Рейтинги корпоративного управления

У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої визначаються та контролюються напрями діяльності товариства. Інакше кажучи це система відносин між власниками товариства, його менеджерами, а також зацікавленими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.

Корпоративне управління не тільки дозволяє розв’язати питання захисту прав власників, інвесторів і контролю за управлінням, воно є однією зі складових і ринкової економіки, і демократичного суспільства. Впровадження ефективного корпоративного управління надає можливість створити структуру, яка забезпечує значну свободу в межах верховенства права.

На сьогодні рівень корпоративного управління стає одним з головних факторів під час прийняття інвестиційних рішень, оскільки інвестори вважають, що оцінка практики корпоративного управління так само важлива, як і фінансові індикатори інвестицій.

Не існує еталонної моделі корпоративного управління через розбіжності у правових системах, інституційних структурах, тощо, але існують загальноприйняті принципи (стандарти), які лежать в основі ефективного корпоративного управління і можуть бути застосовані у широкому діапазоні правових, економічних та політичних умов. Серед них Принципи корпоративного управління ОЕСР(Організація економічного співробітництва та розвитку), Основоположні принципи корпоративного управління Євро-акціонерів 2000, Політика з корпоративного управління та прозорості на новостворюваних ринках (ІМФ), Глобальні принципи корпоративного управління CalPERS та Принципи корпоративного управління, затверджені ДКЦПФР України.

Фінансові кризи останніх десятиріч продемонстрували, що міцні економічні системи, яким не вистачає прозорого контролю, механізму забезпечення прав власників, інвесторів, можуть зазнати краху, якщо довіра інвесторів до них буде підірвана.

Отже, вдосконалення управління на національному рівні стає важливим напрямом зусиль представників центральних та місцевих органів влади, ділових кіл. Одним із інструментів, який використовується для досягнення цієї мети, є розроблення й впровадження обєктивної, прозорої системи оцінки корпоративного управління.

До останнього часу така оцінка в Україні зводилася до формування переліків акціонерних товариств, ранжованих за певними репрезентативними показниками, що, не надавало обєктивного уявлення щодо рівня корпоративного управління в країні.

Оцінка рівня управління субєкта господарської діяльності здійснюється з метою визначення відповідності принципів управління, які введені і використовуються в тій чи іншій компанії загальноприйнятим принципам, які лежать в основі ефективного управління. Кінцевим результатом оцінки є рейтинг, який визначається обєкту дослідження за Національною шкалою рейтингів корпоративного управління.

Рейтинг є незалежною оцінкою рейтинговим агентством існуючої системи корпоративного управління компанії та її відповідності інтересам фінансово-зацікавлених осіб, насамперед, її власників. Рейтинг дозволяє, з урахуванням національних особливостей, диференціювати компанії залежно від якості корпоративного управління.

Оцінка здійснюється шляхом дослідження окремих складових системи корпоративного управління, які розглядаються рейтинговим агентством у ході проведення досліджень. До них віднесено: структуру власності компанії, права власників та інших зацікавлених осіб, механізми управління та контролю, рівень розкриття інформації, аудит [1].

Рейтинг не означає конкретної рекомендації щодо купівлі або продажу цінних паперів, це лише інформація, яку можуть використовувати інвестори в якості критеріїв, здійснюючи операції з цінними паперами. У світі цінних паперів інвестору необхідні які - небудь орієнтири, неупереджене судження про прибутковість і надійності фондових цінностей як об'єктів інвестування. Рейтинг виявляється досить корисним і для емітента - він допомагає підвищити ліквідність цінного паперу. Дійсно, на розвиненому ринку, де практично всі боргові зобов'язання мають рейтингову оцінку, важко продати будь - яку облігацію, якщо відсутній її рейтинг. Цивілізований ринок цінних паперів змушує емітента звернутися із замовленням у відомі рейтингові агентства, сплативши певну суму для того, щоб фахівці - аналітики перевірили якість
цінного паперу і дали йому рейтингову оцінку. Таким чином, на
ефективному фондовому ринку тільки боргові зобов'язання, які
пройшли процедуру рейтингу, можуть забезпечити доступ до отримання
позикових коштів. При цьому ціна позики для емітента визначається
категорією, яку присуджує рейтингове агентство.
Рейтинг - американський винахід, що має тривалу, більш ніж 100 - річну історію   розвитку цій країні [2]. Вперше введені в 1909р.  рейтинги цінних паперів викликали великий інтерес в інвесторів, однак реакція багатьох компаній була різко негативною. На думку багатьох емітентів, їх рейтинги були занижені, що спричинило зниження ціни на їхні цінні папери. Проте в даний час дуже часто ініціатива визначення рейтингу належить самому емітенту, оскільки без нього його цінні папери не знайдуть попиту на ринку. Різні категорії інвесторів, як дрібних так і великих, враховують рейтинги цінних паперів при формуванні портфелів інвестицій. При  підготовці рейтингів агенства  користуються  різними  джерелами  інформації, і перш за все такими офіційними і первинними, як річні і квартальні звіти компаній і відомості, що передаються до державних органів контролю фондового ринку [3].

Міжнародні  рейтингові агентства в даний час виставляють рейтинги по широкому спектру цінних паперів, у зв'язку з чим ними застосовуються  різноманітні рейтингові позначення та шкали.  Деякі з  них оригінальні, але  найбільш широко поширена шкала кредитного ризику, введена в обіг  агентством Moody`s, а потім взята до застосування S&P та іншими агентствами. Далі наводиться таблиця зіставлення шкал рейтингових оцінок  провідних рейтингових агентств  для довгострокових облігацій [4].

Порівняльна шкала кредитних рейтингів

На сьогоднішній день у світі існує декілька рейтингів та велика кількість інших різноманітних індикаторів, що характеризують якість корпоративного управління. Використання системного підходу до аналізу існуючих індикаторів корпоративного управління дозволило систематизувати їх за такими критеріями:

1)       в залежності від суб’єктів, що їх розраховують:

      іноземні;

      вітчизняні.

До основних зарубіжних індикаторів слід віднести рейтинги агентства Standard&Poor's, CORE-рейтинг, рейтинг Brunswick UBS Warburg, Російського інституту директорів і рейтингового агентства «РІД – Експерт РА» тощо [6-7]. До вітчизняних - Індекс корпоративного управління в Україні (УІРФР) та Рейтинг корпоративного управління рейтингового агентства «Кредит-рейтинг» [1].

2)       в залежності від виду індикатора:

      рейтинг;

      індекс;

      коефіцієнт;

      ренкінг (На відміну від рейтингу, це не зафіксована форма  або методика розрахунку, а база даних для отримання всіх  необхідних  варіантів  ранжування вихідного списку.);

      інші індикатори.

3)       в залежності від комплексності проведених розрахунків:

      макроіндикатори – дозволяють оцінити рівень корпоративного управління на основні нормативно - правових актів та їх відповідності міжнародним стандартам;

      мікроіндикатори – оцінюють лише якість корпоративного управління в окремому акціонерному товаристві [6];

      комплексні індикатори – оцінюють як стан державного регулювання корпоративного управління, так і якість корпоративного управління в окремому акціонерному товаристві.

4)       в залежності від інформації, що використовується при розрахунках:

      ґрунтується лише на публічній інформації, яка відкрито оприлюднюється в засобах масової інформації та мережі Інтернет ;

      ґрунтується як на публічній інформації, так і на інсайдерській інформації, отриманої від керівництва акціонерного товариства.

Рейтинг корпоративного управління S&P

Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor`s, в основі діяльності якої лежать принципи достовірності, неупередженості та новаторства, протягом останніх 150 років є одним із світових лідерів в галузі аналізу ризиків. Рейтинг корпоративного управління S&P є класичною рейтинговою оцінкою і відображає думку агентства про практику і принципи корпоративного управління. Метою рейтингу корпоративного управління є порівняння поточних стандартів управління та існуючих еталонних моделей, насамперед моделі корпоративного управління ОЕСР (розроблена в 1999 році).

Основними компонентами методики рейтингу корпоративного управління компанії S&P є структура власності, відносини із фінансово зацікавленими особами, фінансові прозорість і розкриття інформації, структура і методи роботи ради директорів і керівництва компанії.

 Враховуючи особливості фінансових ринків країн, що розвиваються, у 2007 році компанія S&P переглянула методологію оцінки корпоративного управління та змінила підхід до визначення рейтингу, запропонувавши новий рейтинг «GAMMA» (абревіатура від англійських слів governance, accountability, management metrics & analysis - аналіз та оцінка корпоративного управління, підзвітності та менеджменту). Нова методологія GAMMA враховує мінливі інформаційні потреби інвестиційного співтовариства: наприклад, у периметр аналізу включені процедури управління загрозами і стратегічний процес [7].

Аналіз GAMMA проводиться на рівні окремих компаній, а також дозволяє визначити, якою мірою країнові чинники сприятливі для розвитку практики корпоративного управління. При великій різноманітності методів оцінки корпоративного управління підхід, який використовується Standard & Poor's, передбачає розгляд ситуації з фінансової точки зору, в першу чергу з позицій довгострокових акціонерних інвесторів.

Практика і політика корпоративного управління конкретної компанії оцінюються відповідно до критеріїв, прийнятими Standard & Poor's. Рейтинг GAMMA присвоюється за числової шкалою від 1 до 10 (10 є найвищим можливим балом). Рейтинг GAMMA передбачає оцінку ефективності застосовуваної в конкретній компанії практики корпоративного управління як системи взаємодії між менеджментом, директорами, акціонерами та іншими зацікавленими особами з метою створення ринкової вартості компанії і забезпечення справедливого розподілу її доходів. При цьому перш за все оцінюються структура і процеси управління, які використовуються в компанії.

Рейтинг корпоративного управління (CORE-рейтинг)

Мета CORE-рейтингу полягає у виявленні специфічних ризиків корпоративного управління, пов'язаних з інвестуванням у російські підприємства. Основними споживачами рейтингу є інвестори і самі компанії. Рейтинг споконвічно створювався як дистанційний і розраховується щокварталу, незалежно від бажання емітентів.

Результатом розрахунків за методикою є індивідуальний числовий показник. Його максимальне значення (100%) відповідає характеристикам ідеальної компанії: у ній не утискаються права акціонерів, не порушуються вимоги російського законодавства і проводиться ряд заходів, спрямованих на підвищення стандартів корпоративного управління, а мінімальне значення шкали нуль.

 Рейтинг корпоративного управління Brunswick UBS Warburg споконвічно призначався для портфельних інвесторів. При його визначенні Brunswick UBS Warburg використовує винятково публічну інформацію. Оцінки, що привласнюються, не узгоджуються з компаніями, а результати рейтингу публікуються кожні півроку в аналітичних звітах банку. Присвоєння рейтингу, відповідно до методики Brunswick UBS Warburg, ґрунтується на аналізі реально існуючих і потенційно можливих ризиків корпоративного управління в досліджуваній компанії.