Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникання

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Сумський державний педагогічний університет ім.А.С.Макаренка

Кафедра спортивної медицини та валеології

Індивідуальне навчально-дослідне завдання №9

з навчальної дисципліни «Безпеки життєдіяльності»

для всіх спеціальностей

Науковий керівник:

викладач кафедри спортивної

медицини та валеології

Суми – 2010 рік

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникання……………………………………………………………………………….…..5

1.1 Самозахист……………………………………………………………….…..5

1.2 Шляхи, форми та методи самозахисту……………………………..............7

1.3 Злочини……………………………………………………………….………8

1.3.1. Рівні злочинності…………………………………………………….…....8

1.3.2. Причини злочинів………………………………………………..………..9

1.3.3. Збитки від злочинів……………………………………………….…..….10

1.4 Рекомендації для особистого захисту та захисту особистої та колективної власності……………………………………………………………………….……..13

1.4.1. Рекомендації для особистого захисту………………………………......13

1.4.2. Як уникнути зґвалтування?........................................................................14

1.5 Правила придбання та користування спеціальними засобами самооборони…………...………………………………………………………………………....16

1.5.1. Газовий пістолет………………………………………………………...16

1.5.2. Газовий балончик…………………………………………………….....17

1.6. Поради щодо захисту особистої власності (пограбування квартир, викрадення автомобілів, кишенькові крадіжки)………………………..………………..18

1.6.1. Пограбування квартир………………………………………………......18

1.6.2. Кишенькові крадіжки…………………………………………………...20

1.6.3.Викрадення автомобілів……………………………………………..…..21

Розділ 2. Практичне вирішення задачі…………………………….………….22

Висновок…………………………………………………………………..…….23

Список використаних літературних джерел…………………………..….…...24

Вступ

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Громадяни здебільшого не усвідомлюють змісту правопорушення, не відрізняють злочину від проступку. Чимало непорозумінь виникає у практикуванні понять організованої злочинності, корупції, рекету та ін. На побутовому рівні ці поняття часто неправильно трактуються, що призводить до дезінформації про діяльність правоохоронних органів.

Явище безпеки характеризується 4 суттєвими ознаками, а саме:

– універсальністю: безпека турбує всіх людей на землі, оскільки відсутність безпеки має загальні загрози нормальному життю (безробіття, наркоманія, злочинність, тероризм, забруднення довкілля, порушення прав і свобод людини);

– взаємозалежністю: безпека нині більше не стосується тільки окремої людини, соціальної групи чи навіть країни (голод, захворювання, забруднене середовище, торгівля наркотиками, етнічні конфлікти не є ізольованими подіями, які обмежені житлом людини чи національними кордонами);

– підконтрольністю розвитку подій: про безпеку можна говорити тільки тоді, коли та чи інша небезпека виявляється на ранніх етапах виникнення, коли ліквідуються глибинні утворення дисбалансу між людиною і світом, а не їх трагічні наслідки. Значно дешевше та більш гуманно діяти на ранніх етапах відповідно до розвитку подій, ніж пускати події за течією;

– проблемністю людського життя, яка не дає змоги повно розв’язати проблему безпеки людини, домогтися абсолютної ліквідації небезпеки, тому людські проблеми повинні бути мінімізовані, оскільки має значення все: як живеться людині в суспільстві, який її соціальний і духовний потенціал, наскільки вона вільна у виборі та на які вчинки спонукає її оточення.

Розділ 1. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникання

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої, їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на І чи 2 години безперервного крику й вимкнути, не знаючи секрету, його практично неможливо. Засіб вважається доволі безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Наприклад, з відстані 10м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'які тканини людини на 2мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене -- щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також мас як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою). Однак ця зброя досить громіздка і головне - не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

1.1 Самозахист

В умовах криміногенної ситуації, що склалася в нашій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочину. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист.

Що ж таке самозахист?

Самозахист - це законні дії громадян при умові, якщо при цьому було дотримано певних вимог, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримінальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільне небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її моральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто необхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільне небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, котра обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не несе за це відповідальності, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Право на самозахист може використовувати кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів можливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає.

Для свого захисту необхідна як фізична, так і психологічна готовність до надзвичайної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові. Бажано, та й в інтересах кожної особи чоловічої і жіночої статі, оволодіти хоча б елементарними прийомами самбо, боксу чи інших аналогічних видів спорту. Для цього існує достатньо різних спортивних секцій, гуртків, де можна в короткий час навчитися навичкам самозахисту. Добре б мати при собі газову зброю, придбану в установленому порядку. В жодному разі не рекомендується озброюватись холодною зброєю, бо лише її зберігання призводить до порушення правових норм.

Слід зауважити, що у життєвих ситуаціях криміногенного характеру дуже багато умов щодо використання необхідної оборони, які треба знати і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист.

У відповідній літературі зазначено, що такими умовами, зокрема, є:

- суспільна небезпека посягання (нападу) і його дійовість;

- можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних та інших осіб) інтересів;

- заподіяння шкоди тільки нападаючому;

- захист не повинен перевищувати меж необхідності.

