Шпаргалка по "Управление трудовыми ресурсами"

      2. Види зайнятості. Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу).

      Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.

      Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

      Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

      Часткова  зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.

      Первинна  зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

      Якщо  крім основної роботи чи навчання ще є  додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

      Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими  контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.

      Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка  пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.

      В умовах перехідної економіки в Україні  досить поширена не регламентована форма  зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

      Нерегламентована  зайнятість — це діяльність працездатного  населення працездатного віку, яка  виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою

      3. Відтворення населення: рух населення, типи і режими відтворення .

      Відтворення населення — це історично і соціально економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь. 
У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими. 
Природний рух населення — це результат процесів народження та смерті людей. Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією — прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни.  
У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний). 
Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю. Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення. Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення. 
 
 
 
 
 
 
 

      6. Класифікація населення Міжнародної організації праці

      Міжнародна організація праці (МОП) створена у 1919 р. за ініціативою та за активної участі західної соціал-демократії .Україна є членом МОП з 1954 р.

      Відмінна риса МОП — її трьохрівнева структура, в границях якої здійснюються переговори між урядами, організаціями працюючих і підприємцями

      Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.

      Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі:

      • розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем;

      • розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики;

      • допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття;

      • захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, дискримінації і т. ін.);

      • боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення;

      • розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля;

      • сприяння об'єднанням працюючих і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;

      • розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти). 

8. Особливості відтворення ресурсів для праці. 

      Відтворення ресурсів для праці  — це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. 
Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого.. 
Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний — на якісні.. Типи відтворення ресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення мають різне смислове значення. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення. Інтенсивний тип відтворення пов'язаний із зміною якості людських ресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращанням здоров'я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу. 

9. Особливості людського капіталу і важливість його інвестування.

      Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

      Інвестиції  в людський капітал являють собою  будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності  людини і тим самим продуктивність її праці. Інвестиції в людський капітал бувають різних видів. Передусім це, звичайно, витрати на освіту, підготовку за місцем роботи і т. ін. Освіта формує працівників, які стають кваліфікованішими і продуктивнішими. Витрати на охорону здоров’я мають також велике значення. Добре здоров’я — результат витрат на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування та поліпшення життєвих умов — продовжує тривалість життя, підвищує працездатність і продуктивність праці 
 

10. Поняття економічно активного населення.

      Економічно активне населення, або робоча сила, — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.  
Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві,

11. Поняття економічно неактивного населення і його місця в формуванні ресурсів для праці.

      Економічно  неактивне населення — це особи у віці 15 — 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать: 
учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; 
особи, що одержують Пенсії за віком або на пільгових умовах; 
особи, що одержують пенсії за інвалідністю; 
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; 
особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; 
інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

 

      12. Поняття і особливості  моделей ринку  праці

      Ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; це також економічний простір, сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

        До первинного ринку праці відносяться підприємці, особи зайняті висококваліфікованою і добре оплачуваною працею, що мають високий рівень загальної і спеціальної підготовки.

      До  вторинного ринку праці відносяться малокваліфіковані, сезонні працівники, соціально вразливі групи населення, працюючі неповний робочий день. Їх зв’язок з основним виробничим процесом слабкий, а доходи від праці низькі.

      Інший вид сегментації ринку праці є його поділ на внутрішній та зовнішній. Поняття “внутрішній” та “зовнішній” фіксують стан ринку праці за відношенням до конкретного підприємства.

      Японська  модель. Ця модель є класичним прикладом організованого внутрішнього ринку праці. В основі системи трудових відносин лежить принцип “довічного наймання”, при якому гарантується зайнятість працівника до 55-60 років.

      Модель  ринку праці в  США характеризується де централізацією ринку робочої сили. У кожному штаті діють свої закони про зайнятість і допомогу безробітним.

      Шведська  модель ринку праці або модель “повної зайнятості” характеризується активною політикою держави у сфері зайнятості.

      Формальний  та неформальний сектори ринку праці є складовими відкритого ринку, який охоплює все працездатне населення.

      В протилежність відкритому ринку  існує прихований ринок праці. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах  і в організаціях, проте мають  велику ймовірність опинитися без  роботи з причин зниження темпів розвитку виробництва,  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

13. Поняття трудовий потенціал, його складові і можливості підвищення.

      Трудовий потенціал суспільства є інтегрованими кількісними та якісними характеристиками робочої сили, яка забезпечує певні можливості у створенні матеріальних і духовних благ суспільства.

      Компонентами  трудового потенціалу є:

      психофізіологічні можливості участі у суспільно корисній діяльності;

      можливості  нормальних соціальних контактів;

      можливості  генерації нових ідей, методів, образів, уявлень;

      раціональність поведінки;

      наявність знань і навичок, необхідних для  виконання певних обов’язків та видів  робіт;

      пропозиція  на ринку праці.

      Основою трудового потенціалу суспільства  є потенціал окремої людини. Людський потенціал — міра втілених у людині здібностей, таланту, рівня освіти, кваліфікації та їх здатність приносити дохід.

      Основними факторами, що зумовлюють зміни трудового потенціалу, є природний приріст населення, зміцнення фізичного стану і здоров’я, освітній рівень, кваліфікаційний рівень, трудова мобільність, міграційна рухомість.

      Професіоналізм  — найважливіша складова трудового потенціалу. Здоров’я — складова трудового потенціалу, від якої залежить можливість його використання відповідно до галузевої структури економіки. Організованість — раціональне використання часу взагалі і робочого часу з мінімізацією його втрат зокрема. Творчий потенціал характеризує здібність людини та її активність щодо вираження нових ідей та їх реалізації, створення образів, творів мистецтва, наукових винаходів та розробок. Моральність — це перелік таких характеристик, як чесність за будь-яких умов, повага до людей похилого віку та інвалідів, ставлення до дітей, повага до історії своєї країни, сумлінність, відповідальність за свої вчинки, працелюбність, законослухняність.  
 

14. Попит та пропозиція праці. Рівновага на ринку праці.

      На  ринку праці взаємодіють роботодавці (суб'єкти власності на засоби виробництва) і наймані робітники, формуючи обсяг, структуру і співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу.. 

      Сукупна пропозиція охоплює всі категорії працездатного населення, що претендує на роботу за наймом (чоловіки, жінки, молодь, пенсіонери), а також осіб, що бажають працювати не за наймом, а на правах самозайнятості чи підприємництва.

      Пропозиція  робочої сили на ринку праці має три основні складові: особи, не зайняті трудовою діяльністю і такі, що шукають роботу; особи, що мають намір змінити місце роботи; особи, що бажають працювати у вільний від роботи чи навчання час.