Міністерство  оСВІТИ  ТА науки  УкраЇнИ

ХарькІвский НацІональный ЕкономІчНий унІверситет

 
 
 

      Кафедра економіки  та оцінки

      майна підпримства 
 

      Індивідуальне науково-дослідне завдання

      по  курсу «Менджмент»

      на  тему:

      «Прийняття раціональних управлінських рішень в організації »

      Керівник  роботи                                               Мельник Ю. О.

 
 

      Студентка 3 курса 5 групи

      Факультета  «Облік та Аудит»                          Собчук А. С.

      Харків, ХНЕУ, 2010

 

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                            3

РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІНСЬКИЙ ПРОЦЕС У МЕНЕДЖМЕНТІ                  4                     

   1.1   Сутність та види управлінських рішень                       4

   1.2    Етапи та методи прийняття рішень                                               5

РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УПРАВЛІНСЬКИЙ ПРОЦЕС

   2.1     Фактори, що впливають на достовірність прийняття рішень    7

   2.2    Фактори ризику при прийнятті рішень                                          8

   РАЗДІЛ 3. ЯКІСТЬ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ ВИКОНАННЯ                                                                                                  10

ВИСНОВОК                                                                                            11

Список  використаної літератури 12

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Найважливішим резервом підвищення ефективності функціонування будь-якої організації є підвищення якості прийнятих рішень, що досягається  шляхом послідовного вдосконалення процесу прийняття рішень.

      Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність ухвалення рішень пронизує все, що робить керівник, формуючи мету і прагнучи її досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливе для всякого, хто хоче процвітати в мистецтві керівництва.

      Ефективне прийняття рішень необхідне для  виконання управлінських функцій. Удосконалення процесу прийняття  обґрунтованих об’єктивних рішень  ситуаціях виняткової складності досягається шляхом використання наукового підходу до даного процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

     Предмет – управлінський процес.

     Об’єкт – прийняття рішень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІНСЬКИЙ ПРОЦЕС У МЕНЕДЖМЕНТІ

1.1   Сутність та види управлінських рішень

             «Рішення» - поняття багатозначне. Під рішенням ситуації або проблеми можна розуміти: визначення певного варіанта дій; сам процес її розв’язання; підсумок діяльності або кінцевий результат.

             Прийняття і виконання чисельних рішень значною мірою забезпечує реалізацію цілей будь-якої організації.

             Управлінсько-організаційне рішення  – концентроване відобрження  процесу управління у вигляді  команди, котра надходить від  керуючої системи до керованої  і обов’язкова до виконання.

              Управлінське рішення слід розглядати  у трьох аспектах:

1. це варіант впливу керуючої системи на керовану;
2. це організаційно-практична діяльність менеджера-керівника в керованій системі;
3. це вид діяльності, яка відбувається у керуючій системі і пов’язана з підготовкою, знаходженням, вибором і прийняттям певних варіантів дій.

               Вироблення і прийняття управлінських  рішень – систематизований психологічний  процес, тому розрізняють:

• Інтуїтивні рішення – вибір, зроблений тільки за відчуванням того, що він правильний.
• Рішення, які базуються на судженні. В основі таких рішень лежить вибір, зумовлений знаннями або досвідом.
• Найбільш обґрунтованим є раціональне рішення, яке приймається на основі об’єктивного аналітичного процесу і воно не залежить від минулого досвіду[4, ст. 106 - 107].

 
 
 
 

   1.2    Етапи та методи прийняття рішень

         Управлінське рішення  поєднує науковий підхід та елементи творчості.

         Рішення приймається, звичайно, при наявності проблеми. Проблемою прийнято називати ситуацію, яка характеризується різницею між бажаним та існуючим станом об’єкта управління.

   Управлінське  рішення повинне відповідати  ряду вимог:

1. Будь-яке управлінське рішення повинне мати сувору цільову спрямованість, вирішувати існуючу проблему;
2. Управлінське рішення повинне бути правомірним, тобто повинне прийматися керівником, який має право приймати саме це рішення у рамках існуючої законності і наданих йому повноважень;
3. Управлінське рішення повинно бути своєчасним: момент прийняття рішень повинен відповідати потрібному етапу розвитку проблеми;
4. Рішення повинно бути несуперечливим, узгодженим з іншими рішеннями;
5. Управлінське рішення повинно бути гнучким і піддаватися корегуванню при зміні умов.

Процес  прийняття управлінського рішення  складається з кількох етапів:

1. Формулювання та обґрунтування проблеми.

Досвідчений керівник відрізняється саме умінням  «відчути» проблеми, які ще тільки виникають, їх роль і значення, можливі  наслідки.

2. Вибір та аналіз інформації.

Стрижнем  обґрунтованого керування є засвоєна та повна інформація про ситуацію, в якій приймається рішення, про шляхи її реалізації, про цілі управління і можливі наслідки. Для прийняття оптимальних рішень керівнику необхідні різні директивні і нормативні матеріали, дані статистичної звітності. У реальних умовах важливе значення має своєчасність отримання інформації керівником.

3. Опрацювання альтернативних рішень.

Універсальних методів прийняття альтернатив  не існує. Часто ситуації настільки  складні, що описати їх можна лише приблизно за допомогою ряду моделей, які допомагають формувати альтернативи. При цьому визначну роль відіграють досвід та інтуїція керівника. Таким чином, на цьому етапі процесу прийняття рішень розробляються альтернативні і відповідні їм результати.

4. Вивчення альтернативних рішень

Вивчення  альтернативних рішень та їх наслідків проводиться в два етапи. На першому етапі оцінюється можливість реалізації кожної альтернативи. Оцінка базується на аналізі умов, в яких буде виконуватися ця альтернатива. На другому етапі оцінюється можливість наслідків реалізації кожної альтернативи. Така оцінка залежить не тільки від зовнішніх умов, але й від дій, обумовлених альтернативою. У тих випадках, коли це вдається, на першому і другому етапах визначається вірогідність реалізації їх наслідків.

5. Вибір найкращого варіанту рішення.

Коли  коло можливих рішень визначено, наступає етап кінцевого вибору найкращого варіанту рішення[4, ст.225 - 233].

      Існує декілька методів при прийнятті  управлінських рішень:

• метод, який базується на інтуїції керуючого, яка обумовлена наявністю у нього раніше накопиченого досвіду та суми знань у конкретній сфері діяльності, що допомагає вибрати і прийняти правильне рішення;
• метод, який базується на понятті «здорового глузду», коли керуючий, приймаючи рішення, обґрунтовує їх послідовними доказами, зміст яких спирається на накопичений ним практичний досвід;
• метод, який базується на науково-практичному підході, який передбачає вибір оптимальних рішень на основі опрацювання великих обсягів інформації, яка допомагає обґрунтувати прийняті рішення[1, ст. 233 - 234].

 

РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УПРАВЛІНСЬКИЙ ПРОЦЕС

   2.1     Фактори, що впливають на достовірність прийняття рішень

         При прийнятті рішень необхідно враховувати цілий  ряд різноманітних факторів. Розглянемо основні фактори, від яких, насамперед, залежить, як приймаються рішення і наскільки ефективними вони будуть:

1. Власні оцінки керівника.

Власні  оцінки містять суб’єктивне ранжування  важливості, якості чи блага. Кожна людна має свою систему цінностей, яка визначає її дії і вливає на рішення, що приймаються.

2. Ухвалення рішення.

В ході затвердження альтернативних рішень керівник повинен прогнозувати можливі результати при різних обставинах. Ці обставини  кваліфікуються як умови визначеності, ризику і невизначеності.

3. Думка.

Думка про що-небудь; думка, в якої стверджується або заперечується щось стосовно предмета або явища. 

4. Визначеність.

Рішення ухвалюються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат  кожного з альтернативних варіантів  вибору. Таким чином керівник може, щонайменше на найближчу перспективу  точно встановити, якими будуть витрати  на виробництво певного вибору, оскільки орендна плата, вартість матеріалів і робочої сили відомі або можуть бути підраховані з високою точністю[2,ст.237 - 239]. 
 
 
 
 
 
 

   2.2    Фактори ризику при прийнятті рішень

         Ризик – сподівання керівника на удачу в надії  на кращий результат.

         Менеджер в ринковій економіці неможливий без прийняття управлінських рішень, пов’язаних з ризиком.

         Факторами ризику в  ринковій економіці є:

• обмежена сфера державного регулювання господарської діяльності;
• посилення ролі випадкових факторів у зовнішньому середовищі;
• приватна власність підприємця;
• конкурентна боротьба товаровиробників та інше.

      До рішень, які приймаються в  умовах ризику, належать такі, результати  яких є невизначеними, але вірогідність  кожного результату відома.

      Причинами ризику для менеджера можуть бути:

• незнання законів природи;
• незнання соціальних, економічних, юридичних норм;
• невизначеність.

      Невизначеність. Рішення ухвалюються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити  вірогідність потенційних результатів. Це має місце, коли умови настільки  нові й складні, що неможливо одержати досить достовірну інформацію.

      Стикаючись  з невизначеністю, керівник може використовувати  дві основні можливості: