Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2012 в 02:19, реферат
Про життя Шекспіра і його особу відомо не дуже багато. Народився він 23 квітня 1564 р. в Стретфорді-на-Ейвоні в родині ремісника і торговця. Вчився у місцевій граматичній школі, де головно вивчали класичні мови: грецьку і латинську, ймовірно, що після закінчення школи він був помічником шкільного учителя. Вісімнадцятирічним юнаком Шекспір одружився і через три роки після цього покинув Стретфорд. Біографи припускають, що він якийсь час був актором мандрівної трупи, перш ніж дістався до Лондона. З 1590 р. Шекспір працював у різних театрах Лондона. 1594 р. він вступив у найкращу лондонську трупу Джеймса Бербеджа. У 1599 р.
1.Вільям Шекспір………………………………………………………………………………3
2.Історична основа трагедії «Отелло»……………………………………………..5
3. Своєрідність конфлікту трагедії «Отелло»……………………………………6
4.Висновок………………………………………………………………………………………..12
5.Література………………………………………………………………………………………13
Яго ненавидить Отелло та Дездемону за те, що вони всім своїм життям заперечують його хижацький світ. «Яго ненавидить в Отелло його людський тип, закон, за яким Отелло створений. Яго не може прийняти в Отелло героя, високу душу, не може допустити щастя й удачі для Отелло» (2). Яго ставить за мету не просто усунути чи знищити Отелло - він прагне принизити його, звести на становище «недолюдини». Тому він і спрямував свій удар на душу Отелло - кохання Дездемони. Поступово, холоднокровно плете він свою інтригу, отруює душу Отелло підозрінням і ревнощами, граючи на його довірливості. Про свою підступність він цинічно говорить:
А наш мавр
Така людина щира і пряма,
Що кожного того вважає чесним,
Хто прикидається таким. За носа
Водити мавра можна так
Немов осла.
(І, 3)
Чим потворніших форм набирають падіння й розлад внутрішньої гармонії Отелло, тим більшу насолоду відчуває Яго. Коли Отелло, виснажений стражданнями, знепритомнів, Яго промовляє над ним:
О, дійте, мої ліки! Так-бо ловлять
Довірливих безумців.
(IV, 1)
У зв'язку з цим постає проблема, яка давно й незмінно хвилює шекспірознавців - проблема психологічної вмотивованості такого швидкого спалаху ревнощів у Отелло і його подальшої поведінки. В нашій критиці йшлося і про «рецидиви середньовіччя» в свідомості мавра, які не викорінив він у собі (М. В. Урнов, Д. М. Урнов), і про дію середньовічної театральної умовності, за якою наклепові годилося вірити. У всякому разі, цю трагедію розглядали і нерідко донині розглядають як трагедію ревнощів. Так інтерпретувалась вона й на сцені, і десятки акторів - іноді дуже талановитих - створювали картини дикої, нестримної пристрасті героя.
Проте ще Пушкін вважав «Отелло» не трагедією
ревнощів, а трагедією обманутої
довіри, і це безумовно так. Глибокий
знавець людської психології, Шекспір
дуже виразно показує, як міняється
Отелло, отруєний наклепами Яго. Втрачаючи
віру в Дездемону, він перестає бути
собою. В останніх двох діях трагедії
мало що залишилося від тієї гордої,
урівноваженої, повної гідності людини,
яка виступала перед
4.Висновок
“Отелло” – чи не найжахливіша з усіх трагедій Шекспіра, оскільки злочинцем, убивцею, руйначем власної долі тут виступає людина чиста серцем. Але й у цьому творі головне – віра в людину. Дездемона дійсно “чиста, мов небо”, і Отелло переконується у тім, а відтак іде з життя з відновленою вірою в чистоту і благородство людей.«Отелло»- найбільш реалістичний твір Шекспіра, позбавлений надприродних елементів, привидів та символіки, а й найбільш сучасний.
Серед великих трагедій Шекспіра ця трагедія вирізняється тим, що в ній протагоністу чітко протиставлений антагоніст, який йому не поступається силою, але силою злою, ницою, руйнівною, і основний зміст твору розкривається у боротьбі між ними. В організації і розвитку сюжету, новелістичного за походженням, визначальна роль належить інтризі.
Трагедію «Отелло» розглядали і нерідко донині розглядають як трагедію ревнощів. Так інтерпретувалась вона й на сцені, і десятки акторів - іноді дуже талановитих - створювали картини дикої, нестримної пристрасті героя.Проте ще Пушкін вважав «Отелло» не трагедією ревнощів, а трагедією обманутої довіри, і це безумовно так.
Література: