Концептуальні, жанрово-тематичні та мовностилістичні особливості книги журналістів-міжнародників В. Пескова і Б. Стрельникова «Земля за

     Як  вже говорилося в першому розділі, що концепт твору дослідити як американці відносяться до поліпшення стосунків з СРСР та примирення двох великих народів. Тема ж твору – розповісти про життя Америки та пересічного громадянина загалом.

     На  мою думку тема обрана правильно, так як іншим чином не можна  досягти примирення двох народів  як не описом життя американців, їхніх  захоплень, розповісти про історію  країни, її проблеми та здобутки. Провести паралель між радянськими громадянами  та американськими.

       Кожний розділ слугує яскравим і необхідним тлом для основної теми, робить твір цікавішим, більш насиченим, урізноманітнює його. У розкритті вищезазначених підтем автор присутній більше за все, бо вдається тут до глибшого аналізу, оперує власними думками, робить висновки. Наприклад, для того щоб довести, що американці такий самий трудолюбивий народ як радянський автори пишуть: «Американець навіть дуже великого статку обов'язково змусить доньку або сина рано звідати, як добувається хліб. У маленькому містечку Пенсільванії нашу машину заправляла і чистила миловидна дівчина. Розговорилися. Виявилося: дочка великого чиновника банку і власника п'яти мотелів. У день чотири години працює для часткової оплати навчання в університеті. Папа у дівчинки скнара? Ні. Три тисячі доларів на рік від доходів він дає донці на навчання. Але він дає дочки тільки половину необхідної суми. Решту здобудь сама.»

       Загалом ми бачимо, що тематичні  особливості книги полягають  скоріше не в днорідності, а в розмаїтості тематичного складу. Можливо, це пов'язано з невеликим обсягом - а можливо й із її «інтегральним» задумом, що має під собою якнайшвидше донесення думки до читача.  Кожен розділ представлений як однорідне підрядне речення, що має стосунок до основного й є чимось подібним на обставину способу дії.

     Виходячи  з перелічених вище жанрово-тематичних характеристик твору Стрельнікова та Пескова, можна зробити певні висновки щодо доцільності й вдалості їхнього використання. Опираючись на тему, автори підібрали підтеми чітко, з метою реалізувати власний задум. Це можна вважати правильним підходом. Також хорошою ідеєю я вважаю розширення твіру деякими відступами від основної лінії, що додало легкості для читача, простоти сприйняття інформації. Адже публіцистичний твір має бути спрямований на велику аудиторію, а не на окремі групи інтелектуалів, чітко зацікавлених у сприйнятті конкретної інформації. Щодо жанру, то автори вдало використали можливості публіцистики як такої. Використання ними художніх елементів, додає твору деяких художніх ноток і сприймається більш повно.

     Мовностилістичні  особливості книги

       Мова тексту, тим більше журналістського, в сприйнятті його читачем відіграє чи не найпринциповішу роль. Вона, власне, є матеріальним відображенням теми, підтем, мікротем, реальним засобом реалізації задуму. Для досягнення певної мети журналісти використовують різноманітні художні засоби.

     Перед тим як проаналізувати мовностилістичні засоби даної книги, хочу подати визначення самому терміну.

     Художні засоби (зображально-виражальні) —  сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він  досягає мети — творить художньо-естетичну  вартість. Це — базова основа художнього мовлення, за допомогою якого митець створює нову художню реальність за естетичними критеріями, рівновелику будь-якій реальності довколишнього світу. До Художніх засобів належать:

     - тропи (епітет, порівняння, алегорія, гіпербола, перифраз, символ, оксиморон, літота, метонімія тощо);

     - стилістичні фігури (повтори, градація, паралелізм, інверсія, еліпс тощо);

     - принципи фоніки (інструментація, звуконаслідування, анафора, епіфора тощо);

     - формотвірні засоби кожного роду літератури (сюжет, композиція, портрет, пейзаж, інтер'єр, монологи, діалоги персонажів, мова оповідача і автора).

Виходячи з  того, що досліджуваний твір, як було визначено в попередньому розділі, є твором публіцистичним з художніми  елементами, далеко не всі художні  засоби в ньому використані й  узагалі доцільні. Із усіх перерахованих  груп у тексті використані елементи перших двох - тропи і стилістичні фігури та формотвірні засоби кожного роду літератури. 

     Серед троп найчастіше використовуються епітити на метафори. Автори використовують метафори під час опису природи та під час переказу історій. Наприклад: «Трудно сказать, куда сегодня не идет вездесущий и многоликий материал под названием «пластик»», чи «У Вашингтона земли слегка всхолмленные. Молодая жирная зелень подступает к дороге. Красного цвета трактор ворочает рыжеватую землю под кукурузу. Стадо без пастуха. Аккуратные разноцветные домики, возле которых все подстрижено, проутюжено и, кажется, даже одеколоном побрызгано».

     Метафори використовуються для того щоб зробити текст цікавішим, захоплюючим, живим і яскравим. На мою думку найцікавішими виразами є такі: «Плавные серпантины дороги обтекают подножия гор», «Сама дорога помогает водителю избегать неприятностей».

     Дуже  часто автори використовують синекдоху. Вживають однину у значенні множини і навпаки. Наприклад: «Во что одета Америка?», «Подчеркнутая простота в одежде для Америки характерна» і т.д.

     Із  формотвірчих засобів літератури автори використовують монологи, діалоги, мову оповідача і автора. Наведу декілька прикладів таких засобів: «..Помню, однажды мне в руки попался номер «Лайфа». Журнал купил право на публикацию наших рассказов и материалов о наших семьях. Тут были счастливые, довольные жены и дети и мужья, гордо стоящие рядом. Я читал статью и думал: «Если бы это действительно было так…»,  «  Чувствуем: Юле проще бы разреветься, но она улыбается.

        – Ребята, пожалуйста, берегите себя… – Протянула в окошко цветущую ветку, встряхнула, и лепестки остались на нашей карте. Пахучие розоватые лепестки.»

     Не  уникає автор і таких художніх засобів, як повторення, наголошуючи  на чомусь, підсилюючи значення слова, концентруючи увагу на певній інформації. Частими є запитання, з яких починається розділ, а потім автори дають відповідь на це запитання.

     Ми  бачимо, що визначені як елементи авторського  стилю мовні й художні засоби є ні чим іншим, як ознаками публіцистичного  стилю. Проте, індивідуальність авторів  виражена досить яскраво. Більше за все  вона виявляється у логічній частині  та інформаційному наповненні. 

     Висновки

       Проаналізувавши книгу Бориса  Стрельникова і Василя Пескова «Земля за океаном» і визначивши її особливості, можна зробити такі висновки:

     Концептом твору виступає дослідження питання  як американці відносяться до поліпшення стосунків з СРСР та своєю незаангажованою розповіддю про США примирити два великих народи.

     Композиція  для реалізації задуму підібрана  вдало й побудована логічно – різні теми об’єднані в єдине ціле, з метою досягнення певної мети.

     Жанр  твору є синкретичним - містить  ознаки мемуарів з елементами нарису; такий вибір є правильним, адже дозволяє впливати на масову свідомість.

     Тема - розповісти про життя Америки та пересічного громадянина загалом.

     Серед мовних засобів використані метафори, епітети, гіперболи, порівняння, повторення. За основу автори взяли епітет. Це пояснюється тим, що багато уваги у творі приділяється опису природі. Епітет вдало підходить для передачі вражень від побаченого. Стилістично текст сповнений експресивністю, що є загалом характерно для творі, написаних у публіцистичному стилі.

     Взагалі враження від прочитаної книги дуже позитивні та легкі. Авторам вдалося  побудувати твір таким чином, що незважаючи на достатній розмір книги вона читалася дуже легко та цікаво. Автори вдавалися  в такі подробиці, що ніколи навіть на думку не спадали, коли згадуєш  про Америку. Також авторам вдалося  позбавити мене певних стереотипів  по відношенню до Америки, які нав’язує суспільство. З цього можна зробити  висновок, що ідея книги не втратила своєї актуальності і сьогодні.

     Сучасним  молодим журналістам є чому навчитися  у своїх попередників. Маючи набагато більші можливості, багато журналістів молі їх використовують і працюють по певному шаблону, лінуючись заглибитись глибше. На сьогоднішній день мало таких, професійних робіт, які несуть певну ідею, а не лише мету збагачення самого автора. Тим не менш, Україна як країна, медіа-простір якої стрімко розвивається, потребує подібних робіт для  виховання своїх міжнародних журналістів. Проте, я сподіваюся, що нове покоління журналістів, що увібрало в себе безсумнівні здобутки радянської журналістики та новизну західноєвропейського прикладу відновлять цю традицію та піднесуть українську журналістику на якісно новий рівень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. Будагов Р.Н. Слово и его значение. - Л., Издательство ЛГУ, 1947.
2. В. Песков Земля за океаном / В. Песков, Б. Стрельников // ИД Мещерякова. 1975. – с. 368
3. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови: Підручник. - Тернопіль, 2000. - 248 с.
4. Степанов Г. В. Про межі лінгвістичного та літературознавчого аналізу художнього тексту / / Укр. АН СРСР. Від. літ. і яз. 1980. Т. 39. № 3. С. 195-204
5. Шкляр В. И. Публицистика и художественная литература: продуктивно-творческая интеграция: Автореф. докт. дис. Киев, 1989.