Ринок, суть, функції ринку

      Для здійснення функцій ринку необхідні  певні умови:  
1) реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;

2) ефективність  функціонування ринку залежить  від здатності різних суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій, як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;  
3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію;

4) добре  розвинута система економічного  та адміністративного регулювання  економіки державою (за переважання  економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;

  Основні методи державного регулювання економіки є:

• проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого сектора економіки;
• державне стимулювання науково-дослідних і дослідно- конструкторських розробок, або науково-технічна політика;
• активна амортизаційна політика;
• кредитно-грошова політика;
• здійснення структурної або промислової політики.

5) наявність  і доступність всебічної інформації  про ринок, розвинута маркетингова діяльність;

6) конкурентна  боротьба між різними суб’єктами  підприємницької діяльності;

7) розвинутий  і розгалужений комплекс об’єктів  власності, які можуть стати  об’єктом купівлі-продажу (засоби  виробництва, у тому числі земля,  робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо; послуги, різні види цінних паперів - акцій, облігацій, сертифікати та ін.; гроші, нерухомість, предмети споживання).

8) правові передумови – відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища, узгодженість законодавчих актів.

Юридичні  закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища.

  Отже, у широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є:

• Самостійність учасників економічного процесу;
• Комерційний характер їхньої взаємодії;
• Суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого.
• Формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;
• Ціни,  що складаються на основі попиту та пропонування.

  На ринку здійснюється реалізація вартості і доведення товарів до споживача. Ринок є ланцюгом, що зв’язує виробництво і споживача.

  Ринок виконує ряд важливих функцій. Серед них розрізняють регулюючу, стимулюючу, розподільчу, інтегруючу, інформаційну, сануючу, соціальну, посередницьку, ціноутворюючу та інші.

  Все вищезгадане дає підстави стверджувати, що ринок з його механізмом функціонування економіки відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є досягненням усієї світової цивілізації.

  З сутності ринку та його функцій логічно випливає його роль в процесі суспільного виробництва. Поняття “функція” і “роль” ринку тісно зв’язані між собою. Функція і роль – це немов би ступені пізнання того ж самого об’єктивного процесу. Функція безпосередньо виражає сутність явища та визначає роль категорії, яка її здійснює.

  Роль ринку у суспільному виробництві зводиться до наступного:

• Давати сигнал виробництву за допомогою обернених “первинних” зв’язків: що, в якому обсязі і у якій структурі треба виробляти;
• Врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки;
• Диференціювати товаровиробників у відповідності з ефективністю їх праці і направленістю на покриття ринкового попиту;
• “Санітарна” роль ринку зводиться до вимивання неконкурентноспроможних підприємств і звертання застарілих підприємств.

  І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.

  Крім того, не можна забувати, що ринок будують люди. Від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Безробіття. Характеристика  типів безробіття

      На  різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини.

      При рабстві була присутня повна зайнятість усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів.

      При феодалізмі існувало абсолютне і  відносне аграрне перенаселення, частина  людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель.

      В умовах частого капіталізму на індустріальному  етапі його розвитку, при пануванні  ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище — армія безробітних.

      Безробіття  — складне економічне, соціальне  і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного попиту;

• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність робочої сили;

• структурні зрушення в економіці;

• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

      Досвід  переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

      Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

      Відкрите  безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане  — наявність формально зайнятого  населення.

      Можна виділити ще такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

      Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а  також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують  постійний зв'язок між звільненням  з однієї організації і найманням  працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

      В умовах ринкової економіки цей вид  безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші — у зв'язку зі звільненням або втратою сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці 80-х років близько 49% безробітних не працювали менше п'яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці.

      Виникнення  структурного безробіття пов'язане  зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств  і виробництв, скороченням випуску  продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

      Структурне  безробіття відрізняється від фрикційного  передусім тим, що працівники, які  втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані  на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

      Причиною  структурного безробіття є територіальна  і кваліфікаційна невідповідність  між вільними робочими місцями і  безробітними.

      У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

      Технологічне  безробіття пов'язане з переходом  до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої  сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

      Конверсійне безробіття спричиняється скороченням  чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

      Сезонне безробіття стосується тих видів  виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

      Циклічне  — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду виробництва і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

      Інституціональне  безробіття — це безробіття, яке  породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, що знижує пропозицію робочої сили).

      На  ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

      Застійне  безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, осіб без постійного місця проживання та ін.

      Розвиток  ринкової економіки супроводжується  виникненням і розширенням масштабів  хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

      Приховане безробіття характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене  неповним завантаженням потужностей  підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня. Така ситуація пов'язана з наслідками сировинної, енергетичної і платіжної криз, з відсутністю послідовності в реформуванні економіки.