Організація оперативної доставки споживачам

Організація оперативної доставки продукції споживачам

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації оперативної доставки

1.1. Оперативна доставка та її елементи

1.2. Організація оперативної доставки

Розділ 2. Управління оперативною доставкою на прикладі підприємства

2.1. Оперативна доставка споживачам на підприємстві

2.2. Управління оперативною доставкою.

Розділ 3. Розробка методів покращення оперативної доставки споживачам.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Дуже важливим у логістичних послугах є організація доставки продукції споживачам. Товар, придбаний покупцем, може бути вивезений ним самостійно або доставлений постачальником. Доставка товару покупцеві може здійснюватися як власним транспортом постачальника, так і за допомогою сторонніх транспортних організацій. Звичайно, кожен виробник зацікавлений у якісній та оперативній доставці свого товару замовнику. З іншого боку, відмінно налагоджена робота з постачальниками, вважається вагомим плюсом і забезпечує чітку і налагоджену роботу будь-якої організації, яка за родом своєї діяльності залежить від виробника.

Основний зміст процесу доставки товару від місця його виготовлення до місця споживання включає виконання широкого спектру операцій в рамках системи товароруху, яка визначається як технічні засоби, комунікації та облаштування всіх видів транспорту, складське господарство промислових фірм, їхніх філій, торгово-посередницьких і інших компаній; матеріально-технічна база брокерських і агентських фірм; облаштування транспортно-експедиторських компаній для здійснення операцій по угрупованню, комплектації відправлень і т.п.; матеріально-технічна база лізингових компаній, що здають в оренду контейнери, технічні засоби інформаційно-управлінських систем. При цьому необхідно вирішити такі питання, як розмір вантажопотоків, їх напрям, особливості переробки, організації управління, а також синхронізацію процесів виробництва і логістики.

На сьогоднішній день кількість компаній, що надають транспортні послуги на ринку перевезень, є досить великою, при цьому за рахунок конкуренції вартість доставки вантажів стає досить прийнятною.

Зважаючи на вищезазначене, вивчення організації оперативної доставки споживачам стає актуальною, що дасть можливість підвищити якість організації послуг доставки підприємства та допоможе підняти загальну ефективність роботи підприємства.

Зважаючи на актуальність та нагальність вивчення організації та управління оперативною доставкою підприємства, темою курсової роботи було обрано «Організація оперативної доставки продукції споживачам».

Мета дослідження – всебічне вивчення специфіки процесу оперативної доставки продукції споживачам та розробка методів підвищення її ефективності.

В ході написання курсової роботи були вирішені такі завдання:

1)       Дослідити процес оперативної доставки та її елементи;

2)       Охарактеризувати організацію оперативної доставки;

3)       Дослідити процес оперативної доставки споживачам на підприємстві;

4)       Проаналізувати специфіку управління оперативною доставкою;

5)       Розробити методи покращення оперативної доставки споживачам.

Об’єктом дослідження курсової роботи є процес оперативної доставки, предметом – специфіка організації оперативної доставки продукції споживачам.

Структурно курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. В першому розділі проведено аналіз теоретичних аспектів процесу оперативної доставки. Другий розділ роботи присвячений вивченню процесу управління оперативною доставкою на прикладі підприємства. У третьому розділі запропоновані методи покращення оперативної доставки споживачам.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації оперативної доставки

1.1. Оперативна доставка та її елементи

Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою доведення товарів від виробництва до споживання, задоволення попиту населення та реалізації товарів. Тільки за умови, коли вся товарна маса, закуплена від постачальників торговельним підприємством з метою продажу населенню, буде доведена до пунктів роздрібного продажу товарів (роздрібних торговельних підприємств або їх структурних підрозділів – торговельних одиниць) в необхідному обсязі та асортименті, можна буде задовольнити попит населення згідно з його грошовими доходами. Завдяки раціонально організованому товаропостачанню торговельні підприємства мають можливість підтримувати повноту асортименту в магазинах, регулювати рівень і структуру товарних запасів, активно впливати на процеси реалізації товарів і рівень соціально-економічної ефективності власної торговельної діяльності загалом. Від організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово-економічні показники діяльності торговельних підприємств [2].

Швидке виконання замовлення та доставки покупки на сучасному етапі розвитку збутової політики споживачі ставлять на перше місце у власній ієрархії вимог. Для того, щоб ця вимога була задоволена, роздрібні торговці мають володіти достатніми товарними запасами товарів та людськими ресурсами (збутовий персонал, що здійснює поставку). У той же час організація доставки товару і контроль за її виконанням не є основним видом діяльності зовнішньоторговельних підприємств. Мета їх діяльності полягає в отриманні прибутку за рахунок ефективної реалізації товарних операцій, а не в забезпеченні транспортування товару. Хоча мінімізація транспортних витрат часом в значній мірі впливає на ефективність товарних операцій. У зв'язку з цим у більшості випадків продавці і покупці, які здійснюють свою основну діяльність на товарних ринках, вважають за краще передоручати свої зобов'язання по організації доставки проданих або куплених ними товарів суб'єктам, що спеціалізуються на виконанні посередницьких функцій. В якості останніх найчастіше виступають транспортно-експедиторські компанії, які є посередниками в угодах купівлі-продажу транспортних послуг, пов'язаних з транспортуванням товарів. На сьогодні більше 80% перевезень на всіх видах транспорту здійснюється при безпосередній участі міжнародних експедиторів [6].

Якщо до недавнього часу в Україні цих вимог майже не ставилося, то зараз, за високого рівня конкуренції на ринку товарів та послуг, такі вимоги споживачів, як і в усьому світі, є найважливішими. Близько 30% замовників продукції поряд із якісними та ціновими характеристиками ставлять умову швидкого виконання замовлення та доставки готової продукції. Приблизно 25% покупців із цієї вибірки готові заплатити вищу ціну, але таки отримати бажаний товар в обумовлений термін [1].

При продажі товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладання договору купівлі-продажу і час передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійні терміни обчислюються від дня доставки товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складання – від дня їх здійснення. Якщо день доставки, установки (підключення) чи складання товару, а також передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладання договору купівлі-продажу – від дня укладання договору купівлі-продажу [7].

За способом організації вантажні перевезення поділяють на децентралізовані й централізовані, що бувають прямими, змішаними та комбінованими, а також контейнерними і пакетними.

При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні.

Централізовані перевезення є прогресивним способом виконання транспортного процесу та експлуатації рухомого складу. Перевезення вантажів у такий спосіб дає змогу поліпшити використання рухомого складу, підвищити продуктивність праці на всіх стадіях переміщення вантажів, звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів від турбот стосовно транспортування вантажів. При централізованих перевезеннях істотно скорочуються невиробничі простої транспортних засобів. Довші простої за умов «самовивезення» пояснюються такими причинами: вантаж не готовий до перевезення; не готові товарно-транспортні документи; відсутній чіткий графік, внаслідок чого виникають стихійні черги для завантаження [3, c. 248].

Централізоване завезення товарів може відбуватися з використанням різних форм експедиційних операцій:

        силами автотранспортних підприємств, які беруть на себе виконання всіх експедиторських функцій (приймання товарів від постачальника, оформлення транспортних документів, завезення і здавання товарів у магазини із взяттям на себе матеріальної відповідальності під час транспортування);

        силами постачальників, які виконують експедиторські функції, а автотранспортне підприємство лише надає на підставі договору з постачальником відповідні транспортні засоби [8].

Організація централізованих перевезень дає змогу вчасно підготувати вантаж і документи на нього для перевезення, а також скласти графік черговості подання і навантаження транспортних засобів. Скорочення приблизно утричі простоїв забезпечує зростання втричі кількості їздок за один день.

Усі перелічені вище чинники роблять рухомий склад більш продуктивним при централізованих перевезеннях у тоннах за годину приблизно у 4 рази, а в тонно-кілометрах за годину – більш ніж у 6 разів, що сприяє зниженню собівартості перевезень у 2,5 рази.

Існують також інші чинники більш ефективного і якісного перевезення вантажів. Централізоване перевезення дає змогу широко використовувати контейнери й пакети, забезпечуючи цим такі переваги: скорочення кількості перевантажувальних операцій за рахунок поєднання дрібних вантажних місць в одне; спрощення приймання, сортування та видачі вантажів; механізація вантажно-розвантажувальних робіт. При цьому скорочується час на навантаження та розвантаження, а отже зменшуються простої транспортних засобів, підвищується їх продуктивність, знижуються витрати вантажів при транспортуванні [3, c. 248-249].

Розглянемо можливості найбільш розповсюджених видів транспорту як засобів оперативної доставки.

Автомобільний транспорт. Традиційно використовується для перевезень на короткі відстані – 100-300 км. Одна з основних переваг – висока маневреність. За допомогою автомобільного транспорту вантаж може доставлятися «від дверей до дверей» із необхідною ступенем терміновості. Цей вид транспорту забезпечує регулярність поставки, а також можливість поставки малими партіями. Тут, у порівнянні з іншими видами, пред’являються менш жорсткі вимоги до упаковки товару. Основним недоліком автомобільного транспорту є порівняно висока собівартість перевезень, плата за які зазвичай стягується по максимальної вантажопідйомності автомобіля. До інших недоліків цього виду транспорту відносять також терміновість розвантаження, можливість розкрадання вантажу і викрадення автотранспорту, порівняно малу вантажопідйомність. Автомобільний транспорт екологічно несприятливий, що також стримує його застосування.

Залізничний транспорт. Цей вид транспорту добре пристосований для перевезення різних партій вантажів за будь-яких погодних умов. Залізничний транспорт забезпечує можливість порівняно швидкої доставки вантажу на великі відстані. Перевезення регулярні. Тут можна ефективно організувати виконання погрузочно-розгрузочних робіт. Істотною перевагою залізничного транспорту є порівняно невисока собівартість перевезення вантажів, а також наявність знижок. До недоліків залізничного транспорту слід віднести обмежену кількість перевізників, а також низьку можливість доставки до пунктів споживання, за відсутності під'їзних шляхів залізничний транспорт повинен доповнюватися автомобільним.

Морський транспорт. Є найбільшим перевізником у міжнародних перевезеннях. Його основні переваги – низькі вантажні тарифи та висока провізна спроможність. До недоліків морського транспорту відносять його низьку швидкість, жорсткі вимоги до упаковки і кріплення вантажів, малу частоту відправок. Морський транспорт істотно залежить від погодних і навігаційних умов і вимагає створення складної портової інфраструктури.

Внутрішній водний транспорт. Тут також низькі вантажні тарифи. При перевезеннях вантажів вагою понад 100 т на відстань більше 250 км цей вид транспорту – найдешевший. До недоліків внутрішнього водного транспорту, крім малої швидкості доставки, відносять також низьку доступність в географічному плані. Це обумовлено обмеженнями, які накладає конфігурація водних шляхів, нерівномірність глибин і мінливі навігаційні умови.

Повітряний транспорт. Основні переваги – найвища швидкість, можливість досягнення віддалених районів, висока схоронність вантажів. До недоліків відносять високі вантажні тарифи і залежність від метеоумов, яка знижує надійність дотримання графіка поставки.

Трубопровідний транспорт. Забезпечує низьку собівартість при високій пропускній спроможності. Ступінь схоронності вантажів на цьому виді транспорту висока. Недоліком трубопровідного транспорту є вузька номенклатура які підлягають транспортуванні вантажів (рідини, гази, емульсії) [4, c. 218-220].

Звичайно, що кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення складала невеликий відсоток від вартості товару. Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, що мають високий ступінь ризику, відносно крадіжки (запчастини автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари і т.п.), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче. Названі обставини важливо враховувати при виборі виду транспорту. Однак, вид транспорту багато в чому залежить від того, що в першу чергу цікавить відправника вантажу. Якщо його цікавить швидкість доставки вантажу, він вибирає між повітряним і автомобільним транспортом. Якщо його мета – мінімальні витрати, робиться вибір між водяним і трубопровідним транспортом. В західних країнах більш вигідно використовувати автомобільний транспорт. Але слід зазначити, що сучасні технології доставки вантажів примушують відмовлятися від міжвидової конкуренції транспорту на користь тісної координації зусиль із залучення додаткових вантажопотоків [11].