Валеологія. Проблема здоров’я в житті сучасного суспільства

 

Чудовою формою зміцнення фізичного стану організму є купання і плавання в штучних басейнах або у відкритих водой­мищах (море, ріка, озеро). Ефективність цієї процедури залежить, насамперед, від дії на організм води. Вона викликає, своє­рідний масажний вплив на шкіру і м'язи, ритмічно і плавно тренує серцево-судинну і дихальну системи, поліпшує обмін речовин. Плавання слід розпочинати після невеликої розминки (кілька фізичних вправ на відкритому повітрі) і попереднього обмивання водою обличчя, кінцівок, тулуба. Без достатнього досвіду тривалість плавання не повинна перевищувати 10-15 хвилин з короткими періодами відпочинку після кожних 50 м дистанції. Поступово тривалість плавання можна збільшити до 20 хвилин.

 

Найпоширенішими формами фізичного  тренування організму і його загартування є їзда на велосипеді, ходьба на лижах, катання на ковзанах. Катання на велосипеді сприяє збільшенню м'язової сили ніг, позитивно впливає на стан нервової і сер­цево-судинної систем. На першому етапі велосипедна прогулянка повинна тривати не більше 10 хвилин з поступовим її збільшенням до півгодини. Необхідно пам'ятати, що їзда на велосипеді не рекомендується особам з виразним викривленням хребта, при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок, при геморої. Велосипедні прогулянки в осіб похилого віку слід ре­комендувати після попередньої консультації з лікарем.

 

Ходьба на лижах і катання  на ковзанах — емоційно насичені і  захоплюючі види рухової діяльності людини. Завдяки їм у людини значно активізується обмін речовин, поліпшуються координація рухів, стан нервової і серцевої діяльності, виникає відчуття емоційного натхнення, радості і бадьорості. Неабияке значення має те, що ці види рухової діяльності виконуються людиною в атмосфері чистого зимового повітря, в оточенні красивих і заспокійливих снігових краєвидів і ландшафтів, які по­зитивно впливають на психічний стан людини, знімають нервове напруження, підвищують опірність організму до негативних стресових впливів.

 

В осіб молодого і середнього віку, без явних фізичних вад або  недугів, фізичні рухи можуть застосовуватись у формі аеро­біки. Аеробіка включає комплекс дозованих фізичних вправ, які виконуються з різним фізичним навантаженням і швидкістю. Вправи виконують на свіжому повітрі, здебільшого у супроводі музики, завдяки чому створюється піднесений емоційний стан при виконанні фізичних рухів, що активізує процеси енергетичного обміну, засвоєння організмом кисню, діяльність симпатоадреналової системи. Все це сприяє ефективному відновленню фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підви­щенню працездатності, поліпшенню настрою, викликає енергійний підйом творчості й емоційного стану організму.

 

Медичні працівники повинні здійснювати  гігієнічний контроль за будівництвом та експлуатацією спортивних споруд, стадіонів, залів тощо. Обладнання місць  занять, спортивний інвентар, одяг та взуття спортсменів мають задовільняти спеці­альні гігієнічні вимоги.

 

Температурні норми у спортивних спорудах (залі, тирі тощо) повинні бути в межах 14-18°С, у допоміжних приміщеннях (роздягальня, душова, масажний кабінет тощо) - від 22 до 25°С, а в залах плавальних басейнів — температура на 1-2°С вища від температури води у ванні. Для занять на відкритому повітрі температурні норми не встановлені, але прийнято вва­жати гранично допустимими -25-+30°С.

 

Для зниження забрудненості та запиленості повітря спортивних приміщень після заняття в них обов'язково проводять вологе прибирання та інтенсивне провітрювання. Основні вимоги до вентиляції спортивного закладу такі: протягом 1 год весь об'єм повітря повинен обмінюватися 3-4 рази; за 1 год на 1 людину, яка займається, має надходити близько 80 м3 свіжого повітря. Приплив свіжого повітря повинен переважати над відпливом. Усім цим вимогам відповідають установки кондиціювання повітря, проходячи через які, повітря очищується; зігрівається (влітку - охолоджується) і зволожується.

 

Велику увагу слід приділяти  також системі освітлення спортивного  обладнання і місць занять, " строго контролювати стан води в плавальних басейнах. Для створення необхідних санітарних норм воду очищують декількома способами. Весь об'єм води басейну протягом доби багаторазово проганяють через фільтри і нагрівають до необхідної температури.

 

До всіх осіб, які користуюються  плавальним басейном, пред'являються  певні гігієнічні вимоги з метою  запобігання поширення шкірних захворювань. Перш ніж зайти в басейн, необхідно добре вимити тіло теплою водою з милом, використовуючи мочалку. На ногах слід мати індивідуальні гумові тапочки,

 

Одяг та взуття спортсмена повинні  бути легкими, не заважати рухам, добре  захищати організм від холоду і вологи. Для пошиття спортивного одягу слід використовувати бавовняні та вовняні тканини, оскільки вони добре пропускають повітря і вбирають піт, сприяючи його випаровуванню. Спортивний одяг .слід одягати перед навчально-тренувальними заняттями. Після кожного тренування чи змагання його треба випрати і випрасувати. Необхідно стежити, щоб взуття та шкарпетки завжди були сухими і чистими.

 

Дотримання правил особистої гігієни  є необхідною умовою високої ефективності фізкультурно-оздоровчих спортивних заходів.

