Право людини на життя, свободу, недоторканість. Право на самозахист. Межа самозахисту

Кафедра «Охорона праці та навколишнього середовища» 

Контрольна  робота  з дисципліни «Безпека життєдіяльності» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  
 

 2011 

Зміст 

1. Право людини  на життя, свободу, недоторканість. Право на самозахист. Межа самозахисту                                                                                                  

2. Соціально-техногенні  небезпеки: професійна захворюваність, виробничий травматизм, масові психічні  відхилення,викликані впливом на  свідомість і підсвідомість засобами  масової інформації та спеціальними технічними засобами.                                                                                                                  

3. Прийоми та  засоби проведення рятувальних  робіт у разі надзвичайних  ситуацій.    

4.Види уражень  організму: опіки,обмороження,отруєння,удушення,теплові удари,механічні ушкодження,струс мозку,утоплення, укуси комах та тварин, клінічна смерть, біологічна смерть. 

5.Список літератури та джерел

                      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Право людини на  життя, свободу, недоторканість. Право на самозахист. Межа самозахисту. 

     Найважливішим і найціннішим з-поміж особистих  прав і свобод людини є право на життя. Універсальність цього права  і його природний характер підкреслюється у міжнародно-правових документах, які визнані всіма цивілізованими державами світу. Зокрема, в ст.3 Загальної декларації прав людини сказано, що “кожна людина має право на життя, на свободу і особисту недоторканність”. У Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. у ст.2 зазначається, що право на життя захищається законом і жодна людина не може бути умисно його позбавлена. Положення міжнародно-правових актів повною мірою відображені у Основному Законі України. Так, у преамбулі до Конституції України проголошується, що держава дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, а в ст.3 Основного Закону зафіксовано, що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. У ст.27 Конституції закріплено, що кожна людина має невід’ємне право на життя і ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

     Невід’ємне  право на життя гарантується забороною  смертної кари, що безпосередньо випливає з конституційної норми, за якою обов’язком держави є захист життя людини. Конституційне право на життя розвивається у таких положеннях Конституції, як заборона катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання чи поводження; заборона медичних, наукових та інших дослідів на людині без її згоди.

     Конституційне право на життя включає і право  на належні, безпечні й здорові умови  праці (ст.43), право на охорону здоров’я (ст.49), на безпечне для життя і  здоров’я довкілля (ст.50). Кожний має  право на вільний розвиток особистості, на свободу і безпеку, яких ніхто не може бути позбавлений інакше, ніж за наявності визначених законом умов і відповідно до законної процедури.

     Орієнтуючись  на ієрархію цінностей, визначених Конституцією, держава має приділяти належну  увагу забезпеченню безпеки кожної людини, створенню необхідних умов, що виключають злочини проти життя, здоров’я, волі та гідності особи.

     З правом кожної людини на життя тісно  пов’язане не тільки її право на фізичне існування, а й на створення  для неї гідних умов існування, що також є важливим обов’язком держави. На думку Уповноваженого, всі інші конституційні права людини слід розглядати як такі, що конкретизують право на життя у всій його різноманітності, а без реалізації цього права будь-які інші права і свободи втрачають сенс. Тому захист права людини на життя є одним з пріоритетів у діяльності Уповноваженого.

     Аналіз  стану забезпечення державою права  на життя кожній людині, який постійно здійснює Уповноважений з прав людини, свідчить, що у цьому напрямі вживається певних заходів. Створюється необхідна законодавча база, зокрема, прийнято пакет законів, що регулюють соціально-економічні відносини, впорядковують правоохоронну діяльність, визначають правові основи охорони здоров’я; вживається чимало заходів соціально-економічного характеру, які мають створити матеріальні умови і правове забезпечення безпеки життя; ведеться боротьба зі злочинністю та інше.

Право на свободу і особисту недоторканість

1. Кожна людина  має право на свободу і особисту  недоторканість. Жодна людина не  може бути позбавлена волі інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, у таких випадках, як:

1.1) законне ув'язнення людини після її засудження компетентним судом;

1.2) законний арешт або затримання людини за невиконання законного рішення суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, передбаченого законом;

1.3) законний арешт або затримання людини, здійснені з метою забезпечення її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення;

1.4) затримання неповнолітньої людини на підставі законного розпорядження з метою виховного нагляду або законне затримання неповнолітньої людини з метою забезпечення її присутності перед компетентним правоохоронним органом;

1.5) законне затримання людей для запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, людей психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

1.6) законний арешт або затримання людини, здійснені з метою запобігання її незаконному в'їзду в країну, або людини, відносно якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.

