Земельно-правові підстави, умови і порядок набуття та реалізація прав на землю

   У приватну власність громадяни набувають земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також внаслідок передачі їм земель державної і комунальної власності шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини і виділення в натурі (на місцевості) та передача у власність земельної ділянки у розмірі належної їм земельної частки (паю).

   Юридичні  особи, засновані громадянами України  або юридичними особами України, можуть набувати земельні ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

   У статті 116 ЗК України врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

   На  підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках — районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

   Безоплатна  передача земельних ділянок у  власність громадян проводиться  у разі приватизації земельних ділянок, що належать до державної власності, які перебувають у користуванні громадян. Це стосується земель, якими громадяни і користувалися для ведення селянського (фермерського)   господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

   Відповідно  до Земельного Кодексу громадянам, які не  оформили право приватної власності на ділянки і продовжували користуватися ними, мають право на безоплатне одержання ділянок, якими вони користувались, у приватну власність.

   У разі приватизації державних і комунальних  сільськогосподарських підприємств, установ та організацій працівники цих організацій мають право на одержання земельних ділянок у відповідних частках у приватну власність. Рішення про передачу земельних ділянок у власність приймається відповідно органами виконавчої влади — із земель державної власності  та органами місцевого самоврядування — із земель комунальної власності.

   Громадяни України, використовуючи надане їм ст. 14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у приватну власність  земельну ділянку. Реалізація громадянами  свого права на отримання земельної  ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.

   В окремих випадках виникає гостра потреба у наданні земельних  ділянок для суспільних та інших  потреб, наприклад, для будівництва  нових підприємств, створення та облаштування установ та організацій, розвитку і розширення населених пунктів, для розміщення посольств та представництв іноземних держав тощо, навіть за відсутності вільних земельних ділянок для цих потреб у даній місцевості. Виходячи з цих потреб, ЗК України передбачає право органів виконавчої влади і місцевого самоврядування надавати земельні ділянки за рахунок тих, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, шляхом їх викупу у землевласників або вилучення у землекористувачів. 

2. Особливості набуття  прав на землю  територіальними  громадами.

   Землі територіальних громад, сіл, селищ, міст належать до комунальної власності. У кожному з цих населених пунктів є також землі приватної і державної власності. За межами населених пунктів у багатьох випадках розташовані об'єкти комунальної, приватної і державної власності, які прописані до певного населеного пункту. Земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, відносяться до земель комунальної власності. Вони визначаються шляхом виключення із земель населених пунктів тих земель, що належать до приватної і державної власності.

   Конституція України перестала розглядати комунальну власність як різновид державної  власності і визнала комунальну власність самостійною формою власності, однопорядковою з власністю державною (ст. 41, ч. З Конституції України). Виходячи з цієї правової конструкції відносин власності, ЗК України визнав державну, комунальну й приватну власність самостійними формами власності з визначенням для кожної з цих форм спеціального правового режиму. При цьому суб'єктами права комунальної власності визнані територіальні громади сіл, селищ і міст, а районні, обласні ради, Верховна Рада АР Крим набули повноваження розпоряджатися землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад (статті 7, 8, 10 ЗК України).

   Законодавча зміна концепції права комунальної і державної власності на землю вимагає проведення відмежованого земель комунальної власності від земель державної власності.

   Розміри і площі земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, розташованих на території міста, визначаються проектно-технічною документацією. Якщо зазначені об'єкти відносяться до комунальної власності, то вважається, що вони розташовані на землях комунальної власності. Відповідно державні об'єкти вважаються такими, що розташовані на землях державної власності.

   Слід  зазначити, що до комунальної власності  не належать земельні ділянки, що передані у приватну власність громадян і  юридичних осіб, а також ті, що не можуть передаватися у приватну власність. До них, зокрема, належать землі загального користування населених пунктів, окремі земельні ділянки земель лісового і водного фонду, а також ті, що використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

   Встановлено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності, а також у разі відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, з інших підстав, визначених законом. Територіальні громади, як і інші суб'єкти прав власності на землю, можуть набувати земельні ділянки у комунальну власність на підставі загально існуючих норм цивільного права, зокрема: у разі прийняття спадщини та придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни та ішими цивільно-правовими угодами.

