Конституційно-правові засади виборів в Україні

Законом завжди визначається правовий механізм реалізації права  на висування кандидатів. На виборах  до Верховної Ради нині діє принципово новий механізм висування кандидатів, який передбачає можшвості висування  кандидатів двома шляхами: в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі та одномандатних виборчих округах. У багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі право висування  кандидатів у депутати належить тільки політичним партіям та виборчим блокам партій.

Політичні партії, виборчі  блоки партій висувають кандидатів у депутати єдиним списком для  участі у виборах по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу. Кількість кандидатів від політичної партії, виборчого блоку партій, внесених до єдиного списку кандидатів, не може перевищувати половини встановленого  Конституцією конституційного складу Верховної Ради. Політична партія, виборчий блок партій можуть висунути лише один список кандидатів у депутати.

Політична партія, що входить  до виборчого блоку партій, який висунув свій список кандидатів у  депутати, не може висувати окремий  список кандидатів у депутати та входити  до іншого виборчого блоку партій.

Формування списків кандидатів у депутати від політичної партії, виборчого блоку партій здійснюється вищим представницьким керівним органом політичної партії у визначений ними спосіб. До списку кандидатів у  депутати від політичної партії, виборчого  блоку партій включаються члени  відповідної партії, члени партій, що входять до виборчого блоку  партій, або безпартійні громадяни  у послідовності, визначеній політичною партією, виборчим блоком партій. Включення  до цього списку членів інших партій не допускається.

Черговість розташування кандидатів у депутати у списку визначає відповідно політична партія або  виборчий блок партій. Ця черговість не може бути змінена після реєстрації списку Центральною виборчою комісією.

В одномандатних виборчих округах кандидати в депутати висуваються на зборах (конференціях) обласних, республіканських в Автономній Республіці Крим, міських у містах Києві і Севастополі осередків  політичних партій, виборчих блоків партій, що висунули списки кандидатів у депутати і списки яких зареєстровані Центральною  виборчою комісією. При цьому політична  партія, виборчий блок партій може висунути лише одного кандидата у депутати в кожному окрузі.

Окрім того, в одномандатних  виборчих округах право висування  кандидатів належить громадянам України  за умов додержання ними вимог щодо права обирати і бути обраним  шляхом самовисування. В такому разі кандидати у депутати подають  заяву про бажання балотуватися кандидатом у депутати до окружної виборчої комісії. Кандидати у народні  депутати України також можуть висуватися зборами виборців відповідно до встановленого  у законі порядку. Мають право  на своїх загальних зборах (конференції) висувати одного кандидата в депутати у порядку, передбаченому Законом  про трудові колективи підприємств.

Законом передбачені терміни  висування кандидатів у депутати у виборчих округах. Висування до списків кандидатів у депутати від  політичних партій та виборчих блоків партій розпочинається за 170 днів і  закінчується за 120 днів до виборів, а  в одномандатних виборчих округах висування кандидатів розпочинається за 90 і закінчується за 60 днів до виборів.

Під час висування кандидатів у народні депутати провадяться  збори підписів виборців на підтримку  політичної партії, виборчого блоку  партій або особи, яка подала заяву  про намір балотуватися кандидатом у депутати. Політична партія або  виборчий блок партій має зібрати  на свою підтримку не менше 200 тис. виборців, у тому числі не менше 10 тис. підписів виборців у кожній із будь-яких чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиниць  України. Поряд із цим Законом  вимагається внесення політичною партією, виборчим блоком партій грошової застави  на рахунок Центральної виборчої комісії у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів  громадян.

В одномандатних виборчих округах збір підписів виборців відповідного округу на підтримку кандидата в  депутати провадиться виключно в  разі самовисування кандидатів. В  цьому разі законом вимагається  не менше як дев’ятсот підписів виборців відповідного округу. Внесення грошової застави особами, що. балотуються  в одномандатних округах, не передбачене.

