Понятие и сущность трудового права Украины

Право — це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу. Таке визначення поняття права відображає значення людини для права та права для людини. Право функціонує в інтересах людини, а людина через відповідні інститути бере участь у створенні та функціонуванні права. Окрім того, треба зауважити, що право має складний характер і е складовою частиною, елементом різних систем (суспільна система, політична система, система соціальних норм тощо). 

Сутність права полягає в його здатності бути регулятором суспільних відносин, упорядкуванні взаємовідносин між людьми та організаціями, які вони створюють. Право — один з головних засобів створення організованості й порядку в суспільстві. Сутність права як регулятора суспільних відносин, засобу впорядкування суспільних відносин відображено й на конституційному рівні. Так, ст. 1 Конституції проголошує Україну правовою державою, а в ч. 1 ст. 8 Конституції визнається дія принципу верховенства права. Трудове право е складовою системи права України і в цілому повинно відображати сутність права як регулятора суспільних відносин. Право — складна соціальна система. Кожен сегмент права (галузь, правовий інститут) відповідає за впорядкування своєї групи суспільних відносин. Тому цілком природно, що сутність конкретної підсистеми права буде видозмінюватись. 

Нинішні зміни  у економічних відносинах в Україні  не змінюють суб'єктного складу трудових відносин. Ними були й залишаються  працівник і роботодавець. Безперечно, змінюється якісний склад цих  суб'єктів. Але у зв'язку з формуванням  ринку, у тому числі й ринку  праці, дещо змістилися економічні акценти застосування здібностей людини до праці. Крім того, ч. 1 і ч, 4 ст. 41 Конституції гарантували право приватної власності на засоби виробництва, що докорінно змінило ставлення власника до використання наявних у нього ресурсів. На жаль, це змінило й ставлення до того, хто створює, в основному, ці ресурси — до працівника. Його значення і цінність у суспільному виробництві постійно принижується, він розглядається як другорядна складова виробничих відносин.

З набуттям Україною незалежності, зламом адміністративно-командної  політичної системи та переходом  до ринкових засад в економічних  відносинах, трудовому праву повертається його істинна сутність — бути регулятором суспільних відносин у сфері пращ, упорядковувати взаємовідносини людей, які працюють та заробляють собі на життя. А тому преамбула КЗпП в редакції Закону від 20 березня 1991 р. була сформульована по-іншому. Він визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Проте регулювання трудових відносин, встановлення високого рівня умов праці, всебічна охорона трудових прав працівників були й залишаються основними завданнями трудового законодавства. Ці завдання чітко закріплені у ст. 1 КЗпП. 3 розвитком ринкових відносин відбувається незначне зміщення акцентів у сутності трудового права. По-перше, беззаперечним є соціальний характер трудового права. По-друге, функціональна спрямованість трудового права в нових умовах не повинна бути односторонньою — тільки захист інтересів працівників. Тобто, ні в якому разі не повинні ігноруватися права та інтереси роботодавців. По-третє, турбота про найбільш повне закріплення і послідовний розвиток прав людини у сфері праці. Але навіть зміна акцентів не змінює сутності трудового права як регулятора суспільних відносин у сфері праці, що упорядковує взаємовідносини людей, які працюють та заробляють собі на життя. 

Сутність трудового права визначається його завданнями. Перед тим, як сформулювати завдання трудового права, необхідно визначити його мету. Мета цієї самостійної галузі права України включає суспільну і власне юридичну складові. Суспільна мета трудового права — консолідація суспільства через об'єднання зусиль працівників, роботодавців і державної влади, їх згуртування задля досягнення високого рівня добробуту громадян України. Власне юридична мета трудового права — це впорядкування нормами права суспільних відносин, що виникають із приводу застосування здібності людини до праці, а також відносин, безпосередньо пов'язаних з трудовими. Завдання трудового права формулюються з урахуванням суспільної і власне юридичної мети цієї галузі. Завдання трудового права повинні відображати реалії соціально-економічного стану країни та стимулювати прогресивний розвиток відносин у сфері праці.  

Основними суспільними завданнями трудового права є:

• забезпечення особі можливості вільно заробляти на життя через реалізацію своїх здібностей до продуктивної праці;

• забезпечення роботодавцю можливості вільного залучення до праці особи, яка разом із ним забезпечить досягнення статутних цілей і завдань організації та задоволення законних потреб фізичної особи-роботодавця;

• стимулювання прогресивного розвитку економіки України та забезпечення на цій основі високого рівня добробуту громадян;

• забезпечення людині можливості на вільний розвиток своєї особистості в праці, створення умов для виявлення і розвитку її здібностей;

• утвердження ідеї, що чесна і сумлінна праця — це основа добробуту людини, через яку визначається її місце в суспільстві;

• забезпечення рівноваги соціальних сил, усунення можливості виникнення соціальних конфліктів;

• забезпечення людині безпечного і комфортного виробничого середовища, створення умов для порозуміння між працівниками, їх консолідації, готовності до взаємодопомоги;

• забезпечення ставлення до людини з боку роботодавця як до найвищої соціальної цінності, повноцінної особистості;

• утвердження неї про те, що кожен працівник вартий уваги і турботи роботодавця;

• формування високого рівня правосвідомості роботодавців і працівників;

• забезпечення соціального миру у виробничому середовищі; формування мотивації до взаємної співпраці, самоорганізації, дисципліни;

• забезпечення працівнику свободи залучення до праці та вільного вибору правомірних варіантів поведінки;

• забезпечення роботодавцеві можливості організовувати та управляти виробничим процесом;

• утвердження ідеї, що людина у трудових відносинах — це суб'єкт, а не об'єкт управління. 

Основні юридичні завдання трудового права такі:

• утвердження ідеї про необхідність трудового права як засобу цивілізованого врегулювання відносин у сфері праці;

• гарантування пріоритетності прав і інтересів людини та забезпечення їх реалізації в суспільному житті;

•  врегулювання нормами трудового права суспільних відносин, що становлять предмет цієї галузі;

• встановлення моделей поведінки, які оптимально враховують інтереси усіх суб'єктів відносин, врегульованих нормами трудового права;

• забезпечення такого порядку, коли дії одного суб'єкта відносин, врегульованих нормами трудового права, відповідають очікуванням іншого;

• забезпечення охорони з боку держави і підтримки працівників у взаєминах із роботодавцями;

• гарантування правового захисту працівника від свавілля роботодавця;

• нормативне усунення протиріч між інтересами працівника і роботодавця;

• гарантування роботодавцю можливості правового захисту від ігнорування працівниками його інтересів;

• забезпечення дотримання моделей поведінки, встановлених нормами трудового права;

• запобігання відхиленню суб'єктів відносин, врегульованих нормами трудового права, від встановленого правопорядку;

• стимулювання суб'єктів трудового права до виконання його вимог;

• запобігання свавіллю щодо людини у трудових відносинах;

• гарантування добросовісності використання можливостей, передбачених нормами трудового права;

• утвердження ідеї, що сила закону здатна подолати протидію особи, яка не бажає дотримуватись встановлених правил поведінки;

• забезпечення реальної можливості примусового виконання норм трудового права;

• гарантування можливості відновлення порушених трудових прав або отримання належної компенсації за їх порушення;

• гарантування невідворотності та ефективності покарання порушника норм трудового права. 

Враховуючи викладене  вище можна визначити поняття  трудового права таким чином:

Трудове право України — це система встановлених або санкціонованих державою правових норм, якими врегульовуються трудові та тісно пов'язані з ними відносини суспільної організації праці.