Іншими словами, щоб необхідна оборона була правомірною дією, потрібно, щоб ці умови були в сукупності.

1.2 Шляхи, форми та методи самозахисту

Форма самозахисту є крайньою необхідністю. Вона може здійснюватися шляхом нанесення певної шкоди нападаючому, якщо небезпека від його дій не могла бути усунута іншими засобами. Це можливо здійснити різними шляхами:

- застосуванням фізичної сили (найпоширеніша форма), тобто рукопашного бою;

- застосуванням спеціальних засобів (газовий пістолет, газовий балончик);

- застосуванням спеціально тренованої собаки.

Рукопашний бій складається з різноманітних способів і прийомів самозахисту. Розглянемо деякі з них. Несподіваний напад починається завжди з близької відстані. У першу чергу необхідно негайно звільнитися від нападника, а потім не підпускати його близько до себе та не підпадати під його удари. Однією з реакцій того, хто захищається, стає нанесення ударів ногами, оскільки вони втричі сильніші від рук. Ногами можна наносити удари, перебуваючи на порівняно великій дистанції (2-3 кроки) від нападника. Особі, яка захищається, невідомі фізичні можливості злочинця, тому сильні удари чоботами будуть у цій ситуації найефективнішим прийомом самозахисту.

Але у поєдинку на короткій дистанції домінуюче місце, без сумніву, належить ударам руками, головою, а також колінами. Переважно кулачний бій закінчується обхватом один одного. Тут виграє той, хто краще володіє прийомами боротьби. Така боротьба нерідко продовжується і на землі. У такому випадку вирішальну роль у досягненні перемоги відіграє уміле використання бойових прийомів самбо. Слід зазначити, що прийоми самбо мають перевагу навіть перед озброєним злочинцем, оскільки вони є невидимою зброєю. Вибір силового прийому залежить від обставин, ступеня небезпеки й агресивності осіб, до яких він застосовується. Так, при відбитті нападу слід діяти відповідно до небезпеки, яку являє нападник. Якщо нападає одна людина без зброї, то мусять бути певні прийоми. Більш рішучих заходів слід вживати, коли нападник дуже сильний фізично чи озброєний або не один. Тут наслідки застосування прийому можуть бути різні. При груповому нападі слід використовувати прийоми та удари, які вивели б з ладу першого нападника (зачинщика), а потім діяти залежно від ситуації.

Слід звернути увагу на те, що для застосування фізичної сили до злочинця потрібно володіти певною силою, швидкістю, спритністю та координацією рухів. Важливим є не потрапляти під необґрунтований ризик свого життя чи здоров'я. Для цього слід задуматися: варто чинити фізичний опір чи ні.

Але у будь-якому разі потрібно бути націленим на перемогу, діяти безпомилково, впевнено. У цій ситуації на допомогу приходить уміння володіти своїм психічним станом, уміння сконцентрувати психологічний пресинг на злочинця з пригніченням його волі. Тактика захисту від злочинця не містить готових штампів та готових рецептів на всі випадки. Слід діяти залежно від ситуації.

1.3 Злочини

1.3.1. Рівні злочинності

Рівень злочинності - це кількісний показник злочинів, вчинених на певній території за певний період. Для характеристики рівня злочинності можна застосовувати абсолютне число злочинів. Для більш порівнюваного визначення рівня злочинності в різних регіонах використовують такий показник як коефіцієнт злочинності, або індекс злочинності.

Коефіцієнт злочинності вимірюється співвідношенням числа злочинів (або числа злочинців) до числа населення, узятого в тисячних, десятитисячних або стотисячних долях.

Для більш точного визначення рівня злочинності треба враховувати не все населення, а лише ті вікові групи, представники яких можуть притягатися до кримінальної відповідальності.

Такий коефіцієнт визначає інтенсивність проявів злочинності на даній території за певний час. Загальна формула визначення коефіцієнта злочинності має такий вигляд:

К = 3 (0) * 1 тис. (чи 10 тис., чи 100 тис.)

Н (від 14 років)

Де 3 - абсолютне число злочинів,

О (особи) - абсолютне число злочинців,

Н - чисельність населення відповідального віку.

1.3.2. Причини злочинів

Відповідно до культуроцентричної концепції причин і умов злочинності роль криміногенних факторів в сучасних країнах виконують найрізноманітніші чинники. Ці фактори встановлюються за допомогою кримінологічних досліджень. Дослідження показали, що криміногенні фактори в сучасний період діють більш активно, хоч у різних країнах ступінь цієї активності різна. Цей висновок випливає з росту злочинності в усіх країнах, хоч і по-різному. Його можна пояснити наступним чином. З розвитком нових технологій людської діяльності з'являються нові ступені (нові можливості) для людської свободи, для вибору тих чи інших дій. Сьогодні люди можуть робити те, що раніше вони технологічно зробити не мали можливості. Наприклад, викрасти мільйон доларів з банку не виходячи з власної квартири за допомогою комп'ютера. Це збільшення свободи і зумовлює збільшення злочинних проявів. Наприклад, збільшення предметів, котрі можна вкрасти (автомобілі, відеоапаратура, гроші, дорогоцінності і т. п.) також сприяє збільшенню злочинних проявів.