2. Кожна заарештована  людина повинна негайно бути  поінформованою зрозумілою для  неї мовою про підстави її  арешту і про будь-яке обвинувачення проти неї.

3. Кожна людина, заарештована або затримана згідно з положеннями пункту 1.3 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звільнення до початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в суд.

4. Кожна людина, позбавлена волі внаслідок арешту  або затримання, має право на  швидкий розгляд судом законності  її затримання і на звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожна людина, яка стала жертвою арешту або  затримання на порушення положень  цієї статті, має захищене позовом  право на відшкодування збитків. 

Право на самозахист. Межа самозахисту      

     Самозахист - це особливий (приватний) випадок захисту, специфіка якого виявляється в тому, що управнена особа безпосередньо своїми діями може захистити порушене право. Навіть якщо третя особа оборонятиме потерпілого від нападу, то про самозахист можна говорити відносно прав і інтересів обороняється. Що стосується потерпілого, то це не реалізація ним свого права на самозахист, а його захист. В цьому випадку здійснюється захист іншого суб'єкта.

 Характерними  ознаками права на самозахист є такі:

 1) воно надає  особі можливість самостійно здійснювати захист, не звертаючись до юрисдикційного органу (що не виключає можливість товариської допомоги та сприяння органів, що не вирішують справу по суті);

 2) це право  виникає у разі порушення чи  створення реальної загрози порушення прав або інтересів;

 3) це право  може реалізуватися за допомогою  заходів, які відповідають загальним  або спеціальним критеріям правомірності,  що відрізняє самозахист від  самоуправства, дії під час  якого вчиняються з порушенням  встановленого порядку; 

 4) воно є  цільовим правом і здійснюється  з метою попередження, припинення  порушення права або ліквідації  наслідків порушення, що відрізняє  самозахист від самосуду, спрямованого  на покарання  
 
 
 
 
 
 
 

2. Соціально-техногенні  небезпеки: професійна захворюваність, виробничий травматизм, масові психічні відхилення,викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами.

 
Профессиональные  заболевания

Профессиональные  заболевания - это заболевания, вызванные неблагоприятными условиями труда, а именно:

• заболевания, вызываемые воздействием химических факторов;
• заболевания, вызываемые воздействием промышленных аэрозолей;
• заболевания, вызываемые воздействием физических факторов;
• заболевания, связанные с физическими перегрузками и  
  перенапряжением отдельных органов и систем;
• заболевания, вызываемые действием биологических факторов;
• аллергические заболевания;
• новообразования (разные опухоли).

На рост профзаболеваний  влияет комплекс вредных факторов на рабочих местах: производственный шум, вибрация, концентрация пыли и др.

Основными причинами, при которых возникают заболевания, являются: несовершенство технологического процесса; недостаточно эффективная  работа санитарно-технических приспособлений; не применение средств индивидуальной защиты и другие. Особое влияние на рост профзаболеваний имеет стаж работы во вредных условиях - с увеличением стажа растет количество профзаболеваний.

 

Производственная  вибрация

Заболевания, вызванные  вибрацией:

• органические заболевания центральной нервной системы;
• стенокардия;
• гипертоническая болезнь;
• заболевания эндокринных желез со стойким нарушением функций;
• язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки;
• заболевания опорно-двигательного аппарата с нарушением двигательной функции;
• стойкое понижение слуха, хотя бы на одно ухо.

Работа в условиях интенсивного производственного шума может вызвать такие заболевания:

• понижение слуха, хотя бы на одно ухо;
• выраженные неврозы (неврастения, истерия);
• органические заболевания центральной нервной системы, в том числе эпилепсия;
• невриты и полиневриты;
• психические заболевания и психопатия;
• заболевания сердечно-сосудистой системы;
• язвенная болезнь желудка.

Работа по обслуживанию действующих электротехнических установок  может привести к возникновению таких расстройств:

• хронические заболевания кожи;
• болезни суставов, костей, мышц;
• заболевания сердца и сосудов;
• эмфизема легких, бронхиальная астма с частыми приступами;
• заболевания крови;
• понижение слуха;
• ограничение поля зрения более чем на 200;
• глаукома;
• язвенная болезнь желудка;
• болезни печени и почек с частыми приступами;
• заболевания эндокринных желез;
• выраженные неврозы (неврастения, истерия, психастения).

 
Производственный  травматизм

Производственный  травматизм - это совокупность травм, связанных с производством.

Травма - это повреждение тканей организма человека или нарушение их нормальной функции, вызванные воздействием какого-либо внешнего фактора. По степени поражения организма человека травмы подразделяются на: