації, гнучкості і т.д.

     Функціональна структура організації має свої переваги і недоліки.

     Переваги  функціональної структури організації:

     – високий професіоналізм персоналу;

     – чітка кар'єрна перспектива;

     – здатність персоналу працювати над складними спеціальними проектами;

     – масштабність поглядів з питань спеціалізації;

     – простота координації працівників;

     – здатність конкурувати з проблем спеціалізації.

     Недоліки  структури організації:

     – вузька спеціалізація персоналу;

     – проблеми утруднення з кар'єрою;

     – складність переключення на нові задачі;

     – обмеженість поглядів на загальні спеціалізації;

     – проблеми в оцінці діяльності персоналу;

     – вузька база підготовки до роботи в якості менеджера;

     – відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації. Це підвищує можливість конфліктів між функціональними областями;

     – в великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавці стає надто довгим. 

 

     

     1.3 Характеристика устрою планування на підприємстві ТОВ «Сяйво»

 

     Великий вплив на динаміку роздрібного товарообігу  робить ефективність використання матеріально-технічної бази підприємства.

     По  ТОВ «Сяйво» є наступні дані про використання матеріально-технічної бази: 

     Таблиця 2.2. Показники ефективності використання матеріально-технічної бази ТОВ «Сяйво» за 2007–2008 рр.