Організація оперативної доставки споживачам

Важливою організаційною перевагою централізованих перевезень є чіткий розподіл зобов’язань та відповідальності між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортною організацією. Це є передумовою організації ефективного технологічного процесу, у якому кожен з учасників доставки спеціалізується на конкретних видах робіт, несе за них матеріальну відповідальність, а отже заінтересований у підвищенні якості та ефективності кожної операції. Все це зменшує сумарні витрати на переміщення вантажів від виробників до споживачів.

Централізоване перевезення організаціями посередників здійснюється на основі договорів. При цьому своєчасно виконується план реалізації продукції і, в свою чергу, вдосконалюється сам процес перевезень, знижуються витрати на транспортування.

За системою централізованих перевезень транспортні організації є організаторами процесу доставки вантажу одержувачам і виконують усі пов’язані з процесом перевезення транспортно-експедиційні операції (приймання вантажу та одержання товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів, охорона його на шляху прямування, здача вантажоодержувачам і оформлення товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів). Вони також приймають на себе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться [3, c. 249-250].

Важливою складовою сучасної торгівлі також є Інтернет-торгівля, що доставляє товари поштою. Розглянемо переваги та недоліки доставки товарів поштою України. Ця форма торгівлі сприяє скороченню витрат по доведенню товарів до покупців, оскільки куплений товар надходить йому безпосередньо від виробників, минаючи оптових посередників, а в ціну товару, як правило, входить вартість його транспортування (вартість посилки) та послуг, що надаються поштовими відділеннями. Строк виконання замовлення на продаж товарів поштою визначається суб'єктом господарювання самостійно, але він не повинен перевищувати 5 робочих днів з дня одержання заяви-замовлення. Строк виконання замовлення зазначається у каталозі (проспекті, спеціальному переліку товарів тощо). Основною ж негативною рисою продажу товарів поштою є тривалий час доставки товару. [2]. Але з появою таких служб доставки, як «Нова пошта», термін поштової доставки товарів значно скоротився і становить 2-3 календарних дні [5]. Головним недоліком доставки товарів поштою є те, що такій доставці підлягають лише непромислові товари, а вартість доставки залежить від ваги товару. Тож такий вид доставки є оптимальним лише для роздрібної торгівлі.

Як бачимо, головними при організації оперативної доставки є вибір засобів доставки, які змогли б гарантувати не лише найнижчу вартість на найвищу якість, але й найкоротші терміни доставки товарів споживачеві.

1.2. Організація оперативної доставки

Функціональна структура системи товаропостачання є складним багатоетапним процесом взаємодії суб'єктів торгівлі, який включає різноманітні заходи із задоволення потреби споживача в товарах споживчого призначення, що послідовно виконуються учасниками системи товаропостачання [2].

Усі транспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної торговельної мережі; обов'язком постачальника є завантажування товарів на транспортний засіб, їх перевезення, забезпечення збереження і вчасної доставки у кожен магазин. Централізоване завезення товарів здійснюється згідно з поточними заявками магазинів.

Централізоване завезення товарів дає можливість: організувати планомірне завезення товарів відповідно до затверджених графіків, маршрутів, технологічних карт; покласти відповідальність за доставку товарів на постачальників або транспортні підприємства; звільнити споживача від пошуку транспорту, від поїздок та експедирування товарів; ритмічно організувати завезення товарів, забезпечити широкий вибір і стійкість асортименту товарів та прискорення оборотності товарних запасів; зменшити потребу в складській площі; впровадити комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних робіт, розвивати перевезення товарів у контейнерах, тарі-обладнанні, пакетні (пакетно-модульні) перевезення, скорочувати простої транспортних засобів і ефективніше їх використовувати; прискорити і спростити документообіг і розрахунки між постачальниками та покупцями [8].

Основними учасниками системи доставки є експедитори, перевізники, склади і т. д.

При виконанні замовлення від товаровиробника фірма виступає в ролі організатора процесу доставки, підбираючи і координуючи роботу учасників процесу, і при цьому несе відповідальність перед товаровиробником та учасниками системи. Розподіл продукції включає в себе роботу з руху товарів від виробників до кінцевих або проміжним споживачам.

Система розподілу базується на: узгодженості окремих виробництв і фірм, що беруть участь в процесі руху продукції від виробника до споживача; сукупності підприємств та організацій, через які проходить товар з моменту його виготовлення до моменту його споживання; злагодженості діяльності юридичних і фізичних осіб у просуванні продукції як логістичних провайдерів між виробником і споживачем продукції.

Сукупність каналів розподілу становить розподільну мережу. З розвитком економіки збільшується обсяг зовнішньої торгівлі, а разом з цим збільшується обсяг перевезень зовнішньоторговельних вантажів, кількість пасажирських перевезень [13, c. 518]

Управління доставкою є досить складним процесом, пов'язаним з деякими юридичними складнощами, значними фінансовими витратами і певною специфікою транспортування вантажів. У завдання грамотного управління в цілому входить пошук шляхів вирішення таких процесів, як прискорення перевезення, визначення кращого маршруту та мінімізація грошових витрат. Всі ці та ще цілий ряд завдань вирішується відділом логістики транспортної фірми. Будь-яке оперативне перевезення вантажів не може бути здійснене якісно, ​​якщо її не контролювати. Транспортна логістика дозволяє управляти даним процесом на шляху від виробника до споживача [12, c. 154].

За договором експедиції одна сторона (експедитор) зобов’язується за винагороду і за кошти іншої сторони (клієнта – вантажовідправника або вантажоотримувача) виконати чи організувати виконання передбачених договором експедиції послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедування можуть передбачатися зобов’язання експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, а також зобов'язання експедитора укласти від імені клієнта чи від свого імені договір (договори ) перевезення вантажу, інші зобов'язання, пов’язані з перевезенням. Серед інших послуг договір транспортної експедиції може передбачати виконання експедитором таких необхідних для доставки вантажів операцій, як перевірка кількості та стану вантажу, його завантажування та вивантажування, зберігання вантажу, його отримання в тих чи інших географічних пунктах, оформлення відповідних перевізних та інших документів тощо.

При цьому клієнт зобов'язаний надати експедитору всю необхідну документацію та інформацію про властивості вантажу, особливості його перевезення, а також іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором зобов'язань з доставки вантажу за договором.

У сучасних економічних умовах в Україні послуги з транспортного експедування можуть надавати найрізноманітніші суб’єкти господарювання, статутними документами яких передбачена діяльність з надання транспортних послуг. Серед них, зокрема, можна відокремити багаточисельну мережу АТП, АТК, ТЕП, ТЕК, товарні станції, станції контейнерних перевезень та ін.

Тому одним із найбільш складних завдань у випадку прийняття рішення до залучення в систему доставок товарів подібних підприємств необхідно обрати оптимального перевізника [9, c. 292-293]. На перший план виходить оператор змішаного (комбінованого) перевезення - компанія, що забезпечує доставку «точно в строк», «від дверей до дверей» і що має відповідні технології і корпоративні зв’язки [11].

Важливо також пам’ятати, що кожен учасник процесу доставки вантажу від відправника до одержувача переслідує тільки свою вигоду, не завжди погоджуючи свої дії з суміжниками. Навіть у рамках одного виду транспорту важко організувати перевезення в інтересах вантажовласника з найменшими витратами і з оптимальною вигодою для усіх учасників процесу, по найкоротшому маршруту і в мінімальні терміни.

Ситуація, що склалася в економіці країни, вимагає створення принципово нової системи управління вантажопотоками, заснованою на сучасній технології і логістичних принципах переміщення вантажів. Основні завдання, що стоять перед транспортними організаціями, передбачають зниження вартості перевезень, поліпшення їх якості, скорочення термінів доставки, гармонійне поєднання на ринку транспортних послуг усіх видів сучасного транспорту на основі нормальної міжвидової і внутрівидової конкуренції, їх координацію при змішаних перевезеннях, створення у транспортній галузі загального інформаційного простору [11].

Широке використовування в процесі руху товару тари-устаткування дозволяє не тільки виключити важкі ручні процеси, істотно підвищити продуктивність праці і культуру торгівлі, але і добитися значного економічного ефекту від її упровадження. Так, витрати на доставку і реалізацію 1 т вантажу знижуються на 40-45%, продуктивність автотранспорту збільшується в 1,8 рази, час на вантаження і розвантаження автомобілів скорочується в 5 разів. Крім того, використовування тари-устаткування для доставки і продажу товарів дозволяє скоротити до 8 технологічних операцій в торгівлі і до 13 операцій на транспорті і підприємствах постачальників [10].

Транспортна логістика повинна оптимізувати процес доставки вантажів. Кожен його етап проводиться під суворим контролем фахівців, що стежать за неухильним дотриманням умов вантажоперевезення. Однією з найбільш важливих завдань логіста є обчислення вартості вантажів. Плата транспортної компанії за надання послуг складається з декількох складових, серед яких обсяг і маса перевезеного вантажу, відстань до місця призначення, тип і вантажопідйомність транспортного засобу, специфіка вантажу, місцевість, в якій здійснюється перевезення [12, с. 154]

15