Трудове право

Вступ

У суспільстві  діють норми (запроваджені або уза-конені правила поводження), що впливають  на людську по-ведінку і стосунки різного роду.

Норми можуть мати своїм предметом ставлення  лю-дини до зовнішньго світу і до самої себе (це норми моральні), до Творця (це норми релігійні), до іншої людини або об"єднань осіб. Останні є юридичними нормами. Головна функція цих норм - у розмежуванні інтересів, а також в обмеженні свободи кожного ів інтересах всіх членів суспільства.

Суспільний  зв"язок (відношення) між людьми полягає у тому, що вони є усвідомлення загальних цілей або будучи вимушені життєвою необхідністю, визнають себе зо-бов"язаними слідувати певним, більш чи менш одинаковим для всіх членів суспільства, нормам поведінки, що ними ж вироб-ляються.

Роль права полягає в регулюванні, стабілізації, упорядкуванні, уніфікації всього того, що носить характер випадковості, тимчасовості, окремості.

Адміністративне публічне право є внутрішнім публічним  правом, бо охоплює правові норми, що застосову-ються до відносин між державою та юридичними особами, які належать до іноземної держави. Такі нарми, наприклад, містяться у Законах України "Про об"єднання громадян", "Про власність", "Про підприємства" тощо.

Адміністративне приватне право охоплює сукупність норм, що регулюють відносини управлінського характеру, які виникають між державою та фізичними особами на підставі юридичних актів. Це законодавство, що регулює паспортний режим, порядок пересування іноземних громадян у країні, організації і проведення демонстрацій, мітингів, діяльність по реєстрації актів приватно-правової властивості у місцевих ор-ганах виконавчої влади (ліцензування підприємства, реєстрація релігійної громади тощо).

В даній курсовій роботі, тема якої адміністративно-правовий статус громадстких об"єднань, ми розглянемо слідуючі питання: поняття і види об"єднань громадян; відмінні ознаки об"єднань і державних органів: аспекти співробітництва; легалізація та правосуб"єктивність об"єднань громадян; відповідальність за порушення законодавства. А та-кож дамо визначення основних понять і канонів, які стосують-ся до об"єднань громадян.

1. Поняття  і види об"єднань громадян.

Об"єднання  громадян - узагальнююче поняття для  багатьох форм громадської активності, що мотивується по-різному: переконанням людей, потребою в самовираженні, у спілкуванні, бажанням здобути правові та матеріальні блага, принести користь суспільству тощо.

Типологія об"єднань дозволяє дати їм більш доклад-ну характеристику. Так, за типом членства бачимо об"єднання  громадян з індивідуальним членством (наприклад, політичні партії), з колективним членством (товариства дружби з зарубіжними країнами), із змішаним членством (спілка юристів). За ознакоюспеціалізації можна виділити товариства наукові, культосвітні, фонди розвитку і цільового призначення, комерційні фонди тощо. Відповідно до завдань, що їх висува-ють об"єднання громадян, можна виділити: організації, орієнтовані на створення нових цінностей (ннауково-технічні товариства); на оздоровлення духовних потреб, свободи сумління людей (релігійні організації); на вирішення справ суспільства, місцевого життя (органи місцевого і регіонального самоврядування, товариства охорони пам"яток та старожитно-стей, природного середовища, альтруїстичні фонди, "Червоний Хрест" тощо); на задоволення інтересів своїх членів, взаємодопомогу в питаннях поліпшення їхнього соціального й економічного стану (споживча кооперація, клуби за інтересами, товариства сліпих, глухих, нумізматів, спортивні товариства).

Але найхарактернішою для пізнання якостей і особ-ливостей ою"єднань є їх класифікація за ознакою ор-ганізаційно-правових властивостей, відповідно до якої можна виділити масові громадські організації, організації громадської самодіяльності та органи громадського самоуправління. Перші характеризуються тим, що виникаючи за ініціативою громадян і на добровільній основі, мають статутний характер, фіксоване членство, яке зобов"язує брати участь у роботі первинних утворень об"єднання і створенні матеріальної бази через сис-тему внесків. Їх характеризує виборний порядок утворення керівних органів, централізована структура, що передбачає по-ряд з первісними організаціями і центральні органи, широке використанняметоду самоврядування. Домасових громадських організацій належать профспілки, добровільні товариства, творчі спілки, фонди, політичні партії, релігійні і кооперативні організації та ін.