 

При медичному забезпеченні організованої  рухової активності дітей раннього віку (до 3 років) слід враховувати слабкість  їхніх м'язів, зв'язок і кісток. Це зумовлює необхідність строго дозувати фізичне навантаження. Починати тренування можна у віці 2 тижнів (масаж, рефлекторні, пасивні, пасивно-активні та активні фізичні вправи). Масаж не можна проводити частіше ніж 4 рази. Тривалість заняття 8-12 хв.

 

У 7-8 місячному віці програму занять фізичними вправами значно розширюють за рахунок активних вправ (рачкування, перевертання на спину, нахиляння). Такі вправи необхідно виконувати короткими серіями по 5-7 хв декілька разів на день.

 

У 9-10 міс. - доцільно збільшити об'єм навантаження в 1, 5-2 рази за рахунок  збільшення тривалості занять і включення нових вправ, які б готували опорно-руховий апарат дитини до ходьби (різні види ходьби з підтримкою, вставання за допомо­гою дорослого та ін).

 

В 11-12 міс., коли діти вже можуть стояти без опори і самостійно ходити, фізичні вправи ускладнюють за рахунок включення різних переміщень (ходьба з підтримкою, присідання та ін). Тривалість заняття можна збільшити до 14-15 хв.

 

Зміст фізичної активності дітей 2-го року життя складає ходьба, розваги  з м'ячем, іграшками, палицею, плавання у воді та ін. Заняття, на яких вивчають нові рухи, не повинні бути тривалими. Протягом заняття необхідно виконувати по 6-10 вправ. Розподіляти вправи на занятті краще таким чином: спочатку виконують вправи для верхніх і нижніх кінцівок, потім - для тулуба. Вправи, що пов'язані з бігом або іграми, слід виконувати наприкінці заняття, перед його заключною частиною.

 

Дошкільний вік (3-6 років) характеризується значною динамікою показників, зокрема, швидкими темпами росту скелета  і м'язів. Тому в цей час неприпустимі перенавантаження організму силовим напруженням і загальна перевтома. У молодшому дошкільному віці (3-4 роки) необхідно створювати всі умови для засвоєння дитиною нових видів, рухів, дій І загартування. В старшому дошкільному віці (5-6 років) освоюють нові види фізичних вправ, стимулюють участь у колективних іграх і змаганнях із ровесниками. Загартування організму має стати звичкою, елементом режиму дня. Заняття фізичними вправами необхідно проводити у вигляді зарядки та різних ігор.

 

Слід пам'ятати, що 5-річний вік дитини є критичним для багатьох параметрів її фізичного здоров'я. В цей період відзна­чається ослаблення м'язів І суглобових зв'язок. Внаслідок цього можуть розвинутися порушення постави, плоска стопа, вик­ривлення нижніх кінцівок, деформація грудної клітки, випуклий живіт та ін. Правильно організована фізична активність дітей у цей період, регулярні і методично правильно побудовані заняття фізичними вправами можуть запобігти розвитку цих ускладнень.

 

Загальний фізичний розвиток 6-річної дитини вже дозволяє включати в програму занять деякі вправи на витривалість: пробіжки, прогулянки, ходьбу на лижах, їзду на велосипеді. Тривалість заняття 30-35 хв. До часу поступлення в школу дитина повинна оволодіти певним рівнем розвитку рухових навиків, що є соматичною основою так званої шкільної зрілості.

 

Молодший шкільний вік (7-10 років) є  найсприятливішим періодом для закладки майже всіх фізичних якостей. Організовані заняття молодшого школяра фізичною культурою не повинні обмежуватись шкільними уроками фізкультури. Діти цього віку мають ще виконувати ранкову зарядку і брати участь у 2-3 тренувальних заняттях на тиждень.

 

Медичне забезпечення фізичних тренувань  у цьому віці має враховувати  деякі особливості опорно-рухового апарата. Зокрема, хребетний стовп  у дітей 7-10 років характеризується великою податливістю і нестійкістю основних вигинів до 7 років, а поперековий — до 12 років. Еластичний зв'язковий апарат, товсті міжхребцеві диски і слабо розвинуті м'язи спини сприяють деформації хребта. Неправильна посадка за партою," носіння портфелів в одній руці, наявність вогнищ хронічної інфекції, Що знижують загальний тонус, можуть призвести до порушення постави, розвитку плоскостопості тощо.

 

 

 

Використана література

 

1. Сестринское дело, том 1 / Под  ред. А.Ф. Краснова. - Самара: ГП "Перспектива", 1998. - 368 с.

 

2. Укрепление здоровья и санитарное  просвещение. "ЛЕМОН". Учебные  материалы по сестринскому делу. ВООЗ. - Европейское региональное  бюро, 1996. - 52 с. 

 

3. Жизнь, здоровье й окружающая  среда. "ЛЕМОН". Учебные материалы по сестринскому делу. ВООЗ. - Европейское ре­гиональное бюро, 1996. - 76 с.

 

4. Голяченко О.М., Сердюк А.М, Приходський  О.О. Соціальна медицина, організація  та економіка охорони здоров'я. - Тер­нопіль, 1997. - 328 с. 

 

5. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. - К: Кий. - С.6-13; - С.26-34.

 

6. Сестринська справа. За ред.  професора Шевчука М.Г. - К.:3до-ров'я, 1992. - С.88-95