Шоста стадія виборчого процесу  передбачає доведення передвиборчої  агітації. Виборче законодавство  України, як і подібне законодавство  інших країн, незалежно від виду виборів завершення цієї стадії пов'язує з передднем виборів. У день виборів  агітація за кандидатів забороняється. Це загальне демократичне правило, що діє в усіх країнах, де проводяться  вибори. Однак щодо початку цієї стадії у виборчому законодавсті більшості країн подібна єдність  відсутня. Початком передвиборчої агітації може бути день оголошення дати голосування (Польща, Румунія), опублікування списку кандидатів Міністерством юстиції (Литва), конкретно визначений день до дати голосування (15 днів Туреччина, 21 день — Ізраїль). В Україні на всіх виборах початок передвиборчої  агітації за кандидатів, пов'язаний з  моментом реєстрації: списків кандидатів у народні депутати України від  політичних партій, виборчих блоків партій Центральною виборчою комісією у  багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, окружними виборчими  комісіями — кандидатів у народні  депутати України у одномандатних  виборчих округах; Центральною виборчою комісією — кандидатів у Президенти; окружними територіальними виборчими комісіями — кандидатів на місцевих виборах.

Виборчим законодавством більшості країн світу закріплені подібні принципи передвиборчої  агітації на виборах. Це насамперед свобода  агітації, створення юридично рівних можливостей усім кандидатам на виборах, неупереджене ставлення з боку держави, її органів, посадових осіб тощо до всіх кандидатів, контроль над використанням  фінансово-матеріальних засобів на виборах. Такі принципи регламентації  передвиборчої агітації покладені  в основу масиву всього виборчого  законодавства України.

Передвиборча агітація може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.

Громадяни України, політичні  партії, об'єднання громадян, трудові  колективи підприємств, установ  і організацій мають право  вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів. Їхні політичні, ділові й особисті якості, а також  платформи тих партій і виборчих блоків, які висунули кандидатів, вести  агітацію за або проти кандидата  на зборах, мітингах, у бесідах, у  пресі. на радіо і телебаченні”

Кандидати у депутати, їх довірені, а також уповноважені особи  політичних партій, виборчих блоків партій проводять зустрічі з виборцями  як на зборах, так і в іншій  зручній для виборців формі.

Передвиборча агітація фінансується за змішаним принципом: за рахунок коштів Державного бюджету України, причому  кандидатам гарантується рівне забезпечення передвиборчої агітації відповідно до вимог спеціальних виборчих законів, за рахунок коштів власних виборчих фондів політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів на виборах.

Належне проведення передвиборчої  агітації забезпечується насамперед гарантіями діяльності кандидатів та інших суб'єктів  виборчого процесу. Маються на увазі  рівні права кандидатів на сприяння у проведенні передвиборчої агітації з боку виборчих комісій, державних  органів, органів місцевого та регіонального  самоврядування тощо; право кандидатів на безплатний проїзд, звільнення кандидатів від виробничих або службових  обов'язків на час виборчої кампанії, недоторканість кандидатів, право партій, виборчих блоків партій мати уповноважених осіб, право окремих кандидатів мати довірених осіб, які представляють їхні інтереси під час виборчого процесу у взаємовідносинах громадян, органах місцевого самоврядування, виборчих комісіях, а також виборцями.

Передвиборча агітація, як політичний феномен, виникає тільки у період виборчій компанії, намагаючись  в концентрованій, переконливій формі  донести до виборців зміст політичних програм. Проведення її керується певними  правилами та положеннями, хоча "чиста" передвиборча агітація майже неможлива, так як завжди обтяжена умовами виборчої системи або недосконалістю виборчого  законодавства. Але саме від її ефективності залежать найчастіше результати голосування. Перемагає саме той, хто зможе  переконати виборця. Адже голосування - це свідомий процес вибору, а передвиборча агітація - це комплекс заходів цілеспрямованого впливу з боку певного суб`єкта виборчого  процесу на свідомість виборців з  метою спонукання їх до здійснення акту вибору на користь цього суб`єкта.

Про значну вагу передвиборчої  агітації у виборчому процесі  свідчить хоч б той факт, що їй присвячено цілий розділ закону "Про  вибори Президента України". Згідно законодавству, предвиборча агітація здійснюється на засадах гласності  і відкритості, свободи агітації; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженності до кандидатів з боку органів державної  влади органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Усі друковані матеріали  предвиборчої агітації повинні містити  інформацію про організацію, установу та осіб, відповідальних за їх випуск, вихідні данні установи, що здійснила  друк, відомості про загальний  тираж відповідного друкованного матеріалу. Забороняється розміщення цих матеріалів на будівлях, що є пам`ятками архітектури, та в місцях, де вони перешкоджа ють  безпеці дорожнього руху. Участь у  предвиборчій агітації забороняється  органам державної влади, включаючи  судові органи та органи прокуратури, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, членам виборчих комісій та особам, які не є громадянами України.

Поширення анонімних агітаційних  матеріалів, що дискредиту ють кандидата  в Президенти України, забороняється. Перешкодження здійсненню права  вести передвиборчу агітацію, а також  зловживання правом на ведення такої  агітації тягне за собою також  відповідальність за чинним законодавством.

Найголовніша, сьома стадія виборчого процесу — стадія голосування, саме з нею пов'язаний кульмінаційний акт волевиявлення.

Поряд із традиційним голосуванням виборчим бюлетнем у день виборів  на виборчій дільниці за місцем проживання світова виборча практика знає процедури  дострокового голосування. Існують  також процедури голосування  по пошті, за дорученням голосування  в місці перебування громадянина, якщо він не може прийти на виборчу  дільницю. Процедура голосування  допускає голосування в один, або  в два тури, за цих умов існує  альтернативна стадія повторного голосування. При голосуванні бюлетнями розрізняють  два його види: позитивне і негативне  голосування. Нині в Україні на виборчих дільницях, запропонована модернізація основної процедури виборів —  голосування, а також схема чіткого  розмежування підрахунку голосів, встановлення результатів виборів по виборчих округах та підбивання підсумків  виборів народних депутатів України  Центральною виборчою комісією.

Вперше в Україні виборчі  бюлетені мають дві складові: власне текстова частина бюлетеня і контрольний  талон, відокремлений від бюлетеня перфорацією. Контрольні талони містять  назву органу, до якого відбуваються вибори, номер виборчого округу чи означення багатомандатного загальнодержавного виборчого округу, номер виборчої дільниці та порядковий номер виборця  у списках виборців, а також  позначені місця для підписів виборця та члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме бюлетень.

За Законом голосування  провадиться в день виборів або  в день повторного голосування на виборах. Законом скасована процедура  дострокового голосування на виборах  народних депутатів України та на місцевих виборах.

Восьма стадія, виборів  включає -підрахунок голосів і визначення результатів виборів, а також  підбивання під-сумків виборів. Закон  встановлює термін тривалості цієї стадії, порядок підрахунку голосів, перелік виборчої документації з цих питань. Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною або територіальними виборчими комісіями і публікуються в офіційній пресі.

Отже, стадії виборчого процесу  не є раз і назавжди сталими  для різних видів виборів. На їх кількість, зміст, правові форми, терміни впливають  багато факторів, але чи не найголовнішим  є характер виборчої системи як способу  визначення результатів виборів  тією мірою, якою від нього залежатиме порядок розподілу депутатських мандатів і механізм голосування.

2.2. Місцеві вибори

На регіональному рівні місцеві вибори мають свою специфіку. Вибори депутатів районної ради проводяться за пропорційною виборчою системою у виборчих округах, межі яких збігаються з межами відповідних сіл, селищ, міст районного значення, які є адміністративно-територіальними одиницями, що входять до складу відповідного району.

У свою чергу вибори депутатів  обласної ради проводяться за пропорційною виборчою системою у виборчих округах, межі яких збігаються з межами районів  та міст обласного значення, що входять до складу цієї області.

Згадані відмінності щодо виборчих округів безпосередньо  впливають і на порядок визначення кількості депутатів, які обираються у відповідні ради.

Рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, приймає відповідна рада поточного скликання. У разі коли рада поточного скликання у цей строк не визначиться щодо загального складу ради, яка має обиратися, загальний склад відповідної ради дорівнює мінімальній межі, встановленій Законом.

Загальний склад сільської, селищної, міської, районної у місті ради має становити в адміністративно-територіальних одиницях з чисельністю населення:

до 3 тисяч - від 15 до 25 депутатів;

до 5 тисяч - від 20 до 30 депутатів;

до 20 тисяч - від 25 до 35 депутатів;

до 50 тисяч - від 03 до 45 депутатів;

до 100 тисяч - від 35 до 50 депутатів;

до 250 тисяч - від 40 до 60 депутатів;

до 500 тисяч - від 50 до 75 депутатів;

до 1 мільйона - від 60 до 90 депутатів;

понад 1 мільйон - від 75 до 120 депутатів.

Загальний склад районної ради визначається з урахуванням  кількості територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць, що входять до складу району. Територіальні громади в межах району повинні мати в районній раді рівну кількість депутатських мандатів. При цьому за наявності у районі до 10 (включно) територіальних громад кожна територіальна громада має бути представлена в районній раді не менш як 4 депутатами, від 11 до 30 (включно) - 3 депутатами, понад 30 – 2 депутатами. Загальний склад районної ради не повинен перевищувати 120 депутатів.