Стрес та шляхи його подолання

(реферат) 
 
 
 
 
 
 

                                                       

                                                                        
 

ПЛАН

1. Поняття стресу, його  головні ознаки  та прояви

2. Фази і компоненти стресу

3. Характеристика стресу

4. Подолання стресу

Висновок

Список  використаної літератури

 

1. Поняття стресу, його  головні ознаки  та прояви

       Стрес - стан психічної напруги, що виникає  в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя  часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.

       Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована Г.Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий спосіб.

     Усі біологічні організми мають життєво  важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники  можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу. Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини.

     Екстремальні  ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.

     Стрес — це неспецифічна реакція організму  у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби, до втечі.

     Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів  і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).

     Стресова  реакція має різний прояв у різних людей: активна — зростає ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко зменшується.

     На  цьому і побудований психологічний  тиск стресом. Коли в 1812 році французи, що відступали, потрапили в люті російські морози, для багатьох з  них подібна екстремальна ситуація виявилася смертельною. І тут першорядне значення мало навіть не те, що у французів не було зимового одягу, а те, що в результаті тривалого стресу «поверхневі» резерви організму вичерпалися, а «глибокі» не встигли мобілізуватися.

     Звичайно, у повсякденному житті до цього  не доходить, але знизити працездатність і сприйнятливість людини можна  запросто. А зробити це можна по-різному. Відомо, що в кожної людини існує  вроджене почуття небезпеки. А значить  якщо впливати на людину голосним звуком, раптовим падінням, предметом що швидко наближається , яскравим спалахом світла або навіть несподіваним дотиком, можна порушити сприйняття і зменшити його чутливість.

     Наприклад, при сильному шумовому впливі (120 децибел  і вище) можуть з'являтися головні болі, порушуватися рухи, людина буде не здатною аналізувати ситуацію і приймати рішення. У свою чергу мало інтенсивні звуки, створювані СВЧ-генераторами, можуть приводити до куди більш серйозних наслідків. Практично не сприймані нашим слухом вони можуть входити в резонанс із коливаннями внутрішніх органів людини і навіть приводити до серйозних патологічних змін в організмі.

     Якщо  ж інтенсивність інфразвуку менше  коливань людського мозку, то виникає  панічний страх, губиться почуття контролю за ситуацією, зникає самообладання.

     Під впливом стресу в організмі відбувається розпад білків, зменшується кількість  вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає  стрес, виглядає змарнілою, старшою  за свій біологічний вік. В організмі  відбувається «окислювальний стрес». Саме тому лікарі радять вживати антиоксидантні полівітамінні комплекси.

     Серед вітчизняних гарну репутацію  мають «Квадевіт», «Ундевіт», «Декамевіт», харчова домішка – «Спіруліна».

     Дієтологи стверджують, що люди, які снідають регулярно, більш стійкі до стресів. Але чашка кави і бутерброд – не сніданок! Яблука, вівсянка, чай з ромашки – саме те, що треба. Не подобається – тоді гречка з молоком, два горіхи, напій з шипшини. Знов не до вподоби? Вибирайте салат з моркви та яблук, мюслі та зелений чай. І це не влаштовує? Оберіть свій варіант, але обов’язково включіть до нього свіжі овочі та фрукти, гарячу кашу, трав’яний або зелений чай.

     Психотерапевти  радять під час стресу збільшити  об’єм їжі саме за рахунок капусти, яблук або моркви, якщо вас заспокоює сам процес жування. Ви чекаєте на неприємну розмову? Повільно розсмокчіть банан.

     Якщо  ви невиправний кавоман, і сама відмова  від кави для вас є стресом, спробуйте пити каву з натуральним  медом. Згодна, смак дещо специфічний, але можна вмовити себе, наводячи собі, рідному, такі докази, що ксантин, який сприяє підвищенню холестеролу в крові, та кофеїн, що збільшує нервову збудливість, потрапляючи в організм з кавою, нейтралізується медом.

     Стресовими  станами будуть дії в разі необхідності самому швидко винести рішення, миттєва реакції в разі небезпеки, поведінка в ситуації, що несподівано змінилася.

     У стресовому стані важко здійснювати  цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, виникає загроза  загального гальмування чи повної дезорганізації діяльності.

     При цьому навички і звички залишаються  без змін і можуть заступити усвідомлювані  дії. За стресу можливі помилки сприйняття (наприклад, визначення чисельності  супротивника, що несподівано з'явився), пам'яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані подразники і т.д.

     А втім, у деяких людей незначний  стрес може викликати приплив  сил, активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думок, стенічні емоції.

     Наполеон  писав пре одного зі своїх маршалів: «Ней мав розумове осяяння тільки серед ядер, у громі битви; там його окомір, його холоднокровність та енергія були незрівнянні, але він не умів так само добре готувати свої операції в тиші кабінету, вивчаючи карту».

     Не  можна визначити наперед, чи викличе  дана ситуація стресовий стан людини. Поведінка у стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

     • від уміння швидко оцінювати ситуацію;

     • від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

     • від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;

     • від наявного досвіду поведінки  в аналогічних ситуаціях.

     Фрустрація  як дезорганізація свідомості та діяльності

     Крайня  невдоволеність, блокада прагнень, що викликають тривке негативне емоційне переживання, можуть стати основою  фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності.

     Не  всяке невдоволення бажання, мотиву, мети викликає фрустрацію. Скажімо, студент  спізнився на лекцію, не дістав квитка в кіно, отримав догану. Однак  ці випадки не завжди дезорганізують свідомість і діяльність студента.

     Фрустрація  може виникнути лише тоді, коли ступінь  невдоволення вищий від того, ще людина може витерпіти.

     Фрустрація  виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними особистісно-значимі  відносини. Фрустрації найчастіше піддаються емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, відсутністю гальмівних, врівноважувальних реакцій, незагартовані в «битвах життя», погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру. Типовий приклад - розбещені діти.

     Фрустрація  виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самобичування.

     Фрустрація  може слабнути, щезати або посилюватися. Вона відбивається на випадкових людях, друзях, членах сім'ї.

     Як  показують спостереження, агресивні  реакції слабшають, якщо відразу  після фрустрації створюються умови (психологічна релаксація) для виконання якоїсь захоплюючої, цікавої справи. У виховній роботі це - головний метод боротьби з агресивними реакціями.

2. Фази і компоненти  стресу

         У ході розвитку стресу спостерігають  три стадії:

       1. Стадія тривоги. Це найперша  стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації.

       Усе разом покликано мобілізувати захисні  можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів дозволяється на цій стадії.

       2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо  стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

       3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес "захоплює" людини і може привести його до хвороби.

       При впливі дратівного фактора в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь погрози в кожного  своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення погрози і наявність негативних емоцій "штовхають" людини на подолання шкідливих впливів: він прагне бороти з  фактором, що заважає, знищити його або "піти" від нього убік. На це особистість направляє усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяється, а сили для боротьби кінчаються, можливі невроз і ряд необоротних порушень в організмі людини. Наявність усвідомленої погрози - це основний стресовий фактор людини.

       Оскільки  в тих самих   ситуаціях одні люди бачать погрозу різного ступеня, а інші в цих же умовах не бачать її зовсім, те і стрес, і його ступінь у кожного свої.

         Виникла погроза викликає у  відповідь захисну діяльність. В  особистості активізуються захисні  механізми, минулий досвід, здібності.  У залежності від відношення людини до загрозливого фактора, від інтелектуальних можливостей його оцінки формується мотивація на подолання труднощів. Погроза є вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина може відчувати погрозу своєму здоров'ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д.

         З психологічній точці зору  стан стресу включає специфічну  форму відображення людиною екстремальної  ситуації і модель поводження  як відповідну реакцію на це  відображення.

       Стан  стресу може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо справу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокрема  інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії.