Организация издания в облости образования в период XVIII - начало XX века

ВСТУП

До останніх десятиріч XVIII ст. більшість тих великих за обсягом книг, які друкувалися значними, як на той час, накладами і поширювалися по всій Україні та за її межами, — це книги релігійні, і меншою мірою християнська повчально-моралізаторська література. Друкувалися такі книги переважно церковнослов’янською мовою кириличним шрифтом, однак у певних їх структурних частинах (передмови, присвяти) вживалася й українська книжна мова. Сприйняттю церковнослов’янщини як "високого стилю" книжної мови сприяли специфічно українські риси вимови традиційних текстів. З 20-х рр. XVIII ст. на українських землях, підвладних Російській імперії, друкарство українською мовою і українським варіантом церковнослов’янської було повністю заборонене. На Правобережжі і в Галичині обмежень щодо мови не існувало, але тільки в практиці василіянських монастирських друкарень, головно Почаївської, українська мова посіла помітне місце.

З освітніх видань масовими тиражами і досить часто друкувалися  букварі. Хоч тексти для читання  в них подавалися церковнослов’янською мовою, оволодівши ними, учні могли вільно читати й українські тексти.

У ХІХ ст.. мали місце  Валуєвський циркуляр та Емський  указ, які спочатку повністю, а потім  частково, вживання української мови. Проте українське друковане слово, призначене для освітянської галузі, все ж проривалося до своїх читачів. Серед освітніх видань , у яких вистачало сили протистояти цензурі, можна назвати «Граматику» П.Куліша, а також видання «Просвіти» та наукового товариства Тараса Шевченка. Через обмежену кількість сторінок реферату, подаю інформацію лише про видання XVIII ст. і «Граматику» Куліша.

1. РІЗНОМАНІТТЯ ОСВІТНЬОГО КНИГОВИДАННЯ XVIII СТОЛІТТТЯ

Для церковно-освітніх діячів кінця XVI — першої половини XVIII ст., як і для тогочасних видавців і друкарів, всі книги були освітніми в найширшому значенні слова, всі служили духовному просвітництву, засвоєнню людьми християнського віровчення і пов’язаних з ним моральних засад. Аналізуючи тематику давнього книговидання, дослідники часто розрізняють друки світського призначення і релігійні, зокрема богослужбові. До перших, у числі інших, зараховують букварі ("граматки", "граматички", пізніше "граматики"), до других — Часослови і Псалтирі. Але такий розподіл дуже умовний: букварі містили після літер, складів та зразків відмінювання також молитви, часто й уривки з богословських і катехитичних текстів. З другого боку, Часослов і Псалтир довго залишалися обов’язковими посібниками для читання та письма. Також і граматика не вважалася світською книжкою: це була наука про Слово-Логос, логіка граматики сприймалася як символ визначеного Божою мудрістю порядку, граматичне знання цінувалось як шлях до всіх наук, аж до найголовнішої — богословії.

Зі сказаного видно, чому видання книжок для шкільного  навчання, букварів, а також "шкільних часовничків і псалтирок" вважалося винятково важливим завданням усіх українських видавничих осередків.

1.1. БУКВАРІ

Подібно до того, як Ґутенберґ, крім Біблій, видав посібник з латинської грамоти Доната і Псалтир, так  і Іван Федоров ще перед Біблією видав два букварі і Псалтир з Часословом. Цим шляхом пішли й наступні видавці та друкарі, публікуючи поряд з більшими друками невеликі дешеві навчальні книжечки, насамперед букварі. До наших днів дійшла тільки частина (і то, слід гадати, менша) букварів, які вийшли друком. Архів братської друкарні фіксує кілька букварів, примірники яких не збереглися, — але ж від інших друкарень архівів нема або вони дуже фрагментарні. Деякі букварі випадково збереглися за кордоном:

• київський 1646 р. в Оломоуці (Чехія),
• львівський латинський 1748 р. — у Бухаресті,
• київський 1764 р. — у Празі,
• львівський польський 1599 р. — у Софії.

З часом наклади букварів стали більшими, ніж інших книжок. Попри явну неповноту інформації про друкування букварів, видно, що видавалися вони часто і різними друкарнями. Так, за деякими даними, 1698 року різні букварі видано в Києві (датований приблизно 1697-8 р.), Львові, Женеві, 1760 р. у Києві, Чернігові, 1765 р. у Чернігові, Почаєві і у фортеці св. Єлисавети "гражданським" шрифтом. Буквар 1760 р. видано Києво-Печерською лаврою накладом 2000 примірників за дорученням лубенського полковника для навчання козацьких дітей "в общею всего малороссійскаго отечества пользу".

Вже наприкінці XVII — на початку XVIII ст. видання букварів досягли величезних, як на той час, накладів. Якщо львівський буквар 1662 р. мав тираж 600 примірників, а буквар 1692 р. — 1987, то букварі 1698-1722 р. — вже по 5900-7000 примірників. Лише за 22 роки (з 1698 до 1720 рр.) видано 24900 примірників букварів, тобто приблизно стільки ж, скільки становив загальний наклад усіх інших видань за ці роки. До того ж торгівля букварями йшла жвавіше, ніж іншими книгами: у 1738-1740 рр., наприклад, продано 643 примірники букварів. Великий попит був й на інші книги, якими користувалися тоді в школах.

З ініціативи пізнішого  мукачівського єпископа Івана Брадача 1770 р. у віденській друкарні Йозефа Курцбека надруковано Буквар (на підставі тексту київського Букваря 1751 p.) і "Соборник церковних моленій". Однак церковний цензор, крижевацький єпископ Василій Божичкович виявив у Букварі місця, незгідні з католицьким віровченням, а в "Соборнику" теж неприйнятні тоді для католиків згадки про київських православних митрополитів Петра й Олексія та молитву за афонських ченців. Наклад обох книг було конфісковано й знищено. Звичайно, наслідком цього було те, що на Закарпатті й далі користувалися букварями православних та унійних друкарень. Сучасники твердили, що практикувалася заміна у привезених з-за кордону букварях титульних аркушів на титульні аркуші друкарні Курцбека.

1.2. ПОСІБНИКИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ГРАМАТИКИ І ЛЕКСИКИ

Посібників для вивчення граматики і лексики було порівняно небагато:

• львівська церковнослов’янсько-грецька граматика "Аделфотес" 1591 р.,
• слов’янська граматика Мелетія Смотрицького (Єв’є 1619) перевидана у Москві 1648 р., скорочена версія — у Крем’янці 1638 р.),
• "Лексикон словенороський" Памва Беринди (Київ 1627, перевидання в білоруському місті Кутейно 1653 р.).

Оскільки в другій пол. XVII – поч. XVIII ст. ці посібники не передруковувалися, використовувалися їх рукописні копії. Відомі також російські і румунські передруки граматики Смотрицького. Щойно в середині XVIII ст. Почаївська друкарня почала видавати самостійно і як додаток до інших книг церковнослов’янсько-польські словнички. Друкувалися також посібники для вивчення польської мови. Вже згадувалися латинські букварі (Elementa puerilis institutionis), які видавалися різними друкарнями, православними. "Повеленієм і накладом" греко-католицького мукачівського єпископа Мануїла Ольшавського надруковано в друкарні єзуїтської академії в Коложварі (Клуж у Трансільванії) двомовний буквар "Elementa puerilis institutionis in lingua latina. Начало писмен дітем к наставленію на латинском язикі".

1.3. ПОСІБНИКИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ

Велика роль латинської мови в освіті, громадському житті  зумовила порівняно часті видання  посібників для її вивчення. Вродовж XVIII ст. в Україні найпопулярнішою  залишалася середньовічна за походженням  елементарна граматика латини Емануїла Альвареса. Очевидно, до нас дійшли звістки далеко не про всі її видруки. Найстарший — "Альвар львівський новий", зафіксований в книгарському каталозі 1674 р. З XVIII ст. відомі сім різних видань, що вийшли в друкарнях колегіуму, Ґольчевського, Трійці та Почаєві. Статут 1740 р. львівського палітурницького цеху передбачав, що "майстерштик", необхідний для здобуття статусу майстра, включав оправу граматики Альвара у сап’ян із золотим тисненням.

З методичної точки зору заслуговує на увагу порівняно велика за обсягом (428 сторінок) латинська граматика, пристосована, як сказано на титульній сторінці, до потреб учнів Київської академії, і надрукована Лаврою 1765 р. накладом 2000 примірників. Вона, крім граматичних правил, подавала латинською мовою короткі відомості з арифметики і містила, як і інші тодішні навчальні посібники, збірку латинських цитат і прислів’їв. Посібники з риторики оформлені зазвичай скромно; до винятків належить "Ilias oratoria sive brevissima summa rhetoricae" Лаврентія Крщоновича (Чернігів 1768), оскільки вона призначалася для знатних учнів — синів київського воєводи князя Ґоліцина.

Цікавими для пізнання методики навчання мов у школах XVIII ст. є граматики польської, німецької  і французької мов, у яких правила  і пояснення подавалися латинською мовою. Після включення Галичини й Буковини до Австрії зросла потреба в посібниках з німецької мови. Зокрема, вийшло шість підручників, автором яких був К. Вольфайл. Наприкінці XVIII ст. видано кілька навчальних граматик російської мови — у Києві, Миколаєві, Бердичеві, Почаєві. Зі словників найчастіше видавався польсько-латинський лексикон Ґжеґожа Кнапського (Кнапіюса). Латинські букварі ("Elementa puerilis institutionis") друкувалися у Львові, Новгороді-Сіверському, Чернігові, Почаєві, Бердичеві.

З кінця XVIII ст. друкарня Піллера порівняно часто видавала німецькі букварі (перший відомий — 1785 р.). У Бердичеві 1793 р. видано буквар гражданського, кириличного і латинського шрифтів, 1793 і 1799 рр. у львівській друкарні Пфаффа — ілюстрований польсько-німецько-французький, російсько-польські букварі вийшли в Бердичеві 1796 і 1797 рр., у Почаєві 1799 р., французькі — у Миколаєві 1797 і 1797 рр., румунський — у Могильові 1800 p. У перемишльській друкарні Й. Матияшовського наприкінці XVIII ст. надруковано гебрайський буквар з німецькими поясненнями. Регулярними стала поява видань іноземними мовами і мовами меншин, натомість україномовні вкраплення в букварях попереднього періоду не тільки не знайшли розвитку, а й були втрачені. Ситуація показова для книговидання України. На цілком україномовні Букварі — Шевченка, Гатцука, Куліша та інші — довелося чекати аж до середини XIX ст.

1.4. ПОСІБНИКИ З БОГОСЛОВІЯ

У посібниках з богословія інколи були прямі вказівки про призначення  їх для виховання дітей. Так, видана в друкарні Лаври 1671 р. за благословенням І. Ґізеля україномовна "Наука о тайні покаянія" включала розділ "Наука, яко ся навчити честь отдавати родичам і старшим". Для вивчення основ християнської віри у школі й поза школою особливе значення мав Катехизис Петра Могили (укладений ним, як гадають, разом з Ісаєю Трофимовичем-Козловським і вперше виданий у 1645 р.). Катехизиси пізніше поширювали лаврська друкарня (збереглося видання 1712 р.) та інші. Сильвестра Косова вважають автором книги про церковні таїнства, Феодосій Софонович уклав "Виклад о церкві". Вперше виданий у Почаєві трактат К.-Т. Ставровецького з християнської догматики "Зерцало богословії" був передрукований 1692 р. в Уневі. Він містив, зокрема, тлумачення вчення церкви про Бога й світ (невидимий, видимий, людський і сили диявольські), про "чотири останні речі" — смерть, останній суд, рай, пекло. Великий попит на цю книгу (спершу заборонену церковною ієрархією) засвідчують її численні переписи.

1.5. ПОРАДНИКИ

Для школи і родинного  виховання призначалися порадники правил поведінки для молоді, серед них україномовна "Політика свіцькая" (видана в Почаєві 1770 р. і передрукована у Львові 1790 р.).

Ряд публікацій відображають навчальний процес у колегіумах та інших школах. Так, надрукована в  Почаєві брошура містила відомості про річний екзамен у липні 1779 р. у Володимирському василіянському колегіумі "з наук: християнської, моральної, права, політики, історії, географії, логіки, метафізики, фізики, геометрії, алгебри, арифметики, риторики, поезії, поетичної історії, мов латинської, французької, німецької". Натомість латиномовна брошура з друкарні Львівського братства св. Трійці містила інформацію про зміст публічного екзамену василіянської школи "з християнської доктрини, риторики, поезії, основ граматики, латинської мови, природного права, арифметики, алгебри, геометрії, загальної географії, політики, астрономії, церковної і світської історії". Окремо було видано, також латинською мовою, повідомлення про екзамени з фізики, математики і природничих наук, що їх складали учні греко-католицької духовної семінарії; публікація включала тези про силу тяжіння, вогонь, електрику, а також перелік питань за розділами: "З механіки", "З гідростатики", "З гідравліки", "З астрономії", "З географії", "З хронології".

1.6. МАТЕРІАЛИ З МАТЕМАТИКИ, ФІЗИКИ І ХІМІЇ

Матеріали з математики, фізики, хімії репрезентовані головно  друкованими тезами публічних диспутів і окремими дисертаціями. Так, 1761 року опубліковано тези до захисту у Львівському єзуїтському колегіумі на здобуття звання маґістра філософії слухачем теології Перемишльського колегіуму Каєтаном Тенґоборським. У них порушувалися окремі проблеми з логіки, психології, фізики (зі згадками про Демокріта й Ньютона), природознавства. Більшим, ніж звичайно, за обсягом був трактат студентів Антона Ґренценштайна, Філіпа Крауса і Федора Захаріясевича "про три проблеми електрики", де дія електричного струму пояснювалася "загальними законами природи". Почаївська друкарня видала таблицю сходу і заходу сонця на всі дні року, потрібну, як вказали видавці, для встановлення часу на годинниках. Професійнішими були "Таблицы полуденных склонений солнца и видов луны...", видані у Миколаївській  друкарні Чорноморського штурманського училища. Львівський єзуїтський колегіум опублікував ряд праць, нерідко ілюстрованих мідеритами, з природничих і технічних наук. Серед них — латиномовний астрономічний трактат Юзифа Олександра Яблоновського. Теж латинською мовою в друкарні Піллера вийшла дисертація Іґнаца Мартиновича, професора і декана Львівського університету (пізніше учасника руху угорських якобінців) "Про висоту атмосфери, визначену на підставі астрономічних спостережень".