Ринок, суть, функції ринку

Контрольна  робота

з модуля “Сучасна економічна теорія і проблеми її застосування” 

1. Ринок, суть, функції  ринку 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Ринок, суть, функції  ринку

      Ринок – є одним з найбільших досягнень цивілізації, яке сформувалося в процесі довгого історичного розвитку.

      Для вирішення основних економічних  проблем найбільш ефективною та гнучкою  виявилася саме ринкова система. Ринок є однією з найрозповсюдженіших  категорій в економічній теорії та господарській практиці. Досвід показує, що сучасна ринкова система краще, ніж інші, пристосована для використання досягнень науково-технічного прогресу, інтенсифікації виробництва, а отже для більш повного задоволення потреб споживачів. Саме ринкова економіка надає можливість кожному члену суспільства підвищити свій рівень життя. Від цього виграє суспільство вцілому.

      Тому вивчення ринку, його функцій, специфіки надзвичайно важливе у сучасних умовах, коли Україна переходить до ринкової економіки.

      Поняття “ринок” має різні трактування  як у нас, так і за кордоном. В нашій і зарубіжній літературі можна вибрати три визначення ринку, які зустрічаються найчастіше. Саме вони, на мою думку, найбільш чітко  розкривають суть ринку та відображають його багатогранну роль.

      Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності — бізнесу. Тобто мова йде не лише про купівлю товарів, а і про інші результати діяльності людей, наприклад, інтелектуальної, фінансово-кредитної діяльності тощо. Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. Тому поняття “товарний ринок” — це лише елемент загального поняття “ринок”.

      По-друге, ринок — це сукупність економічних  відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія.

      По-третє, ринок — це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

      З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово “ринок” асоціюється з базаром – місцем обміну вироблених благ. Це вірно лише частково. Ринок – поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де купуються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації) — фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов’язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

      Як  явище господарського життя ринок  з’явився багато сотень років назад  як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося  це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно-самостійних, юридично незалежних господарюючих суб’єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку. В сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого розвиваються засоби зв’язку, акти купівлі-продажу можуть здійснюватися за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв’язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін, який ведеться за законами виробництва і обігу. Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у неринковій формі – наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, за якими цінами реалізувати товари, чи сучасними досягненнями науково-технічного прогресу, в тому числі електронної обчислювальної техніки, не дали позитивного ефекту. Інтереси суб’єктів виробництва не реалізуються, виробництво розвивається повільними темпами, спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновага в суспільстві.

      Сучасна економіка вийшла на такі параметри  розвитку, що централізоване управління, в тому числі встановлення цін  на всі вироблені товари стало  гальмом науково-технічного і виробничого  розвитку. Досить сказати, що номенклатура виробництва досягла 24 млн. найменувань, десята частина яких щорічно оновлюється. В цих умовах зіставляти витрати і результати може лише ринок. Це більш потужний і досконалий механізм, ніж будь-яка найдосконаліша техніка і технологія.

      Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу  відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в нього. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту. Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий його інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість якихось споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво: зумовлює його розширення або зменшення. Отже, економіка, що функціонує в ринкових умовах, розвивається за ринковими законами: вартості, попиту і пропозиції, середнього прибутку та ін. Ось чому, будуючи ринкову економіку, не можна взяти з собою “хороші” закони і закономірності (наприклад, якісні товари, широкий асортимент їх) і позбавитись “поганих” (безробіття, банкрутство).

      Добровільний  обмін між виробниками, покупцями, робітниками і власниками інших факторів виробництва на основі цін відображає сутність ринкової економіки.

      Вільні  ринкові відносини у розвинених країнах у традиційному розумінні  існують у дуже обмежених масштабах  і застосовуються у сфері обслуговування (окремі її напрями), галузях матеріального  виробництва з невисоким рівнем капіталоємності, у галузях, що тільки зароджуються. В цілому у матеріальному і нематеріальному виробництві, заснованому на великому капіталі, домінує не стихія ринку, а система замовлень, які являють собою свідомо організований зв’язок між виробником і споживачем. Він дає, зокрема, об’єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент і якість товарів і послуг, які на нього поставляються. Наявність інформації дозволяє кожній фірмі постійно звіряти особисте виробництво з умовами ринку, що постійно змінюються.  

      Виникнувши  на основі суспільного поділу праці  і приватної власності на засоби виробництва ще в період розкладу первісної общини,  ринок постійно вдосконалювався і розвивався. У  його розвитку можна виділити декілька етапів.

Спочатку  ринок виник у вигляді безпосереднього обміну товару на товар (проста, розгорнута і еквівалентна форми власності). Це відповідало низькому рівню розвитку суспільного поділу праці, коли операції обміну носили в значній мірі випадковий характер. Другий етап розвитку ринку характеризується виникненням товарно-грошового обміну, появою грошей в якості загального еквіваленту. Все це було результатом розвитку суспільного поділу праці. Третій етап пов’язаний з виникненням капіталізму. Він характеризується появою приватних капіталістичних власників, ринку найманої праці, позичкових капіталів, цінних паперів тощо. Нарешті четвертий етап, пов’язаний з міжнародним поділом праці, який призводить до формування світового ринку.

      Основними засадами формування ринкової економіки є принципи:

• вільної економічної, господарської, підприємницької діяльності особистості, соціальної групи;
• відповідальності перед споживачем, і споживач диктує свою волю, бажання, смак виробнику; 
• ринкового ціноутворення: ціна на ринку формується в результаті торгу продавця і покупця, взаємодії попиту і пропозиції;
• договірних відносин;
• конкуренції;
• державного регулювання ринку та ринкових відносин. У якості інструментів регулювання ринку виступають державні програми, податкова система, фінансово-кредитна і банківська система;
• відкритості економіки: господарські організації і підприємці мають право здійснювати зовнішньоекономічні операції при виконанні певних умов та обмежень.
• забезпечення соціального захисту населення.

      Досягнення  цілей ринкової економіки можливо у процесі виконання ринком низки функцій.

      Посередницька функція ринку полягає в тому, що в нормальній ринковій економіці з достатньо розвинутою конкуренцією споживач має можливість обирати оптимального постачальника продукції. В той же час продавець має можливість обирати найбільш придатного покупця.

      Ринок виконує також сануючу функцію. За допомогою конкуренції ринок звільняє суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарчих одиниць і, навпаки, заохочує розвиток ефективних, підприємницьких, перспективних фірм.  

      Регулююча функція ринку полягає у тому, що ринок виступає регулятором виробництва, попиту і пропозиції. В залежності від бажань і потреб споживачів, він реагує виробництвом певної кількості  певних товарів та послуг.

      Стимулююча  функція полягає в тому, що ринок  стимулює введення у виробництво  досягнень наукового прогресу, зниження затрат на виробництво продукції  та підвищення її якості, розширення асортименту  товарів і послуг. Але, на жаль, далеко не кожний виробник може дозволити собі вкласти потрібні кошти для амортизації виробництва. Більшість підприємств в Україні мають обладнання, що є зношеним і морально, і фізично. Тому процес виробництва на таких підприємствах не відповідає сучасним потребам.

      Щодо  інформаційної функції, то вона реалізується коли через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються. Це дає змогу кожному підприємцю постійно звіряти власне виробництво з умовами ринку, що змінюються, і завчасно вживати заходів щодо зниження своїх індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту.

      Через соціальну функцію ринок диференціює виробників. Він надає державі кращі можливості для досягнення соціальної справедливості в національній економіці, що не могло бути досягнутим в умовах тоталітарної держави.

      Ще  можна виділити таку функцію ринку, як ціноутворююча. На ринок поступають продукти і послуги одного призначення, але вони містять неоднакову кількість матеріальних і трудових затрат. Але ринок визнає тільки суспільно необхідні затрати, які згоден оплатити покупець. На ринку формується ринкова ціна, що відображає суспільну вартість. Завдяки ринку між вартістю і ціною встановлюється рухомий зв’язок, який чутливо реагує на зміни у виробництві і потребах.

      В літературі виділяють ще і такі функції  ринку: активізація економічних  інтересів, зведення виробничих сил  у єдину систему, залежність виробництва від споживчого попиту, створення умов для ефективної кооперації праці. Ринок дозволяє вирішувати такі важливі проблеми економіки, як рівень життя, структура та ефективність виробництва, дозволяє користуватися загальнолюдськими цінностями. Сам ринок є досягненням світової цивілізації. Свої можливості він демонструє у розвинених країнах, причому без залежності від національних, ідеологічних та інших особливостей.