   З метою організаційно-правового і  процесуального забезпечення реалізації норм ЗК України щодо права комунальної  власності Прикінцевими положеннями  Земельного кодексу (п. 4) передбачена необхідність розробки і прийняття Закону про розмежування земель права державної та комунальної власності. До прийняття Закону розмежування права власності здійснюється згідно з Тимчасовим порядком.

   Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах спільні кошти  і матеріальні ресурси для будівництва спільних об'єктів, що належать до комунальної власності, наприклад, хлібо- і м'ясокомбінати, птахофабрики, конезаводи, науково-дослідні сільськогосподарські і насіннєві станції, автомобільні шляхи міжрайонного користування, інші об'єкти спільного використання. Для цілей використання спільних об'єктів територіальні громади можуть на добровільних засадах об'єднувати належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють Верховна Рада АР Крим,

районні та обласні ради. Повноваження Верховної  Ради АР Крим визначені Конституцією Автономної Республіки Крим. Повноваження районних і обласних рад установлені  ЗК України і Законом «Про місцеве  самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.

   Передача  земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу виконавчої влади, а земельних ділянок комунальної власності у державну власність — на підставі рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування порядку, встановленому Кодексом для юридичних осіб. Повноваження органів виконавчої влади з цих питань визначені статтями 13—17, а органів місцевого самоврядування статтями 7—12 ЗК України. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам та порядок такого надання визначені статтями 122, 123 ЗК України.

   Передача  об'єктів  з  державної  у  комунальну  власність 

здійснюється  за рішенням:

• Кабінету Міністрів України;
• органів, уповноважених    управляти     державним     майном,

самоврядних  організацій.

   Передача  об'єктів  з  державної  у  комунальну  власність територіальних   громад   сіл,   селищ,  міст,  районів  у  містах здійснюється за наявності згоди відповідних  сільських,  селищних, міських,  районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл,  селищ, міст - за наявності   згоди   районних   або  обласних  рад,  якщо  інше  не передбачено законом.

   Пропозиції  щодо передачі об'єктів з державної  у комунальну

власність,   яка   здійснюється  за  рішенням  Кабінету  Міністрів 

України, погоджуються з:

• органом, уповноваженим  управляти   державним   майном,   або

відповідною самоврядною організацією;

• органом,  уповноваженим  управляти  державними корпоративними

правами, - щодо акцій (часток, паїв), що належать державі;

• державним органом приватизації;
• підприємством -   щодо   передачі   структурних   підрозділів

підприємства   та   окремого   індивідуально   визначеного  майна,

закріпленого  за таким підприємством, а також  з трудовим колективом

підприємства  -  щодо майна,  закріпленого за таким  підприємством,

об'єктів  соціальної інфраструктури,  споруджених  за рахунок коштів

такого  підприємства.

   У  разі,  якщо  передача об'єктів  з державної у комунальну

власність здійснюється за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України,

пропозиції   щодо   передачі   зазначених   об'єктів  погоджуються

ініціаторами  такої передачі та подаються до Міністерства економіки України.

   Міністерство  економіки  України   на   підставі   пропозицій,

внесених  із  дотриманням  вимог  Закону «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»,  готує і подає за погодженням з Міністерством фінансів України та Фондом  державного майна  України,  а  у  разі передачі підприємств - з уповноваженим центральним  органом  виконавчої влади у галузі статистики проекти відповідних  рішень  Кабінету  Міністрів  України.

   Пропозиції  щодо передачі  об'єктів з державної у комунальну  власність,  яка  здійснюється  за  рішенням   органів, уповноважених   управляти   державним   майном,   або  самоврядних організацій,  погоджуються  з  Міністерством  економіки   України, Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України, а  також  з підприємством.

   З державної у комунальну власність  передаються безоплатно такі об'єкти:

• житлові будинки  (разом  із  вбудованими   та   прибудованими

нежилими  приміщеннями)  та  гуртожитки (в  тому числі не завершені 

будівництвом);

• підприємства  теплопостачання (теплоцентралі), які виробляють

теплову   енергію   для   споживачів   житлово-комунальної  сфери,

бюджетних  установ  та  організацій, за умови  надання відповідними

органами  місцевого  самоврядування зобов'язання не відчужувати це