Операції з інвестиційними сертифікатами

     Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову  довіру дрібних інвесторів і, відповідно, на розміри коштів, які залучаються. Ліквідність та прозорість цінних паперів  дає інвесторам впевненість у  правильності свого вибору.

     Основними напрямами розвитку спільного інвестування є створення надійного захисту прав інвесторів і умов для прозорості та ліквідності ринку цінних паперів.

3.2.4. Характеристика інвестиційних  властивостей ощадних сертифікатів

     Ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку або прирівняних  до них фінансово-кредитних установ  про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання (після закінчення в становленого строку) депозиту та відсотків на нього. На відміну від звичайних ощадних рахунків, вкладник отримує сертифікат, який є своєрідним борговим зобов'язанням байку.

     Ощадні  сертифікати можуть бути:

1. за особливостями реєстрації та обігу - іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати не підлягають обігу на ринку цінних паперів (на відміну від сертифікатів на пред'явника), а їх продаж (відчуження) іншим способом є недійсним;
2. за умовами розміщення коштів ощадні сертифікати можуть бути строкові (надаватися під певні договірні проценти та визначений термін), або до запитання. При достроковому вилучені грошових коштів банк знижує проценти виплат за ощадним сертифікатом. Як правило, сертифікати до запитання є більш ліквідними, ніж строкові. Однак строкові корисніші, тому що на них встановлюються вищі проценти;
3. за термінами розміщення - коротко-, середньо-, довгострокові ощадні сертифікати.

     Можливість  дострокового вилучення грошових коштів є такою рисою ощадних сертифікатів, яка відрізняє їх від інших пінних паперів. Суттєвою відміною с й те, що депозитні сертифікати можуть бути використані як засіб платежу.

     Ощадні  сертифікати широко використовуються в світовій практиці. Вони є досить надійними цінними паперами, оскільки банки контролюються державою. Відсотки на ці цінні папери виплачуються при погашенні депозитного сертифіката. За розмірами виплати вони наближаються до відсотків за державними облігаціями, що випускаються на той же самий термін. Отже, банки, які випускають депозитні сертифікати вважаються менш надійними структурами в порівнянні з державою, тому що вони можуть стати банкрутами. Відсотки на депозитні сертифікати є трохи більшими, ніж відсотки на аналогічні державні облігації. Різниця в рівнях відсотків між ними залежить від того, якою репутацією користується даний банк-емітент. Чим вищим є його імідж, тим більш наближеними є відсотки на його депозитні сертифікати до відсотків на аналогічні державні облігації.

     Депозитні сертифікати всіх видів купуються  громадянами лише за їхні особисті кошти. Підприємства купують сертифікати  всіх видів за кошти, що залишаються у їхньому розпорядженні після сплати податків та відсотків за банківські кредити. Ощадні сертифікати оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску. - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою здійснено оплату, вартість сертифікатів виражається в гривнях. Дохід (відсотки) на ощадні сертифікати виплачується при їх. пред'явлені для оплати в банк, який їх випустив.

     Коли  ж власник сертифіката вимагає  повернення депонованих коштів за строковим сертифікатом раніше обумовленого строку, то в цьому випадку йому виплачуються знижені відсотки, рівень яких визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

     Правове регулювання випуску й обігу  ощадних сертифікатів здійснюється Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», а також іншими законодавчими і нормативними документами України.

     В умовах економічної кризи випуск цінних паперів стає чи не єдиним засобом  отримання додаткової готівки. Емісія ощадних сертифікатів стала ще одним шляхом залучення фінансових ресурсів установами банків.

     Залучення депозитів здійснюється фінансово-кредитними установами двома основними способами:

     - відкриття терміновою депозитного рахунка поряд із укладенням договору вкладу (в такому випадку видається ощадна книжка);

     - залучення коштів шляхом видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

     Фінансово-кредитні установи зацікавлені в залученні  фінансових ресурсів як з боку інституційних інвесторів, які є найбільш вагомими з фінансового погляду, так і з боку індивідуальних інвесторів (фізичних осіб), які в свою чергу мають найбільшу масовість і не можуть не братися до уваги. Банкам простіше працювати з менш обізнаними з чинним законодавством індивідами. Вони, на відміну від юридичних осіб, особливих вимог не висувають. При цьому існують й інші відмінності у роботі кредитно-фінансових установ з інвесторами.

     Разом з тим, безготівкові строкові депозити більш корисні для емітента ощадних сертифікатів, тому що не потребують витрат на інкасування готівки. Це також підвищує ліквідність таких цінних паперів, підвищує авторитет банку.

     Із  міжнародного досвіду випуску депозитних сертифікатів можна зупинитися на досвіді США, де інтенсивний розвиток ринку депозитних сертифікатів припадає па початок 60-х років. Це пояснюється широким розгортанням економічних реформ, а також приділенням особливої уваги розвитку фінансово-кредитної сфери. Наразі основними елементами цього ринку в США виступають найбільш відомі банки Чикаго та Нью-Йорку. За допомогою своїх фінансів У Європі вони здійснювали випуск депозитних сертифікатів в євродоларах. Однак введення в обіг з 01.01.1999 року євро склало американським банкам солідну конкуренцію і зараз останні шукають шляхи відновлення своїх позицій.

3.2.5. Застосування казначейських  зобов'язань держави  як об'єкту фінансових інвестицій

     Державними  цінними паперами є такі цінні папери на пред'явника, за допомогою яких держава бере в борг грошові кошти у юридичних осіб і населення на добровільних засадах, та які дають право на отримання певного доходу в майбутньому. Найбільш поширеними видами державних цінних паперів є облігації державної попики і казначейські зобов'язання.

     Казначейські  зобов'язання держави - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, підприємств, організацій та інших учасників ринку цінних паперів та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу. Як свідчить дане положення казначейські зобов'язання не можуть бути іменними. В Україні здійснюється випуск таких видів казначейських зобов'язань:

• короткострокові - із терміном погашення до 1 року;
• середньострокові - із терміном погашення в межах від 1 до 5 років;
• довгострокові - термін погашення яких від 5 до 10 років.

     Рішення про випуск довгострокових і середньострокових  казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових - Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань також визначаються й умови їх випуску. Порядок визначення вартості продажу таких цінних паперів встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання. На відміну під державних облігацій, залучені кошти за якими забезпечують реалізацію цільових програм, кошти, отримані від реалізації казначейських зобов'язань держави, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

     Правове регулювання випуску і функціонування казначейських зобов'язань здійснюється Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», рішеннями Міністерства фінансів України та іншими законодавчими і нормативними документами.

     Отже, держава бере в борг в інвесторів грошові кошти шляхом продажу  їм цінних паперів (коротко-, середньо- чи довгострокових казначейських зобов'язань) у випадку перевищення державних витрат над надходженнями в державний бюджет. Внаслідок цього держава отримує необхідні кошти для покриття дефіциту державного бюджету. Як правило, цей спосіб залучення додаткових грошових коштів є більш привабливим і ефективним на відміну від емісії нових грошових знаків, оскільки не призводить до інфляції. Однак і такий спосіб буває часом невдалим, особливо тоді, коли уряд тієї чи іншої держави неконструктивно використовує залучені кошти, а виплата доходу (відсотків) за казначейськими зобов'язаннями та подальше погашення останніх може стати тягарем для держави, якщо емісія не була добре обґрунтованою.

     Так само як і облігації, казначейські зобов'язання мають два основні способи  отримання доходів.

     Перший  спосіб полягає в тому, що інвестор може придбати казначейські зобов'язання держави, стаючи його власником до моменту  погашення даного цінного паперу. Коли дата погашення настає, то власник  такого зобов'язання надає його, або  інший документ, що підтверджує право  власності на нього, і отримує певну визначену в ньому суму готівкою.

     Сутність  другого способу полягає в  тому, що власник казначейського зобов'язання держави, емітованого на пред'явника може вільно обертатися на ринку, а отже власник може забажати продати такий вид державних цінних паперів до настання терміну їх погашення. На прийняття такого рішення можуть вплинути різні чинники: погіршення фінансового стану власника цінного папера, отримання інформації про погіршення становища в економіці країни, бажання вкласти гроші в інший прибутковий проект, політична нестабільність, різка зміна котирувань таких цінних паперів, потреба у вільних грошових коштах для забезпечення потреб поточного споживання тощо. У такому випадку ціна даного цінного папера, за якою власник бажає здійснити його продаж, повинна відображати:

• суму, позичену державі під час придбання казначейського зобов'язання;
• дохідність казначейського зобов'язання за період володіння даним цінним папером;.
• ринкову різницю між вартістю казначейського зобов'язання на момент придбання і ринковою вартістю в момент його продажу (при зміні кон'юнктури ринку державних цінних паперів).

     Звичайно, може виникнути й така ситуація, коли власник цінного папера не лише не отримає очікуваного доходу, а  й понесе збитки. Це може трапитись в період переходу держави від реалізації однієї економічної політики до іншої, що суттєво відрізняється від попередньої.

     Отже, прибутковість казначейських зобов'язань  держави залежить від таких чинників:

• номінальної вартості даного цінного папера;
• дохідності цінного папера (ставки відсотків);
• строку, що залишається до його погашення;
• змін ринкової кон'юнктури тощо.

     Оцінка  дохідності державних цінних паперів  даного типу мас відмінності в  Україні та за її межами.

     Зокрема, дохідність державних казначейських  векселів, випуск яких здійснює Міністерство фінансів США, розраховується за формулою:

     

     де  Д_кв - дохідність державних казначейських векселів у % річних,

     Н_кв - номінал державних казначейських векселів у % (приймається за 100),

     Р _кв - ціна продажу державних казначейських векселів у % до номіналу;

     Т - термін, що залишився до дати погашення у днях.

     На  відміну від казначейських векселів США, дохідність казначейських зобов’язань  в Україні розраховується за наступною  формулою: 

     

     де  Д _кз - дохідність державних казначейських зобов'язань у % річних,

     Н_кз - номінал державних казначейських зобов'язань у % (приймається за 100),

     P _кз – ціна  продажу державних казначейських зобов'язань у % до номіналу,

     t - термін, що залишився до дати погашення, днів.

     Практика  вивчення прибутковості такого виду цінних паперів свідчить, що зростання  ефективної дохідності первинного розміщення не дозволяє обернути наявні казначейські зобов'язання в готівку без збитку або втрати дохідності. У цьому випадку очікування погашення виявляється набагато кращим, ніж будь-яка оперативна діяльність.

     Портфель  казначейських зобов'язань, випуск яких здійснюється державою, представляє  собою сукупність зобов'язань Казначейства України різних видів. Вони систематизовані таким чином, щоб диверсифікувати ризик і отримувати стабільний дохід. Формування портфеля відбувається на основі дохідності, безпечності та ліквідності. Портфель державних цінних паперів поряд з портфелем акцій, облігацій та інших цінних паперів формує інвестиційний портфель.

     Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених за довгостроковими та середньостроковими зобов'язаннями - Кабміном України, а за короткостроковими - Мінфіном України.

     Оподаткування казначейських зобов'язань держави  здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

3.3. Оцінка інвестиційних  властивостей цінних паперів