Другий різновид об"єднують їз першим добровільний порядок утворення, формування керівних ланок методом об-рання; статутний  характер (статут нерідко затверджується ор-ганами законодавчої чи виконавчої влади). Водночас відмінною обставиною є невисокий ступінь організаційного оформлення: відсутність членства, індивідуального прийому, внесків. Відмінністю організацій громадської самодіяльності є їхня децентралізація.

Органи громадського самоуправління - це органи асоціативного типу подібно до інших різновидів громадських організацій (батьківські комітети; вуличні, домові комітети; ради самоуправління на територіях ЖЕКів, ради директорів, ради трудових колективів тощо).

З огранами громадської  самодіяльності їх зближують організаційні ознаки. Це регламентарне членство, відсутність системи внесків, децентралізація та саморегуляція (добровільні народні дружини по охороні громадського порядку, товариські суди та ін.).

Отже, об"єднання  громадян - узагальнююче поняття для багатьох форм громадської активності. Але у будь-якомуразі об"єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на грунті єдності інтересівдля спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод (Закон України "Про об"єднання громадян" 1992 р.).

Зазначений  вище законпро об"єднання громадян розглядає об"єднання як родове поняття, що поділяється на два види - політичні партії і громадські організації, на які закон і поширюється. Але під дію цього не підпадають об"єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, релігійні, кооперативні організації, органи громадської самодіяльності тощо, порядок створення і діяльність яких визначається відповідним законодавством. На-приклад, особливості правового регулювання діяльності профсрілок визначаються Законом України "Про профспілки".

2. Відмінні  ознаки об"єднань і державних  органів: аспекти співробітництва.

Об"єднання  громадян мають чіткі відмінності  від державних огранів:

І. Держава (її органи) - всеосяжна організація суспільства, виразник інтересів більшості населення, з особи-стими інтересами службовців не пов"язана. Форми державної організації виникають внаслідок свідомого конструювання соціальних відносин (державні законодавчі і виконавчі органи створюють юридичні норми, на їх підставі видають правозастосовчі акти, домагаються їх здійснення за допомогою державного примусу). Державні органи (зокрема виконавчої влади) функціонують в інтересах всіх громадян, а обов"язки цих органів по обслуговуванню громадян складають право останніх. Об"єднання ж громадян репрезентують окремі групи населення або працівників; їх мета виробляється "ізсередини" і є узагальненням індивідуальних інтересів учасників. Об"єднання громадян - система соціальних контактів, що скла-даються спонтанно. Норми, які визначають життєздатність об"єднань, - норми соціальні, а не юридичні. Основним організаційним методом діяльності є переконання, яке і забез-печую виконання соціальних норм. Заходи (санкції) виражені як воля членів даної організації на основі її статуту.

ІІ. Державні органи проводять у життя свої функції і завдання через систему  виконавчої влади, основу якої склада-ють  оплачуваний службовий апарат, адміністративний розпо-рядок, принцип єдиноначальності, призначуваність. Об"єднання ж громадян також можуть створювати оплачуваний апарат, але він організаційно невеликий, обслуговує основні організаційні завдання, основну ж масу функцій громадського управління здійснюють члени об"єднань добровільно в порядку громадської роботи. Застосовується принцип обрання керів-ників, що зумовлює залежність керівників від керованих.

Основою співробітництва  держорганів та об"єднань громадян є те , що обидві організаційні системи  є частинами єдиного цілого - політичної організації суспільства, об"єднують їх одні і ті самі соціальні інтереси.

Співробітництво органів держави і об"єднань грома-дян поширюється на всі  галузі діяльності.

У ході співробітництва  об"єднання громадян беруть участь у виробленні державної політики, державно-управлінських рішень шляхом внесення пропозицій у держав-ний орган з приводу рішень. Із цією метою вони можуть прово-дити масові заходи, розповсюджувати інформацію, свої ідеї тощо. Значне місце у правовому статусі займає діяльність по формуванню органів законодавчої влади та місцевого, регіонального самоврядування. У різних формах об"єднання громадян беруть участь у масовому контролі діяльності органів виконавчої влади. Є помітним на практиці громадський кон-торль профспілок у формах різних контрольних комісій, рейдо-вих бригад за використанням суспільних фондів споживання, за дотриманням техніки безпеки, прромислової санітарії. Орга-ни профспілок здійснюють контроль за дотриманням трудового законодавства. Органи робочого контролю, що створюються місцевою адміністрацією, виявляють порушення у сферах торгівлі, транспортування товарів народного споживання. Чільне місце посідає висунення кандидатів у народні депутати.

В окремих  випадках державні органи уповноважують  об"єднання громадян виконувати деякі державно-управлінські функції. Так, свого часу профспілкам було передано уволодіння й оперативно-господарське управління санаторії.

3. Легалізація  та правосуб"єктивність об"днань  гшромадян.

Велике значення в юридичному забезпеченні об"єднань громадян мають норми адміністративного  права. Саме цією галуззю права регулюються питання легалізації і членства, право- та дієздатності, контрольно-наглядова діяльність, сфера юридичної відповідальності за правопорушення.

Легалізація, тобто переведення на законно  оформлене становище або офіційне визнання, здійснюється шляхом реєстрації об"єднання громадян або повідомлення про заснування. При цьому політичні партії та міжнародні організації підлягають обов"язковій реєстрації в Міністерстві юстиції, а легалізація громадської організації здійснюється відповідно Мінюстом України, органом місцевої державної адміністрації, виконкомами Рад народних депутатів.

Легалізації (реєстрації) не підлягають об"єднання  громадян, які ставлять метою зміну  шляхом насильницьких дій конституційного  ладу, підрив безпеки держави, обмеження прав людини, пропаганду війни тощо. Якщо таку мету ставить раніш легалізоване об"єднання громадян, його діяльність забороняється у судовому порядку, а об"єднання розпускається (ліквідується). Рішення ж відповідних державних органів щодо відмови у легалізації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Склалося  два канали формування правосуб"єктності об"єднань громадян. У першому  випадку їх утворення та діяльність підпорядковані виключно нормам законодавчих актів - або "Закону про об"єднання  громадян", або іншим спеціальним законам. При цьому внутрішнє життя - організація, взаємовідносини членів, підрозділів, дисциплінарна відповідальність - регулюється корпоративними нормами, виробленими самими об"єднаннями на основі звичаїв, традицій, особливостей конкретних корпоративних зв"язків. Це наприклад, селянська та християнсько-демократична партії, органи місцевого самоврядування, адвокатура, Народний Рух України, добровільна народна дружина по охороні громадського порядку тощо. До об"єднань громадян цього типу відносимо також об"єднання, що мають на меті одержання прибутків (кооперативи, комерційні структу-ри).

В іншому випадку  об"єднання громадян формуються і діють виключно на базі норм самих  об"єднань, тобто норм внутрішніх, закладених у статутних документах громадських формувань: ради директорів і підприємств, загальгих зборів трудових колективів, власників майна, їхніх виборчих органів - рад і т.д., і т.п.

Але в кожному  разі зовнішні стосунки об"єднань громадян, що виникають на грунті використання засобів транспорту, зв"язку, автозаправних матеріалів, природних ресурсів, енергоносіїв тощо, регулюються адміністративно-правовими нормами.

На юридичному статусі об"єднань громадян позначається і те, що вони можуть мати у своїй  власності грошові кошти, підпприємства, будови, споруди, обладнання, інвертар, культурно-освітні фонди, майно, необхідне для забезпечення статутної діяльності (Закон України "Про власність", 1991 р.). Управління ж ними здійснюється на підставі норм адміністративного та трудового права. У цій самій сфері органи держави можуть визначати межі та способи реалізації прав і обов"язків об"єднань громадян, що займаються виробничо-господарською діяльністю, у податковій справі, в питаннях адміністративно-дозвільної системи.

Суб"єктами права володіння, користування та розпорядження є статутні органи управління об"єднань громадян. Звідси й право об"єднань виступати учасниками цівільно-правових відносин, захищати й представляти свої законні інтереси, інтереси своїх членів, набувати нових майнових і немайнових прав та обов"язків (такими правами не наділяються політичні партії).

Отже, об"єднання  громадян - суб"єкт права, що має  позицію сторони щодо органу виконавчої влади, а отже, наділений правами  у державно-управлінських відносинах, які регулюються нормами адміністративного права, внаслідок чого й мають форму адміністративно-правових відносин.