Порівняльний аналіз впливу журналістики на суспільно-політичні процеси в Україні та Росії

Разом з  тим засоби масової інформації є  видом зворотного зв’язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично  з усіх сфер життя громади. Це своєрідний і ні з чим незрівняний барометр громадської думки.

Засоби  масової інформації у демократичному суспільстві повинні бути діалектично  протилежним стосовно “влади” полюсом, а не тільки інструментом пропаганди, хоч вони виконують і таку роль. І це, як засвідчує досвід, далеко не просте завдання.

І на цьому  шляху журналіста чекають значні труднощі не тільки професійного складу, а й особистого – економічного, соціального, правового та морального. Залишитись людиною чесною і принциповою  і стати професіоналом у своїй  справі виходить далеко не в кожного. Та я впевнена, що всупереч усіляким перешкодам, у тому числі і об’єктивного рівня,свобода слова і преси  – це єдиний можливий шлях перемоги добра та інших людських чеснот.

5. Чи були випадки,  коли резонанс у ЗМІ суттєво  впливав на політичну ситуацію (викликав масові акції протесту, призводив до відставки високопосадовців  і т.п.): Україна — Росія.

Вплив ЗМІ  на аудиторію чітко проявляється в конфліктах, особливо в тих, які  виникають в ході виборчих кампаній. Журналістика широко використовується як інструмент політичного впливу. У зв'язку з цим проблема впливу мас-медіа на політичний процес вимагає  особливої уваги.

Гарантом  стабільного розвитку та якісним  показником будь-якого демократичного суспільства є вибори. Одним із методів забезпечення прозорості та чесності виборів, як відомо, є ефективне  функціонування системи незалежних мас-медіа. І хоча вони формально  не можуть бути суб’єктами виборчого  права, фактично ЗМІ є одним із тих основних політичних гравців, які  мають можливість суттєво впливати на перебіг виборчої кампанії та бути причетними до формування її результатів.

Україна

Якщо  в розвинених демократіях втручання  держави у процеси висвітлення  їх перебігу не просто неможливе, а  й немислиме, то українські реалії передбачають використання можливостей державних  структур для скеровування засобів  масової інформації у “потрібному напрямку”. При цьому рівень, так би мовити “несанкціонованого”, державного втручання у діяльність ЗМІ різниться від рівня виборів (місцеві, парламентські, президентські), регіону, поставлених цілей (дискредитація опозиції, недопущення в інформаційне поле, створення позитивного іміджу провладних сил), специфічних взаємин посадових осіб та керівників мас-медіа.

Тенденції вибіркового висвітлення подiй знайшли своє мiсце на виборах 2004 р. Моніторинг телевізійних новин основних загальнонаціональних телеканалів, який проводила Академія Української Преси спільно із Інститутом соціології НАН України, засвідчив значний розрив у висвітленні діяльності основних кандидатів. Так, протягом серпня – вересня 2004 р. В. Янукович за рейтингом уваги випереджав В. Ющенка вдвічі (23% vs. 11% – у серпні, 20% vs. 10% – у вересні); синхрон В. Януковича у перший тиждень жовтня був втричі більший, ніж аналогічний показник В. Ющенка (1514 сек. vs. 445 сек). Експерти відзначали домінування на телеекранах однієї точки зору на політичні події – відсоток однобічних новин протягом серпня – листопада коливався в межах 92 – 86%; рівень уваги до основних кандидатів вирівнявся лише у жовтні – листопаді, однак при цьому кожна четверта оцінка В. Ющенка була негативною чи іронічною, а у В. Януковича така оцінка тільки кожна восьма.

Високий розрив між кандидатами на пост президента співвідноситься із реальним волевиявленням буковинців з точністю до навпаки  – переконливу перемогу у трьох  турах виборів здобував В. Ющенко. При цьому вже перший тиждень  „помаранчевої революції” значно вплинув на інформаційну політику телеканалів – порівняно невелика увага до В. Ющенка різко змінилася широким (але не завжди критичним) висвітленням її перебігу. Лише телекомпанія ТВА, яка асоціюється із впливом СДПУ (О), чітко позиціювала своє критичне, а іноді й негативне ставлення до буремних подій. Суттєвою у цьому відношенні є думка про те, що „зміна політичних орієнтирів не завжди супроводжується поліпшенням якості та повноти картини в нашій державі та регіоні”.

Варто зазначити, що у місцевих новинах практично  відсутнє іронічна чи негативна тональність  стосовно діяльності владних органів, політиків, партій. Припускаємо, що причина  цього криється у небажанні як журналістів, так і керівництва  втягуватись у конфлікти, які  можуть мати зовсім нерайдужні перспективи  розвитку. ЗМІ 

Апогеєм виборчої кампанiї 2004 стала Помаранчева революція. Це кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів. Дослiдники в один голос заявляють що ця подiя була цiлковитою надуманною ситуацiэю яку «розкрутили» та «підігрівали» ЗМI.

Таким чином  ми можемо зробити висновок, що під  час президентських виборчих кампаній 2004 років державні структури та особи, котрі мали можливість використовувати  державно-владні ресурси брали активну  участь у формуванні необхідного  інформаційного поля, різними методами впливали на ЗМІ для реалізації окремих  політичних цілей. Провладним командам у 2004 роках вдалося, використовуючи прямі та приховані способи впливу, “переконати” значну кількість ЗМІ у необхідності підтримки або, хоча б, лояльності до їхніх кандидатів.

Росія

Протестний рух в Росії 2011-2013 років - багаторазові масові політичні виступи громадян Росії, що почалися після виборів в Державну думу VI скликання 4 грудня 2011 року, тривали під час кампанії з виборів Президента Росії і після проведених 4 березня 2012 президентських виборів, на яких В . В. Путін офіційно переміг у першому турі. Учасники акцій заявляли, що вибори супроводжувалися порушеннями законодавства і масовими фальсифікаціями. Один з основних гасел більшості акцій - «За чесні вибори!». Одним із символів акцій протесту є біла стрічка. Виступи носили антипутінську і антиурядову спрямованість.

Резолюції масових мітингів були підтримані і  або частково, або повністю включені в передвиборні програми кандидатів у Президенти РФ 2012 Сергія Миронова, Михайла Прохорова і Геннадія Зюнганова.

Про акції  протесту були опубліковані статті в  ряді великих російських ЗМІ, в тому числі: Газета.Ru, Ехо Москви, Финам, Дощ, Комерсант, REGNUM.

Центральні  російські телевізійні канали практично  не висвітлювали перші масові мітинги  протесту, що проходили в Москві, однак подальші, включаючи мітинги 10 грудня, 24 грудня 2011, 4 лютого 2012 року були освітлені декілька ширше, хоча акцент робився на добре організованій  роботі поліції, а вимоги протестуючих описувалися неповно. Всі мітинги  на підтримку партії «Єдина Росія» були згадані у випусках новин.4 лютого 2012 Взгляд.ру писав, посилаючись на Сергія Мінаєва, що деякі ЗМІ свідомо поширювали недостовірну інформацію про майбутній 4 лютого «антипомаранчевим мітингу», зокрема, був створений фальшивий оргкомітет мітингу; крім того, існував фальшивий сайт мітингу, через який велися прямі трансляції засідань оргкомітету мітингу, а також були розміщені посилання на відповідні сюжети на сайті телеканалу «Дождь». У поширенні дезінформації про антипомаранчевим мітингу, на думку Миколи Старикова, брали участь також Рідус і Фінам FM.

Американський телеканал Fox News відеорепортаж з вулиць Москви 7 грудня 2011 про протести супроводив зображенням насильницьких дій (підпалів, погромів), показавши столицю Греції Афіни під час загальнонаціональних протестів у Греції. Після критики в ЗМІ канал був змушений визнати свою помилку: віце-президент новинної служби Fox News заявив, що сталася помилка, даний репортаж з сайту каналу був видалений, але не відразу.

Література

1. Круглашов А. М. Випробовування на громадянську й політичну зрілість // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. – 2004. – № 1. – С. 20-25.

2. Моніторинг політичних новин. Основні результати / Академія Української Преси, Інститут соціології НАН України. – К., вересень 2004. – Вип. 11. – 39 с.

3. Моніторинг політичних новин. Основні результати / Академія Української Преси, Інститут соціології НАН України. – К., жовтень 2004. – Вип. 12. – 38 с.

4. Моніторинг політичних новин. Основні результати / Академія Української Преси, Інститут соціології НАН України. – К., грудень 2004. – Вип. 14. – 25 с.

5. http://lenta.ru/articles/2011/12/05/election1/.