Пожеж

Міністерство  освіти та науки

Національний  технічний університет

«Харківський  політехнічний інститут» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

На тему:

“Пожежі” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконав:

     Студент 3 курсу

     Бондаренко  В.В.

     Перевірила:

     Мовмига Наталля Євгенівна 
 

Харків 2010 

План: 
 
 

1. Вступ
2. Організація пожежної охорони
3. Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів
4. Засоби та способи гасіння пожежі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Вогонь  – друг людини. Але, якщо він потрапить  у невмілі руки, то може стати  грізним ворогом. Наслідком неправильного і необережного поводження з вогнем, газовими та електроприладами є пожежі. Вони знищують будинки і заводи, хлібні поля і ліси. Під час пожеж гинуть люди.

    Щоб не виникла пожежа, треба знати  і виконувати правила пожежної безпеки.

    Вогонь  – друг і ворог людини. Від  нас залежить, яким він буде: добрим чи злим. Коли з вогнем поводиться необережно, може статися пожежа. Під час пожежі небезпеку для життя людей  становить вогонь і дим. Вогонь спричиняє  опіки тіла, а від диму можна  учадіти.

    Щоб запобігти пожежам, треба знати  від чого вони виникають.

    Причини пожеж можуть бути:

1. Пустощі дітей з вогнем, ігри із запаленими предметами.
2. Порушення правил користування електроприладами.
3. Недотримання правил користування газовими плитами.
4. Неправильне користування печами.

 
 
 

1. Організація пожежної охорони 

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причинами  пожеж  та вибухів на підприємстві є порушення  правил і норм пожежної безпеки, невиконання  Закону “Про пожежну безпеку”.

Небезпечними  факторами пожежі і вибуху, які  можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків  є відкритий вогонь, іскри, підвищена  температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення  будинків і споруд.

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники,  начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах  існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована  охорона створюється на об’єктах з підвищеною небезпекою. Крім того на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців.При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

• Контроль за  станом пожежної бепеки
• Розробляє і погоджує протипожежні норми і праила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства
• Проводить розслідування і облік пожеж
• Організовує протипожежну профілактику.

Протипожежна  профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Відповідальним  керівником робіт по ліквідації пожеж  і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Горіння – це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.

Горіння виникає  коли є горюча речовина ,окислювач  та  джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .

Горіння може бути повним і неповним. Повне – при  достатній або надлишковій кількості  окислювача і при такому горінні  виділяються натоксичні речовини.

Неповне – відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються  продукти неповного згорання,серед  яких є токсичні речовини (чадний газ,водень).

При горінні  однорідних горючих сумішей виникає  кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.

Вибух – швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полум’я із швидкістю звуку 330 м/с.

Пожежо-вибухонебезпечність  виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками  пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.

Спалимість  – це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання – це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:

• Спалимі  - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися  від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
• Неспалимі – речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.
• Важкоспалимі – речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові.

Температура займання – це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.

Температура спалаху – це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура речовини , при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.

Спалимі рідини більш пожежонебезпечні , ніж тверді матеріали і речовини , тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та утворюють з  повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полум’я нижньою і верхньою межею поширення полум’я.

За температурою спалаху розрізняють рідини:

• Легкозаймисті  (ЛЗР) – це рідини з температурою спалаху до 61°С (в закритому тиглі) або до 66 °С (у відкритому тиглі).
• Спалимі рідини (СР) – це рідини з  температурою спалаху понад 61°С (в закритому тиглі) або понад 66 °С (у відкритому тиглі).

Ступінь пожежовибухонебезпечності  спалимих газів визначається також  концентраційними межами поширення полум’я.

Нижня концентраційна межа поширення полум’я – це мінімальний вміст палива в середовищі , при якому можливе поширення полум’я по суміші на будь - яку відстань від джерела запалення.

Верхня  концентраційна межа поширення полум’я визначається максимальним вмістом палива в середовищі, вище якого суміш стає нездатною до поширення полум’я.

Всередині цих  меж суміш спалима, а поза ними суміш не горить.

      Засоби  та способи гасіння  пожежі

Пожежу, яка виникла  можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторів необхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.

Існують два  способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться

• охолодження зони горіння або горючих речовин
• розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами
• ізоляція реагуючих речовин від зони горіння

Хімічний спосіб припинення пожежі – це хімічне  гальмування реакції горіння. До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння) відносяться:

• вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані)
• інертні  гази (вуглекислий газ, азот)
• піни хімічні та повітряномеханічні
• порошкові суміші
• покривала з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежї, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

• великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г)
• високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700°С)
• значним збільшенням об’єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні утворює більше 1700л пари)
• охолоджує зону горіння

Воду застосовують у вигляді потужних струменів і як пару. Струменем води збивають полум’я і одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять тверді спалимі речовини; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті сипучі речовини, а також легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія, тощо). Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об’ємом до 500 м³              невеликих загорянь на відкритих установках.

Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними помпами, котрі забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними помпами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів.Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом.

Для гасіння  пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерн установки. Спринклрна установка водяної системи являє собою розгалужену мережу труб під стелею зі спринклерними головками (розбризкувачами), які закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 °С. Установки мають контрольно-сигнальний клапан, який пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапану.

Дренчерні установки  обладнуються розбризкуючими головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних давачів, які відкривають клапан групової дії.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон, інш.)  особливо доцільно застосовувати тоді, коли застосування води може викликати вибух або поширення горіння, або ж пошкодження апаратури, обладнання, цінностей.