Шпаргалка по "Управление трудовыми ресурсами"

      Сукупний  попит на робочу силу визначається кількістю і структурою робочих місць, що є в економіці і мають бути заповнені. Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці і поєднує як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця. При цьому розрізняють: ефективний попит, зумовлений кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, у т.ч. заповнені працівниками неефективні робочі місця. Різниця між ефективним і сукупним попитом — це зайва кількість зайнятих, складовою частиною якої є приховане безробіття.

      Ціна, при якій попит дорівнює пропозиції, називається ціною рівноваги. 
 
 
 

15. Поточний попит і пропозиція на ринку праці.

      Основна частина сукупної пропозиції та попиту на працю у кожний певний момент задоволена, що і забезпечує функціонування суспільного виробництва (задоволеного попиту). Менша його частина через природний і механічний рух робочої сили і робочих місць (вибуття людей із працездатного віку і вступ до працездатного віку, звільнення і переходи на нове місце роботи, вибуття старих і створення нових робочих місць) виявляється вакантною і вимагає поєднання пропозиції та попиту. Ця частина сукупного ринку праці відповідає поняттю поточного ринку праці, суть якого визначається кількістю вакансій і кількістю осіб, зайнятих пошуком роботи.  
 

16. Поясніть сутність, причини та наслідки зайнятості на неформальному ринку праці.

      Неформальний  сектор ринку праці виникає внаслідок зростання безробіття, коли формальний сектор не може забезпечити роботою всіх бажаючих, а соціальна підтримка непрацюючих відсутня або слаба. люди шукають роботу в межах неформального сектору. Зайнятість в неформальному секторі характеризується такими рисами: відсутність офіційної реєстрації діяльності; переважання самозайнятості; низька капіталоозброєність праці, застарілі й шкідливі технології; легкий доступ для працівників, відсутність перешкод; низький рівень доходів, безправ'я працівників; нерідко "контроль" діяльності з боку кримінальних структур.

      Неформальна зайнятість завдає певних збитків державі через недоотримання податків, частина яких могла б бути спрямована на розвиток соціальної сфери. Вона загрожує зниженням якості робочої сили. Неформальна зайнятість, нелегальна робота на підприємствах позбавляє людей багатьох соціальних прав, пенсійного забезпечення, права на допомогу по тимчасовій непрацездатності, по безробіттю. В той же час в ринковій економіці неформальний сектор виконує і ряд важливих позитивних функцій. Він стримує зростання безробіття в умовах нерегулярної виплати заробітної плати або регулярних її затримок, обмежуючи число претендентів на отримання допомоги по безробіттю.  

17. Поясніть сутність, причини та наслідки зайнятості у нетоварному секторі.

      Економічний спад і слабкі адаптаційні  властивості людей  змусили зайнятих

у формальному секторі  і безробітних  шукати додаткові  джерела доходу в нетоварному секторі економіки. Зайнятість у нетоварному секторі означає всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими працівниками або членами їхніх сімей. (наприклад, ремонт квартири, підстригання волосся, чистка чи пошиття одягу тощо). Проблеми зайнятості в неформальному і нетоварному секторах можна звести до таких груп: порушення норм законодавства про працю, зокрема щодо її безпеки, тривалості, оплати, важкості і шкідливості для здоров'я, використання дитячої праці тощо; соціальна незахищеність працівників на випадок втрати роботи, виробничої травми, хвороби, старості; несплата податків державі. 
Серйозною проблемою ефективної зайнятості є: також рівень кваліфікації працівників, але про це мова йтиме в главі. Вирішення цих та інших проблем зайнятості можливе лише при створенні сприятливих умов для розвитку підприємництва, стимулюванні створення нових робочих місць. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

18. Поясніть тимчасову міграцію, її види та вплив на ринок праці.

      Механічний  рух населення – це процес переміщення людей через кордони певних територій із зміною місця проживання або з регулярним поверненням до нього.

      Тимчасова міграція – переселення на тривалий час, але на перед обмежене певним терміном (робота за контрактом на кілька років та ін.)

      Тимчасова міграція поділяється на довготривалу, короткотривалу (більше одного року та від 3 місяців до року), сезонну (міграція переважно до місця праці і проживання, що зазвичай триває кілька місяців, за яким відбувається повернення до місця постійного проживання) та маятникову, що означає перетин кордону на день або на тиждень, у більшості випадків для роботи. До цих чотирьох видів тимчасової міграції додається ще один — міграцію транзитну. Такою називають міграцію людей, які перетинають кордони однієї або кількох країн, залишаючись на їх території певний час, і мають на меті згодом мігрувати у країну кінцевого призначення. 
 

      19. Складові людського  капіталу окремих  видів

        Людський капітал  — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

        Одним з найголовніших  складових людського  капіталу виступає  вміння людини. Рівень  розвитку навиків  людини залежить  від її знань  та природних і  набутих здібностей.

      Складовим компонентом людського  капіталу також виступає мотивація.

      Таким чином, погіршення якісних складових  людського капіталу в Україні  обумовлено наступними чинниками:

      - зниженням якості відтворення  робочої сили;

      - зростаючою депопуляцією населення;

      - скороченням середньої тривалості  життя;

      - утворенням значної армії безробітних, як зареєстрованих, так і прихованих;

      - катастрофічним становищем в  науці, культурі, освіті, медицині  тощо.

      Розвиток  людського капіталу передбачає великі інвестиції на нього. 
 
 

20. Співвідношення понять "трудові  ресурси" і економічно  активне населення".

      Трудові ресурси — це частина населення країни, яка, маючи відповідні психофізіологічні, фізичні та інтелектуальні якості, здатна виробляти матеріальні та духовні блага й послуги, тобто здійснювати корисну діяльність. Отже, трудові ресурси є формою вираження переважної частини людських ресурсів.

        За міжнародними стандартами до економічно активного населення належать громадяни обох статей віком від 15 до 70 років (включно), які упродовж звітного періоду вели економічну діяльність або шукали роботу і готові були приступити до неї, Однак поняття «трудові ресурси» та «економічно активне населення» різняться не лише кількісно, а й принципово своєю суттю людина була пасивним об’єктом управління.

      Вектор  дії категорії  «трудові ресурси» на той час було спрямовано на своєчасне забезпечення народного господарства робочою силою. Саме тому бралися до уваги два критерії: працездатний вік і працездатність відповідно до законодавства України. Категорія «економічно активне населення» цих критеріїв не враховує. Дане поняття також вміщує дві групи населення — тих, які працюють, і тих, які бажають працювати, тобто зайняті і безробітні у віці від 15 до 70 років (включно), що відображено на схемі (рис. 2.1.3). У цьому вектор дії категорії «економічно активне населення» спрямовано не на виробництво, а на людину, її потреби у праці залежно від її бажання. Тому охочих працювати і прийнято вважати робочою силою. 

21. Спрямованість політики держав щодо міграційних процесів.

      Останнім  часом кількість людей, які перетинають  кордони у пошуках кращої долі, різко зростає. Таким чином, на початку XXI сторіччя один з тридцяти п'яти жителів планети - мігрант.

      Президент України Віктор Янукович схвалив Концепцію  державної міграційної  політики. Відповідний  указ Президента № 622/2011 підписаний 30 травня 2011 р.

      Згідно  документу, стратегічними напрямами реалізації державної міграційної політики є:

      удосконалення законодавства щодо внутрішньої і  зовнішньої трудової міграції громадян України, в'їзду іноземців  та осіб без громадянства в Україну, виїзду їх з України і  транзитного проїзду  через її територію, а також у сфері боротьби з нелегальною міграцією; створення для громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або тимчасово перебувають на території України, умов для свободи пересування, вільного вибору місця проживання, а також вільного залишення території України; протидія проявам расизму, ксенофобії та релігійної нетерпимості, формування толерантного ставлення населення до мігрантів; 

22. Сукупний попит і пропозиція на ринку праці.

      Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем;

      Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця  — працівниками та створює умови для функціонування економіки. 
Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати. Поточна пропозиція (ППр) на ринку праці складається з таких основних груп: безробітні, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівники, які намагаються змінити місце роботи; особи, котрі бажають працювати у вільний від роботи або навчання час. Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни. Сукупний попит охоплює всю сферу суспільної праці і включає як укомплектовані працівниками, так і вільні (вакантні) робочі місця 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      23. Сутність концепції  людського капіталу 

      У концепції людського  капіталу цільовими  продуктами економічної  діяльності виступають ресурси людини, що визначають можливості її виробничої діяльності та самозабезпечення споживацькими благами. Не зважаючи на різноманітність поглядів щодо структури людського капіталу, всі його відокремлені складові є невіддільними від людини, або персоніфікованими ресурсами, а саме:

      1) фізіологічні можливості (здоров’я, вік, фізичний  розвиток, стать,  зовнішні дані  тощо);

      2) психологічні особливості  (пам'ять, мислення, інтелект, знання, освіта, досвід, компетенції);

      3) соціальні можливості (ділові та професійні зв’язки, імідж, відносини та настанови соціально-економічних суб’єктів щодо даної людини).

      Під здоров’ям людини необхідно розуміти не тільки відсутність хвороби, але  й такі сполучення фізичного й  психічного стану, завдяки якому  людина здібна активно приймати участь у соціальному житті й разом з тим задовольняти свої різні потреби, у тому числі й володіти високою працездатністю, яка дозволяє їй ефективно виконувати цілеспрямовану роботу.

      Здоров’я  необхідно будь-якому працівнику для ефективної трудової діяльності. До сьогодні здоров’я трудових ресурсів оцінюється у більшості випадків у масштабах визначеної території (країни, регіону, міста тощо). Стан здоров’я людей характеризується за допомогою таких показників, як смертність, загальна захворюваність, захворюваність з втратою працездатності, кількість хронічних захворювань, кількість інвалідів. 
 

24. Формування попиту на ринку праці.

      Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють  різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу.

      Елементами  ринку праці попит на робочу силу. Попит може бути індивідуальним і сукупним.

      Сукупний  попит на робочу силу — це ринковий попит  з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.